Спецможливості
Аналітика

Зернобобові культури.Что вирощувати?

13.02.2017
6594
Зернобобові культури.Что вирощувати? фото, ілюстрація
Зернобобові. Соя. Перші паростки

Надмірне на­си­чен­ня в Ук­раїні сівозмін та­ки­ми ви­со­ко­е­нер­ге­тич­ни­ми куль­ту­ра­ми, як со­няш­ник і ріпак, при­зве­ло до знач­но­го зни­жен­ня вмісту в ґрун­тах ор­ганічної ре­чо­ви­ни, що, своєю чер­гою, не­га­тив­но впли­ває на во­до­ут­ри­му­валь­ну здатність ґрунтів. Най­де­шев­шим шля­хом по­­ліпшен­ня та­ко­го ста­ну мо­же бу­ти впро­ва­д­жен­ня у сільсько­го­с­по­дарсь­ке ви­роб­ництво на­уко­во обґрун­то­ва­них сівозмін. Чер­гу­ван­ня куль­тур до­по­мо­же розірва­ти певні лан­цю­ги шко­до­чин­них мікро­ор­ганізмів, які сфор­му­ва­ли­ся у про­цесі ви­ро­щу­ван­ня близь­ких за біологічни­ми особ­ли­во­с­тя­ми куль­тур. І як­що ми го­во­ри­мо про ор­ганізацію сівозміни, то це на­сам­пе­ред сто­сується зер­но­бо­бо­вих куль­тур.

 

 

Їхня го­ло­вна біологічна особ­ливість по­ля­гає в то­му, що во­ни здатні фор­му­ва­ти ак­тивні ком­плек­си із мікро­ор­ганізма­ми ґрун­ту, за­вдя­ки чо­му зв’язу­ють значні кількості азо­ту із повітря. Цей про­цес відбу­вається за участі буль­боч­ко­вих бак­терій, які про­ни­ка­ють у ко­ре­неві во­ло­с­ки про­ростків, інтен­сив­но ділять­ся там і фор­му­ють буль­боч­ки, де пе­ребігає про­цес азотфіксації. 

Буль­боч­ки — справжня фа­б­ри­ка одер­жан­ня біологічно­го азо­ту, який ви­ко­ри­с­то­вується рос­ли­ною на фор­му­ван­ня над­зем­ної ма­си та вро­жаю насіння. Цей про­цес, який на­зи­вається «симбіозом», є ко­ри­сним як для рос­лин, так і для мікро­ор­ганізмів.

Рос­ли­ни ви­ко­ри­с­то­ву­ють для своєї життєдіяль­ності лег­ко­до­с­тупні азо­товмісні спо­лу­ки, а до буль­боч­ко­вих бак­терій над­хо­дять про­дук­ти фо­то­син­те­зу, які слу­гу­ють їм дже­ре­лом по­жив­них ком­по­нентів. Для рос­лин бо­бо­вих куль­тур про­цес симбіозу не є «бе­зо­плат­ним», на ньо­го за­тра­чається близь­ко 20–25% пла­с­тич­них ре­чо­вин, що є однією із го­ло­вних при­чин мен­шої уро­жай­ності зер­но­бо­бо­вих куль­тур порівня­но із зер­но­ви­ми. Дру­га при­чи­на по­ля­гає в то­му, що на біосин­тез однієї оди­ниці ма­си білка за­тра­чається знач­но більше енергії порівня­но із син­те­зом вуг­ле­водів. За ве­ге­таційний період зер­но­бо­бові куль­ту­ри зв’язу­ють 80–150 кг азо­ту в діючій ре­чо­вині, що еквіва­лент­но вне­сен­ню 300–400 кг аміач­ної селітри. Як­що по­ра­ху­ва­ти вартість міне­раль­но­го до­б­ри­ва, то до­хо­ди­мо од­но­знач­но­го вис­нов­ку: симбіотич­на азотфіксація має еко­номічний сенс. Як пра­ви­ло, у ре­ко­мен­даціях із ви­ро­щу­ван­ня зер­но­бо­бо­вих за­зна­чається, що вне­сен­ня міне­раль­но­го азо­ту не­ба­жа­не, оскільки во­но при­зво­дить до пізнішої по­яви буль­бо­чок та інгібує їхню ак­тивність, особ­ли­во на по­чат­ко­вих фа­зах рос­ту рос­лин.

Важ­ли­во відміти­ти, що за сівби зер­но­бо­бо­вих у ґрунті, крім буль­боч­ко­вих бак­терій, на­гро­ма­д­жується знач­на кількість інших видів ко­рис­них мікро­ор­ганізмів. Перш за все, це асоціативні ви­ди: Azobacter, Bacillus, Azospirillum, Enterobacter то­що. За взаємодії із симбіотич­ни­ми во­ни ут­во­рю­ють у ри­зо­сфері (при­ко­ре­невій зоні) ак­тив­ний ком­плекс мікро­ор­ганізмів, у яко­му про­дук­ти обміну од­них слу­гу­ють по­жив­ним се­ре­до­ви­щем для інших. За та­ких умов у ґрунті фор­мується до­сить ак­тив­ний лан­цюг пе­ре­тво­рень, які відбуваються до­сить інтен­сив­но. Оскільки мікро­ор­ганізми рос­туть і ділять­ся ду­же швид­ко, то за­вдя­ки цьо­му на­копи­чується ор­ганічна ма­са, яка по­сту­по­во йде на фор­му­ван­ня гу­му­су. У про­цесі рос­ту коріння рос­лин та­кож виділяє у на­вко­лишнє се­ре­до­ви­ще фізіологічно ак­тивні спо­лу­ки, які ви­ко­ри­с­то­ву­ють­ся як по­живні ком­по­нен­ти. Ко­ре­неві виділен­ня вклю­ча­ють вуг­ле­во­ди, ор­ганічні кис­ло­ти, аміно­кис­ло­ти, вітаміни, ал­ка­лоїди. Суттєвий по­зи­тив­ний вплив на ріст рос­лин чи­нять та­кож міко­ризні гри­би, які ко­лонізу­ють ко­ре­не­ву си­с­те­му і спри­я­ють кра­що­му за­своєнню фо­с­фор­них спо­лук.

У посівах зер­но­бо­бо­вих у ґрунті постійно пе­ребіга­ють трофічні про­це­си, що спря­мо­вані, як пра­ви­ло, на збільшен­ня кількості ор­ганічної ре­чо­ви­ни та поліпшен­ня до­ступ­ності міне­раль­них еле­ментів для жив­лен­ня рос­лин. Ґрунт пе­ре­бу­ває у стані ди­намічної рівно­ва­ги, тоб­то він є «жи­вим», а не мерт­вою суб­станцією. Знач­на кількість ко­рис­ної мікро­ф­ло­ри є своєрідним бар’єром про­ти на­копи­чен­ня фіто­па­то­генів у ґрунті, що за­побігає ма­со­во­му роз­вит­ку хво­роб.

Одер­жані у ви­роб­ництві ре­зуль­та­ти свідчать про над­зви­чай­но важ­ли­ву роль зер­но­бо­бо­вих куль­тур під час фор­му­ван­ня сівозмін, що дає змо­гу змен­ши­ти вне­сен­ня міне­раль­них до­б­рив і пе­с­ти­цидів і за­вдя­ки цьо­му по­зи­тив­но впли­ва­ти на навколишнє се­ре­до­ви­ще. 

Гру­па зер­но­бо­бо­вих вклю­чає ду­же ба­га­то видів, їх ви­ро­щу­ють на всіх кон­ти­нен­тах на­шої пла­не­ти. Їхнє по­ши­рен­ня у різних країнах за­ле­жить від на­яв­них ґрун­то­во-кліма­тич­них умов. Одні із них по­люб­ля­ють більш во­логі та теплі зо­ни, інші здатні ви­т­ри­му­ва­ти три­валі по­су­ш­ливі та спе­котні періоди.

У світо­во­му зем­ле­робстві се­ред цих куль­тур найбільшо­го по­ши­рен­ня на­бу­ла соя. По­при те, що за посівни­ми пло­ща­ми во­на зай­має чет­вер­ту по­зицію се­ред усіх сільсько­го­с­по­дарсь­ких куль­тур, її по­ши­рен­ня три­ває і в наші дні.

Соя

В Ук­раїні сою ви­ро­щу­ва­ли на знач­них пло­щах ще у 30-ті ро­ки ми­ну­ло­го сторіччя, про­тя­гом три­ва­ло­го ча­су їй не приділя­ли серй­оз­ної ува­ги. Про­те низ­ка вче­них інтен­сив­но пра­цю­ва­ла як над ство­рен­ням но­вих сортів, так і над поліпшен­ням ок­ре­мих еле­ментів тех­но­логії ви­ро­щу­ван­ня. Над­зви­чай­но ве­ли­кий вклад вне­сли такі се­лекціоне­ри, як А. Ле­щен­ко на Кіро­во­градській дер­жавній сільсько­го­с­по­дарській дослідній станції, В. Ми­хай­лов у Інсти­туті зем­ле­роб­ст­ва, В. Ко­лот в Інсти­туті зро­шу­ва­но­го зем­ле­роб­ст­ва, М. Го­ло­хо­ринсь­ка на Бу­ко­винській дер­жавній сільсько­го­с­по­дарській дослідній станції, Л. Не­кра­со­ва на се­лекційній станції «Те­ре­зи­не». До­сить ак­тив­ну на­уко­ву ро­бо­ту із тех­но­логії ви­ро­щу­ван­ня сої в цей час про­во­ди­ли В. Завєрюхін в Інсти­туті зро­шу­ва­но­го зем­ле­роб­ст­ва та Ф. Ада­мень у Кри­му. Ця гру­па вче­них та ба­га­то інших віри­ла в цю куль­ту­ру, на жаль, не всі во­ни до­че­ка­ли­ся то­го ча­су, ко­ли соя ста­ла справжнь­ою фа­во­рит­кою се­ред най­важ­ливіших сільсько­го­с­по­дарсь­ких куль­тур Ук­раїни. Ли­ше на по­чат­ку XXI ст. наші аг­рарії по-справжнь­о­му оціни­ли цю куль­ту­ру, і в Ук­раїні роз­по­чав­ся «соєвий бум». Створення високопродуктивних сортів — непросте завдання, цей процес буде тривалим, а підвищений рівень стійкості до несприятливих факторів довкілля формуватиметься поступово

Важ­ли­вою пе­ре­ва­гою ук­раїнської сої на міжна­род­но­му рин­ку є те, що знач­на її кількість не не­се ге­не­тич­них кон­ст­рукцій, тоб­то во­на не є ге­не­тич­но мо­дифіко­ва­ною. А на сьо­годні ос­новні ек­с­пор­те­ри сої (ЄС і Ки­тай) по­тре­бу­ють не­мо­дифіко­ва­ної сої. Це ли­ше в нашій країні діє стихійний ри­нок сої та соєпро­дуктів, де більшість партій насіння змішані і не­має мар­ку­ван­ня як хар­чо­вих, так і кор­мо­вих інгредієнтів на на­явність ге­не­тич­них кон­ст­рукцій. Бе­зу­мов­но, що в не­да­лекій пер­спек­тиві тут бу­де на­ве­де­но по­ря­док, оскільки ос­танніми ро­ка­ми ма­ють місце ряд конфліктів під час ек­с­пор­ту сої, що пов’язані із на­явністю у партіях насіння пев­ної кількості транс­ген­ної сої.

У наші дні знач­ний інте­рес до на­шої сої про­яв­ляє євро­пейсь­ка не­дер­жав­на асоціація «Ду­найсь­ка соя», яка ор­ганізо­ва­на у 2012 році й вклю­чає 195 членів із 16 країн Євро­пи. Ук­раїна та­кож вхо­дить у цю ор­ганізацію. Го­ло­вне її за­вдан­ня по­ля­гає в інтен­сифікації ви­ро­щу­ван­ня ви­со­ко­якісної не­транс­ген­ної сої у країнах Євро­пи. Оскільки за кількістю ви­ро­щу­ван­ня сої Ук­раїна зай­має пер­ше місце в Європі, то за­вдя­ки цій про­грамі для неї відкри­вається до­сить об’ємний ри­нок для ек­с­пор­ту. Але го­ло­вна умо­ва — відсутність будь-яких домішок ГМО. Пе­ред­ба­чається, що ціна на та­ку сою бу­де на 40–50 євро ви­щою. 

В асоціації «Ду­найсь­ка соя» вва­жа­ють, що в Ук­раїни є шанс ста­ти своєрідною «Бра­зилією Євро­пи», оскільки по­тре­би у сої та­кої якості сьо­годні ста­нов­лять близь­ко 5 млн, а в най­б­лижчій пер­спек­тиві ся­га­ти­муть 8–10 млн т. Та­ким чи­ном євро­пейські країни пла­ну­ють по­сту­по­во заміни­ти транс­ген­ну сою, яку во­ни за­во­зять із Бра­зилії та США, на ук­раїнську не-ГМО. До­стат­ньо ска­за­ти, що у 2014–2015 мар­ке­тин­го­во­му се­зоні країни ЄС у ціло­му ек­с­пор­ту­ють 12,7 млн т то­вар­но­го насіння сої та 19,3 млн т соєвої му­ки. Ук­раїнська соя за якістю повністю відповідає ви­мо­гам ЄС. На­ша країна зай­має до­сить зруч­не ге­о­графічне роз­та­шу­ван­ня що­до євро­пейсь­ких країн, у нас на­праць­о­ва­ний великий досвід ви­ро­щу­ван­ня цієї куль­ту­ри на знач­них пло­щах, є до­стат­ня кількість ство­ре­них тра­диційни­ми се­лекційни­ми ме­то­да­ми сортів сої різних груп стиг­лості. За­вдя­ки цій про­грамі в ук­раїнських аг­раріїв відкри­ва­ють­ся ве­ли­чезні мож­ли­вості для по­даль­шо­го роз­вит­ку соєсіян­ня.

При­близ­но та­ка са­ма си­ту­ація скла­дається та­кож з ек­с­пор­том сої до Ки­таю, який є найбільшим світо­вим імпор­те­ром сої. У 2014–2015 ро­ках він завіз із інших країн 77 млн т сої, хо­ча сам є найбільшим ви­роб­ни­ком не­транс­ген­ної сої у світі. Про­гно­зи свідчать, що в най­б­лижчій пер­спек­тиві йо­го по­тре­би в цій си­ро­вині под­во­ять­ся.

В України є до­сить чіткі пер­спек­ти­ви для по­даль­шо­го на­ро­щу­ван­ня виробництва сої. Во­на мо­же ста­ти однією із найбільших у світі ви­роб­ників сої без ГМО, вра­хо­ву­ю­чи на­явність до­б­ре адап­то­ва­них сортів, ро­дю­чих ґрунтів, до­стат­нь­о­го досвіду ви­ро­щу­ван­ня куль­ту­ри на знач­них пло­щах. 

На жаль, ос­танніми ро­ка­ми має місце до­сить аг­ре­сив­на, ча­с­то не­об’єктив­на рек­ла­ма пев­них сортів, особ­ли­во іно­зем­них, яка при­но­сить не ко­ристь, а сприяє знач­но­му не­до­бо­ру вро­жай­ності. Вітчиз­няні гос­по­дар­ст­ва, які зай­ма­ють­ся ви­ро­щу­ван­ням насіння сої, та­ких фінан­со­вих мож­ли­во­с­тей не ма­ють. Досвід кор­по­рації «Сва­рог Вест Груп» свідчить про ви­со­кий рівень кон­ку­рен­то­с­про­мож­ності ук­раїнських сортів, які тут куль­ти­ву­ють на ти­ся­чах гек­тарів. Ви­роб­ни­ча прак­ти­ка по­ка­зує, що від адап­тив­но­го по­тенціалу за­ле­жить ре­алізація уро­жай­ності сої. У сортів та­ко­го ти­пу ма­ють уз­го­д­жу­ва­тись про­це­си рос­ту й ос­новні фа­зи роз­вит­ку із ди­намікою еко­логічних фак­торів про­тя­гом ве­ге­таційно­го періоду. Бе­зу­мов­но, ство­рен­ня ви­со­ко­про­дук­тив­них сортів — не­про­сте за­вдан­ня, цей про­цес бу­де три­ва­лим, а підви­ще­ний рівень стійкості до не­спри­ят­ли­вих фак­торів довкілля фор­му­ва­ти­меть­ся по­сту­по­во.

Важ­ли­ве зна­чен­ня у наші дні має впро­ва­д­жен­ня во­ло­го­ощад­них тех­но­логій ви­ро­щу­ван­ня, ос­но­ва­них на на­уко­во обґрун­то­ва­них сівозмінах, мінімізації об­робітку ґрун­ту, швид­ко­му про­ве­денні вес­ня­но-по­льо­вих робіт. Три­ва­ла по­су­ха знач­но мен­ше зни­жує вро­жай на удо­б­ре­них по­лях. Пе­рехід на ну­ль­о­вий об­робіток ґрун­ту дає змо­гу сфор­му­ва­ти на по­верхні по­ля із по­жнив­них ре­ш­ток до­б­рий муль­чу­валь­ний шар, який зберігає во­ло­гу, за­хи­щає ґрунт від пе­регріван­ня, змен­шує ерозію.

Сьо­годні соя зай­ня­ла до­сить спри­ят­ливі за кліма­тич­ни­ми умо­ва­ми ніші на нашій пла­неті. Во­на по­ши­ре­на там, де є до­стат­ньо во­ло­ги і теп­ла. В Ук­раїні значні площі, відве­дені під цю куль­ту­ру, зо­се­ре­д­жені у лісо­сте­повій і поліській зо­нах. У Сте­пу, де зна­хо­дять­ся ос­новні посівні площі ози­мої пше­ниці, сої до­сить ма­ло. В Одеській, Ми­ко­лаївській, За­порізькій, Дніпро­пе­т­ровській, До­нецькій та Лу­ганській об­ла­с­тях її ви­ро­щу­ють усь­о­го на 1–10 тис. га. Ли­ше в Кіро­во­градській об­ласті, де умо­ви для ви­ро­щу­ван­ня  сої спри­ят­ливі, площі її посіву пе­ре­ви­щу­ють 100 тис. га. Та­ка са­ма си­ту­ація і в Хер­сонській об­ласті, де збе­рег­ли­ся зро­шу­вальні си­с­те­ми і сою ви­ро­щу­ють на по­ливі.

Це свідчить про те, що в сте­повій зоні Ук­раїни відсутні добрі по­пе­ред­ни­ки для зер­но­вих куль­тур, що, бе­зу­мов­но, не дає мож­ли­вості сфор­му­ва­ти сівозміни, які  б відповіда­ли ос­нов­ним за­ко­нам зем­ле­роб­ст­ва. Ми вва­жаємо, що з та­кої си­ту­ації є до­сить дієвий вихід. Для цьо­го потрібно інтен­сив­но впро­ва­д­жу­ва­ти у ви­роб­ництво інші зер­но­бо­бові куль­ту­ри, які лег­ше пе­ре­но­сять три­валі по­су­ш­ливі періоди. Се­ред них знач­ну цінність ма­ють нут, со­че­ви­ця та чи­на. 

На­при­клад, про­тя­гом три­ва­ло­го періоду співробітни­чаємо з фер­мерсь­ким гос­по­дар­ст­вом «Лідер» До­б­ро­ве­личківсько­го рай­о­ну Кіро­во­градсь­кої об­ласті, де ви­ро­щуємо сор­ти одесь­кої се­лекції сої, ну­ту та го­ро­ху. Як пра­ви­ло, посіви сої що­ро­ку ста­нов­лять 400 – 500 га, ну­ту і го­ро­ху — близь­ко 100 га. Уро­жай сої в оп­ти­мальні ро­ки до­ся­гає 24–28 ц/га, в по­су­ш­ливі — 15–19 ц/га. Але хотів би при­вер­ну­ти особ­ли­ву ува­гу на уро­жаї інших зер­но­бо­бо­вих куль­тур. Так, у 2014 році тут зібра­ли по 29 ц/га насіння ну­ту сор­ту Ро­зан­на, у по­су­ш­ли­во­му 2015 році — 20,4 ц/га. Сорт го­ро­ху Світ у 2014 році дав 31,3 ц/га, у 2015-му — 19,4 ц/га. Як­що по­ра­ху­ва­ти еко­номічну ефек­тивність цих трьох куль­тур, то на пер­ше місце ви­хо­дить нут. На­при­клад, цьо­го ро­ку ціна на то­вар­не йо­го насіння відра­зу після зби­ран­ня до­ся­га­ла 11,5–12 тис. грн. При цьо­му йо­го за­ку­пи­ли бук­валь­но про­тя­гом декількох тижнів. Важ­ли­вою пе­ре­ва­гою куль­ту­ри є раннє зби­ран­ня (кінець лип­ня — по­ча­ток серп­ня), на­явність знач­ної кількості буль­бо­чок на корінні, що свідчить про інтен­сив­ну азотфіксу­валь­ну здатність. Ду­же важ­ли­во та­кож те, що нут зби­ра­ють у се­ре­дині літа і ніяких про­блем з во­логістю насіння не ви­ни­кає.

У 2012 році при­ват­но-оренд­не сільсько­го­с­по­дарсь­ке підприємство «Бур­луць­ке» Ве­ли­ко­бур­луць­ко­го рай­о­ну Харківської об­ласті на площі 324 га зібра­ло по 19,6 ц/га насіння ну­ту сор­ту Ро­зан­на. Особ­ли­вої ува­ги за­слу­го­вує досвід ви­ро­щу­ван­ня ну­ту в ТОВ «Словінська 5» Во­вчансь­ко­го рай­о­ну Харківської об­ласті, де нут куль­ти­ву­ють на знач­них пло­щах. Тут у по­су­ш­ли­во­му 2015 році на площі 180 га зібра­ли по 20 ц/га насіння но­во­го на­шо­го сор­ту Бу­д­жак. Керівництво гос­по­дар­ст­ва ду­же за­до­во­ле­не одер­жа­ни­ми еко­номічни­ми по­каз­ни­ка­ми від ви­ро­щу­ван­ня цієї куль­ту­ри.

За­довільний уро­жай ну­ту три­ва­лий час одер­жує го­ло­ва фер­мерсь­ко­го гос­по­дар­ст­ва «Драгмі» М. Дра­ган­чук, який пер­шим роз­по­чав йо­го ви­ро­щу­ван­ня за су­ходільних умов у по­су­ш­ли­во­му Кри­му.

Важ­ливість ну­ту 

Вирощування нуту в зоні Степу має значну перспективуЗа посівни­ми пло­ща­ми на земній кулі нут зай­має тре­тю по­зицію се­ред зер­но­бо­бо­вих куль­тур, по­сту­па­ю­чись ли­ше сої та ква­солі. Але ос­танні дві куль­ту­ри розміщені в зо­нах із до­сить оп­ти­маль­ни­ми умо­ва­ми, а нут куль­ти­ву­ють там, де інші куль­ту­ри да­ють ду­же низь­ку вро­жайність унаслідок не­стачі во­ло­ги та над­ви­со­ких тем­пе­ра­тур. Сьо­годні роз­роб­ле­на міжна­род­на на­уко­во-ви­роб­ни­ча про­гра­ма, на­прав­ле­на на інтен­сифікацію ви­роб­ництва про­дукції у бідних країнах, го­ло­вним чи­ном, в Аф­риці. Її го­ло­вна ме­та по­ля­гає у зна­хо­д­женні та на­уко­во­му обґрун­ту­ванні най­е­фек­тивніших шляхів одер­жан­ня влас­ної про­до­воль­чої про­дукції для то­го, щоб на­го­ду­ва­ти місце­ве на­се­лен­ня, яке не має коштів для за­купівлі харчів у інших країнах. У цій про­грамі ну­ту відве­де­но цен­т­раль­не місце. Наші досліджен­ня та на­ко­пи­че­ний ви­роб­ни­чий досвід свідчать про те, що ви­ро­щу­ван­ня ну­ту в сте­повій зоні Ук­раїни має знач­ну пер­спек­ти­ву і йо­го площі зро­ста­ти­муть ду­же швид­ко. За­раз уже на­праць­о­вані ка­на­ли йо­го збу­ту, ук­раїнське насіння вирізняється ви­со­ки­ми сма­ко­ви­ми яко­с­тя­ми і є до­сить ліквідним на внутрішньо­му та світо­во­му рин­ках.

Відро­д­жен­ня го­ро­ху

Його посівні площі яко­го ско­ро­ти­лись за ос­танні ро­ки більш ніж у п’ять разів. Су­часні сор­ти, які вирізня­ють­ся ви­со­кою стійкістю до ви­ля­ган­ня, здатні да­ва­ти вро­жаї за оп­ти­маль­них умов на рівні 50 ц/га. Наші досліджен­ня в цен­т­ральній зоні Одесь­кої об­ласті свідчать про те, що ли­ше за­вдя­ки зи­мо­вим і вес­ня­ним за­па­сам во­ло­ги за на­леж­ної куль­ту­ри зем­ле­роб­ст­ва мож­ли­во одер­жа­ти вро­жаї цієї куль­ту­ри на рівні 20 ц/га. Вар­то пам’ята­ти, що посіяна після зби­ран­ня го­ро­ху ози­ма пше­ни­ця ро­дить так са­мо, як і па­ро­ва. Та­ким чи­ном, ви­ро­щу­ю­чи го­рох, ми па­ра­лель­но ство­рюємо відмінні мож­ли­вості для одер­жан­ня ви­со­ко­го вро­жаю го­ло­вної про­до­воль­чої куль­ту­ри Ук­раїни — ози­мої пше­ниці.Сучасні сорти гороху здатні віддавати врожай на рівні 50 ц/га

Тен­денція збільшен­ня посівів го­ро­ху ос­танніми ро­ка­ми спо­с­терігається та­кож у та­ких країнах, як США і Ка­на­да, які є світо­ви­ми ліде­ра­ми у ви­роб­ництві зер­на пше­ниці. У США навіть опи­са­но так зва­ний си­нергічний ефект, який ви­ни­кає після сівби по го­ро­ху ози­мої пше­ниці й який по­зи­тив­но впли­ває на рівень її уро­жай­ності. Не­що­дав­но та­ку дію ви­яв­ле­но що­до висіяної по го­ро­ху ку­ку­рудзі.

У по­су­ш­ли­во­му 2015 році у сільсько­го­с­по­дарсь­ко­му ко­о­пе­ра­тиві «Ша­бо­лат» Білго­род-Дністровсь­ко­го рай­о­ну Одесь­кої об­ласті на площі 500 га от­ри­ма­ли уро­жай го­ро­ху 19,7 ц/га. Од­ра­зу після зби­ран­ня він був ре­алізо­ва­ний, еко­номічна ефек­тивність йо­го ви­ро­щу­ван­ня ви­я­ви­лась до­сить ви­со­кою. На­ве­дені фак­ти пе­ре­кон­ли­во свідчать про важ­ли­ву роль го­ро­ху в фор­му­ванні сівозмін, на­прав­ле­них на більш ефек­тив­не ви­ко­ри­с­тан­ня зе­мель­них ре­сурсів, особ­ли­во в су­ходільних умо­вах.

Со­че­ви­ця

Культура ха­рак­те­ри­зується ви­со­ким рівнем по­су­хостійкості. То­вар­не насіння цієї куль­ту­ри ви­со­ко цінить­ся на світо­во­му рин­ку, оскільки є цінним хар­чо­вим про­дук­том. Спо­жи­ван­ня со­че­виці профілак­тич­но діє на сер­це­во-су­дин­ну си­с­те­му лю­ди­ни, за­побігає інфарк­там та інсуль­там. До­стат­ньо ска­за­ти, що та­ка країна як Ка­на­да, те­ри­торії якої за кліма­тич­ни­ми умо­ва­ми ду­же подібні до Сте­пу Ук­раїни, ви­ро­щує по­над 1 млн га цієї куль­ту­ри і є її світо­вим ек­с­пор­те­ром. Її ва­ло­вий збір ос­танніми ро­ка­ми до­ся­гає близь­ко 2 млн т. Ве­ликі площі со­че­виці скон­цен­т­ро­вані та­кож у Ту­реч­чині, де та­кож ба­га­то зе­мель із не­до­статнім рівнем зво­ло­жен­ня.

Врожайність сочевиці досягає 19,7 ц/гаУ Ка­наді це теж віднос­но но­ва куль­ту­ра. Її впро­ва­д­жен­ня роз­по­ча­лось у 1973 році, ко­ли со­че­ви­цею засіяли 7 га і одер­жа­ли уро­жай 7,1 ц/га. А далі роз­по­чав­ся тріум­фаль­ний її похід преріями Ка­на­ди. У 1975 році площі, відве­дені під куль­ту­ру, ста­но­ви­ли 400 га, у 1977 — 2500 га, у 1978-му — 13 000 га. Уро­жайність у цей період ко­ли­ва­лась у ме­жах 7,5–8,2 ц/га. У 1980 році площі посіву до­сяг­ли 44,8 тис. га, у 1985 році — 72,8 тис. га. У 1987 році со­че­ви­цею засіяли 238,4 тис. га, у 2000-му — 687,9 тис. га. Вод­но­час спо­с­теріга­ли зро­с­тан­ня вро­жаю. У більшості років він на­бли­жав­ся до 13 ц/га. У 2010 році со­че­ви­цею зай­ня­ли уже 1335 тис. га і одер­жа­ли по 14,6 ц/га. У на­ступ­ний період площі куль­ту­ри що­ро­ку ста­но­ви­ли близь­ко 1 млн га, а уро­жай ко­ли­вав­ся в ме­жах 15,3–19,7 ц/га. Хотів би за­ува­жи­ти, що посівні площі со­няш­ни­ку на сьо­годні тут ста­нов­лять усь­о­го 275–397 тис. га.

Подібний до Ка­на­ди уро­жай со­че­виці не­­склад­но одер­жа­ти і в нашій країні. На­при­клад, у 2015 році в ТОВ «Ше­с­тер­ня» Ши­роківсько­го рай­о­ну Дніпро­пе­т­ровсь­кої об­ласті в ціло­му на круг одер­жа­ли по 15 ц/га насіння со­че­виці вітчиз­ня­но­го сор­ту Лінза. Як­що по­ра­ху­ва­ти еко­номічну ефек­тивність, то во­на є кра­щою, ніж уро­жай ози­мої пше­ниці 80 ц/га за знач­но мен­ших за­тра­тах на оди­ни­цю про­дукції. Ана­логічний уро­жай одер­жа­ли та­кож в аг­рофірмі «Зо­ря­ни» До­линсь­ко­го рай­о­ну Кіро­во­градсь­кої об­ласті. Тут у 2015 році впер­ше висіяли цю куль­ту­ру і одер­жа­ли за­довільний ре­зуль­тат.

Висновки

Ви­хо­дя­чи з по­год­них умов, що скла­да­ють­ся ос­танніми ро­ка­ми в Ук­раїні, мож­на зро­би­ти вис­но­вок, що для підви­щен­ня еко­номічної стабільності аг­рар­но­го сек­то­ру най­кра­щою бу­де си­ту­ація, ко­ли гос­по­дар­ст­во ви­ро­щу­ва­тиме декілька зер­но­бо­бо­вих куль­тур. Це пов’яза­но з тим, що кож­на із них ха­рак­те­ри­зується кри­тич­ним періодом що­до во­ло­ги, який при­па­дає на різні місяці. Так, для го­ро­ху най­важ­ливішим є кількість опадів у травні. Для ну­ту і со­че­виці ця фа­за на­стає у кінці трав­ня та три­ває весь чер­вень. Уро­жайність сої найбільшою мірою за­ле­жить від на­яв­ності во­ло­ги в липні й першій по­ло­вині серп­ня. Висіван­ня кількох із цих куль­тур сприяє більшій вірогідності одер­жан­ня кра­щої еко­номічної віддачі. 

 

В. Січкар, го­лов. на­ук. співробітник, 
д-р біол. на­ук, про­фе­сор,
Се­лекційно-ге­не­тич­ний інсти­тут — Національ­ний центр насіннєзнав­ст­ва та сор­то­вив­чен­ня

 

Інформація для цитування

Зернобобові культури в Україні: що вирощувати? / В. Січкар // Спецвипуск ж. Пропозиція. Новинки селекції / — 2016. — С. 34-39

 

 

 

Інтерв'ю
Літо - традиційний час представницьких аграрних зібрань на базі Корпорації "Агро-Союз". VII міжнародна конференція "Самовідновлювальне ефективне землеробство на основі системного підходу" зібрала
Валентина Болоховська, лауреат Державної премі України в галузі науки й техніки, один із засновників "БТУ-Центр"
«БТУ-Центр» — один із найвідоміших в Ук­раїні вітчиз­ня­них ви­роб­ників біологічних про­дук­тів для сільсько­го гос­по­дар­ст­ва. Ком­панія пра­цює з 1999 ро­ку, й звідтоді на ри­нок ви­ве­де­но чи

1
0