Спецможливості
Аналітика

Зернобобові культури.Что вирощувати?

13.02.2017
9687
Зернобобові культури.Что вирощувати? фото, ілюстрація
Зернобобові. Соя. Перші паростки

Надмірне на­си­чен­ня в Ук­раїні сівозмін та­ки­ми ви­со­ко­е­нер­ге­тич­ни­ми куль­ту­ра­ми, як со­няш­ник і ріпак, при­зве­ло до знач­но­го зни­жен­ня вмісту в ґрун­тах ор­ганічної ре­чо­ви­ни, що, своєю чер­гою, не­га­тив­но впли­ває на во­до­ут­ри­му­валь­ну здатність ґрунтів. Най­де­шев­шим шля­хом по­­ліпшен­ня та­ко­го ста­ну мо­же бу­ти впро­ва­д­жен­ня у сільсько­го­с­по­дарсь­ке ви­роб­ництво на­уко­во обґрун­то­ва­них сівозмін. Чер­гу­ван­ня куль­тур до­по­мо­же розірва­ти певні лан­цю­ги шко­до­чин­них мікро­ор­ганізмів, які сфор­му­ва­ли­ся у про­цесі ви­ро­щу­ван­ня близь­ких за біологічни­ми особ­ли­во­с­тя­ми куль­тур. І як­що ми го­во­ри­мо про ор­ганізацію сівозміни, то це на­сам­пе­ред сто­сується зер­но­бо­бо­вих куль­тур.

 

 

Їхня го­ло­вна біологічна особ­ливість по­ля­гає в то­му, що во­ни здатні фор­му­ва­ти ак­тивні ком­плек­си із мікро­ор­ганізма­ми ґрун­ту, за­вдя­ки чо­му зв’язу­ють значні кількості азо­ту із повітря. Цей про­цес відбу­вається за участі буль­боч­ко­вих бак­терій, які про­ни­ка­ють у ко­ре­неві во­ло­с­ки про­ростків, інтен­сив­но ділять­ся там і фор­му­ють буль­боч­ки, де пе­ребігає про­цес азотфіксації. 

Буль­боч­ки — справжня фа­б­ри­ка одер­жан­ня біологічно­го азо­ту, який ви­ко­ри­с­то­вується рос­ли­ною на фор­му­ван­ня над­зем­ної ма­си та вро­жаю насіння. Цей про­цес, який на­зи­вається «симбіозом», є ко­ри­сним як для рос­лин, так і для мікро­ор­ганізмів.

Рос­ли­ни ви­ко­ри­с­то­ву­ють для своєї життєдіяль­ності лег­ко­до­с­тупні азо­товмісні спо­лу­ки, а до буль­боч­ко­вих бак­терій над­хо­дять про­дук­ти фо­то­син­те­зу, які слу­гу­ють їм дже­ре­лом по­жив­них ком­по­нентів. Для рос­лин бо­бо­вих куль­тур про­цес симбіозу не є «бе­зо­плат­ним», на ньо­го за­тра­чається близь­ко 20–25% пла­с­тич­них ре­чо­вин, що є однією із го­ло­вних при­чин мен­шої уро­жай­ності зер­но­бо­бо­вих куль­тур порівня­но із зер­но­ви­ми. Дру­га при­чи­на по­ля­гає в то­му, що на біосин­тез однієї оди­ниці ма­си білка за­тра­чається знач­но більше енергії порівня­но із син­те­зом вуг­ле­водів. За ве­ге­таційний період зер­но­бо­бові куль­ту­ри зв’язу­ють 80–150 кг азо­ту в діючій ре­чо­вині, що еквіва­лент­но вне­сен­ню 300–400 кг аміач­ної селітри. Як­що по­ра­ху­ва­ти вартість міне­раль­но­го до­б­ри­ва, то до­хо­ди­мо од­но­знач­но­го вис­нов­ку: симбіотич­на азотфіксація має еко­номічний сенс. Як пра­ви­ло, у ре­ко­мен­даціях із ви­ро­щу­ван­ня зер­но­бо­бо­вих за­зна­чається, що вне­сен­ня міне­раль­но­го азо­ту не­ба­жа­не, оскільки во­но при­зво­дить до пізнішої по­яви буль­бо­чок та інгібує їхню ак­тивність, особ­ли­во на по­чат­ко­вих фа­зах рос­ту рос­лин.

Важ­ли­во відміти­ти, що за сівби зер­но­бо­бо­вих у ґрунті, крім буль­боч­ко­вих бак­терій, на­гро­ма­д­жується знач­на кількість інших видів ко­рис­них мікро­ор­ганізмів. Перш за все, це асоціативні ви­ди: Azobacter, Bacillus, Azospirillum, Enterobacter то­що. За взаємодії із симбіотич­ни­ми во­ни ут­во­рю­ють у ри­зо­сфері (при­ко­ре­невій зоні) ак­тив­ний ком­плекс мікро­ор­ганізмів, у яко­му про­дук­ти обміну од­них слу­гу­ють по­жив­ним се­ре­до­ви­щем для інших. За та­ких умов у ґрунті фор­мується до­сить ак­тив­ний лан­цюг пе­ре­тво­рень, які відбуваються до­сить інтен­сив­но. Оскільки мікро­ор­ганізми рос­туть і ділять­ся ду­же швид­ко, то за­вдя­ки цьо­му на­копи­чується ор­ганічна ма­са, яка по­сту­по­во йде на фор­му­ван­ня гу­му­су. У про­цесі рос­ту коріння рос­лин та­кож виділяє у на­вко­лишнє се­ре­до­ви­ще фізіологічно ак­тивні спо­лу­ки, які ви­ко­ри­с­то­ву­ють­ся як по­живні ком­по­нен­ти. Ко­ре­неві виділен­ня вклю­ча­ють вуг­ле­во­ди, ор­ганічні кис­ло­ти, аміно­кис­ло­ти, вітаміни, ал­ка­лоїди. Суттєвий по­зи­тив­ний вплив на ріст рос­лин чи­нять та­кож міко­ризні гри­би, які ко­лонізу­ють ко­ре­не­ву си­с­те­му і спри­я­ють кра­що­му за­своєнню фо­с­фор­них спо­лук.

У посівах зер­но­бо­бо­вих у ґрунті постійно пе­ребіга­ють трофічні про­це­си, що спря­мо­вані, як пра­ви­ло, на збільшен­ня кількості ор­ганічної ре­чо­ви­ни та поліпшен­ня до­ступ­ності міне­раль­них еле­ментів для жив­лен­ня рос­лин. Ґрунт пе­ре­бу­ває у стані ди­намічної рівно­ва­ги, тоб­то він є «жи­вим», а не мерт­вою суб­станцією. Знач­на кількість ко­рис­ної мікро­ф­ло­ри є своєрідним бар’єром про­ти на­копи­чен­ня фіто­па­то­генів у ґрунті, що за­побігає ма­со­во­му роз­вит­ку хво­роб.

Одер­жані у ви­роб­ництві ре­зуль­та­ти свідчать про над­зви­чай­но важ­ли­ву роль зер­но­бо­бо­вих куль­тур під час фор­му­ван­ня сівозмін, що дає змо­гу змен­ши­ти вне­сен­ня міне­раль­них до­б­рив і пе­с­ти­цидів і за­вдя­ки цьо­му по­зи­тив­но впли­ва­ти на навколишнє се­ре­до­ви­ще. 

Гру­па зер­но­бо­бо­вих вклю­чає ду­же ба­га­то видів, їх ви­ро­щу­ють на всіх кон­ти­нен­тах на­шої пла­не­ти. Їхнє по­ши­рен­ня у різних країнах за­ле­жить від на­яв­них ґрун­то­во-кліма­тич­них умов. Одні із них по­люб­ля­ють більш во­логі та теплі зо­ни, інші здатні ви­т­ри­му­ва­ти три­валі по­су­ш­ливі та спе­котні періоди.

У світо­во­му зем­ле­робстві се­ред цих куль­тур найбільшо­го по­ши­рен­ня на­бу­ла соя. По­при те, що за посівни­ми пло­ща­ми во­на зай­має чет­вер­ту по­зицію се­ред усіх сільсько­го­с­по­дарсь­ких куль­тур, її по­ши­рен­ня три­ває і в наші дні.

Соя

В Ук­раїні сою ви­ро­щу­ва­ли на знач­них пло­щах ще у 30-ті ро­ки ми­ну­ло­го сторіччя, про­тя­гом три­ва­ло­го ча­су їй не приділя­ли серй­оз­ної ува­ги. Про­те низ­ка вче­них інтен­сив­но пра­цю­ва­ла як над ство­рен­ням но­вих сортів, так і над поліпшен­ням ок­ре­мих еле­ментів тех­но­логії ви­ро­щу­ван­ня. Над­зви­чай­но ве­ли­кий вклад вне­сли такі се­лекціоне­ри, як А. Ле­щен­ко на Кіро­во­градській дер­жавній сільсько­го­с­по­дарській дослідній станції, В. Ми­хай­лов у Інсти­туті зем­ле­роб­ст­ва, В. Ко­лот в Інсти­туті зро­шу­ва­но­го зем­ле­роб­ст­ва, М. Го­ло­хо­ринсь­ка на Бу­ко­винській дер­жавній сільсько­го­с­по­дарській дослідній станції, Л. Не­кра­со­ва на се­лекційній станції «Те­ре­зи­не». До­сить ак­тив­ну на­уко­ву ро­бо­ту із тех­но­логії ви­ро­щу­ван­ня сої в цей час про­во­ди­ли В. Завєрюхін в Інсти­туті зро­шу­ва­но­го зем­ле­роб­ст­ва та Ф. Ада­мень у Кри­му. Ця гру­па вче­них та ба­га­то інших віри­ла в цю куль­ту­ру, на жаль, не всі во­ни до­че­ка­ли­ся то­го ча­су, ко­ли соя ста­ла справжнь­ою фа­во­рит­кою се­ред най­важ­ливіших сільсько­го­с­по­дарсь­ких куль­тур Ук­раїни. Ли­ше на по­чат­ку XXI ст. наші аг­рарії по-справжнь­о­му оціни­ли цю куль­ту­ру, і в Ук­раїні роз­по­чав­ся «соєвий бум». Створення високопродуктивних сортів — непросте завдання, цей процес буде тривалим, а підвищений рівень стійкості до несприятливих факторів довкілля формуватиметься поступово

Важ­ли­вою пе­ре­ва­гою ук­раїнської сої на міжна­род­но­му рин­ку є те, що знач­на її кількість не не­се ге­не­тич­них кон­ст­рукцій, тоб­то во­на не є ге­не­тич­но мо­дифіко­ва­ною. А на сьо­годні ос­новні ек­с­пор­те­ри сої (ЄС і Ки­тай) по­тре­бу­ють не­мо­дифіко­ва­ної сої. Це ли­ше в нашій країні діє стихійний ри­нок сої та соєпро­дуктів, де більшість партій насіння змішані і не­має мар­ку­ван­ня як хар­чо­вих, так і кор­мо­вих інгредієнтів на на­явність ге­не­тич­них кон­ст­рукцій. Бе­зу­мов­но, що в не­да­лекій пер­спек­тиві тут бу­де на­ве­де­но по­ря­док, оскільки ос­танніми ро­ка­ми ма­ють місце ряд конфліктів під час ек­с­пор­ту сої, що пов’язані із на­явністю у партіях насіння пев­ної кількості транс­ген­ної сої.

У наші дні знач­ний інте­рес до на­шої сої про­яв­ляє євро­пейсь­ка не­дер­жав­на асоціація «Ду­найсь­ка соя», яка ор­ганізо­ва­на у 2012 році й вклю­чає 195 членів із 16 країн Євро­пи. Ук­раїна та­кож вхо­дить у цю ор­ганізацію. Го­ло­вне її за­вдан­ня по­ля­гає в інтен­сифікації ви­ро­щу­ван­ня ви­со­ко­якісної не­транс­ген­ної сої у країнах Євро­пи. Оскільки за кількістю ви­ро­щу­ван­ня сої Ук­раїна зай­має пер­ше місце в Європі, то за­вдя­ки цій про­грамі для неї відкри­вається до­сить об’ємний ри­нок для ек­с­пор­ту. Але го­ло­вна умо­ва — відсутність будь-яких домішок ГМО. Пе­ред­ба­чається, що ціна на та­ку сою бу­де на 40–50 євро ви­щою. 

В асоціації «Ду­найсь­ка соя» вва­жа­ють, що в Ук­раїни є шанс ста­ти своєрідною «Бра­зилією Євро­пи», оскільки по­тре­би у сої та­кої якості сьо­годні ста­нов­лять близь­ко 5 млн, а в най­б­лижчій пер­спек­тиві ся­га­ти­муть 8–10 млн т. Та­ким чи­ном євро­пейські країни пла­ну­ють по­сту­по­во заміни­ти транс­ген­ну сою, яку во­ни за­во­зять із Бра­зилії та США, на ук­раїнську не-ГМО. До­стат­ньо ска­за­ти, що у 2014–2015 мар­ке­тин­го­во­му се­зоні країни ЄС у ціло­му ек­с­пор­ту­ють 12,7 млн т то­вар­но­го насіння сої та 19,3 млн т соєвої му­ки. Ук­раїнська соя за якістю повністю відповідає ви­мо­гам ЄС. На­ша країна зай­має до­сить зруч­не ге­о­графічне роз­та­шу­ван­ня що­до євро­пейсь­ких країн, у нас на­праць­о­ва­ний великий досвід ви­ро­щу­ван­ня цієї куль­ту­ри на знач­них пло­щах, є до­стат­ня кількість ство­ре­них тра­диційни­ми се­лекційни­ми ме­то­да­ми сортів сої різних груп стиг­лості. За­вдя­ки цій про­грамі в ук­раїнських аг­раріїв відкри­ва­ють­ся ве­ли­чезні мож­ли­вості для по­даль­шо­го роз­вит­ку соєсіян­ня.

При­близ­но та­ка са­ма си­ту­ація скла­дається та­кож з ек­с­пор­том сої до Ки­таю, який є найбільшим світо­вим імпор­те­ром сої. У 2014–2015 ро­ках він завіз із інших країн 77 млн т сої, хо­ча сам є найбільшим ви­роб­ни­ком не­транс­ген­ної сої у світі. Про­гно­зи свідчать, що в най­б­лижчій пер­спек­тиві йо­го по­тре­би в цій си­ро­вині под­во­ять­ся.

В України є до­сить чіткі пер­спек­ти­ви для по­даль­шо­го на­ро­щу­ван­ня виробництва сої. Во­на мо­же ста­ти однією із найбільших у світі ви­роб­ників сої без ГМО, вра­хо­ву­ю­чи на­явність до­б­ре адап­то­ва­них сортів, ро­дю­чих ґрунтів, до­стат­нь­о­го досвіду ви­ро­щу­ван­ня куль­ту­ри на знач­них пло­щах. 

На жаль, ос­танніми ро­ка­ми має місце до­сить аг­ре­сив­на, ча­с­то не­об’єктив­на рек­ла­ма пев­них сортів, особ­ли­во іно­зем­них, яка при­но­сить не ко­ристь, а сприяє знач­но­му не­до­бо­ру вро­жай­ності. Вітчиз­няні гос­по­дар­ст­ва, які зай­ма­ють­ся ви­ро­щу­ван­ням насіння сої, та­ких фінан­со­вих мож­ли­во­с­тей не ма­ють. Досвід кор­по­рації «Сва­рог Вест Груп» свідчить про ви­со­кий рівень кон­ку­рен­то­с­про­мож­ності ук­раїнських сортів, які тут куль­ти­ву­ють на ти­ся­чах гек­тарів. Ви­роб­ни­ча прак­ти­ка по­ка­зує, що від адап­тив­но­го по­тенціалу за­ле­жить ре­алізація уро­жай­ності сої. У сортів та­ко­го ти­пу ма­ють уз­го­д­жу­ва­тись про­це­си рос­ту й ос­новні фа­зи роз­вит­ку із ди­намікою еко­логічних фак­торів про­тя­гом ве­ге­таційно­го періоду. Бе­зу­мов­но, ство­рен­ня ви­со­ко­про­дук­тив­них сортів — не­про­сте за­вдан­ня, цей про­цес бу­де три­ва­лим, а підви­ще­ний рівень стійкості до не­спри­ят­ли­вих фак­торів довкілля фор­му­ва­ти­меть­ся по­сту­по­во.

Важ­ли­ве зна­чен­ня у наші дні має впро­ва­д­жен­ня во­ло­го­ощад­них тех­но­логій ви­ро­щу­ван­ня, ос­но­ва­них на на­уко­во обґрун­то­ва­них сівозмінах, мінімізації об­робітку ґрун­ту, швид­ко­му про­ве­денні вес­ня­но-по­льо­вих робіт. Три­ва­ла по­су­ха знач­но мен­ше зни­жує вро­жай на удо­б­ре­них по­лях. Пе­рехід на ну­ль­о­вий об­робіток ґрун­ту дає змо­гу сфор­му­ва­ти на по­верхні по­ля із по­жнив­них ре­ш­ток до­б­рий муль­чу­валь­ний шар, який зберігає во­ло­гу, за­хи­щає ґрунт від пе­регріван­ня, змен­шує ерозію.

Сьо­годні соя зай­ня­ла до­сить спри­ят­ливі за кліма­тич­ни­ми умо­ва­ми ніші на нашій пла­неті. Во­на по­ши­ре­на там, де є до­стат­ньо во­ло­ги і теп­ла. В Ук­раїні значні площі, відве­дені під цю куль­ту­ру, зо­се­ре­д­жені у лісо­сте­повій і поліській зо­нах. У Сте­пу, де зна­хо­дять­ся ос­новні посівні площі ози­мої пше­ниці, сої до­сить ма­ло. В Одеській, Ми­ко­лаївській, За­порізькій, Дніпро­пе­т­ровській, До­нецькій та Лу­ганській об­ла­с­тях її ви­ро­щу­ють усь­о­го на 1–10 тис. га. Ли­ше в Кіро­во­градській об­ласті, де умо­ви для ви­ро­щу­ван­ня  сої спри­ят­ливі, площі її посіву пе­ре­ви­щу­ють 100 тис. га. Та­ка са­ма си­ту­ація і в Хер­сонській об­ласті, де збе­рег­ли­ся зро­шу­вальні си­с­те­ми і сою ви­ро­щу­ють на по­ливі.

Це свідчить про те, що в сте­повій зоні Ук­раїни відсутні добрі по­пе­ред­ни­ки для зер­но­вих куль­тур, що, бе­зу­мов­но, не дає мож­ли­вості сфор­му­ва­ти сівозміни, які  б відповіда­ли ос­нов­ним за­ко­нам зем­ле­роб­ст­ва. Ми вва­жаємо, що з та­кої си­ту­ації є до­сить дієвий вихід. Для цьо­го потрібно інтен­сив­но впро­ва­д­жу­ва­ти у ви­роб­ництво інші зер­но­бо­бові куль­ту­ри, які лег­ше пе­ре­но­сять три­валі по­су­ш­ливі періоди. Се­ред них знач­ну цінність ма­ють нут, со­че­ви­ця та чи­на. 

На­при­клад, про­тя­гом три­ва­ло­го періоду співробітни­чаємо з фер­мерсь­ким гос­по­дар­ст­вом «Лідер» До­б­ро­ве­личківсько­го рай­о­ну Кіро­во­градсь­кої об­ласті, де ви­ро­щуємо сор­ти одесь­кої се­лекції сої, ну­ту та го­ро­ху. Як пра­ви­ло, посіви сої що­ро­ку ста­нов­лять 400 – 500 га, ну­ту і го­ро­ху — близь­ко 100 га. Уро­жай сої в оп­ти­мальні ро­ки до­ся­гає 24–28 ц/га, в по­су­ш­ливі — 15–19 ц/га. Але хотів би при­вер­ну­ти особ­ли­ву ува­гу на уро­жаї інших зер­но­бо­бо­вих куль­тур. Так, у 2014 році тут зібра­ли по 29 ц/га насіння ну­ту сор­ту Ро­зан­на, у по­су­ш­ли­во­му 2015 році — 20,4 ц/га. Сорт го­ро­ху Світ у 2014 році дав 31,3 ц/га, у 2015-му — 19,4 ц/га. Як­що по­ра­ху­ва­ти еко­номічну ефек­тивність цих трьох куль­тур, то на пер­ше місце ви­хо­дить нут. На­при­клад, цьо­го ро­ку ціна на то­вар­не йо­го насіння відра­зу після зби­ран­ня до­ся­га­ла 11,5–12 тис. грн. При цьо­му йо­го за­ку­пи­ли бук­валь­но про­тя­гом декількох тижнів. Важ­ли­вою пе­ре­ва­гою куль­ту­ри є раннє зби­ран­ня (кінець лип­ня — по­ча­ток серп­ня), на­явність знач­ної кількості буль­бо­чок на корінні, що свідчить про інтен­сив­ну азотфіксу­валь­ну здатність. Ду­же важ­ли­во та­кож те, що нут зби­ра­ють у се­ре­дині літа і ніяких про­блем з во­логістю насіння не ви­ни­кає.

У 2012 році при­ват­но-оренд­не сільсько­го­с­по­дарсь­ке підприємство «Бур­луць­ке» Ве­ли­ко­бур­луць­ко­го рай­о­ну Харківської об­ласті на площі 324 га зібра­ло по 19,6 ц/га насіння ну­ту сор­ту Ро­зан­на. Особ­ли­вої ува­ги за­слу­го­вує досвід ви­ро­щу­ван­ня ну­ту в ТОВ «Словінська 5» Во­вчансь­ко­го рай­о­ну Харківської об­ласті, де нут куль­ти­ву­ють на знач­них пло­щах. Тут у по­су­ш­ли­во­му 2015 році на площі 180 га зібра­ли по 20 ц/га насіння но­во­го на­шо­го сор­ту Бу­д­жак. Керівництво гос­по­дар­ст­ва ду­же за­до­во­ле­не одер­жа­ни­ми еко­номічни­ми по­каз­ни­ка­ми від ви­ро­щу­ван­ня цієї куль­ту­ри.

За­довільний уро­жай ну­ту три­ва­лий час одер­жує го­ло­ва фер­мерсь­ко­го гос­по­дар­ст­ва «Драгмі» М. Дра­ган­чук, який пер­шим роз­по­чав йо­го ви­ро­щу­ван­ня за су­ходільних умов у по­су­ш­ли­во­му Кри­му.

Важ­ливість ну­ту 

Вирощування нуту в зоні Степу має значну перспективуЗа посівни­ми пло­ща­ми на земній кулі нут зай­має тре­тю по­зицію се­ред зер­но­бо­бо­вих куль­тур, по­сту­па­ю­чись ли­ше сої та ква­солі. Але ос­танні дві куль­ту­ри розміщені в зо­нах із до­сить оп­ти­маль­ни­ми умо­ва­ми, а нут куль­ти­ву­ють там, де інші куль­ту­ри да­ють ду­же низь­ку вро­жайність унаслідок не­стачі во­ло­ги та над­ви­со­ких тем­пе­ра­тур. Сьо­годні роз­роб­ле­на міжна­род­на на­уко­во-ви­роб­ни­ча про­гра­ма, на­прав­ле­на на інтен­сифікацію ви­роб­ництва про­дукції у бідних країнах, го­ло­вним чи­ном, в Аф­риці. Її го­ло­вна ме­та по­ля­гає у зна­хо­д­женні та на­уко­во­му обґрун­ту­ванні най­е­фек­тивніших шляхів одер­жан­ня влас­ної про­до­воль­чої про­дукції для то­го, щоб на­го­ду­ва­ти місце­ве на­се­лен­ня, яке не має коштів для за­купівлі харчів у інших країнах. У цій про­грамі ну­ту відве­де­но цен­т­раль­не місце. Наші досліджен­ня та на­ко­пи­че­ний ви­роб­ни­чий досвід свідчать про те, що ви­ро­щу­ван­ня ну­ту в сте­повій зоні Ук­раїни має знач­ну пер­спек­ти­ву і йо­го площі зро­ста­ти­муть ду­же швид­ко. За­раз уже на­праць­о­вані ка­на­ли йо­го збу­ту, ук­раїнське насіння вирізняється ви­со­ки­ми сма­ко­ви­ми яко­с­тя­ми і є до­сить ліквідним на внутрішньо­му та світо­во­му рин­ках.

Відро­д­жен­ня го­ро­ху

Його посівні площі яко­го ско­ро­ти­лись за ос­танні ро­ки більш ніж у п’ять разів. Су­часні сор­ти, які вирізня­ють­ся ви­со­кою стійкістю до ви­ля­ган­ня, здатні да­ва­ти вро­жаї за оп­ти­маль­них умов на рівні 50 ц/га. Наші досліджен­ня в цен­т­ральній зоні Одесь­кої об­ласті свідчать про те, що ли­ше за­вдя­ки зи­мо­вим і вес­ня­ним за­па­сам во­ло­ги за на­леж­ної куль­ту­ри зем­ле­роб­ст­ва мож­ли­во одер­жа­ти вро­жаї цієї куль­ту­ри на рівні 20 ц/га. Вар­то пам’ята­ти, що посіяна після зби­ран­ня го­ро­ху ози­ма пше­ни­ця ро­дить так са­мо, як і па­ро­ва. Та­ким чи­ном, ви­ро­щу­ю­чи го­рох, ми па­ра­лель­но ство­рюємо відмінні мож­ли­вості для одер­жан­ня ви­со­ко­го вро­жаю го­ло­вної про­до­воль­чої куль­ту­ри Ук­раїни — ози­мої пше­ниці.Сучасні сорти гороху здатні віддавати врожай на рівні 50 ц/га

Тен­денція збільшен­ня посівів го­ро­ху ос­танніми ро­ка­ми спо­с­терігається та­кож у та­ких країнах, як США і Ка­на­да, які є світо­ви­ми ліде­ра­ми у ви­роб­ництві зер­на пше­ниці. У США навіть опи­са­но так зва­ний си­нергічний ефект, який ви­ни­кає після сівби по го­ро­ху ози­мої пше­ниці й який по­зи­тив­но впли­ває на рівень її уро­жай­ності. Не­що­дав­но та­ку дію ви­яв­ле­но що­до висіяної по го­ро­ху ку­ку­рудзі.

У по­су­ш­ли­во­му 2015 році у сільсько­го­с­по­дарсь­ко­му ко­о­пе­ра­тиві «Ша­бо­лат» Білго­род-Дністровсь­ко­го рай­о­ну Одесь­кої об­ласті на площі 500 га от­ри­ма­ли уро­жай го­ро­ху 19,7 ц/га. Од­ра­зу після зби­ран­ня він був ре­алізо­ва­ний, еко­номічна ефек­тивність йо­го ви­ро­щу­ван­ня ви­я­ви­лась до­сить ви­со­кою. На­ве­дені фак­ти пе­ре­кон­ли­во свідчать про важ­ли­ву роль го­ро­ху в фор­му­ванні сівозмін, на­прав­ле­них на більш ефек­тив­не ви­ко­ри­с­тан­ня зе­мель­них ре­сурсів, особ­ли­во в су­ходільних умо­вах.

Со­че­ви­ця

Культура ха­рак­те­ри­зується ви­со­ким рівнем по­су­хостійкості. То­вар­не насіння цієї куль­ту­ри ви­со­ко цінить­ся на світо­во­му рин­ку, оскільки є цінним хар­чо­вим про­дук­том. Спо­жи­ван­ня со­че­виці профілак­тич­но діє на сер­це­во-су­дин­ну си­с­те­му лю­ди­ни, за­побігає інфарк­там та інсуль­там. До­стат­ньо ска­за­ти, що та­ка країна як Ка­на­да, те­ри­торії якої за кліма­тич­ни­ми умо­ва­ми ду­же подібні до Сте­пу Ук­раїни, ви­ро­щує по­над 1 млн га цієї куль­ту­ри і є її світо­вим ек­с­пор­те­ром. Її ва­ло­вий збір ос­танніми ро­ка­ми до­ся­гає близь­ко 2 млн т. Ве­ликі площі со­че­виці скон­цен­т­ро­вані та­кож у Ту­реч­чині, де та­кож ба­га­то зе­мель із не­до­статнім рівнем зво­ло­жен­ня.

Врожайність сочевиці досягає 19,7 ц/гаУ Ка­наді це теж віднос­но но­ва куль­ту­ра. Її впро­ва­д­жен­ня роз­по­ча­лось у 1973 році, ко­ли со­че­ви­цею засіяли 7 га і одер­жа­ли уро­жай 7,1 ц/га. А далі роз­по­чав­ся тріум­фаль­ний її похід преріями Ка­на­ди. У 1975 році площі, відве­дені під куль­ту­ру, ста­но­ви­ли 400 га, у 1977 — 2500 га, у 1978-му — 13 000 га. Уро­жайність у цей період ко­ли­ва­лась у ме­жах 7,5–8,2 ц/га. У 1980 році площі посіву до­сяг­ли 44,8 тис. га, у 1985 році — 72,8 тис. га. У 1987 році со­че­ви­цею засіяли 238,4 тис. га, у 2000-му — 687,9 тис. га. Вод­но­час спо­с­теріга­ли зро­с­тан­ня вро­жаю. У більшості років він на­бли­жав­ся до 13 ц/га. У 2010 році со­че­ви­цею зай­ня­ли уже 1335 тис. га і одер­жа­ли по 14,6 ц/га. У на­ступ­ний період площі куль­ту­ри що­ро­ку ста­но­ви­ли близь­ко 1 млн га, а уро­жай ко­ли­вав­ся в ме­жах 15,3–19,7 ц/га. Хотів би за­ува­жи­ти, що посівні площі со­няш­ни­ку на сьо­годні тут ста­нов­лять усь­о­го 275–397 тис. га.

Подібний до Ка­на­ди уро­жай со­че­виці не­­склад­но одер­жа­ти і в нашій країні. На­при­клад, у 2015 році в ТОВ «Ше­с­тер­ня» Ши­роківсько­го рай­о­ну Дніпро­пе­т­ровсь­кої об­ласті в ціло­му на круг одер­жа­ли по 15 ц/га насіння со­че­виці вітчиз­ня­но­го сор­ту Лінза. Як­що по­ра­ху­ва­ти еко­номічну ефек­тивність, то во­на є кра­щою, ніж уро­жай ози­мої пше­ниці 80 ц/га за знач­но мен­ших за­тра­тах на оди­ни­цю про­дукції. Ана­логічний уро­жай одер­жа­ли та­кож в аг­рофірмі «Зо­ря­ни» До­линсь­ко­го рай­о­ну Кіро­во­градсь­кої об­ласті. Тут у 2015 році впер­ше висіяли цю куль­ту­ру і одер­жа­ли за­довільний ре­зуль­тат.

Висновки

Ви­хо­дя­чи з по­год­них умов, що скла­да­ють­ся ос­танніми ро­ка­ми в Ук­раїні, мож­на зро­би­ти вис­но­вок, що для підви­щен­ня еко­номічної стабільності аг­рар­но­го сек­то­ру най­кра­щою бу­де си­ту­ація, ко­ли гос­по­дар­ст­во ви­ро­щу­ва­тиме декілька зер­но­бо­бо­вих куль­тур. Це пов’яза­но з тим, що кож­на із них ха­рак­те­ри­зується кри­тич­ним періодом що­до во­ло­ги, який при­па­дає на різні місяці. Так, для го­ро­ху най­важ­ливішим є кількість опадів у травні. Для ну­ту і со­че­виці ця фа­за на­стає у кінці трав­ня та три­ває весь чер­вень. Уро­жайність сої найбільшою мірою за­ле­жить від на­яв­ності во­ло­ги в липні й першій по­ло­вині серп­ня. Висіван­ня кількох із цих куль­тур сприяє більшій вірогідності одер­жан­ня кра­щої еко­номічної віддачі. 

 

В. Січкар, го­лов. на­ук. співробітник, 
д-р біол. на­ук, про­фе­сор,
Се­лекційно-ге­не­тич­ний інсти­тут — Національ­ний центр насіннєзнав­ст­ва та сор­то­вив­чен­ня

 

Інформація для цитування

Зернобобові культури в Україні: що вирощувати? / В. Січкар // Спецвипуск ж. Пропозиція. Новинки селекції / — 2016. — С. 34-39

 

 

 

Інтерв'ю
Директор фірми "Скок Агро" Сергій Скок
Керівник стартапу, у якого вже з’явилося двоє конкурентів, - про важливість моніторингу ущільнення грунту, еволюцію методів вимірювання ущільнення і боротьбу з останнім.    - Ваш стартап «Скок Агро» зосередився на вдосконаленні методів... Подробнее
Petro Melnyk2
Компанія Agricom Group спеціалізується на рослинництві. Обробляє землю на Чернігівщині та Луганщині, вирощує олійний льон, соняшник, кукурудзу, овес та гречку. Але більш відома як виробник товарів із

1
0