Вирощування сої на зрошуваних землях Півдня України
У сучасних умовах соя є однією з найрентабельніших культур, у зв’язку з чим площі під нею в Українi в останні 15 років збільшились у 25 разів. Проте врожайність її за цей період у господарствах різних форм власності залишається поки що низькою i коливається за роками вирощування
У сучасних умовах соя є однією з найрентабельніших культур, у зв’язку з чим площі під нею в Українi в останні 15 років збільшились у 25 разів. Проте врожайність її за цей період у господарствах різних форм власності залишається поки що низькою i коливається за роками вирощування
О. Шелудько,
канд. бiол. наук, ст. наук. спiвробiтник,
Інститут зрошуваного землеробства НААН,
В. Гонтарук, канд. с.-г. наук,
В. Ставратiй, керівник,
В. Остапішин, помічник керівника,
П. Січкар, директор,
ТОВ «Лана Подове1» Новотроїцького р-ну Херсонської обл.
Соя — цінна і найпоширеніша бобова культура в багатьох країнах світу. Насіння її містить 38–45% білка, 18–25% жиру, багато вітамінів, мінеральних та біологічно активних речовин. Посiвнi площі сої в Україні щороку збільшуються i у 2014 р. досягли 1,5 млн га, у тому числi 30% — у степовій зоні. Досвід багатьох господарств південного регіону переконливо свідчить, що ця культура реалізує свій потенціал лише на зрошуваних землях за дотримання науково обгрунтованих технологій.
Білок сої в групі зернобобових культур найповноцiнніший за амінокислотним складом. Крім того, соя за допомогою бульбочкових бактерій фіксує атмосферний азот, збагачуючи ним грунт. Завдяки фіксації азоту з атмосфери за вегетаційний період вона може накопичувати 70–90 кг/га цього елемента. Отже, соя є цінним попередником для багатьох сільськогосподарських культур.
Середня врожайність сої становить 1–1,5 т/га, на зрошуваних землях — у 2–2,5 раза більше. Однак досвід науковців та аграріїв різних регіонів України свідчить, що потенціал цієї культури значно вищий. Багато колективних i фермерських господарств в умовах зрошення щороку одержують по 3,5–5,0 т/га зерна сої на великих площах. У цьому можна переконатись, відвідавши ТОВ «Лана Подове1» Новотроїцького району Херсонської області, грунтові та кліматичні умови якого дають змогу вирощувати сою різних строків дозрівання — від ранніх до пізньостиглих сортів.
Агрокліматичні умови
Господарство знаходиться в зоні Південного Степу, тривалість вегетаційного періоду — до 230 днів. Щороку у весняно-літній період протягом 30 i більше днів триває бездощів’я, яке супроводжується високими температурами i низькою вологістю повітря, що негативно впливає на розвиток рослин та створює умови для атмосферних посух i суховіїв. Так, за багаторічними даними Гідрометцентру, кожен другий рік у Південному Степу України був посушливий, а кожен третій — гостро посушливий.
Середня річна кiлькiсть опадів, за багаторічними даними, становить
369 мм. Гiдротермiчний коефіцієнт 0,6 свідчить, що господарство розміщене у посушливій зонi, де природної вологи недостатньо для одержання оптимальних врожаїв сільськогосподарських культур. Тому ефективне ведення
землеробства можливе лише на зрошуваних землях.
Тип грунту в господарстві — каштановий середньосуглинковий слабосолонцюватий на карбонатному лесі. Гумусовий горизонт 22–27см. Вміст гумусу в шарі 0–40 см — 2,3–2,9%, найменша вологоємність метрового шару — 21,9, водопроникність —
1,24 мм/хв, реакція грунтового розчину близька до нейтральної. Загальний вміст азоту низький — 0,18–0,29 мг/кг грунту, потребує додаткового внесення азотних добрив. Вміст рухомого фосфору — 22–28 мг/кг, обмінного калію — високий (329–356 мг/кг грунту).
Отже, агрохімічні показники грунту дають можливість одержувати в умовах оптимального зрошення стабiльнi врожаї cої за додаткового внесення азотних i фосфорних добрив.
ТОВ «Лана Подове 1» самостійно почало працювати у 2011 р. на 1000 га, застосовуючи інтенсивні технології. Перші успіхи обумовили зростання посівних площ.
Спецiалiсти господарства плідно працюють з науковцями Інституту зрошуваного землеробства НААН, Херсонського державного аграрного університету та інших наукових закладів над упровадженням нових наукових розробок у виробництво, перспективних сортів, раціонального застосування агроприйомів, мінеральних добрив і агрохiмiкатiв та оптимальних режимів зрошення.
Агротехніка вирощування сої
Попередники — зерновi колосовi, кукурудза, овочеві культури.
Досвід вирощування сої свідчить, що провідна роль у технології вирощування належить раціональному застосуванню мінеральних добрив, мікродобрив, стимуляторів росту та оптимальному режиму зрошування і захисту рослин від шкідливих організмів. Тому питанню економічно й екологічно обгрунтованого внесення мінеральних добрив у господарстві приділяють особливу увагу. Що повноціннішим буде живлення рослин протягом всього періоду вегетації культур, то вагомішим буде врожай. Система удобрення включає внесення мінеральних добрив згідно з агрохімічним аналізом і розрахунком їхньої потреби для кожного поля та позакореневе підживлення посівів сої мікродобривами і стимуляторами росту, які містять необхідний набір поживних речовин. Потреба в них визначається на основі аналізу грунту, враховуючи ступінь його засоленості, вміст гумусу, показник РН та вміст доступних для рослин форм азоту, фосфору, калію, мікроелементів та запланований рівень врожаю. За даними ІЗЗ на формування
1 ц зерна соя витрачає 5,3– 8,8 кг азоту, 1,7– 2,8 — фосфору, 3,6 кг калію.
Обробіток грунту
та система удобрення
Восени під основний обробіток грунту вносять суперфос (N — 12,5%; P2O5 — 20,4; S — 25,2; CаO — 12,6;
Mg — 1,4%) — 0,8–1,2 ц/га, підживлення проводять на початку гілкування аміачною селітрою (34,4%) — 60 кг/га та на початку цвітіння — карбамідом
(46,2%) — 50 кг/га.
Система обробітку грунту: оранка оборотними плугами на глибину 25–
27 см (через рік — дискування репером на 25 см), ранньовесняне розпушування грунту з одночасним вирівнюванням і закриттям вологи та передпосівна культивація на глибину 5–6 см з одночасним внесенням гербіциду Фронтьер Оптима (1,1 л/га).
Вибір сорту
Під час вибору сорту перевагу надають сортозразкам селекції ІЗЗ НААН — Аполлон, Даная, Аратта. Аполлон — середньоранній сорт з вегетаційним періодом 105–118 днів та середньою врожайністю зерна 3,85–4,5 т/га. Даная — середньостиглий сорт з періодом вегетації 115–118 днів і аналогічною врожайністю зерна. Аратта — середньопізній сорт з вегетаційним періодом 115–123 дні, за врожайностю перевищує Данаю на 0,29–0,38 т/га.
Основними постачальниками насіння є Інститут зрошуваного землеробства та дослідне господарство «Каховське» Каховського району, що входить до складу НААН України. Мінеральні добрива та засоби захисту рослин господарство закуповує в компаніях «Ерідон», «Агрозахист Донбас» , «Торговий дім “Насіння”».
Передпосівна підготовка насіння, сівба
За тиждень до висівання насіння сої протруюють баковою сумішшю протруйників Віал Траст, КС і Табу, КС (по 05 л/т) для захисту рослин від комплексу грибних хвороб (фузаріоз, аскохітоз, пліснявіння насіння, сіра гниль, антракноз) та грунтових шкідників. Одночасно з протруєнням насіння обробляють мікродобривом Валагро 5 S, G (0,1 кг/т) і добривом-біостимулятором Кропмакс (0,25 л/т), що сприяє підвищенню енергії проростання і схожості насіння та утворенню потужної кореневої системи рослин.
Сівбу проводять за прогрівання верхнього шару грунту до 12°С, у першій половині квітня сівалкою «Джон Дір 7200». Норма висіву — 600–
650 тис. шт. схожих насінин на 1 га, ширина міжрядь — 18 см. Глибина загортання насіння за достатнього зволоження — 3–4 см, а за пересихання посівного шару — 5–6 см з послідуючим прикочуванням. Безпосередньо перед сівбою насіння обробляють інокулянтом АБМ (1,6 кг/т), що сприяє розвитку бульбочкових бактерій на коріннях сої.
Догляд за посівами
На початку вегетації соя росте повільно. Основними конкурентами, які значно знижують продуктивність рослин культури, за поживні речовини, вологу в грунті та світло в цей період є злісні бур’яни. В групі злакових бур’янів домінують плоскуха звичайна та мишії сизий і зелений. З однорічних дводольних — лобода біла, амброзія полинолиста, щириця звичайна, гірчиця польова, нетреба звичайна, паслін чорний, редька дика, ромашка непахуча та ін. Запас насіння бур’янів сягає декількох тисяч на кожному квадратному метрі. Отже, боротьба з ними має першочергове значення. Проте застосування одного грунтового гербіциду недостатньо. Тому під час появи сходів бур’янів (2–3 листки) у посіві сої застосовують гербіцид Фабіан, в. г. (0,1 кг/га на 300 л води), а у фазі гілкування, для повного очищення посіву від бур’янів — бакову суміш страхових гербіцидів Базагран, в. р., Хармоні 75, в. т., та Міура, к. е. (2,2 л/га + 6 г/га + 0,6 л/га) з витратою робочої рідини 250 л/га.
Соя дуже вибаглива до вологи. За вегетаційний період вона використовує вологи в чотири-п’ять разів більше, ніж пшениця. Коефіцієнт водоспоживання культури — 500–700, тобто на утворення 1 кг сухої речовини рослинам необхідно 500–700 л води. Основна потреба у водоспоживанні сої приходиться на період цвітіння — формування бобів та наливання зерна. У початкові фази росту і розвитку культури рослини здатні витримувати дефіцит вологи в грунті і високу температуру повітря. Слід пам’ятати, що в умовах перезволоження в цей період процеси азотфіксації бульбочковими бактеріями сильно пригнічуються.
До початку цвітіння соя слабо реагує на зрошення, і тому навіть у посушливі роки до настання цієї фази достатньо одного вегетаційного поливу, який проводять за допомогою дощувальних машин «Фрегат». У подальшому вегетаційні поливи проводять згідно з показниками вологоміра «Акватер М-350». Найбільша віддача від зрошення, за даними Інституту зрошуваного землеробства, спостерігається у критичний період, який розпочинається з фази цвітіння і продовжується 40–50 діб до закінчення наливання бобів. У цей період проводять основну кількість вегетаційних поливань по 400–500 м3/га. Оптимальний режим зрошення досягається за вологості грунту в шарі 0,5–0,7 м не нижче 65% найменшої вологоємності (НВ) до цвітіння, 70% — у період цвітіння — наливання зерна і 70–75% — у період наливання — дозрівання.
За повітряної посухи під час критичного періоду, крім вегетаційних поливань, застосовують освіжаючі поливи (150–200 м3/га). Закінчують вегетаційні поливи через 10–15 днів після наливання бобів середнього ярусу.
Досвід низки фермерських господарств свідчить, що однією з причин нестабільності урожайності сої є недотримання оптимального фітосанітарного стану посівів. Тому цьому питанню спеціалісти господарства приділяють значну увагу протягом всього періоду вегетації культури. З фітофагів останніми роками істотну небезпеку посівам становлять лучний метелик, листогризучі совки (бавовникова, люцернова, совка-гамма, капустяна, С-чорне), тютюновий трипс, павутинні кліщі, бобова вогнівка, які протягом вегетаційного періоду культури розвиваються у декількох генераціях. За досягнення економічних порогів шкодочинності (ЕПШ) проти шкідників застосовують інсектициди та акарициди, рекомендовані «Переліком пестицидів та агрохімікатів, дозволених до використання в Україні».
Високу ефективність проти комплексу шкідливих комах проявили інсектициди Борей, КС, Кораген 20, КС, Нурел Д, к. е., проти павутинних кліщів — акарициди Вертімек 018 ЕС, к. е., і Масай, р. п., у рекомендованих «Переліком…» нормах витрати.
З грибних хвороб протягом вегетації сої проявлялися септоріоз, антракноз, фузаріоз, іржа, пероноспороз, проти яких високу ефективність показали фунгіциди Колосаль Про, мк. е., Аканто плюс 28, КС, Абакус, мк. е., Коронет 300 КС у загальноприйнятих нормах витрати, які використовували у фазі цвітіння.
На величину врожайності значною мірою впливали позакореневі підживлення рослин мікродобривами у критичні періоди росту і розвитку сої, які сприяли кращому використанню поживних речовин із грунту та внесених мінеральних добрив. Так, у 2011 р. мікродобрива не вносили і одержали 3,2 т/га зерна.
У 2012–2013 рр. у фазі бутонізації разом з інсектицидною обробкою проводили підживлення мікродобривами Валагро 5 SG (0,1 кг/га) + Плантафол 20:20:20 (1 кг/га) + сульфат магнію
(2 кг/га), що сприяло кращому розвитку рослин. Підживлення посівів сульфатом калію (2 кг/га) і Омекс (1 л/га) у кінці цвітіння — на початку утворення бобів сприяло підвищенню врожайності зерна (3,9–4,7 т/га) та покращанню його якості (збільшенню вмісту білка в насінні до 43,6%).
Збирання
Жнивують сою зернозбиральними комбайнами «Джон Дір 9600», «Клаас», «Кейс» та ін. за повного дозрівання зерна (14–16% вологи), що убезпечує його від травмування. Жниварку комбайна використовують лише з плаваючим брусом, що забезпечує скошування рослин на висоті 5–6 см, а молотильно-сепарувальні органи регулюють на оптимальні режими роботи з мінімальними втратами зерна. За більшої висоти зрізу рослин збільшуються втрати врожаю за рахунок нижнього ярусу бобів, що залишаються на полі. Оптимальна швидкість комбайна під час збирання — 3,5–4 км/год. Післязбиральну переробку зерна сої здійснюють на ЗАВ 40. Оптимальна вологість зерна для зберігання не перевищує 13%.
Результати виробництва
Урожайність зерна сої істотно різнилась за роками: у перший рік господарювання середній показник становив 3,2 т/га, у 2012 р. — на 0,7 т/га вищий і в 2013 р. — 4,7 т/га (табл. 1).
На окремих полях у 2013 р. врожай зерна сої сорту Аратта досягав 5т/га. Економічні показники вирощування сої в ТОВ «Лана Подове 1 » наведено в (табл. 2).
Отже, виробництво сої на зрошуваних землях ТОВ «Лана Подове 1» є досить прибутковим. Як свідчать дані табл. 1, 2, за дотримання рекомендованої технології вирощування сої на зрошуваних землях Південного Степу України можна щороку збирати врожай на рівні 3,2–4,7 т/га із собівартістю зерна 3,079–3,224 тис. грн/т і рентабельністю 21,99–73,1%.
Досвід вирощування сої на зрошуваних землях ТОВ «Лана Подове 1» Новотроїцького району Херсонської області показує: високі врожаї культури в зоні Південного Степу України можливі за впровадження таких технологій вирощування, які грунтуються на дотриманні оптимальної сівозміни, своєчасному та якісному виконанні всіх агротехнічних операцій, вирощуванні сортів інтенсивного типу, внесенні науково обгрунтованих норм мінеральних добрив, регуляторів росту, оптимальному режимі зрошення та інтегрованій системі захисту від бур’янів, хвороб і шкідників, а також на своєчасному, без втрат, збиранні врожаю.
Високого рівня врожайності сої (3,7–4,65 т/га) на великих площах зрошуваних земель останніми роками досягли у ДПДГ «Каховське», ДПДГ «Асканійське», ТОВ «Таврійська перспектива» Каховського району, ТОВ «СІНА» і «Долинське» Чаплинського району, ТОВ «Дружба» Новотроїцького району, ПрАТ «Фрідом фарм Інтернешнл», ПП «Агротехнологія», ПП «Україна Дивне» Нижньосірогозького району та в інших господарствах Херсонської області, що дає можливість вирішити проблему рослинного білка та олії в Україні.