Обробка насіння як елемент підвищення продуктивності сої
Останнім часом суттєво розширився сортовий склад і підвищився потенціал урожайності сої. Проте реалізація генетичного потенціалу сучасних сортів культури у виробництві залишається доволі низькою, а врожайність в Україні останніми роками становить 1,2–1,9 т/га , або у середньому 1,55 т/га. Обробка насіння сої дасть можливість агровиробникам повніше реалізувати генетичний потенціал будь-якого сорту цієї культури.
Останнім часом суттєво розширився сортовий склад і підвищився потенціал урожайності сої. Проте реалізація генетичного потенціалу сучасних сортів культури у виробництві залишається доволі низькою, а врожайність в Україні останніми роками становить 1,2–1,9 т/га , або у середньому 1,55 т/га. Обробка насіння сої дасть можливість агровиробникам повніше реалізувати генетичний потенціал будь-якого сорту цієї культури.
В. Сергієнко,
канд. с.-г. наук,
Інститут захисту рослин НААН
Важливим завданням поряд зі збільшенням урожаю насіння сої є збереження та покращення його якісних показників. Розвиток рослин у період вегетації та їхня продуктивність значною мірою залежать від якості насіннєвого матеріалу. Висока якість насіння є однією з основних умов отримання добрих і стійких врожаїв сої.
З насінням (на його поверхні, всередині та в домішках) передається понад 30% збудників хвороб. Насіння багате на білки, вуглеводи й мінеральні речовини і є сприятливим живильним субстратом для життєдіяльності патогенних мікроорганізмів. За способом потрапляння та типом проникнення мікрофлору насіння можна розподілити на декілька груп. Епіфітна мікрофлора — це екологічна група мікроорганізмів, які заселяють поверхню вегетуючих рослин і зерна. Вони живляться продуктами життєдіяльності рослинних клітин, які виділяються ними на поверхню насіння, і різними поверхневими забруднювачами. За нормальних умов вони не проникають у рослину і не спричиняють шкоди. Нерідко ці мікроорганізми відіграють позитивну роль як антагоністи низки патогенних мікроорганізмів. З епіфітних мікроорганізмів, в основному, складається мікрофлора свіжозібраного за нормальних умов доброякісного зерна. Але за умов зниження життєздатності насіння та підвищеної вологості епіфітна мікрофлора здатна спричинити велику шкоду. Видовий склад епіфітної мікрофлори досить специфічний і одноманітний. Це, в основному, неспороутворюючі бактерії, гриби родів Alternaria, Mucor, Cladosporium та плісняві гриби родів Penicillium і Aspergillus.
Ендофітна (фітопатогенна) мікрофлора складається із мікроорганізмів, здатних проникати всередину рослини, розвиватися там, викликати захворювання насіння і пророслих із нього рослин. Ці мікроорганізми призводять до значних втрат врожаю внаслідок пригнічення, загибелі рослин і погіршення якості зерна. До цієї групи належать сажкові гриби, гриби родів Fusarium, Drechslera, Septoria та ін.
На жаль, із кожним роком зразки насіння різних сортів сої, які досліджують на наявність збудників хвороб, характеризуються поступовим збільшенням ураженості збудниками грибної та бактеріальної природи. На насінні сої паразитують небезпечні збудники хвороб грибного походження родів Ascochyta, Botrytis, Fusarium, Peronospora, Penicillium, Aspergillus та бактерії родів Pseudomonas і Xanthomonas. Зниження схожості насіння сої до 50–60% деякі дослідники пов’язують саме з розвитком на ньому різних інфекцій.
Вимоги до посівного матеріалу в нашій країні регламентовані чинним державним стандартом України ДСТУ 4138–2002 «Насіння сільськогосподарських культур. Методи визначення якості». Ці вимоги до основних важливих за господарськими показниками ознак насіння диференційовано за етапами насінництва. До таких ознак відносять і ураженість культур збудниками хвороб. Найнебезпечнішими інфекційними хворобами насіння сої є бактеріоз та фузаріоз.
До речі, Інститутом захисту рослин НААН протягом останніх років проведено низку фітопатологічних аналізів насіння сої різних аграрних фірм та підприємств. У досліджених зразках загальна кількість ураженого насіння становила від 6,2 до 25,3%. Серед збудників хвороб найчисленнішою була грибна флора — від 33 до 90,5% загальної кількості фітопатогенів. Насіння, уражене бактеріями, становило 11,1–28,8%, а змішаною інфекцією (тобто бактеріями та грибами одночасно) у деяких партіях — від 5,7 до 38,5%.
Присутність на насінні значної кількості мікроорганізмів свідчить про необхідність обробки його перед висівом.
Для обробки насіння сої пропонується низка хімічних та біологічних препаратів (табл. 1). Серед хімічних препаратів широко використовують Бенорад, ЗП; Віал Траст, КС; Максим XL 035 FS, т. к. с.; Скарлет МЕ; Стаміну, ТН; ТМТД, КС; біологічних — Біокомплекс-БТУ, Біоінокулянт-БТУ, Біомаг-Сою, Оптимайз 400 РК, Нітрагін, Ризогумін та ін. У наших дослідах для обробки насіння були використані хімічний (Максим XL 035 FS, т. к. с.), біологічні (Нітрагін, с., Ризобін, с., Ековітал, с., бактеріальне добриво) та гуміновий (Гуміфілд) препарати на сортах сої Моравія та Медісон.
Як видно з даних табл. 3, біологічні препарати стимулювали ріст і розвиток рослин сої. Схожість рослин у варіантах з використанням біопрепаратів була на 10,5–31,5% (сорт Моравія) та на 10,7–11,6% (сорт Медісон) вищою, ніж на контролі, де обробку насіння не проводили. За використання біологічних препаратів було відмічено і кращий розвиток рослин. Рослини значно випереджали фази розвитку. Якщо на контролі через місяць після висіву рослини сорту Моравія (2013 р.) перебували у фазі 2-х справжніх листків, то у варіантах з обробкою Ековіталом, бактеріальним добривом та Гуміфілдом — у фазі 4–5 справжніх листків.
Рослини сорту Медісон (2014 р.) розвивались значно повільніше у зв’язку з прохолодною дощовою погодою на початку вегетації. Проте і за таких умов біологічні препарати стимулювали їхній ріст і розвиток: фази розвитку проходили швидше.
Посіви сої за обробки насіння біологічними препаратами мали значно кращий вигляд, порівняно з тими, де обробку не проводили. Рослини виглядали міцнішими, зеленішими і здоровішими (фото 1).
Однією з найунікальніших особливостей сої є її здатність у симбіозі з азотфіксуючими бактеріями утворювати на коренях бульбочки і накопичувати біологічний азот. А це, своєю чергою, сприяє підвищенню врожайності культури. За оптимальних умов симбіотичної азотфіксації рослини сої можуть засвоювати до
150–190 кг/га біологічного азоту, що дає можливість покращити баланс азоту в грунтах сівозміни і зменшити обсяги використання мінерального азоту.
Нами проводилась оцінка бульбочкоутворювальної (нодулюючої) активності сої під впливом обробки насіння різними препаратами. Обліки проводили у фазах цвітіння та утворення бобів. Загальний вигляд бульбочок на коренях рослин представлено на фото 2.
Як показали дослідження, біологічні препарати активно стимулювали утворення бульбочок на коренях рослин сої. В усі роки досліджень їхня кількість у варіантах із застосуванням біологічних препаратів була значно вищою порівняно з контролем та хімічним препаратом (табл. 2). Це пояснюється тим, що препарати Нітрагін (бактеріальне добриво) та Ризобін містять спеціальні бульбочкові бактерії Bradirhizobium japonicum, а препарат Ековітал — додатково бактерії Bacillus subtilis. Згідно з отриманими результатами, значно більша кількість бульбочок утворюється у фазі утворення бобів: порівняно з фазою цвітіння, кількість їх зростає у 1,5–2,3 раза залежно від варіанта досліду. І це відіграє велику роль у формуванні врожаю. Варто відмітити, що обробка насіння хімічним препаратом Максим XL 035 FS, 1,0 л/т, у цілому не знижувала нодулюючу активність сої. Одночасне (з послідовним нанесенням) застосування хімічного протруйника та біологічного препарату Ризобін під час обробки насіння також забезпечило позитивні результати. Кількість бульбочок у цьому варіанті підвищувалась до рівня самого Ризобіну.
Передпосівна обробка насіння позитивно вплинула не лише на стан та розвиток рослин, а й на підвищення їхньої продуктивності. У варіантах з обробкою насіння біопрепаратами була більша кількість бобів на рослині, більша маса 1000 зерен, що забезпечило в цілому вищий врожай зерна.
Найбільшу кількість бобів зафіксовано у варіантах із біопрепаратами Ековітал, 1,0 л/т, Нітрагін, 0,5 л/т, та Ризобін, 2,5 л/т, а також у варіантах з використанням Гуміфілду: 1544–1780 шт./м2, або 43–49 шт./росл. (табл. 4). Маса 1000 зерен у цих варіантах коливалась у середньому від 163 до 169 г проти 153 г на контролі.
На контролі нараховували в середньому 29–35 бобів на рослину та 1241 шт./м2.
Урожайність сої дещо відрізнялась за роками досліджень, проте тенденція щодо її збільшення за обробки насіння збереглась. У середньому за 2013–2014 рр. урожайність сої у дослідних варіантах становила 5,0– 6,5 т/га проти 3,8 т на контролі. Найвища урожайність була у варіантах Максим XL 035 FS, т. к. с., 0,75 л/т + Гуміфілд, 100 г/т, та Гуміфілд, 100 г/т: 6,2 та 6,5 т/га, відповідно. У цілому обробка насіння біологічними та хімічними препаратами забезпечила збільшення врожайності сої на 34–71%, або в середньому на 45%.
Отже, проведені дослідження засвідчили, що передпосівна обробка насіння — невід’ємний елемент технології вирощування сої. Для цього пропонується великий асортимент як хімічних, так і біологічних препаратів. Як правило, для знезараження, тобто захисту від розвитку фітопатогенів, насіння необхідно обробляти хімічним препаратом з широким спектром дії. Для підвищення продуктивності, кращого росту і розвитку рослин у період вегетації доцільно використовувати біологічні препарати. Високий захисний та господарський ефект досягається за застосування комплексної обробки хімічними та біологічними препаратами з послідовним нанесенням спочатку одного, а потім іншого препарату.
Таким чином, на сьогодні досить актуальним є вивчення патогенної мікрофлори вегетуючої частини рослини та посівного матеріалу в динаміці розвитку сої, що допоможе правильно дібрати заходи боротьби проти основних найшкодочинніших хвороб.