Сисні шкідники овочевих культур

Кліматичні зміни, що відбуваються в останні десятиліття, що характеризуються як стійка теплова аномалія, спричинили збільшення чисельності та розширення видового складу сисних шкідників рослин, зокрема кліщів, трипсів, попелиць і цикад.

Згідно з прогнозами низки вчених, за подальшого потепління сисні комахи поступово займуть пріоритетне місце в агроценозах, адже цьому сприяють їхня висока пристосовуваність до умов навколишнього середовища та інші фактори. Природно, це вимагатиме внесення коректив до наявних систем захисту рослин. У зв'язку з цим варто згадати про деяких сисних шкідників овочевих культур, які вже сьогодні завдають чималої шкоди і мають неабияке господарське значення.

Кліщі

Це особлива група сисних фітофагів, які за сприятливих для них умов здатні істотно впливати на якість і кількість врожаю. Найнебезпечніші з них — звичайний павутинний, бурий томатний і кореневий (цибулевий) кліщі.

Звичайний павутинний кліщ (Теtranychus urticae Koch.) розвивається практично на всіх рослинах. Останніми роками через збільшення посушливих та жарких періодів його шкідливість в Україні значно зросла.

Запліднені діапазуючі самки павутинного кліща зимують на незораних узбіччях полів, доріг і канав під рослинними залишками, в тріщинах кори, під деревами та кущами. У відкритому ґрунті вони виходять із діапаузи в середині квітня. Спочатку з'являються на бур'янах, де зазвичай розвиваються перші покоління, а потім поступово мігрують на культурні рослини, де й мешкають майже до середини жовтня.

Живуть і харчуються кліщі на нижньому боці листя, обволікаючи їх тонким павутинням. Спочатку пошкодження мають вигляд світлих плям, які поступово жовтіють, знебарвлюються і набувають мармурового відтінку. На таких ділянках порушуються функції продихів та обмін речовин, пригнічується процес фотосинтезу, зменшується кількість хлорофілу. Незабаром пошкоджене листя всихає і відмирає, а рослини відстають у рості і передчасно закінчують вегетацію.

Дорослі особини павутинних кліщів зеленувато-жовтого кольору з темними плямами з обох боків. Зимуючі самки оранжево-червоні розміром 0,3–0,5 мм. Самці менше самок, мають подовжене та звужене до заднього кінця тіло. Яйця дрібні (0,12 мм), кулясті, зеленувато-золотисті, прозорі. Личинки триногі. Німфи схожі на дорослих особин, але менших розмірів. Протягом вегетаційного періоду у відкритому ґрунті в умовах півдня України кліщі можуть давати до 10 поколінь.

Слід зазначити, що найшвидше цей фітофаг поширюється саме під час догляду за рослинами. Важливе значення в регулюванні його чисельності мають осіннє збирання рослинних залишків, зяблева оранка, очищення узбіччя полів і боротьба з бур'янами. Уповільнює поширення шкідника посадка рослин квадратно-гніздовим способом. Для запобігання значному зростанню чисельності кліщів проводиться щотижневий моніторинг посівів і за потреби — хімічні обробки відповідними препаратами, які повторюються через 10–12 днів. У тепличному господарстві досить ефективне використання хижого кліща фітосейулюсу.

Бурий томатний кліщ (Aculus licopersici Massee) ушкоджує, окрім томатів, перець та баклажани. Розмножуючись у великій кількості, ці кліщі колоніями заселяють стебла, листя та плоди і висмоктують із них сік. Пошкоджені місця набувають іржаво-бурого забарвлення, листя в'яне і опадає, рослини припиняють ріст і дуже часто гинуть.

У боротьбі з бурим томатним кліщем у захищеному ґрунті ефективні заходи щодо дезінфекції теплиць та парників, а у відкритому – проведення захисних обробок акарицидами.

Цибулевий (кореневий) кліщ (Rhisoglyphus echinopus R. et F.) живе у ґрунті та пошкоджує рослини як у період вегетації, так і під час зберігання. Крім цибулі та часнику, він може шкодити бульбам картоплі, коренеплодам моркви, буряків, цибулинам нарцисів, гіацинтів, лілій. У цибулину чи голівку часнику кліщі проникають крізь денце, розселяються між лусочками та харчуються ними. Внаслідок цього денце відпадає, а цибулина загниває. За високої вологості повітря (понад 70 %) пошкодження продовжуються і в сховищах.

Велику роль захисту овочів від цибульного кліща відіграють превентивні дії: дотримання агротехнології вирощування, сівозміни, дезінфекція сховищ, просушування врожаю перед закладкою на зберігання. Пошкоджені кліщами цибуля та часник піддають обкурюванню сірчистим газом. За комерційного вирощування цибулю перед закладанням на зберігання пересипають сухою крейдою (близько 20 кг/т).

До речі, небезпека цибулевого (кореневого) кліща ще й у тому, що він викликає у працівників сховищ алергічні (астматичні) ускладнення – різогліфусіоз.

Рівнокрилі

Білокрилки, або алейродіди (Aleyrodidae) — сімейство дрібних рівнокрилих комах (Homoptera). Особливо шкодить огіркам, кабачкам, гарбузам, томатам, капусті, зеленним, квасолі, квітково-декоративним культурам. У теплицях розвивається повсюдно, у відкритому ґрунті з'являється наприкінці червня (спочатку біля парників та теплиць), а взимку практично всі гинуть.

За рік у теплицях білокрилка (Trialeurodes vaporariorum) дає до 12 поколінь. Комаха довжиною 1–1,5 мм із двома парами борошнисто-білих крил. Личинки блідо-зелені, з червоними очками, сплощені, вкриті дрібними шпильками. Німфи розміром 0,8 мм, сплощені, овальні, покриті дрібними шипами та з восковими виділеннями у вигляді бахроми по краях тіла, нерухомі.

Вважається, що найбільш шкідлива стадія білокрилки – личинка. Харчуючись соком рослин, вона споживає його набагато більше, ніж необхідно для життєдіяльності, а надлишки виділяє у вигляді липкої «медвяної роси», на якій миттєво розселяються мікроорганізми та гриби. Медяна роса чорніє, фотосинтез рослини утруднюється, рослина втрачає тургор, слабшає і поступово гине. Крім того, личинки та імаго викликають уповільнення росту пагонів, некроз плодів та є переносниками вірусних захворювань – жовтої мозаїки, жовтяниці, хлорозу.

Характерні ознаки пошкодження листя білокрилкою — зморшкуватість листкової поверхні та всихання листкової пластинки вздовж жилок.

Основний метод контролю чисельності білокрилки — хімічний. На практиці використовують і біологічні агенти: паразити білокрилки енкарзія та оса еретмоцерус, хижий клоп макролофус, грибні препарати на основі боверину, вертициліну, ашерсонії. Як допоміжний засіб у теплицях можна використовувати жовті клейові пастки або клейову стрічку для вилову мух.

Цикадові

До сисних шкідників належать й інші представники отряду Рівнокрилі — цикадові, листоблішки, попелиці, кокциди (щитівки). Більшість із них завдають шкоди трьома способами: висмоктуванням клітинного соку та ослабленням рослин (небезпечно у разі масового розмноження окремих видів), підпилювання молодих пагонів яйцекладом під час відкладання яєць (висихають частини пагонів вище місця ушкодження), перенесенням вірусів за харчування на різних рослинах.

В останні кілька років у південних регіонах України значно поширилися і мають господарське значення комахи підряду Цикадові (Auchenorrchyncha), яких у світі відомо близько 25 тис. видів. На Півдні України найбільш поширені та шкідливі цикадка-буйвол (Stictocephala bubalus F.), цикадка зелена (Cicadella viridis L.), цикадка жовта (Empoasca pteridis Dhlb.) та цикадка виноградна (Empoasca vitis). Особливо небезпечні вони для розсади та молодих рослин тим, що під час харчування виділяють фітотоксини, які пригнічують ріст та розвиток рослини. Крім того, деякі види є переносниками вірусних та мікоплазмових хвороб, а деякі виділяють екскременти у вигляді медвяної роси, на якій розвиваються сажкові гриби, що гальмують процеси фотосинтезу.

Цикадові комахи різних розмірів: від 3–5 мм довжина тіла до 180 мм розмах крил у тропічних видів цикад. Голова малорухлива, гіпогнатична. Як правило, дві пари крил, які в спокої дахоподібно складаються вздовж тіла, але часто крила відсутні або задня їхня пара рудиментарна. Ротові органи сисного типу, у вигляді членистого хоботка, спрямованого від голови вниз. Лапки 3-членикові, задні стрибальні ноги. У деяких видів ноги редуковані. Перетворення неповне.

«Ватна чума»

Погодні умови останніх років сприяли стрімкому розвитку цикадових, зокрема виду Metcalfa pruinosa Say (цикадка біла, цитрусова). Це широкий поліфаг із надзвичайно високим потенціалом розмноження, який ушкоджує понад 300 видів рослин. У зв'язку з тим, що для агроценозу України він є досить новим, зупинимося на його описі докладніше.

У соціальних мережах цього шкідника часто називають «ватною чумою» — через інтенсивність його розвитку, симптоми прояву та складність боротьби з ним. Родом він із Північної Америки, поширений у Канаді, Мексиці та Бразилії. У Європі (Італії) вперше виявлено у 1979 р. На півдні України з 2012 р. меткальфу знаходять на яблуні, смородині, винограді, овочевих, декоративних та дикорослих рослинах.

Як правило, розмноження цієї цикадки відзначають у першій декаді червня. Відомо, що основну шкоду рослинам завдають личинки, які харчуються соком усіх зелених органів рослини. Внаслідок цього руйнується хлорофіл, а в місцях живлення на поверхні листя з'являються знебарвлені плями. Як правило, пошкоджені пагони та листя не деформуються, але через падіння тургору розвиток рослин припиняється, частково опадають плоди та засихають пагони.

Личинкам меткальфи притаманний дуже цікавий вид мімікрії. Під час линяння вони виділяють білу пухнасту масу, що нагадує вату. Вона прикріплюється на нижню сторону листя, зовні нагадуючи павутиння чи плісняву, і служить личинкам притулком, з якого за найменшого торкання розбігаються німфи.

Дорослі комахи цикадки висмоктують із листя сік, через що утворюється характерна плямистість — спочатку дрібні білі, а потім розпливчасті жовті плями. Вони більші за розмром, ніж некрози, що утворюються внаслідок живлення павутинних кліщів. Часто крізь ранки до рослин потрапляють збудники грибних та бактеріальних інфекцій. Рослини втрачають товарність та якість, їхній імунітет знижується. Сильно пошкоджені рослини втрачають плоди або їх зовсім не утворюють. Крім того, на «ватних» виділеннях розвиваються гриби сапротрофи, що перешкоджають процесам фотосинтезу.

За вегетаційний період розвивається одне покоління шкідника. Самка відкладає до 100 яєць у верхній шар кори багаторічних або огрубілі частини однорічних рослин, де вони і зимують. Наприкінці травня — на початку червня наступного року відроджуються личинки, які розвиваються у п'яти поколіннях, постійно активно харчуються та виділяють білий восковий наліт. Дорослі цикадки біло-або коричнево-сірого забарвлення під час харчування виділяють медяну росу. Імаго дуже рухливі, можуть стрибати та літати. У серпні дорослі самки відкладають яйця, які зберігаються до наступної весни.

В даний час заходи щодо боротьби з меткальфою базуються на застосуванні хімічних препаратів. Це пов'язано зі значними труднощами та небезпекою, оскільки шкідник широко поширюється не лише на сільгоспугіддях, а й у населених пунктах, дворах житлових будинків, парках, на території дитячих садків, шкіл та лікарень. Скоротити кількість цикадок, а, відповідно, і потребу в обробках допоможе ранньовесняне обприскування багаторічних насаджень і знищення залишків однорічних рослин, що загрубіли, для знищення яєць, що перезимували.

На жаль, технології захисту будь-якої культури від білої цикадки є досить затратними. Та й загалом до застосування хімічних ЗЗР слід підходити дуже виважено. У зв'язку з цим профілактичні обробки торішніх осередків розвитку шкідника інсектицидами мають особливе значення. Проводяться вони з прогнозованого моменту відродження личинок (приблизно середина ІІІ декади травня) з інтервалом 7–8 днів для запобігання розселенню личинок. Наприкінці ІІ декади червня, коли в пухнастій «ваті» відбувається масове відродження личинок, що стрибають, застосовують системні інсектициди. У разі збільшення чисельності комах доцільні так звані зближені обробки з інтервалом 7 днів.

На овочевих культурах слід застосовувати інсектициди із коротким періодом очікування. Оскільки личинки переважно заселюють нижній бік листя, обприскування слід проводити так, щоб розчин потрапляв на місця їхнього зосередження. Для збереження ранньої продукції у теплицях необхідно використовувати системні інсектициди. У приватному секторі для вилову дорослих особин застосовують жовті клейові пастки. Крім того, слід зривати та знищувати пошкоджені частини рослин, на яких у «ватному» нальоті обов'язково є личинки. Важливо знищувати і бур'яни, особливо в літній період, коли меткальфа починає розмноження.

Вчені прогнозують розширення ареалу та збільшення чисельності та шкідливості меткальфи, що спричинить зниження тривалості життя та продуктивності рослин. Це вимагатиме додаткових витрат на проведення захисних обробок та збільшить пестицидне завантаження на довкілля. Враховуючи ситуацію, що склалася (особливо в південних областях), фахівцям слід відповідально поставитися до стратегії обмеження чисельності цього небезпечного шкідника, проводити захисні заходи, виходячи з моніторингу популяції, фаз розвитку рослин та метеорологічних показників, підбирати інсектициди з урахуванням економічного ефекту та екологічної безпеки.

Трипси

В Україні трипсів зареєстровано понад 250 видів. Це дрібні комахи (0,5–2 мм) із подовженим тілом. Вусики в них ниткоподібні, 6–9-членикові. Ротовий апарат колюче-сисний, у вигляді конуса з трьома колючими щетинками. Дві пари вузьких крил із поздовжніми жилками та бахромою з довгих тонких волосків. Ноги з 1-члениковими лапками, які закінчуються бульбоподібними присосками. Перетворення неповне ускладнене (гіпермофоз), у зв'язку з чим личинки двох останніх віків із зародками крил (німфи) малорухливі та не харчуються.

До найнебезпечніших шкідників овочевих культур належать декоративний трипс (Hercinothrips famoralis Reuter.), різноїдний трипс (Frankfiniella intonsa Trybon.), тютюновий трипс (Thrips tabaci Lindeman), тонковусий трипс (Frankfiniella tenuicornis Uzel), а в теплицях зустрічається і оранжерейний трипс (Heliothrips haemorrhoidalis Bouche).

Гороховий трипс (Kakothrips robustus Uzel.) ушкоджує квасолю, горох, сочевицю та сою. В Україні трапляється повсюдно. Зимує на стадії німфи в орному шарі ґрунту. На рік розвивається одна генерація. Імаго з'являються у травні. Яйця цей шкідник відкладає в тичинки квітів гороху та бобів, у тканину листя біля дихальця та у зав'язь. Період розвитку яйця – 10 днів. Личинки харчуються на квітах та зав'язях, висмоктуючи з них сік. В результаті на бобах з'являються сріблясті плями, тканина в цих місцях відмирає, листя буріє, плоди часто деформуються. Загроза суттєвого недобору врожаю зерна гороху реальна за чисельності шкідника в період цвітіння вище за граничний рівень — один імаго на дві квітки або дві личинки на одну квітку.

Тютюновий трипс (Thrips tabaci Lindeman) також поширений нашій країні повсюдно. Шкодить він у відкритому та захищеному ґрунті. Пошкоджує цибулю, тютюн, кабачки, томати, капусту, зеленні, баштанні та багато інших культур. Дорослі особини трипсу зимують під рослинними рештками, у верхньому шарі ґрунту або між лусочками цибулі у сховищах. Після висаджування розсади чи сходів овочевих культур вони переходять на рослини і після нетривалого додаткового харчування самки починають відкладати яйця в паренхіму нижньої сторони листка (до 100 штук). Розвиток одного покоління у теплиці триває до 30 днів, а за період вегетації огірків може розвинутись до 8 поколінь.

Внаслідок харчування трипсів з нижнього боку листка утворюються світло-жовті незграбні плями з численними дрібними чорними точками — екскрементами шкідника. За сильного ураження листя буріє і засихає, що сильно пригнічує рослини. Крім того, трипси переносять вірус плямистого в'янення томатів, який вражає і може знищити посіви перцю і баклажан.

Для боротьби із зимуючими стадіями трипсів рекомендовані глибока зяблева оранка, ранні та стислі терміни сівби овочевих культур, сівозміна, просторова ізоляція посівів. У період вегетації рослин використовуються інсектициди. З біологічних засобів у теплицях ефективне застосування Боверину паралельно з випуском хижого кліща амблісейуса (Amblyseius mckenziei Sch. et Pr.), добова ненажерливість якого за температури 25…30 °С становить 5–8 личинок трипсу, що більш ніж удвічі 2 рази перевищує плодючість шкідника.

Слід зазначити, що у природних умовах відбувається природне регулювання чисельності шкідників цього виду — наприкінці липня, зазвичай, збільшується кількість хижих трипсів. Найбільш поширений серед них Aelotrips intermedius, що належить до роду Scolotrips і має істотне значення в обмеженні чисельності трипсів-фітофагів та павутинних кліщів.

***

Погодні умови останніх років сприяють зростанню кількості сисних шкідників на овочевих насадженнях. З метою обмеження їхньої чисельності необхідно якнайшвидше проводити заходи з утилізації рослинних решток, знищення бур’янів і підготовки ґрунту для вирощування овочів наступних сезонів.

О. Костенко, агроном із захисту рослин