Спецможливості
Технології

Зберіган­ня зер­на у схо­вищі

21.11.2016
38859
Зберіган­ня зер­на у схо­вищі фото, ілюстрація
Зерносховище у дії

За зберіган­ня аграріями за­пасів зернових на базі влас­но­го гос­по­дар­ст­ва втра­ти ста­нов­лять 8–10% від зібра­но­го вро­жаю. Відтак потрібно опанувати нюанси зберіган­ня зер­но­вої про­дукції, впорядкувати її транс­пор­ту­ван­ня, — словом, впро­ва­д­жу­ва­ти ефек­тивні тех­но­логії, мо­дернізо­ву­ва­ти існу­ючі тех­но­логії та об­лад­нан­ня.

 

Свіже зер­но вирізня­ють за ко­ль­о­ром, за­па­хом і сма­ком. Ці ха­рак­те­ри­с­ти­ки виз­на­ча­ють ор­га­но­леп­тич­но (сен­сор­но). Вони да­ють уя­влення про до­б­ротність зер­на. Відхи­лен­ня цих по­каз­ників від нор­ми свідчить про те, що під час ви­ро­щу­ван­ня, об­роб­ки, зберіган­ня зер­но пе­ре­бу­ва­ло під уп­ли­вом не­спри­ят­ли­вих чин­ників.

Ор­га­но­леп­тич­не виз­на­чен­ня свіжості є обов’яз­ко­вим під час оцінки якості партії зер­на різно­го при­зна­чен­ня. Зер­но кож­ної куль­ту­ри, ви­ду, різно­ви­ду має своєрідний колір, блиск. Це — йо­го спе­цифічні бо­танічні оз­на­ки. Колір тісно пов’яза­ний із пев­ни­ми тех­но­логічни­ми по­каз­ни­ка­ми. Зміна при­та­ман­них зер­ну ко­ль­о­ру й бли­с­ку — пер­ша оз­на­ка мож­ли­во­го погіршен­ня якості внаслідок не­спри­ят­ли­вих умов за дозріван­ня і зби­ран­ня зер­на, по­ру­шен­ня тех­но­логічних прий­омів об­роб­ки і зберіган­ня.

На колір зер­на мо­жуть упли­ва­ти такі фак­то­ри, як: по­шко­д­жен­ня мо­ро­зом (так зва­не мо­ро­зобійне зер­но білу­ва­те із сіт­ча­с­тою обо­лон­кою), су­ховієм (дрібне, п­люскле, білу­ва­те), ура­же­не кло­па­ми-че­ре­паш­ка­ми (зі світли­ми вдав­ле­ни­ми пля­ма­ми), по­ру­шен­ня теп­ло­вих ре­жимів сушіння, са­мозігріван­ня (по­темніле). У разі роз­вит­ку на по­верх­ні зер­на мікро­ор­ганізмів во­но та­кож ут­ра­чає ха­рак­тер­ний блиск. Як пра­ви­ло, зер­на зі зміша­ним ко­ль­о­ром відріз­ня­ють­ся від нор­маль­них хімічним скла­дом і струк­ту­рою обо­ло­нок, хар­чові й тех­но­логічні пе­ре­ва­ги погіршу­ють­ся, то­му такі відно­сять до фракції зер­но­вої, а в де­я­ких ви­пад­ках — навіть смітної домішки.

Кож­на здо­ро­ва куль­ту­ра має за­пах: слаб­кий, ма­ловідчут­ний — у зер­на злаків, різкий спе­цифічний — в ефіро­олійних рос­лин. За по­хо­д­жен­ням усі не­вла­с­тиві зер­ну за­па­хи поділя­ють на дві гру­пи — сорбційні й за­па­хи роз­кла­ду. По­ява пер­ших зу­мов­ле­на капіляр­но-по­ри­с­тою струк­ту­рою зернівки, що дає мож­ливість па­рам і га­зам про­ни­ка­ти в пло­до­ву й насіннєву обо­лон­ки зер­на, а іноді — й в ен­до­с­перм. Сорбційних за­пахів на­бу­ва­ють під час зби­ран­ня вро­жаю зерна з по­ля, засміче­но­го по­ли­ном, час­ни­ком, коріан­д­ром та інши­ми куль­ту­ра­ми, які містять ефірні мас­ла. До зер­но­вої ма­си мо­жуть по­тра­пи­ти та­кож спо­ри й мішеч­ки твер­дої саж­ки, що ма­­ють за­пах осе­лед­ця, зу­мов­ле­ний при­сутністю у спо­рах три­ле­с­ти­ламіну. Зер­но інтен­сив­но ад­сор­бує йо­го.

За­па­ху ди­му зер­но на­бу­ває за по­ру­шення тех­но­логії сушіння, ко­ли пе­ре­бу­ває по­бли­зу про­дуктів горіння, а за­па­ху наф­то­про­дуктів — не ли­ше за без­по­се­ред­нь­о­го на­бли­жен­ня до них, а й ко­ли їх зберіга­ють не­по­далік зер­на. Зва­жа­ю­чи на те, що про­дук­ти пе­ре­роб­ки зер­на — бо­рош­но, кру­па, хліб, не по­винні ма­ти сто­ронніх за­пахів, на­явність їх у зерні розціню­ють як фак­тор, що погіршує йо­го якість. За­па­хи роз­кла­ду зу­­мов­лені ак­тив­ни­ми фізіологічни­ми й мікробіологічни­ми про­це­са­ми, що ви­ни­ка­ють під час зберіган­ня зер­на з підви­ще­ною во­логістю. Зер­но із за­па­хом роз­кла­ду вва­жа­ють де­фект­ним — крім зер­на, що має комірний за­пах (правила розміщення зерна і насіння).

Най­по­ши­реніши­ми за­па­ха­ми роз­кла­ду є комірний, со­ло­до­вий, плісня­во-тух­лий і гниль­ний. Комірний ви­ни­кає в зер­новій масі за три­ва­лого зберігання без пе­реміщен­ня. В йо­го ос­нові — на­ко­пи­чен­ня проміжних про­дуктів ана­ероб­но­го ди­хан­ня зер­на. За ре­гу­ляр­ного провітрю­вання цей за­пах лег­ко ви­да­ля­ти (правила розміщення зерна і насіння).
Плісня­во-тух­лий за­пах зерна — стійкий, не­приємний, з’яв­ляється внаслідок ак­­тив­но­го роз­вит­ку плісня­вих грибів під час зберігання зер­на в умо­вах підви­ще­ної во­ло­гості. Про­дук­ти життєдіяль­ності грибів і роз­пад азо­ти­с­тих ре­чо­вин зер­на, що при­зво­дять до по­яви плісня­во-тух­ло­го за­па­ху, — ду­же стійкі й зберіга­ють­ся в бо­рошні та ви­пе­че­но­му хлібі.

Гниль­ний за­пах зерна зу­мов­ле­ний інтен­сив­ним роз­вит­ком шкідників хлібних за­пасів (го­ло­вним чи­ном кліщів), на­ко­пи­чен­ням їхніх ек­с­кре­ментів і трупів. Ви­­ни­кає та­кож у ре­зуль­таті по­вно­го псу­ван­ня зер­на внаслідок йо­го гнит­тя.

У нор­маль­но­го зер­на зла­ко­вих смак — прісний, в ефіро­олійних — пря­ний. Відхи­лен­ня­ми від нор­маль­но­го сма­ку є со­лод­кий, гіркий, кис­лий. Со­лод­­кий ви­ни­кає в зерні під час про­ро­с­тан­ня і є наслідком діяль­ності аміло­літич­них фер­ментів ( a і b-аміла­зи), що роз­щеп­лю­ють крох­маль до дек­с­т­ринів і цукрів. Про­рослі зер­на відрізня­ють­ся від нор­маль­них та­кож за мор­фо­логічни­ми оз­на­ка­ми. Во­ни ма­ють роз­ви­нуті про­ро­ст­ки й корінці. Со­лод­кий смак відчу­вається та­кож у не­дозріло­му зерні з підви­ще­ним умістом цу­к­ру, то­му що про­це­си син­те­зу крох­ма­лю не за­вер­шені. Та­ке зер­но відно­сять до зер­но­вої домішки. Гіркий смак най­частіше зу­мов­ле­ний по­трап­лян­ням у зер­но ча­с­тин рос­лин по­ли­ну гірко­го чи Сівер­са, що містять гірку ре­чо­ви­ну — глю­ко­зид аб­­сінтин. Дрібні ча­с­ти­ни по­ли­ну за­пи­лю­ють зер­но під час об­мо­лоту й за­ли­ша­ють­ся на ньо­му. Крім гіркості, та­ке зер­но має й за­пах по­ли­ну внаслідок сорбції ефірних ма­сел. Кис­лий смак від­чуваєть­ся у разі роз­вит­ку на зерні пліс­ня­ви. Як пра­ви­ло, су­про­во­д­жується по­­явою плісня­во-тух­ло­го за­па­ху.

Зер­но, крім су­хих ре­чо­вин, містить во­ло­гу. Ча­с­ти­на її, що вхо­дить до скла­ду мо­ле­кул білка, крох­ма­лю, на­зива­ється зв’яза­ною. Ре­ш­ту во­ди — у гігро­скопічно­му стані, на­зи­ва­ють вільною. Її мож­на ви­да­ли­ти ви­су­шу­ван­ням лег­ше, ніж зв’яза­ну.

Во­логість є виз­на­чаль­ним по­каз­ни­ком під час збе­ре­ження зер­на. Вільна во­ло­га має всі ха­рак­терні вла­с­ти­вості во­ди (пи­то­му ма­су, діеле­к­т­рич­ну проникність, здатність бу­ти роз­чин­ни­ком), за­вдя­ки чо­му во­на лег­ко­рух­ли­ва. Вільна во­ло­га підви­щує ак­тивність фер­ментів зер­на, що при­зво­дить до втрат су­хих ре­чо­вин під час зберігання. Зв’яза­на во­да у фізіологічних про­це­сах участі не бе­ре; зер­но, що її містить, зберігається три­ва­лий час із не­ве­ли­ки­ми втра­та­ми. Во­логість, за ме­жа­ми якої в зерні з’яв­ляється вільна во­ло­га, на­зива­ється кри­тич­ною. А її ве­ли­чи­на за­ле­жить від хімічно­го скла­ду зер­на (вологість повітря та інші фактори зберігання зерна в сховищах).

Так, для пше­ниці во­на ста­но­вить близь­ко 14,5%, для го­ро­ху — 16. Під час зда­вання-прий­мання зер­на на хлібо­прий­мальні пунк­ти йо­го во­логість впли­ває на заліко­ву ма­су. Як­що во­логість ви­ща за ба­зис­ну нор­му, відра­хо­ву­ють зниж­ку з ма­си; як­що ниж­ча, то на­ра­хо­ву­ють над­бав­ку в розмірі 1% за кож­ний відсо­ток зни­жен­ня. За во­логістю зер­но поділя­ють на су­хе, се­ред­ньої су­хості, во­ло­ге й си­ре (табл. 1) ( вологість повітря та інші фактори зберігання зерна в сховищах).

Зер­но­ва ма­са, крім ос­нов­но­го ком­по­нен­та — зер­на ос­нов­ної куль­ту­ри, мо­же місти­ти та­кож ор­ганічні (зер­на інших куль­тур­них рос­лин, бур’янів, по­шко­д­жені зер­на ос­нов­ної та інших куль­тур) і міне­ральні домішки. За­леж­но від їх кількісно­го та якісно­го скла­ду, зер­но­ва ма­са має різну цінність і при­датність для зберіган­ня.
Засміченість зер­но­вої ма­си виз­на­ча­ють як при над­хо­д­женні її після зби­ран­ня вро­жаю на то­ки для ви­бо­ру тех­но­логії очи­щен­ня, так і після пер­вин­но­го очи­щен­ня для підго­тов­ки партій зер­на до ре­алізації та вто­рин­но­го — під час очи­щення зер­на на насіння.

Домішки бу­ва­ють рос­лин­но­го, тва­рин­но­го й міне­раль­но­го по­хо­д­жен­ня. У зв’яз­ку з цим ви­ни­кає по­тре­ба вив­ча­ти склад, кла­сифіку­ва­ти й нор­му­ва­ти їх вміст за ви­да­ми. Засміченість є обов’яз­ко­вим по­каз­ни­ком якості, що виз­нача­ється на всіх ета­пах хлібо­обігу.

Розрізня­ють зер­но­ву та смітну до­­мішки зер­но­вої ма­си, а в складі дру­гої виділя­ють шкідли­ву. Склад кож­ної з домішок у зерні про­до­воль­чо­го при­зна­чен­ня пев­ної куль­ту­ри нор­мується відповідним стан­дар­том. Йо­го ви­мо­га­ми ке­ру­ють­ся під час виз­на­чення засміче­ності зер­на про­до­воль­чо­го, кор­мо­во­го й технічно­го при­зна­чен­ня при над­хо­д­женні йо­го на хлібо­прий­мальні пунк­ти (табл. 2).

Зер­но зберіга­ють як у за­кри­тих, так і у відкри­тих умо­вах. У пер­шо­му ви­пад­ку — на скла­дах, у си­лос­них ямах, бун­ке­рах. За та­ких умов об­роб­ле­ну зер­но­ву ма­су мож­на зберіга­ти три­ва­лий час (табл. 3). Від­­криті умо­ви підхо­дять для свіжо­зібра­но­го зер­на на стадіях післяз­би­раль­ної об­роб­ки. Зер­но­ву ма­су роз­мі­щу­ють на май­дан­чи­ках на­си­пом чи у ви­гляді буртів для тим­ча­со­во­го збе­рі­ган­ня. Кор­мо­ве зер­но мож­на зберіга­ти більш три­ва­лий час у бур­тах, кон­тей­не­рах, ук­ри­тих поліети­ле­но­вою плівкою. 

Мож­на виділи­ти на­ступні ба­зові тех­но­логії зберіган­ня, які найбільш при­датні для про­мис­ло­во­го ви­ко­ри­с­тан­ня — зберіган­ня зер­на у су­хо­му стані; в умо­вах гер­ме­ти­зації; за ра­ху­нок кон­сер­ву­ван­ня. Ефек­тивність вка­за­них тех­но­логій потрібно оціню­ва­ти за по­каз­ни­ка­ми три­ва­лості й надійності збе­ре­жен­ня якості зер­на, рівнів енер­го- й ре­сур­со­ви­т­рат. Най­частіше су­хе зер­но куль­тур, не­за­леж­но від на­прямів йо­го ви­ко­ри­с­тан­ня, зберіга­ють у стаціонар­них схо­ви­щах (табл. 4) ( яких умов потрібно дотримуватись при зберіганні зерна в зерносховищах).
Виз­на­ча­ю­чи умо­ви зберіган­ня зер­на, не­обхідно на­сам­пе­ред вста­но­ви­ти струк­ту­ру зер­но­вої ма­си. З ви­кла­де­но­го вип­ли­ває, що це — суміш ком­по­нентів, більшість із яких є жи­ви­ми об’єкта­ми із вла­с­ти­ви­ми їм фізіологіч­ни­ми функ­ція­ми, а са­ме: зер­но дозріває й ди­хає. Мікро­ор­ганізми (кліщі, ко­ма­хи), наслідком життєдіяль­ності яких є зігрі­ван­ня зер­но­вої ма­си, ство­рю­ють умо­ви для про­ро­с­тан­ня, пліснявіння, за­бруд­нен­ня і по­шко­д­жен­ня зер­на. Цьо­му сприяє та­кож зер­но бур’янів, решт­ки сте­бел, ли­с­тя, суцвіття ос­нов­ної куль­ту­ри й інших рос­лин. Ча­с­то зер­­­но­ва ма­са містить міне­ральні до­мішки — камінці, зем­лю, пісок, що в ціло­му не­га­тив­но впли­ває на стан і якість зер­на.

Повітря в міжзер­но­вих про­шар­ках знач­но відрізняється від повітря на­вко­лиш­нь­ого се­ре­до­вища. Як пра­ви­ло, во­но має ви­щу тем­пе­ра­ту­ру й віднос­ну во­логість, більший вміст діок­си­ду вуг­ле­цю. В умо­вах зберіган­ня зерна (охо­ло­д­жен­ня чи гер­ме­ти­зації) зер­но­вої ма­си йо­го по­каз­ни­ки мо­жуть зміню­ва­ти­ся за га­зо­вим скла­дом, тем­пе­ра­ту­рою, віднос­ною во­логістю, ба­ро­ме­т­рич­ним ти­с­ком. То­му за вста­нов­лення ре­жимів збе­рі­ган­ня зер­но­вої ма­си необхідно насамперед вра­хо­ву­ва­ти її струк­тур­ний склад. Ре­жи­ми зберіган­ня ма­ють зво­ди­ти до мініму­му фізіологічні про­це­си в зер­новій масі, уне­мож­лив­лю­ва­ти життєдіяльність шкід­­­­­ників і роз­ви­ток мікро­­ф­ло­ри. Зер­но не­обхідно зберіга­ти в су­хо­му стані, підда­ва­ти охо­ло­д­жен­ню чи гер­ме­ти­зації з ура­ху­ван­ням йо­го при­зна­чен­ня (умови зберігання зерна).

Ос­нов­ни­ми чин­ни­ка­ми, від яких за­ле­жить стан зер­но­вої ма­си, є во­логість, тем­пе­ра­ту­ра й до­ступ кис­ню до зер­на. Вста­нов­ле­но, що на терміни зберіган­ня і якість зер­на суттєво впли­ва­ють ме­ханічні та смітні домішки, мікро­ор­ганізми, ко­ма­хи, кліщі й па­ра­ме­т­ри повітря.

Ос­таннім ча­сом зро­с­тає кількість ме­та­ле­вих схо­вищ для зберіган­ня зер­на. Їх без­за­пе­реч­ни­ми пе­ре­ва­га­ми є ви­сокі технічно-ек­сплу­а­таційні по­каз­ни­ки: швид­ке будівництво на ос­нові збірних, за­вчас­но підго­тов­ле­них еле­ментів, ши­ро­кий ти­по­розмірний ряд, ме­ханізація за­ван­та­жу­валь­но-роз­ван­та­жу­валь­них робіт, мож­ливість гер­ме­ти­зації, кон­троль за ре­жи­ма­ми зберіган­ня зерна. Ме­та­леві схо­ви­ща мо­жуть ма­ти й ви­со­кий рівень утилізації, на­при­клад, у разі їх заміни чи інших не­пе­ред­ба­чу­ва­них об­ста­вин. Але все ж ме­та­леві схо­ви­ща для зберігання зерна не є прин­ци­по­во но­ви­ми в тех­но­логіях зберіган­ня, оскільки їх раніше ви­ко­ри­с­то­ву­ва­ли у ви­гляді опе­ра­тив­них чи на­ко­пи­чу­валь­них ємно­с­тей у складі ме­­ханізо­ва­них по­то­ко­вих ліній для при­йман­ня, очи­щен­ня і сушіння вро­жаю зер­на.

Про­бле­ма тех­но­логії зберіган­ня зер­на у схо­ви­щах тор­кається низ­ки пи­тань — які зернові куль­ту­ри мож­на в них збе­­ріга­ти, влас­не умо­ви збе­ре­жен­ня, до­­пу­с­тимі йо­го терміни то­що. Аналіз опуб­ліко­ва­них ма­теріа­лів по­ка­зує, що тех­но­логія зберіган­ня зер­на в ме­та­ле­вих схо­ви­щах до кінця не від­праць­о­ва­на й не мо­же бу­ти ме­ха­нічно пе­ре­не­се­на з іншо­го до­с­віду, оскільки схо­ви­ща для зерна ек­сплу­а­ту­ють­, як пра­ви­ло, на від­кри­тих не­за­хи­ще­них май­дан­чи­ках і вони за­з­на­ють знач­ної дії зовнішніх фак­торів. Не­­виз­на­че­ною залишається кі­не­ти­ка змі­ни тем­пе­ра­ту­ри й во­ло­гості зер­на у схо­ви­щах з ура­ху­ван­ням їхніх зов­нішніх ко­­ли­­вань (умови зберігання зерна).

Якість зер­на пше­ниці в про­цесі збе­ріган­ня виз­на­ча­ли за по­каз­ни­ка­ми во­ло­гості, чи­с­то­ти та вмісту ос­нов­но­го зер­на, рівня трав­мо­ва­ності, кис­лот­ності, схо­жості відповідно до чин­них норм ДСТУ і ГОСТ. Тем­пе­ра­тур­ний ре­жим у різ­них ша­рах на­си­пу зер­но­с­хо­ви­ща досліджу­ва­ли за до­по­мо­гою дис­танційної тер­мо­метрії. Тем­пе­ра­ту­ру ат­мо­сфер­но­го повітря вста­нов­лю­ва­ли за да­ни­ми цен­т­раль­но­го гідро­ме­те­о­бю­ро (умови зберігання зерна у зерносховищах).

На­ми на­ве­де­на ха­рак­те­ри­с­ти­ка оцінки ефек­тив­ності ве­ден­ня тех­но­логічно­го про­це­су зберіган­ня зер­на та йо­го пе­ре­роб­ки на бо­рош­но­мель­но­му ви­роб­ництві. Досліджен­ня­ми гігро­ско­пічних вла­с­ти­во­с­тей зер­но­вої суміші вста­нов­ле­но, що за різної віднос­ної во­ло­­гості повітря­но­го се­ре­до­ви­ща про­між­­ні про­дук­ти по­гли­на­ють різну кіль­кість во­ло­ги. За­лежність ад­сорбції від парціаль­них тисків парів во­ло­ги на по­верхні зер­но­во­го се­ре­до­ви­ща та парів во­ло­ги в повітрі по­ка­за­ла, що домішки зер­на по­гли­на­ють більше во­ло­ги за взаємодії з во­ло­гим повітрям, ніж са­ме зер­но. Так, досліджен­ня ро­бо­ти бо­рош­но­мель­но­го за­во­ду по­тужністю до 300 т/до­бу по­ка­за­ли відмінності між якістю зер­на в різні періоди ро­ку. Ко­ли хо­лод­но, зер­но зво­ло­жується мен­ше, ніж ко­ли теп­ло (умови зберігання зерна). Тем­пе­ра­ту­ра зер­на за коливання тем­пе­ра­ту­р повітря­но­го се­ре­до­ви­ща 30,0…32,0°С та відносної во­­ло­­гості по­вітря 25…30% ста­но­ви­ли 32,0…33,8°С, а при зни­женні тем­пе­ра­ту­ри повітря­но­го се­ре­до­ви­ща до 4,3°С за йо­го віднос­ної во­ло­гості 46% тем­пе­ра­ту­ра зер­на ста­но­ви­ла 11,4…11,6°С. По­рівнян­ня от­ри­ма­них да­них по­ка­за­ло, що тем­пе­ра­ту­ра зер­­­на в хо­лод­ний період ро­ку в 2,8–2,9 ра­зу ниж­ча, ніж у теп­лий (умови зберігання зерна).

Ціле зер­но з низь­кою во­логістю — більш крих­ке, то­му руй­нується при не­значній де­фор­мації. За ра­ху­нок підсу­шу­ван­ня обо­лон­ки втра­ча­ють во­ло­гу й більше подрібню­ють­ся у вальць­о­вих вер­ста­тах під час ви­роб­ництва бо­рош­на. Зі збільшен­ням во­ло­гості проміжні про­дук­ти подрібнен­ня ста­ють пла­с­тичніші, у ре­зуль­таті чо­го розмір де­фор­мації збільшується і відбу­вається мен­ше по­дріб­­нен­ня обо­ло­нок, які по­трап­ля­ють до го­то­вої про­дукції. Своєю чер­гою, під­су­­шу­ван­ня проміжних про­дуктів подріб­нен­ня зер­на за­ле­жить від па­ра­метрів повітря­но­го се­ре­до­ви­ща у ви­роб­ни­чих приміщен­нях бо­рош­но­мель­но­го за­во­ду(умови зберігання зерна у зерносховищах).

Досліджен­ня па­ра­метрів повітря аспі­раційних і пнев­мо­тран­с­порт­них ус­та­но­вок до­ве­ли, що тем­пе­ра­ту­ра повітря аспіраційних си­с­тем зер­но­очис­но­го від­ділен­ня ста­но­ви­ла 16,2…17,6°С за від­нос­ної во­­ло­гості повітря 38…54 %. У роз­ме­лю­валь­но­му відділенні тем­пе­ра­ту­ра повітря аспіраційних ме­реж бу­ла 18,0°С за від­нос­ної во­ло­гості 52…55%. Тем­пе­ра­ту­ра повітря пнев­мо­тран­с­порт­них ус­та­но­вок ко­ли­ва­ла­ся в ме­жах 32,0…32,8°С за від­нос­ної во­ло­гості 35…38%. Теп­лові втра­ти при ви­ки­данні очи­ще­но­го теп­ло­го повітря в ат­мо­сфе­ру за тем­пе­ра­ту­ри 0°С ста­но­ви­ли 4339,3 Мдж/год (умови зберігання зерна).

Зер­но по­вин­но ма­ти та­ку во­логість, ко­ли при­пи­няється або знач­но уповіль­нюється фізіологічний про­цес ди­хан­ня йо­го ма­си. Вод­но­час во­логість має бу­ти знач­но ниж­чою за кри­тич­ний рі­вень, вста­нов­ле­ний для зер­на ок­ре­мо взя­тої куль­ту­ри. Охо­ло­д­жен­ня ба­зується на прин­ципі тер­мо­анабіозу й ос­нов­не йо­го спря­му­ван­ня — це пригні­чен­ня життє­діяль­ності тих ком­по­нентів зер­но­вої ма­­си, що за­ле­жать без­по­се­ред­ньо від тем­пе­ра­ту­ри — мікро­ор­ганізмів, ко­мах, кліщів. Так, за тем­пе­ра­ту­ри 15°С зни­жується ак­­тивність ко­мах; ко­ли 10°С, біль­шість із них впа­да­ють у стан спо­кою; за 5°С упо­віль­нюється роз­ви­ток цвілі; за 0°С мож­ли­ва за­ги­бель більшості ко­мах( умови зберігання зерна у зерносховищах).

Удо­с­ко­на­лен­ня тех­но­логії зберіган­ня зер­на та ви­роб­ництва бо­рош­на з ви­­ко­ри­с­тан­ням спря­мо­ва­них повітря­них по­­то­ків  по­ля­гає у ство­ренні оп­ти­маль­них умов ро­бо­ти тех­но­логічно­го об­лад­нан­ня бо­­рош­но­мель­ної дільниці, що за­­без­пе­чу­єть­ся за ра­ху­нок на­уко­во-об­ґрун­­­­­­­то­­ва­них па­ра­метрів (тем­пе­ра­ту­ри та від­нос­ної во­­ло­гості у зерносховищах) повітря у ви­­роб­ни­чих примі­щен­­­нях. Цей підхід дає змогу під­три­му­ва­ти не­обхідну во­ло­гість зер­на і про­­­дуктів йо­го пе­ре­роб­ки й от­ри­му­ва­ти го­то­ву про­дукцію по­кра­ще­ної якості.

І. Стад­ник, д-р тех. наук, про­фе­сор,
Тер­нопільський національ­ний тех­нічний універ­си­тет імені Іва­на Пу­люя,
Ю. Су­хен­ко, д-р тех. наук, про­фе­сор,
В. Ва­силів, канд. тех. наук, до­цент,
Національ­ний універ­си­тет біоре­сурсів і при­ро­до­ко­ри­с­ту­ван­ня Ук­раїни

 

Інтерв'ю
Попри бурхливий розвиток аграрного сектору в економіці України рівень проникнення агрострахування у сільське господарство коливається на позначці 2-3%. Натомість світовий досвід підказує, що становлення потужної аграрної держави неможливе... Подробнее
Коли на землі буде впевнений власник, який міцно стоїть на ногах, він дбатиме про її благополуччя, сприятиме збагаченню рідного краю. Опорою для розвитку села є сільгоспвиробники середнього рівня, сімейні фермерські господарства. З початку... Подробнее

1
0