Укр
Технології
Хвороби гороху та захист від них
12.05.2021
4653
Горох уражується багатьма хворобами різної етіології. Для успішного контролю основних хвороб потрібно вміти правильно вести моніторинг за розвитком та їхнім поширенням, володіти інформацією про симптоми, біологію й екологію збудників хвороб, а також враховувати майбутні ризики, які виникнуть у результаті зміни агрометеорологічних умов (прогнозування опадів, зміна температури повітря тощо).
В Україні аскохітоз є однією з найшкідливіших хвороб гороху. Збудниками аскохітозу є незавершені гриби з роду Ascochyta, а саме A. Pisi Libert., A. Pinodes Jones, A. Pinodella Jones. Аскохітоз уражує всі надземні органи рослин гороху впродовж усього періоду його вегетації. Шкідливість аскохітозу полягає в тому, що уражене насіння втрачає схожість або вона відчутно знижується. За сприятливих погодних умов хвороба в посіві інтенсивно поширюватиметься на значні площі. Розвитку аскохітозу сприяють опади, висока вологість і підвищена температура повітря (20–25°С). Основними джерелами інфекції є насіння та рослинні рештки. Зокрема, на насінні збудники хвороби можуть зберігатися протягом більше ніж п’ять років.
Характерними симптомами ураження аскохітозом блідоплямистим є наявність на листках, черешках, стеблах, бобах і насінні культури специфічних плям. На листках і бобах гороху, інфікованого збудником аскохітозу блідоплямистого, утворюються круглі або овальні світло-бурі плями з темно-бурою облямівкою. У разі сильного ураження плями зливаються і можуть покривати всю поверхню бобу. На стеблах і черешках утворюються плями коричневого кольору видовженої і дещо вдавленої форми. З часом плями можуть збільшуватися, опоясувати стебла, в результаті чого вони будуть надламуватися. Хвороба також призводить до того, що рослина може повністю засохнути (або ж засихатимуть окремі її органи). Під час подальшого інкубаційного періоду цього збудника в центрі плям формуються групи дрібних, ледь помітних, темно-бурих, занурених у тканини пікнід, у яких утворюватимуться численні спори (конідії) гриба. Інфіковане насіння матиме зморшкувату форму, світло-жовте забарвлення.
Перші симптоми з’являються на листках під час сходів культури. Найбільшого розвитку хвороба досягає під час наливання-дозрівання бобів гороху. В разі ураження рослин наприкінці вегетації культури типові плями не утворюються, але на уражених ділянках будуть добре помітні пікніди.
Ураження збудником аскохітозу темноплямистого призводить до появи на листках коричневих із темним центром та більш світлими краями плям неправильної, дещо випуклої, форми. Плями можуть бути як дрібними, так і великими, які, збільшуючись, часто зливаються. На відміну від ураження збудником аскохітозу блідоплямистого, плями темноплямистого — без темно-бурої облямівки. На стеблах і черешках у результаті ураження збудником аскохітозу темноплямистого виникають різного розміру подібні до штрихів видовжені плями коричнево-бурого кольору. За сильного розвитку цієї хвороби рослини суцільно буріють, а в місцях ураження відмирають стебла й черешки. На бобах симптоми хвороби мають вигляд дрібніших за розмірами, опуклих, неправильної форми плям, які в разі сильного ураження зливаються.
Симптоми інфікування рослин гороху збудником аскохітозу темного на початкових етапах розвитку подібні до ознак ураження аскохітозом темноплямистим. На сходах гороху часто відмічають почорніння та загнивання кореневої системи, яке призводить до випадання рослин. Пізніше, у другій половині вегетації гороху, плями на листі збільшуються в діаметрі, часто зливаються і на них формуються нечисленні слабко помітні пікніди. Характерними симптомами цього виду аскохітозу є зональність на плямах, виражена світлими й темними колами відмерлої тканини. На бобах хвороба проявляється у вигляді плям, дрібних за розмірами, бурих або майже чорних за кольором, які часто зливаються та утворюють косі смуги.
В Україні борошниста роса гороху зустрічається повсюдно. Збудник — сумчастий гриб Erysiphe communis Grev. f. pisi Dietrich., який порушує фізіологічні функції рослин. Надміру інфіковані листки, квітки та зав’язі передчасно відмирають і опадають. Стулки бобів, інфікування яких відбулося у ранні фази їхнього формування, вкриваються виразками, буріють і передчасно засихають.
Інтенсивний розвиток борошнистої роси спостерігається в середині літа. Уражені листки, стебла, а також квітки та боби вкриваються білим борошнистим нальотом, який утворюють міцелій і конідії гриба. Конідії розносяться вітром, дощем і комахами, потрапляючи на здорові рослини, відразу ж проростають і утворюють нові осередки хвороби. За сприятливих умов для розвитку збудника хвороба дуже швидко поширюється в посівах гороху. Оптимальними умовами для проростання спор борошнистої роси є такі умови повітря: вологість — 96–98% і температура — 20–25°С.
Пізніше, під час дозрівання гороху, наліт на уражених органах ущільнюється, набуває сіруватого відтінку, на ньому помітні дрібні чорні крапки — плодові тіла (клейстотеції) гриба, в яких утворюються сумки із сумкоспорами. Зимують клейстотеції в ґрунті або на рослинних рештках гороху. Сумкоспори в них дозрівають навесні, виходять із сумок і розносяться вітром на молоді рослини гороху.
Джерелами хвороби є рослинні рештки та багаторічні дикорослі бобові. Борошниста роса уражує культуру в умовах вологої прохолодної погоди. Ступінь інфікування залежить від густоти посівів гороху: що вони густіші, то сильніше відбувається розвиток хвороби. Горох пізніх строків висіву уражується значно сильніше, ніж оптимальних.
В Україні іржа гороху поширена повсюдно. Хворобу викликає гриб роду Uromyce spisi Schroet. У роки епіфітотій хвороба спричиняє значний, майже 25%, недобір урожаю насіння гороху. Надлишок азоту в грунті сприяє збільшенню розвитку цієї хвороби.
Збудник — гриб U. рisi має стадії, які розвиваються на проміжних рослинах-господарях (різних видах молочаю), з яких спори збудника переносяться на посіви. На листках і стеблах гороху з’являються світло-коричневі, а пізніше темно-коричневі подушечки літніх і зимових спор збудника. Ураження гороху відбувається під час фаз бутонізація — початок цвітіння гороху. На стеблах і листках із нижнього боку утворюються жовті пустули — ецидії, а пізніше уредопустули з телейтоспорами. Уредоспори є джерелом поширення хвороби. Впродовж літа розвивається декілька поколінь уредоспор. Проростають уредоспори за наявності крапельно-рідинної вологи і температури повітря 10–25°С.
Горох уражується антракнозом, який спричиняє недосконалий гриб Colletotrichum pisi Pat. Антракноз гороху знижує врожайність та погіршує якісні характеристики зеленої маси й насіння. Збудник уражує всі надземні органи рослин гороху, утворюючи різної форми жовто-бурі з темно-коричневою облямівкою плями. Горох інфікується впродовж усього вегетаційного періоду. Симптоми хвороби розвиваються на стеблах, листках, бобах і інших надземних органах рослин. Листя покриваються плямами неправильної форми жовто-бурого кольору з темно-коричневою облямівкою. Стебла опоясують плями видовженої форми.
Найнебезпечнішими є ураження сходів і бобів під час їхнього утворення. На сім’ядолях хвороба проявляється у вигляді коричнево-червоних плям із дещо світлішим центром. Коричнево-червоні подушечки, які формуються в середині плями, складаються з поодиноких конідієносців із видовженими одноклітинними конідіями.
Особливо чітко проявляється антракноз на бобах. На них утворюються округлі, дещо вдавлені, бурі плями, обрамлені трохи піднятим темнішим краєм із широкою смужкою коричнево-червоного кольору. За сильного ураження окремі плями зливаються у великі виразки, в центрі яких утворюються коричнево-червоні скупчення спор гриба. Міцелій гриба проникає і в насіння. На ньому утворюються такі самі плями.
В результаті порушення сівозмін, зокрема збільшення посівних площ під посівами соняшнику, який також інфікується збудником білої гнилі, ця хвороба стає все шкідливішою для гороху. Збудник гнилі білої — сумчастий гриб Sclerotinia sclerotiorum (Lib.) de Bary. Хвороба спричиняє руйнування тканин стебел і бобів, загнивання насіння, зниження його врожайності. Насіння уражених рослин повністю втрачає посівні та товарні якості. Головною причиною масового поширення хвороби є інфекція, яка накопичується в ґрунті після попередника гороху.
Спочатку на нижній частині стебла утворюються вологі плями, в межах яких пізніше часто розвивається білий пухкий міцелій гриба. У подальшому на поверхні або всередині плям утворюються склероції у вигляді чорних грудочок. Паренхімна тканина руйнується. Стебла надламуються, і рослини гинуть. Стулки уражених бобів трухлявіють, насіння загниває. У вологу погоду такі боби переважно опадатимуть із рослин. Під час вегетації рослин збудник поширюється частинками підсохлого міцелію, який зимує на рослинних рештках, у ґрунті та насінні.
Горох уражують і бактеріальні хвороби, зокрема бактеріальний опік, плямистості — смугаста та кутаста.
В результаті ураження бактеріальним опіком на листках, стеблах і бобах гороху з’являються округлі або неправильної форми коричневі, з маслянистою облямівкою, плями, які зливаються у великі. Збудником хвороби є бактерія Pseudomonas pisi Sackett. Ураження рослин відбувається через продихи та ранки. Збудник у рослині поширюється безпосередньо під епідермісом, у клітинах паренхіми листя та в паренхімних клітинах стебла й справляє токсичну дію на сусідні з ним клітини. Нерідко збудник потрапляє через судинну систему в боби та уражує насіння, внаслідок чого на ньому з’являються вдавлені плями. Джерелом інфекції є уражене насіння та рослинні рештки в ґрунті. Переносниками хвороби є попелиці.
Збудником плямистості смугастої є бактерія Erwinia lathyrus Holl. Проявляється на стеблах і черешках листків гороху у вигляді невеликих смуг (штрихів). На листках утворюються маслянисті плями, які значно менші від тих, що спричинені бактерією — збудником бактеріального опіку. Навколо плям завжди візуалізується суха облямівка. Збудник поширюється насінням, зберігається на рослинних рештках.
Плямистість кутасту спричиняє збудник — бактерія Pseudomonas glycinea Cocrper. Хвороба проявляється найчастіше на листках гороху у вигляді кутастих світло-коричневих маслянистих плям. На черешках листків і стеблах гороху утворюються темно-коричневі видовжені плями або смуги. На бобах плями маслянисті, світлі із жовтувато-коричневим відтінком. Джерелом поширення хвороби є насіння та рослинні рештки.
Захист посівів гороху
Моніторинг за розвитком хвороб є важливим аспектом інтегрованого захисту рослин. Такі спостереження потрібні для визначення доцільності й оптимальних строків хімічних обробок посівів гороху, а також для прийняття оперативних рішень про додаткові заходи в разі їхньої потреби. Проте варто враховувати, що виявлення та підрахунок щільності збудників практично неможливий і може бути безуспішним, тому що зараження рослин хворобами відбувається за певних умов вологості та температури повітря тощо. Візуально можливо виявити захворювання лише після появи зовнішніх ознак, тобто вже після інкубаційного періоду хвороби.
За таких умов загальним профілактичним заходом залишається передвисівна обробка насіння. Протруювання краще виконувати за два-три тижні до сівби. Для цієї профілактичної операції в кожній конкретній ситуації добирають препарати з відповідним спектром дії згідно з рекомендованими «Переліком пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні». Під час вегетації гороху застосування фунгіцидів здебільшого пов’язується з найчутливішими до ураження збудниками фенологічними фазами розвитку рослин культури, а після виявлення перших ознак хвороб, задля уникнення повторних заражень, — використання препаратів із відповідним спектром дії згідно з рекомендованими тим самим «Переліком…».
Останнім часом у багатьох розвинених країнах світу пріоритетним стає виробництво екологічно безпечних агропродуктів, зокрема й гороху. Крім трихограми, яка ефективно знищує шкідників без спричинення шкоди ані рослинам, ані людині, актуальним є пошук і застосування методів і засобів, які б ефективно стримували розвиток фітопатогенів і водночас були безпечними для людини та навколишнього середовища.
Важливим аспектом такого методу може бути підвищення власного імунітету рослини. Це досить перспективний метод, за яким, за твердженнями науковців, у подальшому стане можливим відмовитися від застосування будь-яких препаратів. Так, у «Переліку пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні», зареєстровані препарати з такими характеристиками для застосування на зернобових культурах, а саме: біофунгіциди Мікосан «В» та «Н», 3% в.р.к. (лужний екстракт афілофорального гриба Fomes fomentarius — 30 г/л), біопрепарати для стримування хвороб, зокрема борошнистої роси, антракнозу, кореневих гнилей, — Хетомік, п. (штам гриба Chaetomium cochliodes 3250 титр не менше як 0,4–0,5x109 спор гриба/г препарату), Фітохелп, рідина (суспензія із клітин бактерій Bacillus subtilis, титр 109–1010 КУО/см3 або 1010 КУО/г).
Система захисту гороху, та й інших сільськогосподарських культур загалом, від шкідливих організмів становить досить складний технологічний процес із послідовним виконанням цілого комплексу заходів. Порушення вимог під час виконання агротехнічних заходів і недотримання регламентів застосування пестицидів, вибір недієвого препарату, перевищення рівня застосування пестицидів призводять до негативних наслідків і загострюють проблему шкідливості недружніх для культур організмів.
І. Катеринчук, канд. с.-г. наук
і.katerincyk@univest-media.com
журнал «Пропозиція», №1, 2020 р.
Попередня стаття
Наступна стаття
Читайте також
Інтерв'ю
«БТУ-Центр» — один із найвідоміших в Україні вітчизняних виробників біологічних продуктів для сільського господарства. Компанія працює з 1999 року, й звідтоді на ринок виведено чи
Керівник СТОВ «Дніпро», що на Черкащині, Андрій Душейко є унікальною постаттю в українському агробізнесі, адже свій чималий практичний досвід вирощування овочевих та польових культур вдало поєднує з серйозною теоретичною базою, будучи... Подробнее
Статті
1
0
