Перезимівля ріпаку озимого та догляд за посівами

Недотримання окремих агроприйомів вирощування ріпаку озимого, а також мінливі погодні умови призводять до зрідження посівів, а в окремих випадках — і до повної їхньої загибелі. Через вимерзання посівів ріпаку озимого останнім часом навіть виникає питання, чи варто вирощувати цю культуру, яка потребує істотних витрат.

Утім за комплексного підходу та оптимізації всіх факторів, необхідних для росту й розвитку рослин, можна отримати реальні прибутки від вирощування ріпаку озимого: успішна перезимівля понад 70 % рослин забезпечує врожайність понад 2,5–3,5 т/га. Щоб зменшити шкоду від вимерзання, слід використовувати для вирощування найбільш морозо- й зимостійкі сорти та гібриди ріпаку..

Виживання ріпаку взимку ускладнюється тим, що втрата посівів може бути викликана одним або декількома абіотичними та біотичними стресами, включаючи погану приживаність рослин, низькі температури та їхню тривалість, висушення вітром, сухість ґрунту, здуття ґрунту, пошкодження хворобами та шкідниками. Ці чинники, на додаток до морозостійкості сорту та його здатності до холодного загартовування, зрештою і визначають, чи витримає культура зиму.

Загартування озимого ріпаку

Щоб пережити зиму, ріпак має пройти процес загартовування. Це починається на стадії розетки пізньої осені після кількох днів майже нульової температури. У цей час ріст рослин уповільнюється, внаслідок чого дрібніші клітини з вищою концентрацією розчинних речовин активують програму морозостійкості. При цьому кілька заморозків (-3…-4 °С) корисні для зупинки росту листя.

Тривалі періоди акліматизації з меншими добовими коливаннями температури вище та нижче нуля сприяють загартовуванню та підвищенню стійкості рослин. У зимовий безсніжний період загартовані рослини здатні витримувати морози на рівні кореневої шийки до -14…-15 °С, а за наявності снігового покриву шаром понад 5 см — до -25…-30 °С. Рослини ріпаку, які не сформували розетку і мають слаборозвинену кореневу систему, можуть загинути за температури повітря -10 °С. А з недорозвиненою розеткою — 4–5 листків (мінімально можливий розвиток) та кореневою системою, яка сягає менш ніж 90 см (головний стрижень — 7–9 см) — можуть загинути за температури повітря -8…-12 °С. Ріпак озимий, що сформував розетку із 6–8 листків, витримує мінусові температури на рівні кореневої шийки до -16…-17 °С. Із відновленням весняної вегетації ушкоджені під час зимівлі такі рослини регенерують і швидко відновлюють надземну частину.

Але цілком зрозуміло, що чим довший морозний і безсніжний період, то ризик згубних наслідків кратно зростає.

Зимостійкість — важлива характеристика, яку варто тестувати на місці в полі. Добре емпіричне правило, якому потрібно слідувати, полягає в тому, щоб вибирати тільки ті сорти, які демонструють не менше 60 % або більше показників виживання на постійній основі протягом декількох років на конкретному полі.

Двома важливими фенотиповими засобами захисту від вимерзання є плоска форма росту, коли рослина начебто стелиться, що захищає пагони на поверхні ґрунту, і здатність уникати подовження стебла восени.

Ще однією корисною рисою є напівкарликовий розвиток. Пагони напівкарликових гібридів озимого ріпаку густіші, компактніші (міжвузля коротші), формуються ближче до поверхні ґрунту.

Успіх перезимівлі залежить як від погодних умов, так і від розвитку рослин перед входженням у зиму. Тому дуже важливим є формування в осінній період потужних рослин, ознаками чого є такі параметри їхнього розвитку:

• утворення 6–8 листків;
• діаметр кореневої шийки — 8–12 мм;
• точка росту розташована не вище ніж 2 см над рівнем ґрунту;
• без ознак захворювання;
• без бур’янів у посіві;
• без ознак дефіциту елементів живлення.

До значних пошкоджень і загибелі рослин у зимовий та ранньовесняний періоди призводять такі фактори:

• як неповний розвиток (2–3 листки), так і надмірний ріст рослин (9–12 листків) в осінній період;
• розташування точки росту вище ніж 2,5 см над поверхнею ґрунту;
• пошкодження хворобами та шкідниками;
• дефіцит елементів живлення;
• різка зміна підвищених і понижених температур у період вимушеного спокою.

Зимові відлиги (вище ніж 0 °С) тривалістю понад п’ять діб у другій половині зими зменшують морозостійкість рослин на 2...3 °С унаслідок прискореного використання водорозчинних вуглеводнів. Слід відмітити, що за повернення морозів повторне загартування рослин не дає змоги досягти рівня морозостійкості, який рослина сформувала до настання відлиги.

Значної шкоди посівам ріпаку озимого завдає також і крижана кірка, тому в разі утворення її руйнують кільчасто-шпоровими котками. Якщо рослини випирають із льодового покриття, то посіви прикочують кільчастими котками.

Оцінка стану посівів ріпаку озимого після перезимівлі

Для визначення ступеня та відсотка пошкодження рослин проводять контроль перезимівлі озимого ріпаку.

Основним методом контролю, який дає найдостовірнішу інформацію, на сьогодні залишається відбір на посівах ґрунтових монолітів, на яких після відростання рослин визначають їхню життєздатність. Упродовж зимівлі такі моноліти відбирають не менше трьох разів (у січні, лютому, березні). Якщо під час зимівлі трапляються значні пониження температури або тривалі відлиги, то їх можна відбирати додатково.

Методи оцінки стану перезимівлі ріпак озимого

Монолітний метод. Визначення життєздатності рослин виконується аналогічно методиці по озимій пшениці.

Прискорений метод оцінки життєздатності рослин із стрижневою кореневою системою за інтенсивністю та характером відростання меристемної тканини дає можливість визначити стан рослин за дві-три доби.

Зразки відбирають з двох суміжних рядків, так щоб кількість рослин була не менше 10 рослин. При відборі зразків слід враховувати наступне. Якщо вдень відбору температура повітря становитиме -12…-15 °С, то під час транспортування до приміщення їх необхідно утеплити. Вирубані зразки переносять у тепле приміщення для їхнього відтавання за кімнатної температури.

Потім відрізають ножицями корені, залишивши їх завдовжки близько 5 см від головки кореня. На відстані 2 см від кореневої шийки зрізують листя і корені. Рослини закріплюють у вертикальному положенні окремо одну від одної, помістивши кожну в шар вати в пластиковий чи інший посуд, на дні якого має бути вата чи шар бинту, добре змочені водою.Для того, щоб не створити умов «затоплення», рослини повинні бути у вологому середовищі, а не залиті водою.

Для створення достатнього зволоження в посудині, її необхідно загорнути в поліетиленовий пакет. Підготовлені зразки розміщують у місцях з температурою 24…26 °С. Аналіз і підрахунок рослинних зразків проводять через 36 годин. 

У живих рослин завдяки приросту меристеми з’являються паростки, довжина яких становить не менше 1,5–2 см. Якщо приріст становить 0,5–1 см, то такі рослини мають понижену життєздатність, адже після відновлення весняної вегетації, за несприятливих умовах (різке наростання температури, відсутність опадів тощо) вони можуть швидко загинути.У загиблих рослин відростання не відбувається.

Остаточний візуальний аналіз стану озимого ріпаку та підрахунок життєздатних рослин проводять навесні під час відновлення вегетації та їхнього активного росту, що допоможе прийняти зважене рішення про доцільність подальших заходів на цьому полі. Після того, як середня денна температура підніметься приблизно до 4,5 °С, можна оцінити насадження щодо зимової загибелі.

Знайдіть зелену тканину листа у центрі розетки. Якщо наявні зелена листкова тканина і тверде за стискання стебло, цілком ймовірно, що культура відновить активне зростання у разі підвищення температури і збільшення тривалості дня.

Корінь також можна перевірити на міцність та силу. Якщо позитивні температури тримаються протягом кількох днів, а коріння залишається млявим і м’ясистим, можливо, рослини пошкоджено морозами.

• зріджений - рослини у фазі двох-чотирьох справжніх листків, висота рослин менше 10 см, діаметр кореневої шийки менше 0,3–0,5 см, рослини слабо укорінені, сходи пошкоджені та зріджені на 25 % і більше, коренева шийка винесена над поверхнею ґрунту на 1 см і більше.
• Отже, моніторинг перезимівлі озимого ріпаку дає змогу вчасно визначити стан посівів та спланувати заходи із догляду за ними.

Перше весняне підживлення азотними добривами посівів озимого ріпаку проводять, по можливості, в ранні терміни, після оцінки стану перезимівлі рослин. Оптимальна доза азоту в перше підживлення становить 100-120 кг/га д. р., однак не менше 70 кг (2 ц аміачної селітри). Мета цього підживлення полягає в посиленні листко- й паросткоутворення рослин. Вегетативна маса ріпаку озимого інтенсивно збільшується впродовж двох-трьох тижнів після відновлення вегетації, тому саме в цей період культура потребує найбільшу дозу азоту. У цей час закладаються довжина центральної і бічних гілок та кількість майбутніх квіток. Підживлення бажано застосувати після оцінки перезимівлі ріпаку в максимально стислі терміни – не більше ніж за п’ять-сім днів, тому що в разі запізнення з його проведенням рослина формує менше бічних пагонів і квіток. На слабких посівах або за сильних пошкоджень листя від морозів слід за можливості якомога раніше вносити добрива для стимулювання появи нового листя й розгалуження.

Якщо весна холодна і затяжна, рекомендується дрібне внесення азоту через 15–20 днів у фазі стеблування по 50 кг/га д. р. Мета другого підживлення – посилення розгалуження рослин та формування гілок другого й наступних порядків. Дефіцит живлення в цей період призводить до зниження кількості стручків на рослині та насіння в них. За раннього початку вегетації кількість добрив можна дещо знизити, а за пізнього — збільшити.

За встановлення середньодобової теплової температури на рівні 7 ºС позакореневе підживлення рослин азотом поєднують із проведенням захисних заходів проти шкідників і хвороб. Для цього готують бакові суміші, що містять інсектициди, фунгіциди (здебільшого на основі тебуконазолу), а також карбамід (10 кг/га) + сульфат магнію (5 кг/га) + борна кислота (400 г/га) + Тренд-90 (100 мл/100 л води). Рано навесні сходи бур’янів знищують боронуванням упоперек посіву із застосуванням зубових борін.

Невиконання будь-якого елемента технології призводить до погіршення зимостійкості рослин і збільшує ризик їхнього вимерзання взимку.

Натомість чітке дотримання рекомендованих заходів сприятиме покращанню умов перезимівлі та збереженню рослин ріпаку озимого, що в подальшому забезпечить отримання високих урожаїв та бажаний прибуток.

Пам’ятайте, що озимий ріпак витримує деяку втрату насадження взимку і, як і раніше, дасть прийнятний урожай, якщо втрати рівномірно розподіляються по полю. Поки центр розетки залишається зеленим, а коріння міцне, шанси є.

За матеріалами наукових установ НААН України