Чотири способи здешевити фермерський елеватор

Який вигляд може мати саме фермерський елеватор, чи може бути несхожим на промисловий і головне — які можливості оптимізувати його вартість, аби вкластися у фермерський бюджет, щоб мрія про власний елеватор стала реальністю, розповідає Євген Бойко, керівник напряму R&D компанії KMZ Industries.

Спосіб №1. Бічне вивантаження

Цю опцію сміливо можна назвати суто фермерською. Крім значної економії коштів, бічне вивантаження ще й спрощує технологічні процеси на зерносховищі, полегшує вивантаження зерна й робить його більш щадним. А це, своєю чергою, позитивно позначається на якості продукції. Що являє собою бічне вивантаження? У класичному розвантаженні беруть участь норії, самопливи і конвеєри, а зерно спочатку перевантажують у розвантажувальний бункер і лише потім — у машину. Бічне ж розвантаження (його ще іноді називають гравітаційним або самопливним) відбувається під впливом сили тяжіння і передбачає вивантаження зерна безпосередньо на машину, без використання класичного транспортного елеваторного обладнання. Фермер просто відкриває заслінку ззовні силосу, й зерно стікає до жолобу і через самоплив вивантажується на будь-який автотранспорт.

Таким чином вдається прискорити час вивантаження, оскільки зерно не проходить транспортними системами, суттєво знижується його травмування — а значить, максимально зберігається якість продукції. Вам також вдасться значно заощадити на електроенергії: на відміну від класичного транспортування, зерно за такого способу вивантажується виключно під силою тяжіння.

Щоб продукт стікав до точки розвантаження пошарово і рівномірно, ми оснащуємо такі силоси спеціальними дефлекторами — коробами, які встановлюються на внутрішній стінці: вони дещо затримують зерно і не дозволяють продукції із середніх шарів витікати раніше верхніх. Аби компенсувати зусилля, які виникають через наявність бічного отвору в силосі, ми встановлюємо додаткові вітрові кільця й забезпечуємо підсилення корпусу, що забезпечує міцність конструкції.

Можливість бічного вивантаження треба визначити заздалегідь. Зокрема, потрібні дослідження ґрунту на предмет стабільності до диференційних навантажень та консультації із геотехнічним інженером, який, проаналізувавши однорідність ґрунту, надасть свої рекомендації щодо використання бічного вивантаження. І звісно, на стадії проєкту треба проконсультуватися із проєктувальником, який має врахувати нерівномірні навантаження на фундамент.

Особливості експлуатації силосу з бічним вивантаженням: 

1. Посилені вимоги до кваліфікації та навчання персоналу (втім, не забуваймо, що вони важливі на елеваторі будь-якого типу й розміру). 
2. Через бічні самопливи заборонено вивантажувати вологе й недоочищене зерно. Ž
3. Бічне розвантаження силосу не можна розглядати як основне: за його допомогою вдасться розвантажити в середньому 40% продукції із силосу.
4. Остаточне ж розвантаження слід проводити за класичним принципом — через центральний вивантажувальний отвір у днищі силосу і за допомогою зачисного шнека.

Лише класичним розвантаженням, а в жодному разі не дозавантаженням, потрібно відновлювати утворений після бічного розвантаження кут нахилу зерна. Щодо діаметра силосів, на яких найдоречніше бічне вивантаження: ми в KMZ Industries, наприклад, працюємо із цим рішенням на силосах діаметром від 11 до 22 м. Адже силоси із діаметром понад 22 м — це промисловий сегмент, де економія від бічного вивантаження вже не буде такою важливою.

А силоси із діаметром, меншим за 11 м:

• мають невелику кількість ярусів, тож за допомогою бічного вивантаження можна відвантажити лише невелику кількість зерна;

• на високих же силосах із великою кількістю ярусів через малу пляму контакту із фундаментом бічне вивантаження потребує значного посилення конструкції силосу, що робить його занадто металомістким і, відповідно, дорогим.

Тож діаметр від 11 до 22 м — оптимальний, хоча розробки для інших діаметрів (за запитом замовника), звісно ж, теж можливі.

Спосіб № 2. Вивантаження у фундаменті

Якої економії вдається досягти, відмовившись від підсилосної галереї на користь системи вивантаження у фундаменті? Наприклад, для силосів діаметром від 11 до 24 м вона вимірюється в сотнях тисяч гривень. Погодьтеся, економія для фермера справді відчутна. Та й ті, хто вже мав справу з будівництвом елеватора, добре знають, скільки коштів і часу потребують бетонні та земляні роботи.

Тепер про те, як працює вивантаження у фундаменті. У класичному виконанні транспортер, на який подається зерно після вивантаження із силосу, розміщений у підсилосній галереї. У фермерському ж варіанті можна відмовитися від будівництва підсилосної галереї і розмістити транспортер безпосередньо всередині фундаменту — в бетонній подушці. При цьому натяжна та привідна станції винесені за межі силосу.

Щодо особливостей роботи із системою вивантаження у фундаменті, то, на відміну від класичної схеми, ця система механічна, тож працювати з нею не настільки зручно. А ще доступ до транспортеру за такого його розміщенння ускладнений, що, у свою чергу, дещо ускладнює обслуговування. Тому варто більше уваги приділяти доведенню зерна до кондиційного стану.

До речі, бувають ситуації, коли вивантаження у фундаменті — не лише можливість зекономити значні кошти та пришвидшити введення об’єкта в експлуатацію, а й єдиний можливий варіант для зерносховищ будь-якого масштабу: коли через близькість ґрунтових вод підсилосну галерею побудувати просто неможливо.

Спосіб №3. Система аерації «фул-флор»

Якщо говорити про силоси на плоскому днищі, то ще одна можливість зекономити для фермерського елеватора — вибір системи аерації. Таких систем немало (наприклад, «ялинка», «F-форма», «лінії»), і відрізняються вони одна від одної шириною аераційних каналів і площею підлоги силосу, яку займають.

Останнім часом у нас побільшало запитів від фермерів на силоси з повною аерацією підлоги (full floor — англ.). У цьому варіанті системи аерації вентиляція силосу відбувається через 100% площі підлоги, тоді як в інших системах вентиляційні канали займають лише 13–15% площі. Незважаючи на деякі складнощі з очищенням «фул-флору» (для цих цілей його потрібно принаймні частково розбирати), він користується попитом у багатьох аграріїв.

«Фул-флор» не має як таких аераційних каналів — весь простір між базовим бетоном і площиною «фул-флору» (близько 30 см) заповнюється повітрям, яке й продуває зернову масу. Тому «фул-флор» не потребує додаткової бетонної подушки, як інші системи, а встановлюється на металевих опорах безпосередньо на базовий фундамент. А економія на бетоні — це економія на вартості. Ще й монтувати такий силос швидше.

Спосіб №4. Зерносушарка на альтернативному паливі

В умовах високої вартості газу хорошою можливістю економити є здатність зерносушарки працювати на альтернативних видах палива, яких зазвичай вдосталь у багатьох господарствах: це солома, пелети, тріска тощо. Відомі навіть випадки, коли альтернативним паливом користуються великі холдинги. Проте у першу чергу такі рішення популярні серед невеликих фермерських господарств.

До речі, підключити генератор на альтернативних видах палива можна не до всіх зерносушарок — через їхні конструкційні особливості. Тому заздалегідь запитайте у виробника про цю можливість, якщо зараз або у майбутньому плануєте вдатися до такої економії. Так само, ще до придбання обладнання, не зайвим буде переконатися, чи передбачає обрана зерносушарка можливість модернізації. Якщо відповідь виробника буде позитивна, вам не доведеться витрачатися на нову зерносушарку в майбутньому, коли господарство збільшиться й потрібно буде посилювати сушильні потужності. Це можна буде зробити лише шляхом монтажу додаткових модулів.

Що стосується можливостей економії на паливі, зауважте: зерносушарка із рекуперацією витрачає палива на 30% менше порівняно із зерносушаркою без рекуперації. Також корисним буде забезпечити це обладнання датчиками вхідного та вихідного рівня вологості зерна. Точно вимірюючи вологість продукції, ви не витрачатимете зайве паливо (а значить, і кошти) й забезпечуватимете оптимальну кондиційність зерна на виході.

Досвід сусідів

До речі, озвучені рішення дуже популярні у наших сусідів — землеробів країн Литви. Тут просто-таки ювелірно відточені рішення з оптимізації й економії коштів саме для фермерів — адже в цій країні вони становлять більшу частину аграріїв. На невеликих силосах навіть не використовують естакади: просто встановлюють конвеєри, спираючи їх на силоси з певним кроком (обслуговують їх із автовишки). Також часто можна побачити один вентилятор на два силоси. Перевагу віддають самонесучим норі- ям без норійної вежі. А пропозиція щодо встановлення класичної підсилосної галереї при будівництві зерносховища фермера просто здивує: такі в Литві використовують лише трейдери і портові елеватори. А от вивантаження у фундаменті — звичайна річ для литовського аграрія. При цьому оптимізація не заважає литовським фермерам дотримуватися високих вимог ЄС до якості елеваторного обладнання: у фермерських господарствах Литви проходять практику навіть швецькі й німецькі студенти! Сьогодні ж усі ці можливості доступні й фермерам в Україні, і впевнений, вони набиратимуть все більшої популярності.

А. Сухина a.sukhina@univest-media.com

Журнал «Пропозиція», №6, 2020 р.