Спецможливості
Інтерв'ю

Ко­жен має влас­ну стра­тегію пріори­те­тів, — Валентина Болоховська

20.03.2017
2577
Ко­жен має влас­ну стра­тегію пріори­те­тів, — Валентина Болоховська фото, ілюстрація
Валентина Болоховська, лауреат Державної премі України в галузі науки й техніки, один із засновників "БТУ-Центр"

«БТУ-Центр» — один із найвідоміших в Ук­раїні вітчиз­ня­них ви­роб­ників біологічних про­дук­тів для сільсько­го гос­по­дар­ст­ва. Ком­панія пра­цює з 1999 ро­ку, й звідтоді на ри­нок ви­ве­де­но чи­ма­ло мікробіо­ло­гіч­них до­б­рив, іно­ку­лянтів, біофун­гіци­дів, ре­гу­ля­торів рос­ту рос­лин та інших пре­па­ратів, які для ба­га­ть­ох ук­раїнсь­ких аг­раріїв ста­ли невід’ємною скла­до­вою ви­роб­ни­чих тех­но­логій. Один із за­снов­ників ком­панії — Ва­лен­ти­на Ан­тонівна Бо­ло­ховсь­ка — зна­ний ук­раїнський на­уко­вець, ла­у­ре­ат Дер­жав­ної премії Ук­раїни в га­лузі на­уки й техніки, відповідаль­ний керівник, чу­до­ва дру­жи­на, ма­ти і про­сто ЖІНКА — наш гість.

 

 

— Ви — відо­ма в Ук­раїні, у Вас є навіть своя сторінка у Вікіпедії. Втім, на­ба­га­то приємніше та ціка­віше по­чу­ти осо­би­с­ту роз­повідь, так би мо­ви­ти, на­жи­во. Будь ла­с­ка, роз­­кажіть про се­бе, про своє ко­рін­ня…

— Я на­ро­ди­ла­ся в селі Пе­че­ра Туль­чинсь­ко­го рай­о­ну на Віннич­чині, де про­тікає Півден­ний Буг. Це за 17 км від Не­ми­ро­ва. Там ду­же ма­ль­ов­ни­ча міс­це­вість із ціка­вим істо­рич­ним корінням. Ко­лись там сто­яв маєток па­на По­тоць­ко­го. Я бу­ла чет­вер­тою донь­кою в сім’ї. Старші се­с­т­рич­ки, бать­ко (пра­цю­вав до­рожнім май­ст­ром), ма­ма Софія ду­же ме­не лю­би­ли, пе­с­ти­ли. Я рос­ла спокій­ною, лагідною ди­ти­ною. Ба­га­то фан­та­зу­ва­ла, пи­са­ла вірші, тво­ри. Мріяла бу­ти жур­налісткою. Але… Ще в школі зуст­ріла сво­го май­бут­нь­о­го чо­ловіка, який по­кли­кав ме­не із со­бою в Уфу вчи­ти­ся ра­зом у Наф­то­во­му інсти­туті, де ми й здо­бу­ли фах інже­нерів-хіміків-тех­но­логів. А 1972 ро­ку ми взя­ли шлюб у ста­ро­винній церкві се­ла Пе­че­ра. По за­кінчен­ню ви­шу поїха­ли ра­зом із ко­ха­ним до міста Ксто­во Горь­ковсь­кої об­ласті, де я пра­цю­ва­ла хіміком. Отак пер­ша лю­бов пе­ре­тво­ри­ла­ся на Лю­бов усь­о­го жит­тя!

— Як роз­по­ча­ли про­фесійну діяль­ність в Ук­раїні?На­ро­ди­ла­ся 21.10.1951 у селі Пе­че­ра Туль­чинсь­ко­го р-ну Вінниць­кої об­ласті. Закінчи­ла Пе­черсь­ку ЗОСШ із зо­ло­тою ме­дал­лю та всту­пи­ла до Уфим­сь­ко­го наф­то­во­го інсти­ту­ту (УГНТУ), Росія, де на­вча­лась на спеціаль­ності «Тех­но­логія ос­нов­но­го ор­ганічно­го і наф­тохімічно­го син­те­зу». Після закінчен­ня інсти­ту­ту пра­цю­ва­ла змінним інже­не­ром цен­т­раль­ної за­водсь­кої ла­бо­ра­торії (ЦЗЛ) Кстовсь­ко­го за­во­ду БВК (м. Ксто­во, Росія). Із 1976-го про­дов­жи­ла свій тру­до­вий шлях на Ла­ди­жинсь­ко­му за­воді фер­мент­них пре­па­ратів (м. Ла­ди­жин, Він­ниць­ка обл., Ук­раїна), де пра­цю­ва­ла хіміком, стар­шим біохіміком у ЦЗЛ. 1985 р. пе­ре­ве­де­на на по­са­ду на­чаль­ни­ка на­уко­во-дослідної ла­бо­ра­торії мікроб­них поліса­ха­ридів ЦНДЛ (цен­т­раль­ної на­уко­во дослідної ла­бо­ра­торії) Ла­ди­жинсь­ко­го за­во­ду фер­мент­них пре­па­ратів. 1990-го при­зна­че­на на­чаль­ни­ком ЦНДЛ. 1993 — за­хи­с­ти­ла ди­сер­тацію на те­му «От­ри­ман­ня поліса­ха­ри­ду з Bacillus polymyxa» та от­ри­ма­ла на­уко­вий ступінь кан­ди­да­та технічних на­ук у Київсько­му тех­но­логічно­му інсти­туті хар­чо­вої про­мис­ло­вості (Київ, Ук­раїна). 1999 — ра­зом із ко­лек­ти­вом од­но­думців за­сну­ва­ла при­ват­не підприємство «БТУ-Центр» («Біотех­но­логія Ук­раїни-Центр»). 2001 — ра­зом з ав­торсь­ким ко­лек­ти­вом чо­ти­рь­ох ор­ганізацій от­ри­ма­ла зван­ня ла­у­ре­а­та Дер­жав­ної премії Ук­раїни в га­лузі на­уки та техніки за ро­бо­ту «Те­орія та прак­ти­ка біотех­но­логії ви­пу­с­ку ксам­па­ну та ен­по­са­ну, роз­роб­ка на­уко­вих за­сад та тех­но­логії ви­ко­ри­с­тан­ня в тек­стильній, хімічній, хар­човій про­мис­ло­вості та сільсько­му гос­по­дарстві».

— Дізнав­шись, що в Ук­раїні відкри­ва­ють за­вод фер­мент­них пре­па­ратів, пе­реїха­ли на батьківщи­ну. Віктор Ва­си­ль­о­вич, мій чо­ловік, був за­про­ше­ний як фахівець на пуск за­во­ду. Я по­ча­ла пра­цю­ва­ти в цен­т­ральній за­водській ла­бо­ра­торії (ЦЗЛ) над уп­ро­ва­д­жен­ням фер­ментів. А 1982 ро­ку мені до­ру­чи­ли но­ву те­ма­ти­ку: «Мікробні біополіме­ри для наф­то­вої га­лузі». Все жит­тя я зай­ма­ю­ся но­вим... Так, 1999-го ра­зом із си­ном, який теж закінчив виш, та з од­но­дум­ця­ми за­сну­ва­ли при­ват­не підприємство «БТУ-Центр» («Біотех­но­логія Ук­раїни-Центр») із ме­тою роз­роб­ки та ви­роб­ництва мікроб­них і фер­мент­них пре­па­ратів для різних га­лу­зей ме­ди­ци­ни, еко­логії, про­мис­ло­вості та сільсько­го гос­по­дар­ст­ва (рос­лин­ництво та кор­мо­ви­роб­ництво).

—  Роз­кажіть про роз­ви­ток Ва­шо­го підприємства. Яки­ми бу­ли перші кро­ки, як ішли до успіху?

— По­чи­на­ли з ма­ло­го: на орен­до­ва­них по­туж­но­с­тях, ма­ю­чи досвід ви­роб­ництва різних біотех­но­логічних пре­­па­ратів, у то­му числі біополімерів для наф­то­виків. Перші за­мов­лен­ня пам’я­таю ду­же чітко!.. Ми поїха­ли до по­тенційних за­мов­ників, за­про­по­ну­ва­ли свої по­слу­ги. Потрібно бу­ло діяти, ад­же тре­ба го­ду­ва­ти свої сім’ї та сім’ї фахівців-од­но­думців, які повіри­ли нам і пішли за на­ми зі збан­крутіло­го під­приєм­ства, на яко­му впро­довж трьох років не пла­ти­ли зар­пла­ту. 

На ство­ре­но­му на­ми підприємстві пра­цює вся на­ша сім’я: чо­ловік, син (за­кінчив виш 1998 ро­ку), йо­го дру­жи­на Ал­ла (до­лу­чи­ла­ся до спільної спра­ви 2004-го). Мо­лодь ак­тив­но зай­ня­лася мар­ке­тин­гом, ство­ри­ли пер­ший бренд «БТУ-Центр» із сим­во­лом хімічної кол­би. Постійно вчи­мося. Вив­чаємо по­тре­би рин­ку і йо­го тен­денції. Ро­би­ли до­слідні партії різних про­дуктів, які про­по­ну­ва­ли рин­ку. Що ко­ри­с­ту­ва­лось по­пи­том — ви­го­тов­ля­ли під за­мов­лен­ня.

Із 2006 ро­ку пріори­те­том ста­ло рос­лин­ництво. Успіх прий­шов, ко­ли ми зро­зуміли, що ніхто не бу­де дис­триб’ю­то­ром на­ших пре­па­ратів, то­му що ніхто не зро­бить цьо­го кра­ще за нас. Са­ме в той час узя­ли курс на по­пу­ля­ри­зацію на­­ших пре­па­ратів і роз­по­ча­ли співпра­цю­ва­ти з ва­шим ча­со­пи­сом та з жур­на­лом «Ого­род­ник». Ад­же тоді аг­ро­но­ми ма­ло прак­ти­ку­ва­ли за­сто­су­ван­ня в рос­лин­ництві мікро­ор­ганізмів та біоп­ре­па­ратів на їхній ос­нові. Цим на­пря­мам не приділя­ли на­леж­ної ува­ги. Для обміну досвідом і на­бут­тя но­вих знань ми по­ча­ли ор­ганізо­ву­ва­ти власні щорічні на­уко­во-прак­тичні кон­фе­ренції, пи­са­ти на­уко­во-по­пу­лярні статті, за­лу­ча­ти фа­хо­вих на­уковців.

— За яки­ми на­пря­ма­ми пра­цює сьо­годні Ва­ша ком­панія?

— Ком­панія «БТУ-Центр» роз­ви­ває кілька ро­бо­чих на­прямів. Пер­ший, те­пер ос­нов­ний, на­прям — роз­роб­ка та ви­роб­ництво мікробіо­ло­гічних пре­па­ратів для рос­лин­ництва тор­го­вої мар­ки (ТМ) «Жи­ва Зем­ля». Наші перші мо­но­про­дук­ти:
— відо­мий на рин­ку біоп­ри­ли­пач Ли­по­сам®, біоак­ти­ва­тор Азо­тофіт, що містить азотфіксу­ючі бак­терії. Цей біоп­ре­па­рат спря­мо­ва­ний на асоціатив­ну фіксацію азо­ту, по­кра­щен­ня рос­ту та азот­но­го жив­лен­ня рос­лин;

— біологічний фунгіцид Фіто­цид, що та­кож до­б­ре се­бе за­ре­ко­мен­ду­вав — за 10 років став відо­мим біологічним за­со­бом за­хи­с­ту рос­лин про­ти па­то­ген­них грибів та бак­терій.
Під час ла­бо­ра­тор­них дослідів ми ек­с­пе­ри­мен­ту­ва­ли з поєднан­ням на­ших «первістків», до­да­ли фо­с­фор­мобілізу­ючі бак­терії Penibacillus polymyxa. Так з’явив­ся наш пер­ший Біокомп­лекс-БТУ, потім більш кон­цен­т­ро­ва­ний пре­па­рат з іму­но­мо­ду­лю­ю­чи­ми вла­с­ти­во­с­тя­ми — Ор­ганік-ба­ланс®. До речі, ми пер­шими в Ук­раїні по­ча­ли ви­роб­ля­ти такі інно­ваційні ком­плексні ви­со­ко­кон­цен­т­ро­вані та ви­со­ко­якісні про­дук­ти. До цьо­го на вітчиз­ня­но­му рин­ку пе­ре­ва­жа­ли мо­но­пре­па­ра­ти!

У науковій лабораторії "БТУ-Центр", де народжуються диво-препаратиЗа­га­лом на­пря­ми на­шої ро­бо­ти ду­же різно­манітні. Окрім ос­нов­но­го, орієнто­ва­но­го на рос­лин­ництво, це:
— еко­логічні по­слу­ги;
— ви­роб­ництво біополімерів для підви­щен­ня наф­товіддачі;
— низ­ка но­вих фер­мент­них та про­біотич­них кор­мо­вих до­ба­вок для тва­рин­ництва: Ма­це­ра­за БТУ, се­ми­ком­по­нент­ний пробіотик Біосе­вен. Ці пре­па­ра­ти вже за­реєстро­вані в Ук­раїні.

Ду­же ціка­вий на­прям, який уже знай­шов своїх прибічників, що ста­ли на­ши­ми ак­тив­ни­ми клієнта­ми, — це ком­по­с­ту­ван­ня ор­ганічних відходів, пе­ре­тво­рен­ня їх на ко­рис­не до­б­ри­во. Ми про­дов­жуємо йо­го роз­ви­ва­ти. Так, 2016-го роз­ро­би­ли но­вий про­дукт для ком­по­с­ту­ван­ня — Ком­по­на­за®, який при­ско­рює всі про­це­си пе­ре­роб­ки та усу­ває за­пах. За­до­во­лен­ня по­тре­би в та­ких пре­па­ра­тах є важ­ли­вим за­вдан­ням, ад­же відходів на­ко­пи­чи­лося ба­га­то і про­бле­му з їхньою утилізацією слід (і мож­на!) ро­зум­но виріши­ти.

—  Роз­кажіть про ос­новні про­дук­ти Ва­шої ком­панії від по­чат­ку її ста­нов­лен­ня.

— На по­чат­ку своєї діяль­ності ма­ли спра­ву з вирішен­ням про­бле­ми за­со­ле­них ґрунтів. Ко­ли взя­ли про­би та­ко­го ґрун­ту, ви­я­ви­ли, що він «мерт­вий» — міс­тить чис­ленні па­то­ге­ни та спо­ри, то­му в ньо­му нічо­го не рос­те. Са­ме тоді в на­шо­му ар­се­налі з’явив­ся пре­па­рат на основі Азо­то­бак­теру як інди­ка­тор ро­дю­чості. У той час я зай­ма­ла­ся мікроб­ни­ми поліме­ра­ми, за­хи­с­ти­ла ди­сер­тацію про біопо­лі­ме­ри для різних га­лу­зей. Вив­ча­ла їхні різнобічні вла­с­ти­вості: як хо­ро­шо­го сор­бен­та для різних ре­чо­вин, стабіліза­то­ра вод­них роз­чинів, низь­ко­ка­лорій­но­го струк­ту­ро­у­тво­рю­ва­ча як хар­чо­вої до­бав­ки то­що. До речі, 2001 ро­ку за цей цикл робіт ми от­ри­ма­ли Дер­жав­ну пре­мію.

Ко­ли в сільсько­му гос­по­дарстві ви­ник­ли про­бле­ми з післяж­нив­ни­ми решт­ка­ми, по­ча­ли ство­рю­ва­ти лінійку Біоде­с­т­рук­торів. Зго­дом ви­ник­ла ідея на­да­ти пре­па­ра­там вла­с­ти­во­с­тей фіто­с­табілізації — роз­ро­би­ти про­дук­ти, які ви­т­ри­му­ва­ли б уплив со­няч­но­го ви­про­міню­ван­ня. По­пра­цю­ва­ли над цим — з’явив­ся Ор­ганік-ба­ланс®, потім Еко­с­терн®. Ос­тан­нь­о­му зго­дом «одяг­ли оку­ля­ри» від уль­т­рафіоле­ту. Еко­с­терн — чу­до­вий пре­па­рат. Він до­по­ма­гає пе­ре­тво­ри­ти со­ло­му, інші післяж­нивні решт­ки на цінну ор­ганіку. Цим ми поліп­шуємо стан ґрун­ту, підви­щуємо йо­го ро­дючість.

Два ро­ки то­му в нас «на­ро­ди­ло­ся» мікробіологічне до­б­ри­во Гра­ундфікс®. Із цим пре­па­ра­том ми ви­хо­ди­ли на ри­нок у час, ко­ли підско­чив курс до­ла­ра, — це був 2015 рік. Лю­ди, що нас зна­ли й віри­ли нам, по­ста­ви­ли досліди, які підтвер­ди­ли збільшен­ня ко­ефі­цієн­та за­своєння міне­раль­них до­б­рив. Так, за нор­ми вне­сен­ня 3 л/га Гра­ундфікс® до­дат­ко­во от­ри­ма­ли вро­жай со­няш­ни­ку 3 ц/га, де вне­сли 5 л/га — при­бав­ка ста­но­ви­ла 5 ц/га, а за нор­ми 8 л/га — плюс тон­на! Те­пер цей пре­па­рат за­сто­со­ву­ють на ти­ся­чах гек­тарів. Ад­же гос­по­дарі зро­зуміли: із Гра­ундфікс® мож­на за­роб­ля­ти! Та­кож із на­ши­ми пре­па­ра­та­ми по­стійно пра­цю­ють дослідни­ки, на­уковці провідних ака­демічних ус­та­нов, які до­по­ма­га­ють нам знай­ти кращі рішен­ня.Із командою "БТУ-Центр" на виставці "Зернові-технології-2017"

Усі наші пре­па­ра­ти — ком­плексні, тех­но­логія їхньо­го ви­го­тов­лен­ня ґрун­тується на влас­но­му про­фесійно­му се­к­реті якості, що за­без­пе­чує ви­со­ку ефек­­тивність дії. Во­ни містять при­родні ко­рисні мікро­ор­ганізми, які ком­пен­су­ють їхню не­ста­чу в аг­ро­си­с­те­мах, збіднілих у про­цесі за­сто­су­ван­ня ін­­тен­­­сив­них ме­ханізо­ва­них та хімізо­ва­них тех­но­логій.

А в ціло­му «БТУ-Центр» ви­го­тов­ляє ши­ро­ку низ­ку біоп­ре­па­ратів, які ви­хо­дять на ри­нок під брен­дом «Жи­ва Зем­ля». Це по­над 25 про­дуктів, які прой­ш­ли дер­жав­ну сер­тифікацію: біоак­ти­ва­то­ри, біофунгіци­ди, біоінсек­ти­ци­ди, біоп­ре­па­ра­ти для жив­лен­ня рос­лин та за­хи­с­ту, роз­роб­лені під кож­ну ок­ре­му куль­ту­ру, біоп­ри­ли­пачі, біоіно­ку­лян­ти, біоде­с­т­рук­то­ри, біоп­ре­па­ра­ти для ком­по­с­ту­ван­ня гною ВРХ, сви­ней і ку­ря­чо­го посліду. 

В ате­с­то­ваній ла­бо­ра­торії «БТУ-Центр» наші ек­с­пер­ти ре­тель­но відби­ра­ють ті шта­ми мікро­ор­ганізмів, які най­кра­ще відповіда­ють кож­но­му ок­ре­мо­му пре­па­ра­ту. На­шу про­дукцію ре­алізу­ють в Ук­раїні, Німеч­чині, Франції, Біло­русі то­що. Та на до­сяг­ну­то­му не зу­пи­няємось — дослідницькі по­шу­ки три­ва­ють постійно, тож порт­фоліо «БТУ-Центр» весь час онов­люється. Так, не­за­ба­ром маємо от­ри­ма­ти свідоцтва на міко­ризні пре­па­ра­ти, потім — на мийні за­со­би із вмістом пробіотиків, які теж потрібні лю­дям.

А на ви­с­тавці «Зер­нові тех­но­логії 2017» ми пред­ста­ви­ли но­ву інно­ваційну про­гра­му «STOP-Стрес» із за­сто­су­ван­ням біоп­ре­па­ратів Ор­ганік-ба­ланс®, Азо­тофіт, Ли­по­сам. Скла­до­ви­ми цих пре­па­ратів є біологічно ак­тивні про­дук­ти мікроб­но­го по­хо­д­жен­ня, за­сто­су­ван­ня яких до­по­ма­гає рос­ли­нам до­ла­ти вплив стре­су внаслідок не­спри­ят­ли­вих умов під час пе­ре­зимівлі, після хімічно­го та пе­с­ти­цид­но­го на­ван­та­жен­ня то­що. За­вдя­ки цій про­грамі вже бу­ло вря­то­ва­но не од­не по­ле со­няш­ни­ку, сої, ози­мих зер­но­вих із посіва­ми, що ги­ну­ли вна­сл­і­док тех­но­логічних по­ми­лок, ток­сич­ної дії про­ми­тих у ґрунт гербіцидів, хімічних опіків то­що.

— А яким, на Ва­шу дум­ку, має бу­ти роз­ви­ток сільсько­го гос­по­дар­ст­ва?

— Пе­ре­дусім сільське гос­по­дар­ст­во має орієнту­ва­ти­ся на по­тре­би лю­ди­ни. Ад­же 90% про­блем зі здо­ров’ям лю­ди­ни ви­ни­ка­ють че­рез не­на­леж­ну якість про­дуктів, які во­на спо­жи­ває. Бо жи­ве­мо в час еко­логічно­го ко­лап­су. Маємо чис­ленні про­бле­ми з алергічни­ми хво­ро­ба­ми, особ­ли­во від них страж­да­ють діти. Три­во­жить те, що де­які не­ду­ги знач­но «по­мо­лоділи», зо­к­ре­ма цу­к­ро­вий діабет, га­с­т­ри­ти. Тож на це слід звер­ну­ти сер­йоз­ну ува­гу. Тре­ба праг­ну­ти до збіль­шен­ня ча­ст­ки ор­ганічних про­дуктів у по­всяк­ден­но­му хар­чу­ванні. Я хо­чу ба­чи­ти сільське гос­по­дар­ст­во зба­лан­со­ва­ним. І не в пер­спек­тиві — те­пер. Про май­бутні по­коління слід по­ду­ма­ти вже за­раз. Ад­же сьо­годні ти зе­ко­но­мив на землі, а за­в­т­ра не от­ри­мав уро­жаю, бо ро­дючість ґрун­ту зве­ли нанівець. До про­бле­ми вар­то підхо­ди­ти гло­баль­но. У світі па­нує кон­цепція: на­го­ду­ва­ти люд­ст­во. І не про­сто на­го­ду­ва­ти, а са­ме здо­ро­вою їжею. До цьо­го вар­то праг­ну­ти й нам.

— Як­що порівню­ва­ти ва­шу діяль­ність 18 років то­му й нині, як зміни­ла­ся ро­бо­та? Що ста­ло кра­ще, а що — гірше?

— Тоді бу­ло кра­ще, бо я мог­ла бу­ти при­сут­ня всю­ди і все вда­ва­ло­ся ба­чи­ти та кон­тро­лю­ва­ти. Мені ціка­во відвіду­ва­ти всі ви­с­тав­ки, бу­ва­ти на всіх важ­ли­вих подіях. Нині наш ко­лек­тив знач­но збільшив­ся, і ці струк­турні зміни дик­ту­ють по­тре­бу пе­ре­хо­ду до іншої си­с­те­ми ро­бо­ти. Потрібно зміню­ва­ти­ся відпо­відно до ви­мог сьо­го­ден­ня. Ад­же раніше то­му ми вирішу­ва­ли про­бле­ми, які бу­ли ак­ту­альні на той час. Був не­лег­кий період у житті країни в ціло­му і на­шо­го ста­нов­лен­ня зо­к­ре­ма, го­ло­вним за­вдан­ням тоді бу­ло — ви­жи­ти. А сьо­годні на­ста­ла ера інших про­блем, а от­же, й інших за­вдань. То­му те­пер ми до­слу­хаємо­ся до тен­денцій і за­питів рин­ку та змінюємо­ся ра­зом із йо­го по­тре­ба­ми.

— До речі, що­до рин­ку: ко­ли важ­че бу­ло пра­цю­ва­ти — тоді чи те­пер?

— На­разі лю­ди ста­ли обізнаніші в пи­тан­нях мікробіології, кра­ще зна­ють­ся на відповідних пре­па­ра­тах. Ко­ли до нас звер­та­ють­ся сьо­годні, то кон­крет­но ка­жуть, що са­ме їм потрібно. Про­сто за­раз сто­млю­ю­ся більше. От як­би за­бра­ти всі на­пра­цю­ван­ня в ті ро­ки (сміється)... Від­чу­ваю пев­не вис­на­жен­ня. Ро­зумію, що потрібно більше відпо­чи­ва­ти, а щоб частіше мож­на бу­ло собі це доз­во­ли­ти — потрібно за­без­пе­чи­ти надійний тил. Тоб­то на­вча­ти мо­лодь, за­лу­ча­ти «дуб­лерів». А во­ни, своєю чер­гою, та­кож ма­ють праг­ну­ти пе­ре­йня­ти досвід. Бу­ває, з де­ся­ти вдається ви­бра­ти од­ну лю­ди­ну, яка хо­че й мо­же. Бо ча­с­то-гу­с­то трап­ля­ють­ся ті, які ли­ше хо­чуть… Що най­го­ловніше для ме­не? Лю­ди — досвід — кваліфікація — якість. Стан­дартні про­дук­ти, нові рішен­ня, постійний роз­ви­ток, оп­ти­маль­не вирішен­ня про­блем, за­лу­чен­ня на­уковців і ви­со­кок­валіфіко­ва­них спеціалістів до співпраці.

— Са­ме та­ки­ми людь­ми є Ваші ко­ле­ги?

— Так. У нашій ком­панії пра­цю­ють ви­со­кок­валіфіко­вані лю­ди, справжні знавці своєї спра­ви. Усі во­ни ма­ють ве­ли­чез­ний досвід ро­бо­ти. До то­го ж наш бізнес — ро­дин­ний. Чле­ни моєї сім’ї і за сумісництвом — ко­ле­ги (сміється) під­три­­­му­ють ме­не на кож­но­му етапі. Про­те ро­бо­ти маємо так ба­га­то, що нам ні­ко­ли щось «діли­ти» (сміється). Нам потрібно тільки ство­рю­ва­ти!

— Ва­лен­ти­но Ан­тонівно, з Ва­шим досвідом мо­же­те да­ва­ти по­ра­ди будь-ко­му. А бу­ла та лю­ди­на, ко­т­ра Вам ко­лись да­ла цінну по­ра­ду, яка ста­ла в при­годі й за­пам’ята­лась?

— На­сам­пе­ред — це мій на­став­ник і на­уко­вий керівник Рос­ти­слав Ілліч Гвоз­дяк із відділу фіто­па­то­ген­них бак­терій Інсти­ту­ту мікробіології. На­вчив нічо­го не бо­я­ти­ся і до­во­ди­ти роз­по­ча­те до кінця. Ну й, звісно, мій чо­ловік та парт­нер: із лю­ди­ни, яка хотіла всім до­го­ди­ти, зро­бив ліде­ра, який твер­до знає, що завжди потрібно ру­ха­ти­ся тільки впе­ред.

— А що вва­жаєте найбільшим до­сяг­нен­ням у своєму житті?

— Ро­бо­та ро­бо­тою, та все ж най­го­ловніше — це моя сім’я. Радію успіхам дітей. Ней­мовірно щас­ли­ва, ко­ли онук на­зи­ває ме­не на ім’я. Він та­кож пра­цює в ро­дин­но­му бізнесі. Найбільше до­сяг­нен­ня, що є ко­му пе­ре­да­ти бізнес, що над­бан­ня й досвід ба­га­торічної ро­бо­ти бу­де ко­му про­дов­жу­ва­ти й роз­ви­ва­ти. Ад­же ро­бо­та, улюб­ле­на спра­ва — це важ­ли­ва ча­с­ти­на на­шо­го жит­тя, та як­би не бу­ло сім’ї, дітей, то все інше не ма­ло б зна­чен­ня. Во­ни да­ють натх­нен­ня і сти­му­лю­ють праг­ну­ти більшо­го… Це на­ша втіха і відра­да. Онуч­ка ка­же мені, що хо­че бу­ти тан­цю­ри­ст­кою. Я за­пе­ре­чую: «Як так? У нас же всі — біотех­но­ло­ги». Тоді во­на ре­зю­мує: «Бу­ду біотех­но­ло­гом, який тан­цює!».

— Що для Вас є ща­с­тя?

—  Лю­ди­на щас­ли­ва ко­ли? Ко­ли во­на гар­монійна. Ко­ли йде на ро­бо­ту з ра­дістю, пра­цює з натх­нен­ням, пла­тить до­стой­ну зар­пла­ту лю­дям і має мож­ливість са­мо­ре­алізації. Ща­с­тя — це ко­ли ти кож­но­го дня ро­биш те, що по­до­бається, й от­ри­муєш ре­зуль­тат, на який очікуєш. Ко­ли зна­хо­диш шля­хи роз­вит­ку й до­ся­гаєш успіху. Особ­ли­во, ко­ли ти ство­рив усе це ра­зом зі своєю ро­ди­ною та од­но­дум­ця­ми. До речі, цьо­го ро­ку нашій ком­панії «БТУ-Центр» ви­пов­ни­ло­ся 18 років.

— Чим зай­маєте­ся у вільний від ро­бо­ти час? Де відпо­чи­ваєте?

— Відпо­чи­ва­ти люб­лю в Ук­раїні, зо­к­ре­ма в Тру­с­кавці. Їзди­ли ту­ди що­ро­ку із се­с­т­рою. А ще по­до­бається «Со­няч­не За­кар­пат­тя». Чо­ловікові — Бе­ре­го­ве. Ко­лись їзди­ли до Кри­му. Вос­таннє бу­ли там 2013 ро­ку. Відпо­чи­ва­ли в Міжвод­но­му. Та най­унікальнішим місцем для ме­не є рідна Пе­че­ра. Їду ту­ди за спо­коєм. Там моя батьківщи­на. Ду­же ма­ль­ов­ни­ча та унікаль­на при­ро­да.

Та­кож відпо­чи­ва­ла на ек­зо­тичній Шрі-Ланці. Ба­га­то фо­то­гра­фу­ва­ла, потім ма­лю­ва­ла з цих світлин. У моєму твор­чо­му до­роб­ку є кар­ти­ни, на яких зо­б­ра­жені квіти, мо­ре. Є варіації на те­му ко­с­мо­су, при­ро­ди в різні по­ри ро­ку то­що. До речі, моль­берт мені по­да­ру­ва­ли на 50-річчя. Ро­бо­ти мої розміщені в офісах Ла­ди­жи­на та Києва. В кожній із них — ча­с­точ­ка моєї душі. Во­ни да­ють мож­ливість ос­мис­ли­ти жит­тя, поліпши­ти настрій, да­ють ба­жан­ня жи­ти.З приватної колекції. Автор — Валентина Болоховська

Мої кар­ти­ни — ама­торські, на мій по­гляд, во­ни не ма­ють особ­ли­вої ху­дож­ньої цінності. Але во­ни ан­ти­ст­ре­сові.

Та­кож у вільний від ро­бо­ти час пи­шу вірші, близь­ким та знай­о­мим во­ни по­до­ба­ють­ся. Моя сім’я навіть ви­да­ла їх ок­ре­мою збіркою.

— Що мо­же­те по­ра­ди­ти лю­дям, які по­чи­на­ють бізнес?

— Перш за все — пра­цю­ва­ти без сло­ва «мо­же». Як­що ти маєш бізнес-ідею, то го­ло­вне — до­ве­с­ти роз­по­ча­те до кінця, не ки­да­ти на по­ло­вині шля­ху. Потім усе зва­жи­ти так, щоб, як ка­жуть, ариф­ме­ти­ка схо­ди­ла­ся. Віктор Ва­си­льо­вич (мій чо­ловік, учи­тель, парт­нер) завжди ка­же, що за будь-яких умов по­трібно зна­ти три ци­ф­ри — скільки ви­т­ра­тив, за скільки про­дав і скільки в те­бе за­ли­ши­ло­ся. Обов’яз­ко­во має щось за­ли­ша­ти­ся — інак­ше це не бізнес. Бо при­бу­ток завжди є ку­ди ви­т­ра­ча­ти, го­ло­вне — вміти ним ро­зум­но роз­по­ря­д­жа­ти­ся і зна­ти, як і ку­ди ру­ха­ти­ся далі. Ко­жен має влас­ну стра­тегію пріори­те­тів.

У бізнесі ча­с­то до­во­дить­ся ма­ти спра­ву з лу­ка­ви­ми людь­ми. Не вар­то звер­та­ти на них ува­гу, потрібно бу­ти тер­пе­ли­вим і ду­ма­ти не ли­ше про се­бе, а про спра­ву, якою жи­веш, та про лю­дей, із яки­ми пра­цюєш. Я не став­лю собі за пер­шо­чер­го­ву ме­ту от­ри­ман­ня ви­го­ди, а пра­цюю за­ра­ди май­бут­нь­о­го, за­ра­ди то­го, щоб у нас бу­ли чистіші по­ля, здо­ровіші лю­ди, міцніші діти. Пра­цюю з ве­ли­кою лю­бов’ю до лю­дей: за­ра­ди їхніх дітей, онуків і за­ра­ди то­го, щоб ре­алізу­ва­ти все за­ду­ма­не. 

 

Інформація для цитування

Валентина Болоховська: щастя — це коли ти кожного дня робиш те, що подобається, з любов`ю та радістю // Пропозиция.  — 2017. — № 3. — С. 14-17

Інтерв'ю
Ранньою весною, коли раптом всі прокинулися і кинулися купувати добрива, західноукраїнським аграріям почали дзвонити від імені відомого місцевого дилера сільгоспхімії з вигідними пропозиціями на умовах передоплати. Коли товар не приходив і... Подробнее
КАБП
Завдяки проведенню реформ, Україна сьогодні має найбільший за останній час інвестиційний потенціал. До найважливіших міжнародних партнерів України належить Канада.

1
0