Захист амаранту від бур’янів, шкідників і хвороб

Агротехнічні методи боротьби з бур'янами

Для контролю бур'янів використовують боронування, міжрядний обробіток. Ефективність захисту посівів від бур'янів багато в чому визначається агротехнічними прийомами: вибір ділянки, підготовка ґрунту, строки сівби, своєчасний догляд за посівами.

На початковій стадії амарант росте повільно, і його треба захистити від негативного сусідства бур'янів. У випадку органічного вирощування через 7–10 днів після сівби (залежно від температури ґрунту та повітря), коли на полі чітко позначилися рядки, варто провести на малому ходу міжрядну прополку глибиною 3–5 см. Другий міжрядний обробіток повторюють через 12–16 діб після першого. Глибина обробітку — 5–6 см.

За вирощування неорганічного амаранту на сильно засмічених ділянках в критичних випадках можна застосовувати хімічний метод захисту амаранту від бур'янів. У боротьбі з однорічними дводольними і злаковими бур'янами ефективними є ґрунтові гербіциди. Вони застосовуються після посіву амаранту, до його сходів по чистій від бур'янів поверхні ґрунту. Це дозволяє знищити до 90–96% однорічних бур'янів. У фазі 3–4 листочки можна боронувати впоперек посіву пружинними боронами. Якщо площа посіву невелика і є можливість провести ручне формування густоти рослин та видалення бур'янів у рядку, слід здійснити такий агротехнічний захід. До змикання рядків необхідно їх підгорнути.

Які шкідники та хвороби небезпечні для посівів амаранту?

За умов дотримання сівозміни можливість ураження сходів шкідниками (буряковою та хрестоцвітою бляшками, буряковим довгоносиком, попелицею) є мінімальною, але не виключена і зростає у південних регіонах. Тому необхідно передбачити можливість обробітку посіву біопрепаратом за досягнення економічного порогу шкідливості.

Далі амарант відпочиває від людської турботи: піднявся, викинув волоть, почав формувати та наливати насіння. У період інтенсивного росту йому не завдадуть суттєвої шкоди ні бур'яни, ні хвороби, ні шкідники.

Поширені хвороби

Кореневі гнилі (Rhizoctonia та Pythium). Захворювання поширене майже скрізь, частіше проявляється на сходах і рідше — на дорослих рослинах. На сходах спостерігають загнивання корінців, стеблинок та сім'ядолей. Проростки буріють і часто гинуть до виходу на поверхню ґрунту. Окремі хворі проростки пробиваються на поверхню ґрунту. Однак на їхніх сім'ядолях помітні глибокі бурі виразки, які іноді можуть займати понад половину всієї поверхні. Інколи спостерігають потемніння точки росту, і тоді уражена рослина нагадує згаслу свічку з чорним ґнотом.

На дорослих рослинах захворювання викликає почорніння і відмирання кореневої системи або основи стебла; вони відстають у рості і в'януть. Збудниками кореневої гнилі є переважно гриби роду Fusarium Link., рідше гриби Thielaviopsis basicola Ferr., Pythium debaryanum Hesse, Rhizoctonia solani Kuehn., Aphanomyces euteiches Drechl. та інші, іноді бактерії.

Антракноз — захворювання листового апарату сільськогосподарських культур, яке спричиняють гриби Gloeosporium і Colletotrichum. На уражених частинах рослин з'являються жовті, рожеві або бурі плями, тріщини і виразки з темно-бурими краями; на стеблах плями іноді бувають чорні, ніби обвуглені; молоді рослини гинуть. Рослини заражаються спорами і грибницею.

Заходи кнтролю хвороб амаранту: добір стійких сортів, правильні сівозміни, висока агротехніка, протруювання насіння, обприскування рослин фунгіцидами, знищення післяжнивних решток.

При вирощуванні органічного амаранту варто використовувати сертифіковані для такого виробництва засоби захисту рослин.
 

Шкідники амаранту

Специфічних шкідників, властивих тільки амаранту, на сьогодні не зареєстровано. Це полегшує протидію їм, оскільки не вимагає розробки і пошуку спеціальних засобів, які зберегли б урожай.   Серед комах, які здатні пошкодити амаранту, в Україні та сусідніх країнах зустрічаються найчастіше такі:

• звичайна бурякова блішка, південна бурякова блішка, західна бурякова блішка й інші;
• хрестоцвіті блішки (найчастіше хвиляста і велика смугаста);
• бурякова попелиця (листова попелиця, бобова попелиця);
• звичайний буряковий довгоносик, сірий буряковий довгоносик;
• луговий метелик.

Бурякова блішка

Бурякова блішка відноситься до сімейства листоїдів і, відповідно, шкодить зеленій частині амаранту. Жуки прогризають листя наскрізь. Після масового нашестя шкідників до 45% листя перетворюється в «сітку» різного ступеня прорідження. Стебла бурякова блішка не чіпає, проте її личинки їдять коріння. Личинки, на відміну від дорослої блішки, особливої шкоди не завдають.

Бурякові блішки розмножуються в верхніх шарах ґрунту, переважно в залишках рослин. Кладку яєць самка бурякової блішки воліє робити поблизу рослин, придатних для їжі, в тому числі на амарантових полях. Яйця мають світло-жовтий колір, розмір становить до 0,6 мм. Личинки і лялечки теж світлі. Коренева система амаранту досить сильна для того, щоб майже без втрат пережити поїдання личинками незначної частини. Однак рослина слабшає, що може зробити її менш стійкою до інших видів шкідників і несприятливих умов. Найбільш значні втрати врожаю фіксують у спекотні посушливі періоди. Поріг шкодочинності для амаранту становить понад 25 жуків на 1 м², незалежно від погодних умов, і 10–25 жуків на 1 м² за умови прохолодної і сухої весни. Точніше економічні показники шкодочинності визначаються, виходячи з густоти посіву амаранту.

Заходи контролю бурякової блішки на амаранті

Найбільш дієвими і економічно ефективними є завчасні профілактичні методи контролю. До них належать:

1. Ретельне виполювання бур'янів, оскільки саме вони найчастіше є причиною поширення земляних блішок. Бур'яни більш стійкі до погодних умов і тому є одним з улюблених місць кладки яєць шкідниками. Особливо бурякова блішка любить лободу, тому необхідно в першу чергу приділити увагу їй.

2. Забезпечення амаранту необхідною кількістю поживних речовин, а також вирощування при оптимальному температурному режимі й інших умовах, які сприяють його силі та швидкому зростанню. Чим стійкіша рослина і чим раніше вона почала розвиватися в повну силу, тим менше буде шкоди від земляної блішки всіх видів.

Хрестоцвіта блішка

Хрестоцвіті блішки також належать до листоїдів. Хрестоцвіті блішки за рахунок стрибучості здатні в короткий термін окупувати досить великі території.

Шкоду, заподіяну амаранту, приблизно можна порівняти зі шкодою від бурякової блішки. Вони таким же чином прогризають листя і здатні з'їсти до половини зеленої маси. Причому від густоти посіву це залежить мало: жуки дуже швидко переміщуються на сусідні рослини незалежно від віддаленості. Однак хрестоцвіта блішка більш теплолюбна, ніж бурякова. Зважаючи на це, у більш холодних регіонах вона шкодить менше, зате в спекотних і схильних до посухи поводиться значно активніше.

На амаранті найчастіше зустрічається хвиляста і велика смугаста. Зимує блоха-хрестоцвіт у залишках рослин близько від поверхні ґрунту. На поверхню виходить, коли температура досягає 12–15°C. Дуже не любить вологого ґрунту, практично завжди його покидає. Зате в сухій землі в теплу пору року розмножується дуже швидко: як правило, хрестоцвітій блішці для повного розвитку досить 3 тижнів. Личинки також харчуються корінням, без значної шкоди.

Поріг шкодочинності залежить від сорту амаранту. Для невисоких рослин, що ростуть в теплій місцевості, він становить 15 жуків на 1 м².

Методи  контрою  хрестоцвітої блішки на посівах амаранту

Винищення бур'янів і забезпечення необхідного рівня вологості ґрунту — дві головні умови, при дотриманні яких ризик навали хрестоцвітої блішки помітно знижується.

З огляду на теплолюбність цього шкідника, осіння боротьба з бур'янами після настання холодів практично повністю позбавляє його можливості перезимувати в ґрунті. Другу осінню культивацію, необхідну для подальшого вирощування амаранту, також краще проводити, коли встановилася прохолодна погода і різкого потепління вже не очікується. Таким чином, хрестоцвіта блоха, яка влаштувалася під верхніми шарами ґрунту, виявляється на поверхні і швидко гине, не встигаючи відкласти яйця. Якщо кладка вже зроблена, вилуплення з неї наступного покоління шкідників теж зазвичай виключається.

Є також кілька інших методів протидії хрестоцвітій блішці: укриття молодих посівів такими матеріалами як агроспан, лутрасил тощо та обприскування листя м'якими, переважно органічними засобами проти шкідників.

Такі заходи мають сенс при разовому нашесті хрестоцвітої блішки або при незначній її кількості. Якщо навала цього шкідника характерна для регіону і серйозні заходи по боротьбі з ним доводиться робити щорічно, більш доцільно звернути увагу на ранні сорти амаранту.

Попелиця (бурякова, бобова, листова)

Попелиця вражає амарант на момент утворення розетки з 8–10 листків. Відбувається це, як правило, в теплих регіонах, а також в спекотну і суху пору року. Комахи заполонюють нижню сторону листя і стебла пагонів. Шкода завдається і кормовим, і зерновим сортам амаранту. Колонії попелиці збираються на верхній частині основних чи бічних пагонів, які при великій кількості шкідників деформуються, засихають. Урожай насіння на пошкоджених рослинах падає, втрати становлять до 35%. При розмноженні попелиці на кормових сортах втрати врожаю можуть досягати 55%.

Усі види попелиці поводяться на амаранті однаково. Вони висмоктують з листя і стебел сік, у результаті чого листя скручується по центральній жилці, а стебла слабшають, втрачають силу і пружність, при великій кількості шкідників засихають. Пагони амаранту при навалі попелиці, якщо негайно не вжити заходів, майже завжди гинуть.

Масовій появі попелиці сприяє тепла і тривала осінь, рання і досить волога весна. Всі різновиди попелиці не люблять холод, тому після ранніх осінніх заморозків на наступний рік навали трапляються рідше. Значно менше тля вражає ранні сорти амаранту, висаджені в прохолодний період. При настанні пізніх весняних заморозків або при похолоданні в кінці весни — на початку літа попелиця теж гине.

Методи контролю попелиці на амаранті

Завчасні заходи контролю  попелиці зводяться до видалення рослин, які можуть послужити місцем розмноження шкідників і розташовані поблизу від посівів амаранту. Якщо попелиця перейшла на амарант, починати боротися з нею необхідно негайно, навіть якщо жуків вкрай незначна кількість. Посів обробляють розчином гаупсину із розрахунку 4 л/га, з метою профілактики — нормою 2 л/га. Найкраще в процесі боротьби з попелицею на амаранті зарекомендували себе органічні засоби на основі піретринів, жирних кислот та рослинні олії.

Буряковий довгоносик

На посівах амаранту були помічені два види бурякових довгоносиків — сірий і звичайний. Тендітні сходи амаранту є для нього ласощами. Може за короткий термін знищити посів. Боротьба з бур'янами сприяє зменшенню ризику нашестя бурякових довгоносиків. Шкідники йдуть із тих місць, де не можуть добути їжу, а їжею для них служать, зокрема, бур'яни та їхні залишки. Бурякові довгоносики не люблять вологий ґрунт, тому по можливості потрібно не допускати його пересихання.

Для боротьби та профілактики цього фітофага використовується препарат бітоксибацилін. Це особливо важливо при вирощування амаранту згідно з органічними стандартами.

За умови дотримання сівозміни ризик пошкодження посівів амаранту шкідниками можна мінімізувати. Необхідно передбачити можливість обробки посіву біоінсектицидом (бітоксибациліном, гаупсином, вертициліном). Фахівці рекомендують проводити обробки з профілактичною метою з додаванням стимуляторів росту в баковій суміші.

О. Дуда

Асоціація виробників амаранту та амарантової продукції

М.Капштик

Навчально-координаційний центр сільськогосподарських дорадчих служб