З чо­го роз­по­ча­ти справжній облік паль­но­го?

У сільському господарстві з кожним днем все гостріше постає питання економії, раціонального використання та правильного підрахунку пально-мастильних матеріалів (ПММ). За збільшення площ обробітку та використання дорогої високопродуктивної техніки постає питання її економічного та ефективного використання. Яким чином пов’язані ці два, на перший погляд, різні аспекти, які, проте, лежать у площині дбайливого і раціонального господарювання?

Дру­гим пи­тан­ням після якості ПММ стає їхнє гос­по­дарсь­ке ви­ко­ри­с­тан­ня, зо­к­ре­ма уне­мож­лив­лен­ня не­санкціоно­ва­но­го відбо­ру наф­то­про­дуктів із техні­ки, тоб­то роз­кра­дан­ня. Звісно, мо­ва піде не про всі паль­но-ма­с­тильні ма­теріали, а тільки про паль­не. У наш час пе­ре­шко­дою для крадіжок ПММ мо­же бу­ти ті­льки су­час­ний облік паль­но­го, а ще кра­ще — йо­го по­вна ав­то­ма­ти­зація, яка мі­ні­мізує вплив людсь­ко­го фак­то­ра. На пер­ший по­гляд, впро­ва­д­жен­ня ав­то­ма­ти­зо­ва­но­го обліку до­сить-та­ки до­ро­гий захід, але як­що на іншу ча­шу ваг по­кла­с­ти от­ри­мані ви­го­ду і пе­ре­ва­ги, то ви­я­вить­ся, що це то­го вар­те.

Ча­ст­ка ви­т­рат на прид­бан­ня паль­но-ма­с­тиль­них ма­теріалів ста­но­вить від 30 до 60% бю­д­же­ту підприємств. То­му кон­троль і облік цієї ви­т­рат­ної статті є те­мою ду­же ак­ту­аль­ною.

Сьо­годні ос­на­щеність більшості ві­до­мчих і внутрішньо­го­с­по­дарсь­ких АЗС не дає змо­ги ве­с­ти об’єктив­ний облік наф­то­про­дуктів, оскільки на­яв­не об­лад­нан­ня мо­раль­но і фізич­но за­старіло. У гос­по­дар­ст­вах про­дов­жу­ють ви­ко­ри­с­то­ву­ва­ти старі АЗС, по­бу­до­вані ще 40–50 років то­му.

До то­го ж це об­лад­нан­ня за своєю сут­тю є примітив­ною си­с­те­мою обліку ПММ і не пе­ред­ба­чає підклю­чен­ня йо­го до ав­то­ма­ти­зо­ва­ної обліко­вої си­с­те­ми, без якої сьо­годні важ­ко уя­ви­ти функ­ціону­ван­ня будь-яко­го підприємства. А в де­я­ких гос­по­дар­ст­вах за­прав­ку техніки до­нині про­во­дять навіть із каністр. За та­ких умов до­ве­с­ти факт роз­кра­дан­ня про­сто не­мож­ли­во!

Пе­ре­шко­дою ак­тив­но­му впро­ва­д­жен­ню ав­то­ма­ти­зо­ва­но­го обліку є ма­те­ріаль­ний фак­тор, ад­же на­ла­го­д­жен­ня та­ко­го обліку по­тре­бує по­чат­ко­вих інве­с­ти­цій. Окрім цьо­го, цей важ­ли­вий про­цес галь­мує та­кож ще й пси­хо­логічний фак­тор. Він пов’яза­ний із не­знан­ням ко­ри­с­ту­ва­ча­ми та керівни­ка­ми гос­по­дарств відповідних су­час­них си­с­тем­них рішень та інно­ва­тив­но­го об­лад­нан­ня, не­довірою що­до їхньої ро­бо­ти і бо­яз­ню умис­но­го по­шко­д­жен­ня з бо­ку пер­со­на­лу.

Про­те більшість керівників гос­по­дарств, ко­го вже «дістав» без­го­с­по­дар­сь­кий стан справ, зва­жу­ють­ся на ча­ст­ко­ве (мінімаль­но мож­ли­ве для функціону­ван­ня) на­ла­го­д­жен­ня обліку — ку­пу­ють еле­к­тронні паль­но­роз­да­вальні ко­лон­ки і пуль­то­ву си­с­те­му уп­равління, які, окрім якіснішо­го обліку паль­но­го, та­кож під­ви­щу­ють без­пе­ку пер­со­на­лу під час ро­бо­ти з ним.

Візьме­мо для при­кла­ду за­прав­ну ко­лон­ку про­дук­тивністю 60 л/хв, вартість якої — близь­ко 12 тис. грн. Роз­ра­хо­вуємо по-мініму­му: гос­по­дар­ст­во, на­при­клад, ви­ко­ри­с­то­вує 10 000 л ди­зель­но­го паль­но­го у рік за се­ред­ньої йо­го вар­тості 15 грн (ста­ном на 06.08.2014 р.), тож за ці ко­ш­ти йо­го мож­на прид­ба­ти 800 л. Як­що у гос­по­дарстві си­с­те­ма обліку та ви­да­ван­ня паль­но­го не­до­ско­на­ла і по­хиб­ка ста­но­вить 5%, то втра­чається 500 л через те, ­що ва­ша ста­ра ко­лон­ка пе­ре­ли­ває. Не­с­клад­но по­ра­ху­ва­ти та­ку «окупність». Су­час­на ж обліко­ва техніка про­во­дить за­­галь­ний облік ви­да­но­го паль­но­го з точністю 0,25–1%.

Про­те це сто­сується тільки ви­да­ван­ня паль­но­го. Ре­ш­ту обліку за на­ве­де­ним ви­ще при­кла­дом ве­дуть вруч­ну: прий­ман­ня паль­но­го, йо­го зберіган­ня, облік ви­т­ра­ти що­до кон­крет­но­го водія, ме­ханіза­то­ра і т. д.

Автоматизований облік

Але тре­ба відда­ти на­леж­не — з’яви­ло­ся чи­ма­ло керівників підприємств, особ­ли­во тих, які по­бу­ва­ли за про­гра­мою обміну досвідом за кор­до­ном і які ке­ру­ють декілько­ма гос­по­дар­ст­ва­ми в різних регіонах, во­ни як ніхто інший ро­зуміють гос­тру по­тре­бу на­ла­го­д­жен­ня по­вно­го ав­то­ма­ти­зо­ва­но­го обліку паль­но­го.
Такі облікові си­с­те­ми на рин­ку Ук­раї­ни вже на­явні і у де­я­ких гос­по­дар­ст­вах уже ча­ст­ко­во впро­ва­д­жені. Чо­му ча­ст­ко­во? То­му що впро­ва­д­жу­ва­ли си­с­те­му по­етап­но: ос­воївши один-два ета­пи, керівни­ки підприємств за­спо­ко­ю­ють­ся. Про­те, як ви­яв­ляється, впро­ва­ди­ли во­ни облік тільки на стадії ви­да­ван­ня паль­но­го зі стаціонар­ної АЗС та із бен­зо­во­за — у по­льо­вих умо­вах, де за­зви­чай фіксу­ють найбільше по­ру­шень.

Ось ме­ханізм дії та­ко­го обліку паль­но­го:

— на стаціонар­них АЗС вста­нов­лю­ють паль­но­роз­да­вальні ко­лон­ки із вбу­до­ва­ни­ми у про­гра­му си­с­те­мою іден­тифікації та GSM-мо­де­мом (опе­ра­тор не потрі­бен);

— на бен­зо­во­зах вста­нов­лю­ють мо­біль­ні паль­но­роз­да­вальні ко­лон­ки із вбу­до­ва­ни­ми си­с­те­мою іден­тифікації
та GSM-мо­де­мом;

— у цен­т­раль­но­му офісі на пер­со­наль­ний комп’ютер (ПК) вста­нов­лю­ють спе­ціа­лізо­ва­не про­грам­не за­без­пе­чен­ня (ПЗ), яке про­во­дить реєстрацію еле­к­трон­них ключів, що містять інфор­мацію про виз­на­че­ний ліміт на за­прав­ку паль­ним (як­що це потрібно). Так са­мо ПЗ зби­рає звітні дані з усіх то­чок ви­да­ван­ня паль­но­го та фор­мує звіти що­до кож­но­го об’єкта, бен­зо­во­за і влас­ни­ка еле­к­трон­но­го клю­ча: ко­му, ко­ли, скільки і яко­го наф­то­про­дук­ту бу­ло відпу­ще­но. Та­ке ПЗ мож­на спо­лу­ча­ти із про­гра­мою 1С Бух­гал­терія.

Але в цій си­с­темі відсутній облік прий­ман­ня і кон­троль зберіган­ня наф­то­про­дук­ту. То­му на цьо­му етапі впро­ва­д­жен­ня си­с­те­ми обліку мож­ливі не такі чис­ленні, але об’ємніші роз­кра­дан­ня. Про­те «про­га­ли­ни» у цій си­с­темі за­кри­ва­ють­ся ус­та­нов­лен­ням си­с­те­ми вимі­рю­­ван­ня об’єму і ма­си наф­то­про­дуктів у ре­зер­ву­а­рах.

Мобільний за­прав­ний мо­дуль чи мобільний за­прав­ний блок?

А що ро­би­ти гос­по­дар­ст­вам, які ма­ють за­старілі АЗС, май­же не при­датні для зберіган­ня паль­но­го, або ко­ли по­трібно за­пра­ви­ти техніку, яка пра­цює да­ле­ко у полі, а до­став­ка її в гос­по­дарсь­кий двір до стаціонар­ної АЗС зай­має ба­га­то ча­су і це еко­номічно не вигідно?

Для по­чат­ку кон­ста­туємо факт. Усі ми ба­чи­мо ве­ли­чез­ну кількість по­бу­до­ва­них в Ук­раїні ос­таннім ча­сом ав­то­за­прав­них станцій, і нині три­ває ак­тив­ний про­цес відкрит­тя все но­вих і но­вих. Вартість су­час­ної АЗС мо­же до­хо­ди­ти до декількох мільйонів до­ларів. Оку­по­ву­ють­ся за­прав­ки у се­ред­нь­о­му че­рез п’ять-шість років (зро­зуміло, за ра­ху­нок при­бут­ку, от­ри­ма­но­го від різниці між оп­то­вою і роздрібною вартістю паль­но­го). То­му пер­ше, що потрібно зро­би­ти, — це по­бу­ду­ва­ти або прид­ба­ти влас­ну АЗС, та­ким чи­ном відмо­вив­шись від роз­дрібної за­купівлі паль­но­го для тех­ні­ки і транс­пор­ту сво­го гос­по­дар­ст­ва. Ре­зер­ву­ар­ний парк і паль­нороз­да­вальні ко­лон­ки, а та­кож відповідно ор­ганізо­ва­ний облік і кон­троль прий­ня­то­го та від­пу­ще­но­го паль­но­го дасть змо­гу суттєво зе­ко­но­ми­ти ко­ш­ти на прид­банні та ви­ко­ри­с­танні ПММ.

Сьо­годні ре­зер­ву­а­ри для зберіган­ня паль­но­го в гос­по­дар­ст­вах за­зви­чай пе­ре­бу­ва­ють в аварійно­му стані, та­кож ви­ро­би­ли свій ре­сурс і паль­но­роз­да­вальні ко­лон­ки. Ек­сплу­а­тація та­ких мо­раль­но за­старілих об’єктів не­без­печ­на, оскільки термін служ­би ре­зер­ву­а­ра — 20–30 ро­ків, а їхнє віднов­лен­ня най­частіше об­хо­дить­ся до­рож­че, ніж будівництво но­вої за­прав­ки.

Про­грес, яс­на річ, не стоїть на місці, і сьо­годні є прий­нятні технічні рішен­ня для ви­хо­ду із та­кої си­ту­ації. Це — паль­но­­за­прав­ний мо­дуль (станція). Та­кий мо­дуль ста­но­вить со­бою ви­го­тов­ле­ну в за­водсь­ких умо­вах і го­то­ву до ек­сплу­а­тації на­зем­ну міні-АЗС. Станція скла­дається із го­ри­зон­таль­но­го циліндрич­но­го ре­зер­ву­а­ра на підставці із підклю­че­ною до ньо­го паль­но­роз­да­валь­ною ко­лон­кою, яка розміще­на у тех­но­логіч­но­му там­бурі за две­ри­ма. Ємність ре­зер­ву­а­ра мобільної АЗС мо­же бу­ти як не­ве­ли­кою — від 1 до 5 м3, так і більшо­го об’єму — до 40–50 м3. За по­тре­би її мож­на розділи­ти внутрішніми пе­ре­го­род­ка­ми на кілька секцій — для за­прав­ки різ­ни­ми ви­да­ми паль­но­го. Мо­дуль­ну стан­цію транс­пор­ту­ють зви­чай­ним ван­таж­ним ав­то­мобілем, її мож­на вста­нов­лю­ва­ти стаціонар­но як на старій АЗС, так і в іншо­му, зруч­но­му для за­прав­лян­ня і без­печ­но­му місці. Під час се­зон­них ро­біт такі АЗС мож­на вста­нов­лю­ва­ти без­по­се­ред­ньо біля по­ля. В по­льо­вих умо­вах паль­но­роз­да­валь­на ко­лон­ка жи­вить­ся від ди­зель-ге­не­ра­то­ра або ав­то­мобільно­го аку­му­ля­то­ра на 12 або 24 В. Та­ке роз­та­шу­ван­ня АЗС за­без­пе­чить опе­ра­тив­не за­прав­лян­ня паль­ним і ско­ро­тить час про­стою техніки.

Про­те мобільний па­лив­ний мо­дуль має «кон­ку­рен­та» — мобільний за­прав­ний блок. Ос­нов­ни­ми йо­го ком­по­нен­та­ми є невеликий резервуар, на­сос для пе­ре­ка­чу­ван­ня паль­но­го, паль­но­забірний шланг пев­ної до­вжи­ни і паль­но­роз­да­валь­ний піс­то­­лет. Всмок­ту­валь­ний шланг об­лад­на­но сітча­с­тим фільтром і зво­рот­ним кла­па­ном. На­сос розміще­ний біля ємності. Та­ка кон­ст­рукція ду­же зруч­на. Од­нак мо­більний за­прав­ний блок не завжди мо­же бу­ти ос­на­ще­ний за­со­бом обліку ви­да­ван­ня паль­но­го, тоб­то лічиль­ни­ком. Най­частіше тех­но­логія пе­ре­ка­чу­ван­ня ве­деть­ся без ура­ху­ван­ня об’єму пе­ре­ка­чу­валь­ної ріди­ни. Щоб об­лад­на­ти мобільний за­прав­ний блок лічиль­ни­ком, потрібно доос­на­с­ти­ти йо­го ще не­ве­ли­кою кількістю до­дат­ко­вих різьбо­вих фітингів. Тож як­що для вас важ­ли­во ма­ти облікові дані що­до відпу­с­кан­ня паль­но­го — потрібно оби­ра­ти мобіль­ний па­лив­ний мо­дуль, у складі яко­го вже є відповідний лічиль­ник.

Ще однією відмінністю за­прав­но­го бло­ка від мо­ду­ля є відсутність у пер­шо­му плат­фор­ми, на якій кріпить­ся все об­лад­нан­ня. Ви­би­ра­ю­чи пра­виль­не рішен­ня із ре­алізації про­цесів пе­ре­ка­чу­ван­ня паль­но­го, слід пе­ред­ба­чи­ти всі варіан­ти. Мож­ли­во, сьо­годні вам потрібно про­сто пе­ре­ка­ча­ти паль­не, але не ви­клю­че­но, що у май­бут­ньо­­му вам потрібно бу­де пе­ре­ка­ча­ти паль­не з ура­ху­ван­ням йо­го літ­ра­жу. То­му до купівлі об­лад­нан­ня і ви­бо­ру між бло­ком і мо­ду­лем слід підхо­ди­ти зва­же­но і пер­спек­тив­но. Та й скла­до­вих до­ос­на­щен­ня, у разі по­тре­би та­ко­го в по­даль­шо­му, в потрібний час мо­же і не бу­ти в на­яв­ності.

У статті на­ве­де­но уза­галь­не­ну тен­ден­цію кон­тро­лю наф­то­про­дуктів та оп­тимізації їхньої до­став­ки до ко­ри­с­ту­ва­чів. Зви­чай­но, кож­не підприємство має свою спе­цифіку, але на­явні сьо­годні на рин­ку си­с­те­ми обліку ПММ є гнуч­ки­ми і, за ба­жан­ня, мо­жуть бу­ти адап­то­ва­ни­ми до гос­по­дарств різної струк­ту­ри. Вартість мо­дуль­ної ав­то­за­прав­ної стан­ції за­леж­но від об’єму ємності і ком­плек­тації ста­но­ви­ть від 20 тис. грн. Од­нак це знач­но де­шев­ше, ніж вар­тість стаціонар­ної АЗС, та й мож­ли­вості її ви­ко­ри­с­тан­ня знач­но ширші. Та­кий об’єкт мо­же оку­пи­ти­ся за один-два вда­лих се­зо­ни. 

От­же, ав­то­ма­ти­зо­ва­на си­с­те­ма облі­ку дає змо­гу здійсню­ва­ти:

— ав­то­ри­зо­ва­ний до­ступ за кар­та­ми або клю­ча­ми до­сту­пу;

— постійний кон­троль рівня рідин і гер­ме­тич­ності ре­зер­ву­арів;

— реєстрацію всіх опе­рацій і збе­ре­жен­ня відповідних да­них навіть за відклю­чен­ня жив­лен­ня; 

— до­ступ до ба­зи звітів у фор­ма­тах Excel, Access, PDF за до­по­мо­гою май­стер-клю­ча або їхнім підклю­чен­ням до комп’юте­ра;

— вве­ден­ня ліміту за­прав­ки рідин для транс­порт­них за­собів і ко­ри­с­ту­вачів;

— кон­троль кіло­ме­т­раж-пробігу транс­порт­но­го за­со­бу на підставі вве­де­них під час за­прав­лян­ня да­них лічиль­ни­ка про­бігу;

— ек­с­т­ре­ний ре­жим ро­бо­ти у разі від­клю­чен­ня еле­к­трон­ної си­с­те­ми.  

А. Сухина, a.sukhina@univest-media.com
Матеріал підготовлено за участі ТОВ «Планар» та АЗТ «Славутич»

Інформація для цитування
З чо­го роз­по­ча­ти справжній облік паль­но­го?/ А. Сухина // Пропозиція/ — 2014. — № 10. — С. 134-136