Як тебе не любити, агрокредите?

Складна ситуація, яка наразі виникла в аграрному секторі України, мабуть, як ніколи досі, потребує збільшення та підвищення якості його кредитування. Бо, як відомо, без грошового та товарного забез­печення — ні виростити врожаю, ні зібрати. Тому дуже багато нині залежить від того, чи знайдуть спільну мову ті, хто потребує кредиту, й ті, хто його може дати, з користю для обох сторін. Та ще й державу не «залишити в дурнях».

О. Пе­т­ру­ня
Спеціаль­но для журналу «Про­по­зиція»

Звідки гроші бе­руть­ся?  
Аг­рар­ний сек­тор че­рез свою спе­цифіку (се­зонність, три­ва­лий ви­роб­ни­чий період то­що) має підви­ще­ну об’єктив­ну по­тре­бу в кре­ди­тах. Де їх взя­ти? Ми не роз­гля­да­ти­ме­мо кре­дит­ну до­по­мо­гу з бо­ку дер­жа­ви та за­кор­донні інве­с­тиції і по­зи­ки. Що мо­жуть за­про­по­ну­ва­ти не­дер­жавні струк­ту­ри? До кре­дит­них інстру­ментів, які ви­ко­ри­с­то­ву­ють для фінан­со­во­го за­без­пе­чен­ня діяль­ності учас­ників аг­рар­но­го сек­то­ру, на­ле­жать: банківські кре­ди­ти та по­зи­ки кре­дит­них спілок, іпо­те­ка, а та­кож різно­го ро­ду то­ва­ро­роз­по­рядчі до­ку­мен­ти, за до­по­мо­гою яких за­лу­ча­ють не­обхідні ко­ш­ти та інші ре­сур­си.
Як­що го­во­ри­ти про віднос­но про­сту та зро­зумілу дрібним сільсько­го­с­по­дарсь­ким ви­роб­ни­кам фор­му фінан­су­ван­ня че­рез кре­дитні спілки, то, на жаль, із різних при­чин во­на не от­ри­ма­ла в Ук­раї­ні ши­ро­ко­го за­сто­су­ван­ня. Але, як роз­повіла пре­зи­дент Все­ук­раїнської асо­ціації кре­дит­них спілок (ВАКС) Вікторія Вол­ковсь­ка, у 2013 р. чле­ни ВАКС ви­да­ли не­ве­ли­ким сільським гос­по­дар­ст­вам 23% усіх по­зик. На її дум­ку, це при­стой­ний по­каз­ник, бо раніше ча­ст­ка сільгоспкре­ди­ту­ван­ня ста­но­ви­ла 3–4%.
«Новітня історія аг­рар­но­го роз­вит­ку Ук­раїни підтвер­ди­ла не­ви­со­ку ефек­тивність кре­ди­ту­ван­ня фер­мерів кре­дит­ни­ми спілка­ми. Це зу­мов­ле­но низ­кою фак­торів», — ка­же пре­зи­дент Спілки об­слу­го­ву­ю­чих сільсько­го­с­по­дарсь­ких ко­о­пе­ра­тивів Іван То­мич. Зо­к­ре­ма, на йо­го дум­ку, за­ва­жає не­до­ско­налість за­ко­но­дав­ст­ва що­до діяль­ності спілок і не­до­стат­ня підтрим­ка їх дер­жа­вою. Крім то­го, стри­мує сільгоспви­роб­ників і ви­со­ка вартість кре­дитів. «Як­що в бан­ку ціна кре­ди­ту 25%, то зро­би­ти йо­го в кре­дит­ній спілці де­шев­шим — не­ре­аль­но. Там відсот­ко­ва став­ка ста­но­вить ще плюс 3–4%, тоб­то за­га­лом 30% річних», — до­дає він. На дум­ку То­ми­ча, поліпши­ти цю си­ту­ацію мож­на, але зміни­ти серй­оз­но — прак­тич­но не­мож­ли­во. Хо­ча, як­що во­ни пе­ре­тво­рять­ся зго­дом на ко­о­пе­ра­тивні бан­ки — цілком мож­ли­ва зміна си­ту­ації, не ви­клю­чає він.
Ще од­на фор­ма фінан­су­ван­ня агар­но­го сек­то­ру — кре­ди­ту­ван­ня сільсько­го­с­по­дарсь­ких підприємств під за­ста­ву землі (зе­мель­но-іпо­теч­не кре­ди­ту­ван­ня)  з по­даль­шим рефінан­су­ван­ням від­по­відних кре­дит­них ви­мог. Та­ке кре­ди­ту­ван­ня пе­ред­ба­чає стабільну пра­во­ву ба­зу, відпраць­о­вані про­це­ду­ри на­дан­ня банківських по­зик та, як пра­ви­ло, сек’ю­ри­ти­зацію іпо­теч­них ак­тивів. Світо­ва прак­ти­ка знає дві ос­новні фор­ми зе­мель­но-іпо­теч­но­го кре­ди­ту­ван­ня: од­норівне­ву си­с­те­му, за якої кре­ди­ти підприємцям аг­рар­но­го сек­то­ру на­да­ють зе­мель­но-іпо­течні бан­ки і кре­дитні спіл­ки, та дворівне­ву, де, окрім банків і кре­дит­них спілок, діють ще спеціалізо­вані ус­та­но­ви не­банківсько­го ти­пу — зе­мель­но-іпо­течні агент­ст­ва, які за підтрим­ки дер­жа­ви рефінан­су­ють бан­ки шля­хом ви­ку­пу у них іпо­теч­них кре­дитів, оформ­ле­них цінни­ми па­пе­ра­ми.  

До­тацій не тре­ба — кре­ди­ти да­вай!
Роль та зна­чен­ня банківських кре­дитів для роз­вит­ку аг­рар­но­го сек­то­ру важ­ко пе­ре­оціни­ти. По­ки дер­жав­на си­с­те­ма кре­ди­ту­ван­ня пе­ре­бу­ває на стадії, як ка­жуть, роз­роб­ки, «на­ма­цу­ван­ня» й оп­ро­бу­ван­ня різних варіацій, аг­раріїв ви­ру­чає ко­мерційний сек­тор. За да­ни­ми Міна­гро­про­ду, про­тя­гом 2013 р. май­же 2, 5 тис. аг­ропідприємств за­лу­ча­ли кре­ди­ти за відсот­ко­вою став­кою 9–25% річних.
Що­до пільго­во­го кре­ди­ту­ван­ня, то тут кількість гос­по­дарств на­ба­га­то мен­ша. Вза­галі про­тя­гом ос­танніх років пільго­ве кре­ди­ту­ван­ня ма­ло різні ва­ріан­ти: від бар­тер­них роз­ра­хунків до різно­манітних про­грам зни­жен­ня від­сот­­ко­вої став­ки за кре­ди­том. Ра­зом із тим, такі за­хо­ди за­ли­ша­лись не­ефек­тив­ни­ми для ма­лих та се­редніх сільгосп­підприємств. Чо­го не ска­жеш про по­туж­них аг­ро­ви­роб­ників, які во­лодіють і капіта­лом, і за­ста­вою для ук­ла­дан­ня кре­дит­но­го до­го­во­ру.
Але, тре­ба виз­на­ти, що довіра аг­раріїв до за­лу­чен­ня банківських кре­дитів для влас­но­го роз­вит­ку постійно зро­с­тає. Бе­зу­мов­но, тут свою роль відігра­ють як не­спро­можність дер­жа­ви на гідно­му рівні підтри­ма­ти аг­ро­сек­тор кре­ди­та­ми, так і чис­ленність та якість кре­дит­них про­грам ко­мерційних банків, асор­ти­мент яких що­ро­ку зро­с­тає. Ви­го­да від та­ких про­грам оче­вид­на для всіх — для аг­раріїв, ви­роб­ників міне­раль­них до­б­рив і сільгосптехніки, са­мих банків.
Зда­ва­ло­ся б, чо­го ж іще ба­жа­ти? Яс­на річ — дер­жа­ва має не ви­т­ра­ча­ти ве­ли­чезні гроші на до­тації та «підтрим­ку штанців» аг­раріїв, а ство­рю­ва­ти всі не­обхідні умо­ви для роз­вит­ку фінан­су­ван­ня та кре­ди­ту­ван­ня аг­ро­сек­то­ру з бо­ку сек­то­ру банківсько­го.
Та й самі аг­рарії ду­же до­б­ре це ро­зуміють і ка­жуть: «До­сить. Не тре­ба нам до­тацій і со­лод­ких обіця­нок, дай­те нам до­ступ до кре­дитів». Як тут не зга­да­ти му­д­рий вислів: «Не тре­ба да­ва­ти ри­бу, дай­те ву­доч­ку — ри­бу ми і самі зло­ви­мо!»
Але йдеть­ся не тільки про до­ступ до кре­дитів банків, але й про їхнє зде­шев­лен­ня, тоб­то змен­шен­ня відсот­ко­вої став­ки. Справді, пе­ре­важ­на ча­с­ти­на підприємниць­ких струк­тур, що пра­цює в аг­рар­но­му сек­торі еко­номіки, на сьо­годні не ма­ють до­сту­пу до банківських кре­дитів. Це по­яс­нюється як ви­со­ки­ми відсот­ко­ви­ми став­ка­ми, так і низь­кою кре­ди­то­-
­с­про­можністю ви­роб­ників сільсько­го­с­по­дарсь­кої про­дукції. Більшість із них як за­ста­ву під по­зи­ку, окрім май­бут­нь­о­го вро­жаю, нічо­го на­да­ти не мо­жуть, оскільки зем­ля, яка слу­гує їм ос­нов­ним за­со­бом ви­роб­ництва, — орен­до­ва­на. В ре­зуль­таті тра­диційне банківське кре­ди­ту­ван­ня, що роз­гля­дається в інших країнах світу як го­ло­вний інстру­мент фінан­су­ван­ня по­треб сільгоспви­роб­ників, в Ук­раїні, на жаль, за­сто­со­вується ще ду­же ма­ло.

Як по­до­ла­ти інфор­маційний го­лод?
В Ук­раїні функціонує на сьо­годні 176 банків. Про­те близь­ко 20 прак­ти­ку­ють у своїй діяль­ності на­дан­ня по­слуг з аг­ро­кре­ди­ту­ван­ня. На них на­разі при­па­дає до 80% сільгосппо­зик. Кре­дит­ний порт­фель в аг­рарній сфері ся­гає май­­же 6% за­галь­но­го кре­дит­но­го порт­фе­ля банків.
Вод­но­час, на дум­ку ек­с­пертів, кре­дитні порт­фелі банків за ра­ху­нок ви­да­них кре­дитів АПК рос­ти­муть, і свої кре­дитні про­дук­ти бан­ки тільки поліпшу­ва­ти­муть. Такі вис­нов­ки мож­на зро­би­ти ви­хо­дя­чи з то­го, що на сьо­годні віднов­люється ме­ханізм ком­пен­сації дер­жа­вою відсотків за кре­ди­ту­ван­ням.
До то­го ж про­сте­жується праг­нен­ня ве­ли­ких грав­ців на рин­ку збільши­ти свою ча­ст­ку шля­хом об’єднан­ня чи по­гли­нан­ня. «Вра­хо­ву­ю­чи всі ці чин­ни­ки, бан­ки кон­цен­т­ру­ва­ти­муть свої зу­сил­ля, на­сам­пе­ред, на роз­робці ком­плекс­них па­кет­них про­грам із кількох банківських про­дуктів», — го­во­рить за­ступ­ник го­ло­ви правління ПУМБ із кор­по­ра­тив­но­го бізне­су Олексій Волч­ков. За йо­го сло­ва­ми, бан­ки на­ма­га­ти­муть­ся заціка­ви­ти аг­раріїв у дов­го­ст­ро­ковій ро­боті з бан­ком (про­тя­гом кількох ви­роб­ни­чих циклів), а не об­ме­жу­ва­ти­ся од­но­ра­зо­вою се­зон­ною уго­дою.
Зі сво­го бо­ку, дер­жа­ва на­ма­гається підтри­ма­ти бан­ки в їхньо­му праг­ненні кре­ди­ту­ва­ти аг­рар­ний сек­тор. На­при­клад, НБУ роз­ши­рив мож­ли­вості банків що­до за­лу­чен­ня рефінан­су­ван­ня для кре­ди­ту­ван­ня аг­ро­сек­то­ру. Зо­к­ре­ма, НБУ доз­во­лив ви­ко­ри­с­то­ву­ва­ти цей ме­ханізм для то­го, щоб кре­ди­ту­ва­ти аг­рар­ний сек­тор. Та­ке рішен­ня Цен­т­раль­но­го бан­ку країни закріпле­но у по­ста­нові Нац­бан­ку № 194. Досі банківські ус­та­но­ви, які от­ри­ма­ли рефінан­су­ван­ня від НБУ для то­го, щоб збе­рег­ти ліквідність, не ма­ли мож­ли­вості підви­щу­ва­ти об­ся­ги кре­ди­ту­ван­ня. По­ста­но­ва містить ви­ня­ток у вка­за­но­му при­писі. Відте­пер такі ви­мо­ги не по­ши­рю­ють­ся на кре­ди­ти і фінан­сові зо­бов’язан­ня, які на­да­ють­ся бан­ком аг­раріям, не пов’яза­ним із бан­ком.
Національ­ний банк Ук­раїни та­кож на кількісно­му тен­дері з рефінан­су­ван­ня банків за­до­воль­нив за­яв­ки трьох банків у сумі 1,2 млрд грн. Рефінан­су­ван­ня на­да­но під став­ку в розмірі 10,00% річних. Рефінан­су­ван­ня банків під 10% річних здійснюється для по­треб аг­ро­кре­ди­ту­ван­ня. Термін рефінан­су­ван­ня — 180 днів.

Як виріши­ти про­бле­му за­без­пе­чен­ня аг­раріїв кре­ди­та­ми?
Згідно із ре­зуль­та­та­ми опи­ту­ван­ня Міжна­род­ної фінан­со­вої кор­по­рації (МФК), 75% аг­ропідприємств ма­ють об­ме­же­ний до­ступ до банківських кре­дитів. Ос­нов­ни­ми дже­ре­ла­ми фінан­су­ван­ня гос­по­дарсь­кої діяль­ності для них ли­ша­ють­ся власні ко­ш­ти (не­роз­поділе­ний при­бу­ток — для 60% ре­с­пон­дентів, осо­бисті за­оща­д­жен­ня — для 13%). Банківські кре­ди­ти от­ри­му­ють ли­ше 28% аг­ропідприємств.
На­томість банкіри дек­ла­ру­ють го­товність ви­да­ва­ти по­зи­ки АПК. «Прак­тич­но всі бан­ки го­тові кре­ди­ту­ва­ти аг­раріїв, — ка­же за­ступ­ник го­ло­ви правління Райф­фай­зен Бан­ку Аваль Віктор Гор­ба­чов. — У нас ко­жен п’ятий кре­дит, на­да­ний бізне­су, ад­ре­сується са­ме підприємству АПК. На по­ча­ток ро­ку наш порт­фель кре­дитів для АПК ста­но­вив близь­ко 5 млрд грн. Вод­но­час по­над 65% по­зик бу­ло ви­да­но без­по­се­ред­ньо аг­ро­ви­роб­ни­кам».
 «Для нас аг­рар­на індустрія — од­на з пріори­тет­них. Ча­ст­ка кре­дитів аг­раріям у порт­фелі бан­ку май­же дорівнює ча­ст­кам інших провідних індустріаль­них сек­торів еко­номіки», — за­ува­жує ди­рек­тор де­пар­та­мен­ту підприємств АПК, хар­чо­вої, лег­кої про­мис­ло­вості і торгівлі Промінвест­бан­ку Сергій Се­ре­да.
Влас­не, кре­ди­ту­ван­ня цієї пріори­тет­ної для на­шої країни га­лузі еко­номіки з кож­ним ро­ком стає все вигіднішим та «три­мається» ви­нят­ко­во на ко­мерційно­му сек­торі.
Зо­к­ре­ма, на сьо­годні ос­нов­ни­ми грав­ця­ми на рин­ку кре­ди­ту­ван­ня АПК ви­с­ту­па­ють АТ «Райф­фай­зен Банк Аваль», ПАТ «Банк “Київська Русь”», ПАТ «VAB Банк», ПАТ «Креді Агріколь Банк», ПАТ «Дер­жав­ний ощад­ний банк Ук­раїни». Вод­но­час дер­жав­на підтрим­ка досі за­ли­шається над­то слаб­кою. На сьо­годні Міністер­ст­во аг­рар­ної політи­ки та про­до­воль­ст­ва Ук­раїни за­яви­ло про прин­ци­по­во но­ву си­с­те­му кре­ди­ту­ван­ня га­лузі сільсько­го гос­по­дар­ст­ва — під іпо­те­ку землі, що дасть змо­гу за­лу­чи­ти до­дат­кові інве­с­тиції у вітчиз­ня­ний аг­ро­про­мис­ло­вий ком­плекс.
Крім іпо­те­ки землі як ос­нов­ної за­ста­ви для от­ри­ман­ня кре­ди­ту, но­ва си­с­те­ма пе­ред­ба­чає ство­рен­ня Дер­жав­но­го зе­мель­но­го фон­ду як інсти­ту­ту кон­тро­лю за обігом зе­мель та уп­равління зем­ля­ми дер­жав­ної влас­ності. Міністер­ст­во про­по­нує та­кож ство­ри­ти Дер­жав­ний зе­мель­ний іпо­теч­но-інве­с­тиційний банк і вве­с­ти обов’яз­ко­ве стра­ху­ван­ня сільсь­ко­го­с­по­дарсь­кої про­дукції. Но­ва схе­ма кре­ди­ту­ван­ня при­пу­с­кає та­кож за­про­ва­д­жен­ня пільго­во­го кре­ди­ту­ван­ня (до 10% річних) у спеціалізо­ва­но­му бан­ку.
Вод­но­час кре­ди­ту­ван­ня бан­ка­ми аг­ро­сек­то­ру за­ли­шається про­бле­мою. Чо­му?
Ле­онід Ко­за­чен­ко, го­ло­ва Ра­ди підприємців при Кабміні: «Сьо­годні дві тре­ти­ни аг­раріїв за всіма па­ра­ме­т­ра­ми мо­жуть роз­ра­хо­ву­ва­ти на от­ри­ман­ня кре­дитів. Ра­зом із тим, не всі во­ни на це йдуть. Ад­же 90% сільгоспви­роб­ників не за­до­во­лені умо­ва­ми по­зик, і тільки 5% ве­ли­ких гравців мо­жуть "при­див­ля­ти­ся" до них».
Іван То­мич, го­ло­ва Со­ю­зу сільсько­го­с­по­дарсь­ких об­слу­го­ву­ю­чих ко­о­пе­ра­тивів: «Дрібні та се­редні ви­роб­ни­ки пе­ре­важ­но бе­руть ко­роткі кре­ди­ти — на два-три місяці у пік гос­тро­го дефіци­ту обіго­вих коштів. Най­частіше такі кри­тичні мо­мен­ти на­ста­ють у період після жнив — на­пе­ре­додні осінньої посівної. До се­ред­нь­о­ст­ро­ко­во­го кре­ди­ту­ван­ня, як пра­ви­ло, вда­ють­ся се­редні і ве­ликі гос­по­дар­ст­ва — для технічно­го пе­ре­оз­б­роєння, прид­бан­ня но­вої техніки, а до дов­го­ст­ро­ко­во­го — аг­ро­хол­дин­ги й ті, хто міцно стоїть на но­гах».
Олек­сандр Ба­ку­мен­ко, го­ло­ва ра­ди ди­рек­торів асоціації «Со­юз птахівників Ук­раїни»: «На­сто­ро­жує те, що всьо­го ли­ше 200 млн грн пе­ред­ба­че­но на ком­пен­сацію кре­дит­них відсотків ко­мерційних банків. Усім відо­мо, що най­до­рожчі гроші, з відсот­ко­вою став­кою 20–22%, — тільки в Ук­раїні. На 1 грн дер­жа­ви, яка ком­пен­сує кре­дит­ну став­ку, що бу­ла у ме­жах 10–15%, бізнес за­лу­чає 10 грн. Ек­с­пер­ти пе­ре­ко­нані: як­би у бю­д­жеті з цією ме­тою бу­ло пе­ред­ба­че­но хо­ча б 1,5 млрд грн, то АПК міг би ге­не­ру­ва­ти у ко­мерційні бан­ки 15 млрд грн тих кре­дитів, що потрібні для по­пов­нен­ня обіго­вих за­собів».
 
Але все ж сподівай­мо­ся на кра­ще. Зо­к­ре­ма, на те, що аг­рарії і бан­ки «знай­дуть» один од­но­го. На ко­ристь усім. І на­сам­пе­ред — еко­номіці Ук­раїни.