Спецможливості
Технології

Снігові плісняви озимих колосових

24.01.2019
1343
Снігові плісняви озимих колосових фото, ілюстрація

За останні кілька десятиріч агровиробники все частіше стикаються з наслідками ураження озимих зернових культур сніговими пліснявами. Зазвичай проблема стає помітною навесні після танення снігу. Однак для того, щоб ефективно запобігти появі цієї проблеми і вибудувати стратегію захисту, перш за все потрібно точно визначити етіологію хвороби.

 

Снігові плісняви — це комплекс хвороб, спричинених низькотемпературними грибами і грибоподібними організмами. Традиційно поняття «снігова пліснява» ототожнюють із «фузаріозною сніговою пліснявою». Разом із тим достатньо часто зустрічають ураження тифульозом. Крім цих хвороб, симптоми снігової плісняви викликає гриб Sclerotinia borealis (snow blight, snow scald) і ооміцети Pythium spp. Загальноприйняті назви — «склеротиніоз» і «пітіозна снігова пліснява».

Проте найпоширенішою серед вищеназваних хвороб є рожева снігова пліснява, яка уражує всі озимі зернові культури. Збудником хвороби є гриб Monographella nivalis. Протягом тривалого часу гриб належав до роду Fusarium і називався Fusarium nivale. Утім, 1983 року, після детального аналізу сукупності особливостей вид був віднесений до роду Microdochium.

Тож термін «фузаріозна снігова пліснява» є некоректним. У світовій практиці він поширений як «рожева снігова пліснява» (pink snow mold), що добре характеризує симптоматику хвороби, коли після танення снігу на листкових піхвах уражених рослин з’являються розпливчасті плями з блідим нашаруванням, яке згодом набуває рожевого кольору (фото 1). Уражені листки склеюються й засихають. Збудник хвороби наявний в агроценозах зернових колосових культур протягом усього вегетаційного періоду, зумовлюючи також плямистість листя, ураження колоса й зерна.

Посів тритикале озимого, уражений рожевою сніговою пліснявою (фото М. Ключевича)У роки з незначним рівнем снігового покриву зафіксовано поширення хвороби у вигляді плямистості листя. Локалізація плям різна: листкові піхви, середина або край листкової пластини. Плями мали світло-коричневий центр і темну коричнево-фіолетову облямівку. Її ширина помітно варіює (фото 2). В мікроскоп на плямах можна виявити спороношення збудника M. nivale.

Хвороба поширена на півночі і в центрі Європи, США, Канаді. За даними російських учених, в умовах Західного Сибіру снігова пліснява уражує жито озиме майже щороку і набуває епіфітотійного розвитку 1–2 рази за 10 років. У Краснодарському краї відзначають як розвиток снігової плісняви, так і опік листя, спричинений грибом M. nivalis. У Московській області розвиток снігової плісняви у 1996–2000 роках на посівах зернових коливався у межах від 40 до 50%. За даними С. В. Тазіної (2005), ураження зернових культур хворобою проявлялося щороку і багато коливань на — рівні від 12 до 48%.

За даними білоруських учених плісняву зустрічають в усіх регіонах як на пшениці, так і на тритикале. До того ж поширення хвороби на тритикале іноді досягає 100%, а на пшениці — 37,2–48,8%. Важливою біологічною особливістю М. nivale є здатність рости і спричиняти ураження злаків у широкому температурному діапазоні — від 0 до 26°С і навіть під снігом.

Відомо, що метеорологічні умови відіграють вирішальну роль в інтенсивності розвитку рожевої снігової плісняви. Зокрема, ранній перехід температури через 0°С, випадання снігу на непромерзлий ґрунт, висота снігового покриву, його тривалість.

Ураження листя грибом Microdochium nivale (фото М. Ключевича)Шкідливість хвороби полягає в недоборі врожаю через загибель частини рослин, а також зниження кущистості тих, що вижили після ураження. На насіннєвих озимих зернових збудник захворювання спричинює зниження ряду морфологічних показників. За даними Ю. Б. Трофімової та Н. А. Боме (2006), на житі озимому зменшуються висота рослин, площа листкової поверхні, довжина колоса, щільність колосків, маса зерен з рослини. Крім цього, погіршується польова схожість насіння й створюється загроза появи хвороби наступного року. Значно вища шкідливість М. nivale відзначена в посівах пшениці озимої в Краснодарському краї, де ураження проявлялось також у вигляді фузаріозного опіку листя.

За результатами багаторічних досліджень, проведених лабораторією фітопатології ІЗР НААН, встановлено, що в Україні рожева снігова пліснява найпоширеніша в західних регіонах. Зокрема, найчастіше її прояв спостерігали в Львівській, Тернопільській, Хмельницькій, Івано-Франківській областях. В окремі роки спалахи хвороби відмічали в Дніпропетровській, Полтавській, Харківській та Чернігівській областях.

Симптоми тифульозу озимої пшениці (фото Т. Кислих)Погодні умови в Сумській, Хмельницькій та Вінницькій областях досить часто зумовлюють утворення льодової кірки і як наслідок — інтенсивніше ураження «низькотемпературними» грибами. Поширення хвороби у посівах пшениці в окремі роки сягає 80–100%, а розвиток — 30–50%.

На Поліссі ураження посівів тритикале озимого рожевою сніговою пліснявою виявлено в сезонах семи з дев’яти років досліджень. Максимальний розвиток хвороби (38%) відзначено навесні- 2013. Було виявлено пряму залежність між тривалістю снігового покриву й розвитком снігової плісняви та встановлено, що ураження хворобою відбувається за умов, коли його тривалість перевищує 45 днів.

Крім рожевої, посіви озимих культур уражує також сіра, або крапчаста (gray snow mold, speckled snow mold) снігова пліснява, поширеніша назва якої — «тифульоз» (typhula blight). Збудниками хвороби є базидіальні гриби Typhula incarnata і T. ishikariensis.

Листя інфікованих рослин знебарвлюється, склеюється між собою. За інтенсивного розвитку хвороби вузол кущіння руйнується. На тканинах, уражених грибом T. Ishikariensis, формуються округлі темно-коричневі, майже чорні склероції розміром 0,3–2 мм.

Склероції гриба T. incarnata червонувато-бурі, зазвичай більшого розміру (0,5–5 мм), неправильної форми, часто приплюснуті в центрі (фото 3).

Симптоми тифульозу озимої пшениці (фото Т. Кислих)Гриб T. ishikariensis інтенсивно уражує рослини за умови тривалого снігового покриву (до 150 днів і довше). Для відчутних втрат від колонізації озимих культур грибом T. incarnata потрібно близько 90 днів перебування під сніговим покривом.

Загалом ураженню посівів грибами роду Typhula сприяють умови, коли на непромерзлому ґрунті встановлюється ранній високий сніговий покрив. Разом із тим, дослідження російських учених доводять, що за значного інфекційного навантаження для ураження рослин грибом T. ishikariensis достатньо збереження снігового покриву протягом 30 днів.

Суттєве зниження урожайності озимих зернових культур виявлено в разі поширення хвороби на рівні понад 30%. Резерваторами інфекції, крім культурних озимих рослин, можуть бути бур’яни. Дослідження Л. Г. Сєрої (2001) доводять, що гриб T. ishikariensis уражує рослини 44 видів. За нашими даними, в Україні хвороба поширена в Харківській, Київській, Вінницькій, Дніпропетровській, Кіровоградській областях. У роки з тривалим сніговим покривом поширення хвороби сягає 25–30%, а розвиток — 10%.

Складність захисту озимих від снігової плісняви полягає, перш за все, в тому, що інфікування відбувається, зазвичай, восени, хвороба розвивається під сніговим покривом і рано навесні — за низьких температур.

Оскільки збудник рожевої снігової плісняви зберігається в агроценозах протягом усього вегетаційного періоду, спричинюючи ураження різних частин рослини, особливу увагу слід приділяти моніторингу хвороби й проведенню організаційно-господарських та агротехнічних заходів. До агрозаходів у боротьбі проти снігової плісняви належить підживлення азотом, проте надмірне його внесення спричинює значне ураження рослин. Важливо застосовувати оптимізоване мінеральне живлення та осіннє внесення калійних і фосфорних добрив.

Основними заходами, що знижують накопичення інфекції в ґрунті, є сівозміна та глибока оранка. Так, зниження насичення сівозмін озимими зерновими, вирощування як попередників і передпопередників для них культур, що не є рослинами-господарями для снігової плісняви, сприяють зниженню ураження хворобою. Проти снігової плісняви рекомендовано також передпосівне протруєння насіння препаратами, внесеними до Переліку пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні.

 

С. Ретьман, д-р с.-г. наук

Т. Кислих, канд. с.-г. наук

О. Шевчук, канд. с.-г. наук, Інститут захисту рослин НААН

М. Ключевич, канд. с.-г. наук, Житомирський національний агроекологічний університет

Журнал «Пропозиція», №12, 2017 р.

Advertisement

Інтерв'ю
Ле­онід Ко­за­чен­ко, на­род­ний де­пу­тат, пре­зи­дент Ук­раїнської аг­рар­ної кон­фе­де­рації
Чи ре­аль­но «за­пу­с­ти­ти» земельну реформу вже за рік? Як дер­жа­ва має за­хи­с­ти­ти влас­ників паїв і аг­раріїв? Що че­кає на них 2017 ро­ку? Чи вдасть­ся по­до­ла­ти ко­рупцію в дер­жаві? На ці
Володимир Шульмейстер. Народився в Миколаєві. Закінчив Миколаївський кораблебудівний інститут ім. адмірала С. О. Макарова за спеціальністю «турбінобудування», інженер-механік. Захистив докторську дисертацію з матеріалознавства. З 24 грудня 2014 року по 30 грудня 2015 року обіймав посаду першого заступника міністра інфраструктури України
Український інститут майбутнього - незалежний аналітичний центр, який прогнозує зміни і моделює різноманітні сценарії розвитку подій в Україні, пропонує альтернативні рішення. Основні напрямки

1
0