Кліматично-орієнтоване сільське господарство в Україні

Нова кліматична політика ЄС і міжнародних організацій викликала занепокоєння широких кіл виробників по всьому світі. Адже вона вимагає закрити цілі галузі. І хоча йдеться передусім про видобуток корисних копалин, енергетику і металургію, нова кліматична політика вимагає радикальної зміни екологічних стандартів, а відтак і виробничих технологій, у багатьох галузях. Звісно, якщо вони не хочуть зіткнутися з заборонними бар’єрами на шляху своїх товарів до ЄС. Зокрема, багато претензій у борців за клімат до сільського господарства. І якщо в ЄС фермерам уже пообіцяли допомогу на екологічну модернізацію їхніх технологій, то у багатьох українських сільгоспвиробників на це просто немає коштів.

Саме для стимулювання переходу невеликих сільгоспвиробників на технології, що передбачають зниження викидів вуглецю, Міжнародна Фінансова Корпорація започаткувала проєкт «Розвиток фінансування кліматично-орієнтованого сільського господарства». Сайт «Пропозиція» детальніше розпитав про цей проєкт у керівниці програми з розвитку зеленого фінансування IFC в Україні Лії Сороки.

З яких етапів складається новий проєкт IFC і скільки часу він триватиме?

Зміна клімату становить вагому загрозу для розвитку сільського господарства, частка якого в експортному кошику України є найбільшою серед усіх секторів. Водночас його внесок у сукупний об’єм викидів парникових газів також є значним.  Обов’язковою умовою для продуктивного аграрного сектору є впровадження екологічно відповідальних методів господарювання, одним з яких є «вуглецеве землеробство». У той час як деякі сільськогосподарські виробники вже впроваджують кліматично-орієнтовані практики в рослинництві, тваринництві, лісовому господарстві та рибальстві, багато компаній не можуть дозволити собі нові технології через обмежений доступ до фінансування.

Щоб вирішити цю проблему, Проєкт IFC «Розвиток фінансування кліматично-орієнтованого сільського господарства», що реалізується у партнерстві з Федеральним міністерством фінансів Австрії, співпрацюватиме з урядом та фінансовими установами над розробкою нових продуктів та послуг «зеленого» фінансування для аграріїв. Таке цільове фінансування дасть їм можливість впроваджувати кліматично-орієнтовані практики та технології, що допоможуть підвищити продуктивність діяльності та рівень доходів, одночасно допомагаючи країні боротися зі зміною клімату. Проєкт триватиме до 31 грудня 2023 року.

Проєкт IFC сприятиме більш широкому застосуванню кліматично-орієнтованих методів у сільському господарстві та підтримуватиме впровадження кліматичних стандартів, включно зі стандартами «вуглецевого землеробства», що допоможе не лише покращити конкурентоспроможність та продуктивність сектору, а й слугуватиме інструментом для монетизації скорочень викидів парникових газів.

У рамках проєкту IFC працює у трьох ключових напрямках:

• консультаційна робота з банківськими установами над підвищенням обізнаності працівників щодо фінансування кліматично-орієнтованих технологій та розробкою відповідних фінансових продуктів;
• розвиток потенціалу малих та середніх сільськогосподарських підприємств з метою демонстрації ефективності запровадження кліматично орієнтованих практик — відмови від оранки, запровадження технологій точного землеробства, ефективного зрошення, та раціонального застосування мінеральних добрив тощо;
• підтримка розвитку вуглецевого ринку та відповідної системи обліку та торгівлі вуглецем, що дасть можливість аграріям, які відстежують кількість вуглецю та застосовують «вуглецеве землеробство» (себто, використовують технології, які дозволяють накопичувати вуглець у  ґрунті), отримати додаткове джерело доходів, яке може допомогти покрити їх витрати на придбання кліматично-орієнтованої техніки та обладнання.

Таким чином, проєкт сприяє формуванню пропозиції фінансових продуктів, що покращить ситуацію з доступом до зеленого фінансування в Україні, і одночасно підтримує попит з боку сільгоспвиробників на придбання обладнання та впровадження технологій, що сприятимуть адаптації до зміни клімату.

Які господарства можуть отримати доступ до фінансування і на яких умовах? Яку суму вони можуть отримати?

Для прискорення розвитку кліматично-орієнтованого сільського господарства в Україні проєкт IFC підтримуватиме дрібних сільгоспвиробників, які не можуть дозволити собі нові технології через обмежений доступ до фінансування. Наразі ми працюємо з місцевими постачальниками технологій та обладнання, а також з кількома українськими банками над розробкою програм «зеленого» фінансування, що включатимуть позики та консультативну підтримку. Умови фінансування в рамках даної програми будуть повідомлені після завершення цієї роботи.

Яку ще підтримку сільгоспвиробників, крім доступу до фінансування, надає проєкт?

В рамках проєкту IFC «Розвиток фінансування кліматично-орієнтованого сільського господарства» передбачається проведення серії тренінгів та семінарів для сільгоспвиробників. Основною метою є підвищення обізнаності сільгоспвиробників щодо переваг, провідних технологій та підходів до кліматично-орієнтованого сільського господарства. Проєкт також  проведе інформаційно-роз’яснювальну кампанію щодо фінансових інструментів, які допоможуть аграріям покрити витрати на впровадження  кліматично-орієнтованих практик.

Які стимули до впровадження кліматично-орієнтованого сільського господарства отримує сільгоспвиробник – учасник проєкту?

Передбачається, що сільгоспвиробники, що братимуть участь у проєкті, отримають кращий доступ до фінансування та знань, необхідних для застосування кліматично-орієнтованих методів. Проєкт дослідить можливість впровадження в Україні системи обліку та торгівлі вуглецевими кредитами, яка міститиме набір кількісних показників та стандартів кліматично-оптимізованого сільського господарства, і яка дозволить фермерам продавати свої вуглецеві кредити і використовувати дохід від продажу на покриття вартості кліматично-орієнтованого обладнання.

Простою мовою, вуглецевий кредит — це еквівалент однієї тонни парникового газу (CO₂), який поглинається рослинами із повітря та накопичується в ґрунті, підвищуючи його врожайність. Цей процес відбувається шляхом впровадження різних технологій, наприклад,  введення сівозміни, застосування покривних культур, зменшення механічного обробітку ґрунту, обмеження застосування мінеральних добрив та ЗЗР, збільшення використання органічних добрив та випасання худоби тощо.

Торгівля вуглецевими квотами може стати гарним прикладом, щоб мотивувати фермерів запроваджувати та розширяти застосування кліматично-орієнтованих практик. 

Які, на вашу думку, основні  принципи відновлювального сільського господарства?

За даними нещодавньої діагностики приватного сектору, виконаної IFC, аграрний сектор України може продовжувати відігравати роль провідного глобального постачальника продовольства, за умови, що йому вдасться подолати несприятливий вплив зміни клімату.

Ось чому фермерам вкрай необхідно змінити традиційні методи ведення сільського господарства та перейти на рішення екологічно відповідального сільського господарства.

Спираючись на досвід фермерів у Північній та Південній Америці, Південній Африці та Україні, IFC пропонує розглянути наступні принципи відновлюваного сільського господарства, які допоможуть підвищити ефективність використання сільськогосподарських ресурсів.

Коротко про самі принципи:

1. Рівномірне розподілення пожнивних залишків по поверхні поля, що забезпечує захист від ерозії, зберігає вологу та захищає поверхню ґрунту від прямих сонячних променів та екстремальних перепадів температури.
2. Мінімізація обробітку ґрунту, що забезпечує початок відновлення ґрунтових сполук, порового простору, покращує ґрунтову біологію та живлення рослин. Глибокий обробіток ґрунту призводить до формування горизонтальної структури з відокремленням щільних горизонтальних шарів. Натомість потрібно відновити природну вертикальну структуру ґрунту, що надасть можливість забезпечити збереження вологи, ріст коренів углиб та циркуляцію поживних речовин.
3. Використання покривних культур.  Ріст коренів углиб забезпечує вертикальну структуру ґрунту, швидке поглинання вологи під час опадів, циркуляцію поживних речовин. Корені покривних культур сприяють внесенню вуглецю в ґрунти. Без покриву ґрунти схильні до швидкого випаровування вологи, розвитку ерозії, знищення біологічного різноманіття, поширення бур’янів.
4. Різноманітність, себто підтримка регулярної сівозміни. За кліматично-орієнтованої технології стратегія сівозміни розробляється із врахуванням боротьби з бур’янами, шкідниками та хворобами, які в іншому випадку розвиваються в монокультурах. За допомогою сівозміни  також відбувається розширення біорізноманіття, що забезпечує відновлення гумусу і родючості ґрунтів.
5. Інтеграція тваринництва. Випасання тварин на покривних культурах та пожнивних рештках забезпечує додаткове джерело харчового різноманіття для тварин, підвищує біологічну активність ґрунту.

Що  все-таки передбачає відновлюване сільське господарство: мінімальний обробіток ґрунту чи саме нульовий? Чи можливо працювати за методом смугової оранки (strip-till)?

Як доводить міжнародний досвід, будь-яка стратегія, спрямована на зменшення обробітку ґрунту, додавання покривних культур, введення сівозміни із мінімум 4-х культур, зміну підходу до живлення рослин (скорочення використання мінеральних добрив), допомагає адаптуватися до зміни клімату, одночасно сприяючи збільшенню обсягів виробництва сільгосппродукції. Отже перехід від традиційного обробітку ґрунту до мінімального, включно з технологіями strip-till або нульового обробітку, матимуть позитивний вплив,  але кожна з цих технологій матиме різний ступінь впливу на накопичення вуглецю в ґрунті.

Якщо ці технології настільки кліматично-оптимізовані, то чому на початку 90-х, коли нульовий обробіток був майже невідомий в Україні, українські ґрунти поглинали вуглекислого газу більше, ніж виділяли, а зараз, коли на півдні багато хто перейшов на нульовий обробіток, ми бачимо зворотній ефект?

Є декілька причин. Технології мінімального обробітку ґрунту в Україні застосовувалися з 1970-х років за умов дотримання сівозміни та вирощування багаторічних трав для тваринництва. У 1990-х роках, у свою чергу, структура рослинництва зазнала радикальних змін та відбувся перехід до монокультур. Окрім того, сектор тваринництва був суттєво скорочений, що призвело до зникнення пасовищ багаторічних трав. Усі ці зміни стали передумовою трансформації підходів до обробітку ґрунтів.

Чому, на Вашу думку, у нас дехто відмовляється від технології нульового обробітку через кілька років?

При переході на нульовий обробіток дуже цікаво виглядає економія на технологічних операціях, а саме заощадження на пальному та на оплаті праці, менша кількість задіяної техніки. Однак технологія нульового обробітку вимагає глибокої теоретичної підготовки та довгострокового планування, що не є традиційним підходом для українського аграрія. В перші роки переходу фермери стикаються зі складнощами, до яких не звикли, і не знають як їх вирішити.

Технології та принципи нульового обробітку були прийняті в широкій практиці протягом останніх 30-40 років у сільському господарстві США, Канади, Бразилії та Аргентини. Найпотужніші світові виробники сільськогосподарської продукції перейшли на цю технологію як основну. Ці країни готові поділитись своїм досвідом та агрономічними знаннями для забезпечення переходу від традиційної технології до нульового обробітку.

Дієвими способами розв’язання цієї задачі є обмін досвідом та створення об’єднань фермерів, зацікавлених у нульовому обробітку.

Як відбувається утилізація метану з відходів тваринництва? Якщо йдеться про біогазову установку, то за якої мінімальної кількості поголів’я є сенс її будувати?

Кліматично-орієнтоване сільське господарство передбачає застосування відходів тваринництва як органічного добрива. Звичайно, спочатку із відходів тваринництва можна виробляти біогаз, а залишок після бродіння (дигестат) застосовувати у якості добрива. Невеликі біогазові установки можна будувати вже при наявності 100 голів великої рогатої худоби. При цьому з точки зору екології можна отримати потрійний ефект – попередження викидів парникових газів, можливість ефективної утилізації отриманого метану у якості енергоносія та отримання органічного добрива із залишку після бродіння.

Богдан Малиновський, b.malinovskiy@univest-media.com