Захист сої від бур'янів

Найбільшої шкоди сої завдають бур’яни, які з’являються раніше або одночасно зі сходами цієї культури. Відповідно, соя має слабку конкурентоздатність щодо бур’янів, особливо в перші 40–50 днів вегетації. Із видового складу домінуючими засмічувачами посівів сої є їхні однорічні дводольні та злакові види.

Cеред особливо небезпечних і масових видів бур’янів на посівах сої звичайної в усіх ґрунтово-кліматичних зонах вирощування в Україні є: щириця звичайна (Amaranthus retroflexus L.), гірчак розлогий (шорсткий) (Polygonum lapathifolium L.), гірчак березкоподібний (Polygonum convolvulus L.), лобода біла (Chenopodium album L.), амброзія полинолиста (Ambrosia artemisiifolia L.), гібіск трійчастий (Hibiscus trionum L.), нетреба звичайна (Xanthium strumarium L.), паслін чорний (Solanum nigrum L.), лутига розлога (Atriplex patula L.), переліска однорічна (Mercurialis annua L.), канатник Теофраста (Abutilon theophrasti Medicus) тощо. Серед злакових видів бур’янів найбільшої шкоди сої завдають: мишій сизий (Setaria glauca L. Pal.Beauv.), півняче просо (Echinochloa crus-galli L. Pal.Beauv.), елевзина індійська (Eleusine indica L. Gaertn.) та інші.

У господарствах із низьким рівнем культури землеробства в посівах сої наявні такі багаторічні види бур’янів: осот польовий (Sonchus arvensis L.), осот рожевий (Cirsium аrvense L.), берізка польова (Convolvulus arvensis L.), пирій повзучий (Elytrigia repens L.), а також амброзія полинолиста, лобода біла, види щириці та ін. Окремо виділяють хвощ польовий (Equisetum arvence L.). Це спорова рослина, яка розмножується одноклітинними спорами та вегетативно — частиною кореневищ, бульбочками. На нього добре діють препарати з групи 2,4-D, дикамби й гербіциди суцільної дії. У посівах сої ефективним заходом контролю хвоща польового є внесення по вегетації у фазі 2–3 листків культури гербіциду кломазон, 480 г/л до 0,3 л/га. За великої кількості опадів під час застосування кломазону можливе часткове пригнічення рослин сої, але в разі дотримання норми внесення та використання оригінальних препаратів суттєвої фітотоксичності у культури не спостерігали.

Дослідження ефективності дії ґрунтових та післясходових гербіцидів на посівах сої були проведені в зоні нестійкого зволоження (Білоцерківська дослідно-селекційна станція ІБКіЦБ) на чорноземі глибокому, малогумусному, вилугованому, крупнопилуватому. Грамініциди — зона недостатнього зволоження (Веселоподільська ДСС) — чорнозем слабосолонцюватий, содово-солончаковий, малогумусний.

У дослідах застосовували таку технологію вирощування сої: попередник — кукурудза, підготовка ґрунту восени — оранка (18–22 см), культивація з внесенням аміачної води N90. Навесні — закриття вологи, культивація з внесенням аміачної води N41, передпосівна культивація «Європак» і сівба. Норма висіву насін­ня — рекомендована для даної ґрунтово-кліматичної зони. Ґрунтові гербіциди вносили суцільним наземним обприскуванням після висіву (витрата робочої рідини — 300 л/га), післясходові — у фазі 1–2 справжніх листків рослин культури, грамініциди — 3–5 листків (витрата робочої рідини — 200 л/га). Препарати вносили ручним обприскувачем Stihl SG 20, розпилювачі щілинного типу. Обліки бур’янів проводили на постійно зафіксованих площадках у рамці розміром 1,25 х 0,20 = 0,25 м², які накладали в чотирьох місцях по діагоналі. Кількість бур’янів (шт./м²) по видах фіксували на 30-й день після внесення ґрунтових гербіцидів та на 14-й день — післясходових та грамініци­дів. Видовий склад бур’янів визначали за допомогою довідників.

За результатами досліджень у посі­вах сої в період масових сходів у контрольному варіанті (без внесення гербі­цидів) налічували 115,4 шт./м² бур’янів. Серед них у структурі забур’яненості кількість щириці звичайної становила 10%, злинка канадська — 15,7%, незабутниця дрібноквіткова — 11,4%, лобода біла — 6,3%, гірчак березкоподібний і почечуйний — 7,7 і 3,7%, паслін чорний — 5,5% та ін. Злакові види: мишій сизий — 23,2 шт./м², або 20,1% та плоскуха звичайна — 12,3 шт./м², або 10,7%.

За внесення гербіциду S-метолахлор, 312,5 г/л + тербутилазин, 187,5 г/л у нормі витрати 4,5 л/га зменшення чисельності сходів бур’янів порівняно з контролем в середньому становило 78,0%. Біологічна ефективність дії гербіциду на однорічні дводольні види бур’янів на 30-й день після внесення становила 66,2–87,1%, на малорічні злакові — 92,5–93,6% (рис. 1.). До того ж кількість видів щириць зменшилася на 74,6– 75,7%, видів гірчаків — 74,0–75,8%, лободи білої — 66,2%. Дещо меншу біоло­гічну ефективність відзначено за внесення гербіциду ацетохлор нормою 2,5 л/га — 64,5% на дводольні види бур’янів та 82,9% — на злакові.

На відміну від гербіцидів на основі хлорацетанілідів група триазинони є добре розчинна у воді (від 1000 до 1800 мг/л). Більш рухливі по ґрунтовому профілю, діють фітотоксично під час застосування в ґрунт до висі­ву, сходів, висаджування розсади чи за обробки вегетуючих сходів бур’янів. Так, внесення гербіциду метрибузин, 700 г/кг за нормою витрати 1,0 кг/га забезпечило зменшення забур’яненості посівів сої в середньому на 77,5%. Відзначено високу ефективність гербіциду проти гірчака березкоподібного і почечуйного — 80,8 і 78,5%, пасліну чорного — 90,5%, щириці звичайної — 79,8% гірчиці польової — 83,0%, злинки канадської — 81,8%. Водночас злакові види бур’янів виявили стійкість проти препарату, а ефективність контролю становила 62,1% — плоскухи звичайної, 61,1% — мишію сизого. Проти дводольних видів бур’янів біологічна ефектив­ність гербіциду метрибузин, 700 г/кг — 80,6%, що для ґрунтового гербіциду є досить високим показником.

Внесення гербіциду метрибузин нормою витрати 1,0 кг/га на 5-й день після висіву за наявності в ґрунті вологи (ділянку сої поливали водою з розрахунку 30 мм опадів) тільки підвищує біологічну ефективність препарату — до 82,1% проти дводольних видів бур’янів. Втім, рівень контролю злакових видів не перевищував 61,7%.

Водночас використання гербіцидів ґрунтової дії має цілу низку недоліків. Вони проявляють високу гербіцидну активність лише за умов достатнього зволожування ґрунту, потребують ком­бінації декількох діючих речовин для контролю однодольних та дводольних видів. Можуть виявляти фітотоксичність на рослини сої в разі зміни вологості ґрунту чи інших погодних чинників.

Враховуючи це, останнім часом активно вивчають можливості внесення післясходових гербіцидів, насамперед селективної (м’якої) дії на рослини сої. Перевірені часом гербіциди з групи похід­них тіадіазину проти дводольних видів бур’янів бентазон, 480 г/л нормою витрати 1,5–3,0 л/га. Перспективним гербіцидом для контролю однорічних дводольних бур’янів є тифенсульфурон-метил 750 г/кг нормою витрати 8 г/га.

На момент внесення вищенаведених гербіцидів у фазі одного-двох справжніх листків рослин сої кількість бур’янів на контролі становила 111,3 шт./м², із них однодольні — 30,9%, жабрій звичайний — 16,5%, види гірчаків (розлогий, почечуйний, березкоподібний) — 16,1%, канатник Теофаста — 7,6%, щириця звичайна та жминоподібна — 9,1%, лобода біла — 5,6%, талабан польовий — 5,5% та інші види.

Обробка посівів сої гербіцидом бентазон з нормою витрати 2,0 л/га забезпечило зменшення забур’яненості на 72,1% (рис. 2). До того ж біологічна ефективність дії препарату проти од-норічних дводольних видів бур’янів становила 76,4%. За підвищення норми внесення до 3,0 л/га біологічна ефективність зросла до 84,5%. Кіль-кість видів щириці зменшилась на 84,3–86,1%, лободи білої — на 82,4%, видів гірчаків — 90,2–93,9%, пасліну чорного — на 92,1%.

За внесення гербіциду тифенсульфурон-метил 750 г/кг нормою витрати 8 г/га біологічна ефективність дії проти однорічних дводольних видів бур’янів становила 86,1%. Гербіцид добре контролює щирицю звичайну — 90,4%, талабан польовий — 93,4%, гірчак почечуйний — 90,3%, канатник Теофаста — 91,8%. Водночас біологічна ефективність проти однорічних злакових видів як за внесення бентазону, так і тифенсульфурон-метилу залишається на рівні 48,9–58,9%.

Відповідно виникає необхідність застосування бакових сумішок гербіци­дів із різним механізмом впливу, що зумовлено не тільки розширенням спектру їхньої дії, але й можливістю зменшити ризик виникнення резистенції. На посівах сої рекомендовано бакові сумі­ші гербіцидів на основі тифенсульфурон-метил, 750 г/кг нормою витрати 6,0–8,0 г/га разом із бентазон, 480 г/л нормою внесення 1,5–2,0 л/га.

Досліджено біологічну ефективність дії грамініцидів на основі діючих речовин: клетодим, 120 і 240 г/л, хізалофоп-П-етил, 5%. Обприскування бур’янів проводили у фазі активного росту злакових видів: у рослин пирію повзучого заввишки 10–15 см, у півнячого проса, елевзини індійської, вівсюга звичайного та мишію сизого — два-чотири листки. Фаза розвитку сої за внесення грамініцидів — три-п’ять листків.

У посівах сої Веселоподільської ДСС до обробки гербіцидами злакові бур’яни були представлені однорічними та багаторічними видами. Серед малорічних: мишій сизий — 16,7 шт./м², або 30%, плоскуха звичайна — 8,8 шт./м2 (16%), вівсюг звичайний — 8,4 шт./м² (15%), багаторічних — пирій повзучий — 22,1 шт./м2, або 39%. Усього налічували 56,0 шт./м² злакових видів бур’янів.

У посівах сої Білоцерківської дос-лідно-селекційної станції перед обприскуванням серед злакових були: плоскуха звичайна — 12,6 шт./м², або 23%, мишій сизий — 9,9 шт./м², або 18%, елевзина індійська — 7,3 шт./м², або 14%, тонконіг однорічний — 5,6 шт./м², або 10%, пирій повзучий — 18,6 шт./м², або 35%.

Проведення захисту посівів сої від бур’янів за допомогою грамініциду хізалофоп-П-етил нормою витрати 2,0 л/га забезпечило зменшення забур’яненості однодольними видами на 91,6–92,6% залежно від зони зволоження (табл. 1). Кількість плоскухи звичайної до того ж зменшено на 92,7– 93,8%, мишію сизого — 90,9–98,2%, вівсюга звичайного — 95,1%, елевзини індійської — 96,2%, тонконіга однорічного — 91,2%, проте кількість пирію повзучого знижено на 84,9–85,9%. Збільшення норми внесення грамініциду хізалофоп-П-етил до 3,0 л/га надало можливість зменшити забур’яненість пирієм повзучим на 93,0–95,1%, втім біологічна ефективність — 97,12– 97,60%, рівень контролю однорічних однодольних видів — 98,15–98,43%. Після внесення гербіциду хізалофоп-П-етил нормою 3,0 та 2,0 л/га фітонцидного ефекту на рослинах сої не спостерігалося в обох пунктах проведення досліджень.

У разі своєчасного внесення клетодиму, 120 г/л, у нормі 1,2 л/га надало змогу зменшити кількість малорічних видів злакових бур’янів (мишію сизого, проса півнячого, елевзини індійської, тонконогу однорічного) на 92,67– 94,18%, що не поступається стандартної ефективності грамініцидів. За потреби контролю пирію повзучого норма внесення гербіциду клетодим, 120 г/л 0,8 і 1,2 л/га є малоефективною. Біологічна ефективність дії проти пирію повзучого — 48,9 і 52,9% (Веселоподільська ДСС) та 52,2 і 55,8% (Білоцерківська ДСС). Збільшення норми витрати гербіциду на основі клетодиму (120 г/л) до 1,6 л/га сприяло очищенню посівів культури від пирію повзучого на 89,3–90,3%, решта видів гинула на 97,1–98,0% (табл. 1), що було на рівні хізалофоп-П-етил за нормою витрати 3,0 л/га.

Проведення захисту посівів сої від бур’янів із використан­ням гербіциду клетодим, 240 г/л нормою витрати 0,4 та 0,5 л/га разом із ПАР, 1,2 та 1,5 л/ га в співвідношенні 1:3 забезпечило зменшення забур’яненості злакових видів бурянів на 88,78–92,78% та 91,98–92,46% залежно від зони проведення досліджень. До того ж біологіч­на ефективність дії препарату проти однорічних злакових видів бур’янів — в межах 91,77– 94,75% та 92,95–93,70%, пирію повзучого — 79,8–84,9% та 86,8–90,5%. Внесення гербіциду клетодим, 240 г/л нормою витрати 0,5 л/га разом із ПАР, 0,5 л/га в співвідношенні 1:1 забезпечило ефективний контроль малорічних злакових видів на рівні 90,8–93,9%, тоді як ефективність проти пирію повзучого знижено до 82,4–87,6% залежно від зони зволоження. Підвищення норми клетодиму (240 г/л) до 0,8 л/га разом із ПАР, 0,8 л/га має біологічну ефективність проти злакових видів бурянів на рівні 94,65–95,04%.

За візуального огляду дослідних ділянок після внесення клетодиму (120 і 240 г/л) фітонцидного ефекту на рослинах сої не спостерігали.

Гербіциди на основі діючої речовини клетодим мають загальний механізм дії порушення синтезу ліпідів у засмічених рослинах, проте зернобобові культури проявляють стійкість проти цих препаратів. Тому застосування грамініцидів на посівах сої не пригнічує культуру.

Таким чином надійний захист рослин сої від бур’янів включає внесення після висіву сої гербіциду на основі метрибузину, 700 г/кг нормою витрати 0,8–1,0 кг/га, по сходах — бакову композицію бентазон, 480 г/л нормою витрати 2,0–2,5 л/га + тифенсульфурон-метил, 750 г/кг нормою витрати 6–8 г/га + ПАР, 0,2 л/га. Грамініциди рекомендовано вносити через тиждень.

У разі домінування злакових видів бур’янів застосовують: тифенсульфурон-метил, 750 г/кг 6–8 г/га + ПАР, 0,2 л/га + грамініцид (нормою проти однорічних злакових) або бентазон 2011 480 г/л 1,5–2,0 л/га + тифенсульфурон-метил, 750 г/кг 6–8 г/га + ПАР, 0,2 л/га + грамініциди.

С. Ременюк, канд. с.-г. наук,

В. Різник, наук. співробітник, відділ гербології, Інститут біоенергетичних культур і цукрових буряків

Журнал «Пропозиція», №6, 2017 р.