Ринок молока: стан та перспективи

Попередні підсумки діяльності молочної галузі свідчать про подальше скорочення обсягів виробництва. Зменшення пропозиції молочної продукції на внутрішньому ринку супроводжується зростанням цін. Відтак, залишається сподіватися, що наступний рік буде роком стабілізації галузі та основою для подальших позитивних змін.

О. Маслак,
 канд. екон. наук, керівник Центру стратегічних досліджень АПК Сумського національного аграрного університету
 
Виробництво та споживання молока зменшилося
За даними Держкомстату України, 2010 року фонд споживання молока становив 9,5 млн т, або 206 кг, розрахунково на одну особу. Поступове зменшення споживання молока триває впродовж останніх п'яти років. За період 2006-2010 років воно скоротилося на 14%. Така тенденція є наслідком зменшення виробництва продукції в сільському господарстві та переробній промисловості. Враховуючи рекомендовані Міністерством охорони здоров'я річні норми споживання молока однією особою (на рівні 380 кг), фонд споживання продукції має становити 17,5 млн т. Проте офіційна статистика свідчить про інші показники розвитку галузі.
2010 року виробництво молока становило 11,2 млн т, що на 3% менше за попередній період. Загалом за 2006-2010 роки виробництво молочної сировини зменшилося на 2 млн т. Така динаміка супроводжувалася скороченням поголів'я корів. За п'ять останніх років їхня чисельність зменшилася на 716 тисяч і становила на початок нинішнього року 2,6 млн голів.
Показники розвитку галузі за 10 місяців поточного року свідчать про наявність негативних тенденцій й донині. За січень-жовтень 2011 року обсяги виробництва молока скоротилися на 2% до відповідного періоду минулого року, поголів'я корів - майже на 3%. Подібно до попередніх років понад 80% молока виробляють господарства населення.
Зменшення виробництва молочної сировини призвело до її подорожчання. З травня по листопад 2011 року спостерігалася тенденція до зростання цін на продукцію. Так, за цей період середні закупівельні ціни на молоко від сільськогосподарських підприємств збільшилися до 30% та досягли 3,7-4,1 грн/кг; господарств населення, відповідно, - 45% та 2,9-3,0 грн/кг. Проте впродовж листопада-грудня 2011 року молочна сировина подешевшала в середньому на 4-6%. У другій декаді грудня 2011 року середні ціни на молоко від сільськогосподарських підприємств становили 3,6 грн/кг; господарств населення - 2,8 грн/кг. Попри цінові коливання, ціни на молоко класу "екстра" не опускалися нижче 4 грн за кілограм.
За дев'ять місяців поточного року на переробні підприємства надійшло 3,6 млн т молочної сировини, що становить 41% загального виробництва. Рівень товарності молока суттєво відрізняється за категоріями виробників. Так, сільськогосподарські підприємства спрямовують на переробку 89% виробленої продукції, господарства населення - 25%. При цьому обсяги реалізації сировини великими виробниками зростають (+6% до відповідного періоду минулого року), а дрібних - зменшуються (-13%). Загалом молокопереробні підприємства отримали молокосировини, порівняно з минулим роком, на 4% менше.
Ситуація на сировинному ринку має визначальний вплив на розвиток переробної промисловості. За підсумками січня-жовтня 2011 року, виробництво масла вершкового зменшилося до відповідного періоду минулого року на 4%, спредів та жирових сумішей - 6%, сирів кисломолочних - 3%, сирів жирних - 15%, кисломолочних продуктів - 1%. Відтак, підсумкові показники поточного року з виробництва основних видів молочної продукції значно поступатимуться тим, що були минулого року.
Основними причинами нинішнього стану галузі є: нестабільний рівень закупівельних цін на молоко, відсутність вигідної товаровиробникам середньо- та довгострокової кредитної політики, значне зменшення кількості великих товарних підприємств, високий рівень спрацювання основних засобів виробництва, низька купівельна спроможність населення тощо. Отже, вітчизняне молочне скотарство потребує проведення невідкладних дій від товаровиробників, переробників та органів державної влади, спрямованих на якісні зміни в галузі.

Перспективи
відродження галузі
Розвиток великотоварного виробництва. Основою стабільного функціонування галузі в майбутньому є великотоварне виробництво. Проте перехід до масштабного виробництва продукції потребує створення належної матеріально-технічної бази, а відтак - значних капіталовкладень. Орієнтовна потреба в коштах для будівництва сучасного молочно-товарного комплексу на 1 тис. гол. основного стада, обладнаного доїльним залом, за безприв'язного, боксового утриманя корів становить 84,4 млн грн. З цих коштів на будівництво приміщень виділяється близько 52 млн грн, придбання нетелей - 18, техніки для обслуговування - 1,3, обладнання для кормовиробництва - 13,1 млн грн. За продуктивності корів 8 тис. кг молока на рік рівень рентабельності молочного скотарства становитиме 72%, що забезпечить окупність інвестицій через 5,1 року.
Такі проекти будуть привабливими для інвесторів, які пов'язують свою майбутню діяльність з молочним бізнесом. Окрім цього, доцільним є запровадження інноваційних підходів господарювання в середніх за розмірами сільськогосподарських підприємствах, в тому числі фермерських господарствах. Сільськогосподарські підприємства з площею ріллі 4-6 тис. га можуть побудувати або реконструювати наявні підприємства з потужністю 400-600 корів. Будівництво таких ферм передбачає менші суми інвестицій. Для введення в дію нової ферми на 400 корів необхідно близько 39 млн грн, з яких будівельні роботи оцінюються в межах 59% загальних витрат, придбання нетелей - 18, техніки - близько 1, обладнання для кормовиробництва - 22%. Такі ферми стануть основою для налагодження ефективного виробництва. Їхня рентабельність оцінюється до 69% з терміном окупності капіталовкладень близько 5,6 року.
За даними НДІ "Украгропродуктивність", до 2015 року в Україні передбачається будівництво 860 нових тваринницьких приміщень на 223,3 тис. місць та реконструкція (модернізація) понад 3 тис. приміщень на 517,4 тис. місць. Відтак, залучення інвестицій в великотоварне виробництво забезпечить збільшення виробництва молока та підвищення його якісних показників.
Підтримка дрібнотоварного виробництва. Досягнення перспективних показників розвитку галузі неможливе без підвищення ефективності господарювання дрібних товаровиробників. У період становлення великотоварного виробництва особисті селянські господарства забезпечать значну частку потреб внутрішнього ринку. За підсумками 2010 року, 28% домогосподарств утримували корів. Серед них тільки 20% мали двох корів, а близько 4% - три і більше. До 2015 року планується збільшити в 2,5 раза кількість особистих селянських господарств, які утримують трьох і більше корів. До того ж, доцільно створювати міні-ферми на 10-12 корів. Такий підхід є необхідним для України. Виробництво молока в міні-фермах потребує незначних капіталовкладень та частково може вирішити питання підвищення якості молочної сировини. Окрім цього, дрібнотоварним виробникам доцільно об'єднуватися в молочарські кооперативи задля сприяння формуванню товарних партій продукції, її централізованій реалізації та можливості підвищення закупівельних цін.

Потреба державної підтримки
Інноваційна перебудова галузі має супроводжуватися цілеспрямованою державною підтримкою. Зокрема, для розвитку великотоварного виробництва необхідним є розширення доступності до середньострокових (до 3 років) та довгострокових (до 8 років) кредитів комерційних банків за рахунок часткової компенсації з Державного бюджету ставок користування запозиченими коштами. А також подовження та збільшення фінансування на відшкодування суб'єктам господарювання вартості будівництва і реконструкції тваринницьких комплексів. Окрім цього, значною підтримкою для залучення інвестицій у великотоварне виробництво буде спрощення дозвільної процедури на впровадження тваринницьких проектів та бюджетної підтримки будівництва інженерної інфраструктури, а саме: електричних, газових мереж, системи водопостачання тощо.
Селянські господарства, які виробляють товарне молоко та бажають збільшити поголів'я корів, мають отримувати державну підтримку на рівні з сільськогосподарськими підприємствами. Потребують пролонгування програми часткової компенсації зазнаних витрат на придбання обладнання для доїння й охолодження молока, реєстрацію й ідентифікацію худоби господарств населення, штучне осіменіння маточного поголів'я тощо.
Реалізація визначених напрямів розвитку галузі забезпечить створення сприятливого інвестиційного середовища для досягнення оптимального рівня насиченості внутрішнього ринку молоком та молочною продукцією.

Привабливість світового ринку
Привабливість інвестування в молочну галузь передбачає можливість реалізації продукції на зовнішніх ринках. Стабільний попит світового ринку на якісні молоко та молочні продукти забезпечує вітчизняним виробникам гарантії збуту продукції та валютних надходжень.
За прогнозами Продовольчої і сільськогосподарської організації ООН (FAO), у 2011 році світове виробництво молока та молокопродукції в перерахунку на молоко досягне 727 млн т, що майже на 2% перевищить результат попереднього року. При цьому країни, що розвиваються, нарощують виробництво швидшими темпами порівняно з розвиненими країнами.
Найбільші темпи зростання спостерігаються у Китаї та Індії. Так, у поточному році виробництво молочної продукції у Індії становитиме майже 122 млн т, що на 4% перевищить показники попереднього року; у Китаї виробництво досягне 46 млн т (+7% до минулорічного). Спільно країни Азії збільшили світовий молочний вал на 10 млн т, що становить 71% загального зростання. Окрім цього, зростання виробництва на 1-1,5% відбулося у США, Пакистані та Європейському Союзі.
Збільшення виробництва молока спричинило підвищення торгівельної активності. Продаж на зовнішніх ринках молочної продукції оцінюється 2011 року на рівні 49,5 млн т, що на 5% більше за обсяги попереднього року. Обумовлено це підвищеним попитом країн Азії та Росії. Найбільшими постачальником молочної продукції на світові ринки залишаються країни Океанії. На 2011 рік Австралією та Новою Зеландією реалізовано на зовнішніх ринках понад 18 млн т продукції, що на 4% перевищує минулорічний рівень. Зростання активності в торгівлі пов'язують із збільшенням експорту з США та Європейського Союзу. Якщо 2010 року ці країни сумарно експортували 16,3 млн т молочної продукції, то в 2011 збільшили обсяги продажів на 1,2 млн т, перевищивши третину обсягів світової торгівлі.
На початку 2011 року спостерігалося незначне зниження світових цін на масло (країни Океанії, на умовах FOB) до $3,6-4,1 тис./т, сир Чедер - $3,25-4,5 тис./т. Ціни на сухе знежирене молоко були стабільними - $3,2-3,5 тис./т. Країни Європейського Союзу продавали масло по $4,8-5,5 тис./т, сухе знежирене молоко - $3,15-3,40 тис./тонну.
Порівняно із середніми показниками 2002-2004 років, індекси цін на молоко в січні-жовтні 2011 року зросли в 2,2 раза. У подальшому експерти прогнозують поступове підвищення цін на молоко та молочну продукцію та їхнє перебування на високому рівні. Основними причинами цього є зростання населення в світі, а також зацікавленість у харчуванні якісними продуктами. Відтак, ситуацією на світовому ринку можуть скористатися вітчизняні аграрії. Для цього слід виробляти конкурентоспроможну (на зовнішніх ринках) продукцію, а це залежить від впровадження інноваційного переоснащення галузі.