Рік 2018-й: новий рекорд і нові проблеми

Нещодавно 2018 рік попрощався з нами. Яким він видався для нас усіх, для нашої країни, її економіки в цілому та аграрної галузі зокрема?

На перший погляд, рік був дуже вдалий, адже у 2018-му вітчизня­ні аграрії оновили історичний рекорд валового збору зернових, підій­шовши впритул до нового рубежу — 70 млн т. Відтак усе реальнішими стають прогнози, з яких ще 15 років тому сміяли­ся й трейдери, й сам агробізнес — щодо можливості виробництва 100 млн т зерна.

І цей показник може бути досягнутий навіть швидше, ніж на разі стверджують найсміливіші прогнози. Адже саме життя змушує аграріїв форсувати вро­жайність: все менше прибутку дає тонна зерна, та й не тільки його. Навіть те, що «ожив» ринок пшениці, не особливо додає оптимізму. Бо разом із появою передумов для зростання цін на пшени­цю… падають ціни на низку інших важ­ливих культур.

Особливо підвели очікування аграріїв бобові. Так, ціни на горох уперше опус­тилися нижче від цін на пшеницю. В рази знизилася вартість нуту та сочеви­ці, завдяки реалізації яких багато вітчиз­няних аграріїв мріяли добре заробити. І надалі зростанню цін на бобові заважа­тиме демпінг із боку Казахстану, де, зда­ється, всі нафтодолари вирішили витра­тити на сільське господарство: і полови­на витрат на пальне відшкодовується, і закупівля техніки, й багато іншого. Та ще й оренда землі коштує від п’яти дола­рів до півдолара за гектар на рік (!).

Цілком передбачуваним став і вели­чезний урожай кукурудзи: і не лише з урахуванням збільшення посівних площ, а й завдяки зростанню врожай­ності у головних кукурудзосійних регіо­нах країни (там навіть за звичайних, не те що новітніх, технологій «на круг» збирали не менше як 10 т/га). Втім, неприємним сюрпризом стало зниження цін на качанисту, адже цілком логічно: що більше збираємо, то нижчі ціни про­понує ринок. Знижується прибутковість навіть таких культур, як соняшник і соя, котрі довгий час виступають «рятівним колом» для сільгоспвиробників. Як резюмував директор фірми «Украгроконсалт» Сергій Феофілов, рентабельність сільського господарства з 2015 року знизилася з 80 до 20%, а найближчими роками може зменшитися до 10% і навіть нижче.

Втім, вітчизняні аграрії звикли жити та працювати за таких цінових «гойда­лок», тож господарювати для них з невеликою рентабельністю — не так уже й страшно. Тому освоюють вони нові культури, нові види бізнесу, як-от: гли­бока переробка сировини, органічне виробництво тощо, — що навіть за сут­тєвого коливання внутрішніх і світових цін на найприбутковішу продукцію дають змогу і самим заробити, і про дер­жаву подбати. І все це — завдяки шир­шому застосуванню інноваційних підхо­дів та технологій (позитивна динаміка продажів нової техніки, засобів захисту рослин та інтенсивність їхнього застосу­вання у різних за формою власності гос­подарствах свідчать на користь цього).

Все більше тривожить фермерів наближення запуску ринку землі. Звичайно, у латифундистів можуть бути свої «шкурні» інтереси. І полягають вони не в тому, щоб скупити землю, а, навпаки, щоб продовжити нинішній ста­тус кво, адже орендувати землю значно дешевше, ніж купувати. Правила гри на ринку землі, які пропонує уряд, ніде правди діти, цілком цивілізовані й спря­мовані на підтримку малих і середніх аграріїв. Однак останні бояться, що пар­ламентські «наперсточники» (а про дея­ких нардепів ходять чутки, що вони й справді ними були в буремні 90-і) у своїх гірших традиціях під час другого читання «з голосу» вночі приймуть пару-трійку маленьких поправок, які перевернуть закон із ніг на голову.

Водночас легше стало протидіяти рейдерам. І нападів поменшало, а, головне, їхня успішність значно зни­зилася: фермерам порівняно швидко вдавалося повернути контроль над власними активами. Але й тут є своя ложка дьогтю, ще й добряча: рейдер­ством почали «балуватися» правоохо­ронці, блокуючи роботу господарств за допомогою таких самих сумнівних рішень судів із інших областей. Щоправда, й проти цієї схеми висо­кокваліфіковані юристи, здається, знайшли прийом: так, наприклад, компанії «Ільяшев і партнери» вдало­ся розблокувати роботу «Росток Холдингу», заблоковану саме поліці­єю. Втім, чи по кишені такі юристи звичайному фермерові?

Рік 2018 для всіх і кожного запам’ятається перебігом подій, які так чи інакше вплинули на особисте життя кожного українця та в цілому на розви­ток країни. Поганий він був чи хоро­ший — залежить від суб’єктивного сприйняття дійсності, бо наше життя — це чергування чорних і білих смуг, і для кожного переважає той чи інший колір. Та як би там не було, давайте з оптиміз­мом дивитися в майбутнє! І нас дуже тішить той факт, що під час зустрічей із сільгоспвиробниками в їхніх господар­ствах, на виставках чи інших галузевих заходах, ми повсякчас переконуємося в тому, що, попри все, вітчизняні аграрії не втрачають оптимізму і твердо стоять біля керма «локомотива» української економіки. Адже хоча сільське госпо­дарство й справді надто непередбачува­не, та все ж серед несподіванок, на щастя, є й приємні.

Закінчення природного й виробни­чого річного циклу — це завжди під­сумки та уроки, аналіз яких хоч на дещицю має допомогти нам наступного року долати негаразди, менше робити помилок і цілеспрямованіше йти до успіху. Тому ми попросили представників ряду компаній висловитися про те, яким став для них 2018 рік. Отже, в спецпроекті «Підсумки 2018 року» читайте оцінки минулого року від представників компаній: Alfa Smart Agro, Lemken, Monsanto, «Полетехніка», «БТУ-Центр», Veles Agro, «Тетра Агро» і «РОПА Україна».