Сучасні підходи до вибору обладнання для сушіння зерна

У зв’язку з різким подорожчанням енергоносіїв, сьогодні на перше місце виходить економічна складова вибору обладнання та самого процесу сушіння.

Інвестуючи мільйони (то й десятки мільйонів гривень) в елеваторне обладнання, досить частими є проблеми невідповідності обладнання заявленим параметрам продуктивності. Причин цьому безліч. І рідко, а практично ніколи, виробник не вкаже на власні прорахунки. Але є методики, які ще на етапі вибору обладнання дають змогу оцінити технічні можливості зерносушарок.

Олександр Холод, директор ТОВ «ТОРНУМ», розкриває всі підводні камені вибору обладнання, що дає змогу правильно інвестувати в нього та, найголовніше, отримати швидке повернення витрачених коштів.

Що можете сказати про роботу елеваторів попередніх сезонів. Які можна зробити висновки?

— На початку сезону 2022–2023 були дуже великі побоювання. Адже не було розуміння того, як ситуація в аграрному секторі буде розвиватися далі, було дуже багато факторів, які впливали і впливають на ринок. Отримати достовірну інформацію про ситуацію можна було лише із власних джерел. Тому ми провели невеличке опитування серед наших клієнтів щодо їхнього бачення ситуації та основних проблем, які створюють перешкоди для їхньої роботи.

Першочергово ми очікували відповіді, які стосуються експорту та цінової політики на зерно, що склалася на ринку минулого року. Але наші клієнти на перше місце поставили проблему низького темпу збирання сільськогосподарських культур. Так, дійсно, сезон збирання 2022 був дуже складним і тяжким, що призвело до того, що близько 5 млн га із незібраними культурами залишилися зимувати у полі. А це неминучі втрати.

Головними причинами несвоєчасного збирання було те, що не вистачало потужностей для доробки врожаю. Адже минулого року пізня осінь не дала змогу своєчасно зайти в поле. Практично всі культури, а це соя, соняшник, кукурудза потрібно було збирати в один і той же час. А потужностей для сушіння банально не вистачало. Адже сушити необхідно було практично кожну зібрану тонну. На фоні того, що потрібно було збирати всі культури одночасно також були проблеми із зернозбиральною технікою. Це також важливо. Але головною перепоною для своєчасного збирання збіжжя минулого року була таки відсутність необхідних потужностей для сушіння зерна.

Здорожчання енергоносіїв також постійно переслідує вітчизняних аграріїв. Як останніми роками змінювалися витрати, пов’язані із сушінням зерна?

— Це досить важливе питання, яке яскраво показує доцільність інвестування у свій зерносушильний комплекс. Якщо у 2020 році витрати, пов’язані із сушінням кукурудзи, становили лише 11 % від усіх витрат (вирощування, транспортування, зберігання, реалізація), то у 2022 році це було вже 50 %.

Далі слід звернути увагу на різницю собівартості, отриману за сушіння на власному елеваторі та у випадку сушіння зерна на промислових елеваторах. У разі використання власної зерносушарки собівартість минулого року була на рівні 59 грн/т*%. У випадку використання послуг із зерносушіння сторонніх елеваторів, собівартість становила близько 202 грн/т*% (сушіння та логістика). Тобто, за зняття вологи на 10 % на кожній тонні фермер несе витрати у розмірі 2020 грн.

Кращого прикладу, який показує доцільність будівництва власного зерносушильного комплексу, годі й наводити: фермерські господарства, які мають власні, навіть невеличкі, зерносушарки мають набагато кращу економіку порівняно з підприємствами, які користуються послугами сушіння зернових. І господарства із власними зерносушарками є більш конкурентоспроможними на ринку.

Ринок якось відреагував на високу собівартість сушіння?

— Так, минулого року була неймовірна кількість запитів на будівництво зерносушарок. Цього року ми отримали удвічі більше запитів, ніж попереднього сезону, й утричі більше, ніж у період до війни. Попит шалений. Адже всі аграрії зрозуміли, що без власної зерносушарки зароблятимуть всі окрім нього.

З другого боку є величезний соціально-політичний тиск. Адже йде війна й значні інвестиції є доволі ризикованими. Всі учасники ринку дуже обережні у цьому плані. Всі кроки є досить виваженими. Повернення інвестицій у короткостроковій перспективі є головним.

Швидке повернення інвестицій можливе лише за використання якісного обладнання, яке відповідає розрахунковій продуктивності. Якщо говорити про цей параметр, то можна відзначити, що він є досить нестійким? Скільки сьогодні коштує продуктивність?

— Для того, аби краще зрозуміти будь-який процес, потрібно стати замовником, практиком, що використовує відповідне обладнання. Ми поставили себе на місце фермера і виявили, що на ринку поширена схема продажів, коли озвучується планова продуктивність сушарки, яку продають, та реальна продуктивність, яку отримує користувач.

Для прикладу, цього року найзатребуванішими були зерносушарки із продуктивністю 600 т/добу. Аналізуючи роботу обладнання можна сказати, що більшість представлених на ринку зерносушарок ніколи не досягає вказаної у технічній документації продуктивності. І обладнання, яке теоретично має сушити 600 т/добу, реально здатне висушити лише 480 т. По суті різниця у вищенаведених цифрах продуктивності становить 20 %. Тобто, якщо ми інвестуємо 350 тис. євро у зерносушарку, то 70 тис. — це марно витрачені кошти. Це інвестиція в ніщо. Але це ще не все. Ми знаємо, що сама по собі зерносушарка без відповідного транспортного обладнання, зерносховищ тимчасового та постійного зберігання — нічого не варта. Якщо зерносушарка аналогічної продуктивності коштує близько 350 тис. євро, то обладнання під неї коштуватиме не менше 200 тис. євро.

Тобто неправильний вибір зерносушарки призводить до того, що ви втрачаєте близько 20 % інвестицій.

Невже ще на етапі вибору не можна перевірити, прорахувати продуктивність обладнання?

— За вибору зерносушарки одним із ключових параметрів, за яким можна оцінити її реальну продуктивність, є кількість повітря, яку зерносушарка може через себе пропустити. Саме повітря є головним теп­ловим агентом сучасних зерносушарок. І тут логіка дуже проста — є повітря, волога забирається, немає – процес сушіння не відбувається. Фізичні властивості повітря нам чітко говорять, що його один кубічний метр може в себе вмістити максимум 19 грам води за температури теплового агенту 110 °С та зниженню до 47 °С, це лагідний режим сушіння. Відповідно, для того аби висушити одну тонну кукурудзу із вологості 24 % до 14 % нам потрібно «винести» із неї 100 кг води. Це можливо лише у випадку проходження через неї не менше 5263 м³ повітря.

Знаючи цю інформацію, можна легко вирахувати, за який проміжок часу вентилятори, встановлені на зерносушарці, «викачають» вологу із наявного у зерносушарці зерна. Звичайно, цей об’єм повітря потрібно нагріти, це визначається потужністю пальника, та вмістити зерно в шахті, а це об’єм зернової шахти, але головним параметром, що задає продуктивність зерносушарки, є потік повітря, який може через себе вона пропустити.

Другий момент, на який слід звернути увагу, — це паспортна і реальна продуктивність вентиляторів. Як правило, ці два параметри ніколи не відповідають один одному, і паспортна продуктивність на 30–40 % вища, ніж буде реальна.

Сушіння зернових — це ціла наука. Окрім вищенаведених прикладів, що ще впливає на продуктивність процесу?

— Зерносушарка — серце елеватора. Але функціонувати без додаткового допоміжного обладнання вона не може. Але що цікаво, якщо ми правильно підберемо зерносушарку і допоміжне обладнання, яке відповідатиме заявленій продуктивності, то це ще не є гарантією того, що вона постійно буде забезпечувати цю продуктивність. Звучить як маячня, але це реалії. Чому так відбувається? Тут слід звернути увагу на організацію технологічного процесу, а саме завантаження зерносушарки зерном. Як правило, робочий процес виглядає так: зерно завантажується в буферні ємності, звідти воно поступає до сушильних камер, сушиться і відвантажується до сховищ. Все просто. Але головною проблемою є те, що зерно, яке надходить з полів, має різну вологість. І це дуже сильно впливає на продуктивність зерносушарки. Адже вологіше зерно слід сушити довший проміжок часу, сухіше — менший.

Галузевий стандарт нам говорить, що у зерносушарку повинне надходити біологічно стигле зерно із різницею вологості не більше 2 %. А тепер — найголовніше, про що ніхто не говорить, — кожен відсоток вологості більший за цю різницю (понад 2 %) зменшує продуктивність зерносушарки на 7 %. Тобто, неправильно побудована технологічна схема завантаження зерносушарки досить сильно «б’є» по продуктивності.

Для того, аби зерносушарка працювала стабільно, зерно безпосередньо з поля ніколи не можна завантажувати у зерносушарку. Першою його зупинкою на елеваторі повинна бути вентильована буферна ємність із продуктивністю вентилювання не менше 10 м3 повітря за годину на кожну тонну зерна. Вентилювати слід не менше ніж 12 годин. Лише за таких умов відбудеться перерозподіл вологи у зерні, що дає змогу правильно завантажити зерносушарку. Це дуже важливий технологічний прийом, на якому слід загострювати увагу.

Вітчизняні фермери вже навчилися обирати сільськогосподарську техніку, трактори, комбайни, плуги тощо. Нажаль до елеваторів якесь другорядне ставлення. Але інвестиції і можливі втрати від невідповідності обладнання у рази більші. Звертайтеся до професіоналів із досвідом і кожна інвестована в обладнання гривня буде працювати!

А. Сухина, a.sukhina@univest-media.com