Про­гноз хво­роб ріпа­ка на 2017 рі­к

Прогноз поширення і розвитку хвороб на ріпаку озимому і ярому є невід’ємною складовою інтегрованого захисту рослин. Відсутність прогнозування унеможливлює контроль і передбачення фітосанітарної ситуації посівів культури, своєчасного й ефективного застосування засобів захисту. Без прогнозу неминучі епіфітотії багатьох небезпечних хвороб, суттєві втрати врожаю, перевитрати матеріально-технічних засобів.

Про­гноз імовірно­го роз­вит­ку хво­­­роб на ріпа­ку ози­мо­му і яро­му 2017 ро­ку ґрун­тується на ос­­нові да­них об­лас­них дер­жав­них фіто­санітар­них інспекцій за­хи­с­ту рос­лин, які да­ють змо­гу пе­ред­ба­чи­ти ймовірний роз­ви­ток хво­роб на куль­турі 2017 ро­ку 
і своєчас­но ор­ганізу­ва­ти та про­ве­с­ти не­­об­­хідні профілак­тичні за­хо­ди за­хи­с­ту.

Чор­на ніжка

Роз­ви­ток хвороби на рос­ли­нах ріпа­ку ози­мо­го ус­клад­нить пе­ре­зимівлю ос­лаб­ле­них рос­лин, спри­чи­нить роз­ви­ток ко­ре­не­вих гни­лей піс­ля віднов­лен­ня ве­ге­тації 2017 ро­ку. На­­весні роз­ви­ток хво­ро­би про­гно­зу­ють від не­знач­но­го до помірно­го в ок­ре­мих осе­ред­ках за умов по­га­ної ае­рації ґрун­ту, про­хо­лод­ної до­що­вої по­го­ди, ве­ге­тації рос­лин на ущільне­но­му, бідно­му на по­­живні еле­мен­ти, ґрунті, ча­с­тим по­вер­нен­ням куль­ту­ри на по­пе­реднє місце.

Бак­теріоз ко­ренів

На­весні 2017 ро­­­ку ймовірне ура­жен­ня рос­лин ріпа­ку ози­мо­го відбу­ва­ти­меть­ся на по­лях за умов не­якісно­го пе­ред­посівно­го об­ро­бітку ґрун­ту під ози­мий ріпак, що спри­чи­ня­ти­ме ого­лен­ня ко­ре­не­вої ший­ки; на пло­щах за ранніх термінів сівби, що при­зво­дить до пе­ре­ро­с­тан­ня рос­лин і за пізніх — ко­ли рос­ли­ни вхо­дять у зи­­­му не­до­роз­ви­нені; ни­зь­ких тем­пе­ра­тур узим­ку за відсут­ності ста­ло­го сніго­во­го по­кри­ву; ут­во­рен­ня три­ва­лої льо­до­вої кірки на по­лях; часті відли­ги взим­ку, які про­во­ку­ють віднов­лен­ня ве­ге­тації рос­лин. Ука­зані чин­ни­ки зни­жу­ють опір рос­лин ріпа­ку ози­мо­го про­ти інфекційних хво­роб, спри­я­ють ін­­тен­­сив­но­му роз­вит­ку бак­теріозу ко­ренів.

Не­справжня бо­рош­ни­с­та ро­са (пе­ро­­но­с­по­роз)

Не­справжня бо­рош­ни­с­та ро­са (пе­ро­­но­с­по­роз)ура­жує ріпак ози­мий і ярий по­всю­ди, де ви­ро­щу­ють куль­ту­ру. Спри­ят­ливі по­годні умо­ви для пе­ре­зи­мів­лі рос­лин і збе­ре­жен­ня на них знач­но­го за­па­су з осені інфекції збуд­ни­ка хво­­­­ро­би спри­чи­ни­ли на­весні 2016 ро­ку інтен­сив­не ура­жен­ня ро­зет­ко­вих листків.

З ог­ля­ду на знач­ний за­пас інфекції збуд­ни­ка хво­ро­би в рос­лин­них решт­ках, ґрунті, за­ра­же­но­му насінні й ура­же­них з осені рос­ли­нах ріпа­ку ози­мо­го, 2017 р. за умов про­хо­лод­ної до­що­вої вес­ни й пер­­­шої по­ло­ви­ни літа ймо­вір­ний роз­ви­ток хво­ро­би від помірно­го до ін­­тен­­­сив­но­го як на ріпа­ку ози­мо­му, так і на яро­му.

Аль­тер­наріоз (чор­на пля­мис­тість)

Аль­тер­наріоз (чор­на пля­мис­тість) ви­яв­ляли в посівах ріпа­ку ози­мо­го та яро­го в усіх ґрун­то­во-кліма­тич­них зо­нах Ук­раїни. Інтен­сивніше хво­ро­ба роз­ви­ва­ла­ся в гос­по­дар­ст­вах Київ­сь­кої, Вінниць­кої, Кіро­во­градсь­кої, Іва­но-Франківської, Рівненсь­кої та Лу­гансь­кої об­ла­с­тей, де бу­ла ви­яв­ле­на на 50–100% об­сте­же­них площ ріпа­ку ози­мо­го, кіль­кість ура­же­них рос­лин ста­но­ви­ла 2–12, осе­ред­ка­ми 20–31%, за інтен­сив­ності ура­жен­ня 0,5–6,0%. Ура­женість хво­ро­бою стручків ріпа­ку ся­га­ла 3–6%.

В осінній період 2016 ро­ку аль­тер­на­ріоз ви­яв­ляли на ро­зет­ко­вих ли­ст­ках по­всю­ди, особ­ли­во на ранніх посівах ріпа­ку ози­мо­го. Інтен­сивніше по­ши­рен­ня хво­ро­би відбу­ва­ло­ся в гос­по­дар­ст­вах Львівської, Чер­кась­кої, Рівненсь­кої і Тер­нопільської об­ла­с­тей, хво­ро­бу ви­­яв­ля­ли на 7–50% об­сте­же­них площ з ура­жен­ням 2–4%, осе­ред­ка­ми 6–9% рос­лин.

Суттєве на­ко­пи­чен­ня інфекції в ура­же­них решт­ках, насінні ка­пу­с­тя­них рос­лин ство­рю­ють ре­альні підста­ви для про­гно­зу­ван­ня по­всюд­но­го роз­вит­ку аль­тер­наріозу цьо­горіч. Ха­рак­тер роз­вит­ку хво­ро­би за­ле­жа­ти­ме від по­год­них умов у період ве­ге­тації рос­лин: за умов ви­со­кої во­ло­гості повітря в період на­ли­ван­ня і дозріван­ня насіння ймовірний епіфітотійний роз­ви­ток хво­ро­би, на­сам­пе­ред у за­гу­ще­них, за­бур’яне­них, по­лег­лих посівах ози­мої та ярої куль­ту­ри, за пе­ре­до­зу­ван­ня ор­ганічних й азот­них до­б­рив, за умов ви­па­дан­ня ат­мо­сфер­них злив, що су­про­во­д­жу­ють­ся вітра­ми, після три­ва­лої за­су­хи, за тем­пе­ра­ту­ри ви­ще 22°С; за ви­па­дан­ня ряс­них рос уночі.

Фо­моз (рак стеб­ла, не­кроз ко­ре­не­вої ший­ки)

Фо­моз (рак стеб­ла, не­кроз ко­ре­не­вої ший­ки) ви­­яви­ли на 14,9% об­сте­же­них площ ріпа­ку ози­мо­го пе­ре­важ­но в гос­по­дар­ст­вах лісо­сте­по­вої і сте­по­вої зон Ук­раїни.
Вра­хо­ву­ю­чи на­яв­ний за­пас збуд­ни­ка хво­ро­би на рос­лин­них решт­ках і в на­сін­­ні, на ура­же­них рос­ли­нах ріпа­ку ози­мо­го 2017 ро­ку, за вес­ня­но­го бо­ро­ну­ван­ня посівів і на­не­сенні рос­ли­нам ме­ханічних по­шко­д­жень, за ча­с­тих опадів і ви­со­кої во­ло­гості повітря у фазі цвітін­ня рос­лин про­гно­зу­ють роз­ви­ток хво­ро­­би від помірно­го до інтен­сив­но­го на ріпа­ку ози­мо­му та яро­му.

Біла (скле­ротиніоз) і сіра (бот­ридіоз) гнилі

2017 р. роз­ви­ток гни­лей за на­яв­ності ви­со­кої (60–90%) во­ло­гості повітря і тем­пе­ра­тур 17...27°С, у фа­зи цвітіння — зе­ле­но­го струч­ка рос­лин, відбу­ва­ти­меть­ся в пер­шу чер­гу на за­бур’я­не­них, за­гу­ще­них, виляг­лих посівах, на по­лях, де ріпак роз­місти­ли після не­ре­ко­мен­до­ва­них по­пе­ред­ників (со­няш­ник, льон, ко­ноплі, ко­ню­ши­на, соя, греч­ка, ка­пу­с­та, огірки).

Біла пля­мистість (кільце­ва пля­мистість, сіро­стеб­лість)

Бе­ру­чи до ува­ги на­явність пев­но­го за­па­су інфек­­ції збуд­ни­ка білої пля­мистісті на ура­же­них решт­ках ка­пу­с­тя­них куль­тур, у за­ра­же­но­му насінні та ура­же­них рос­ли­нах рі­па­ку ози­мо­го за умов про­хо­лод­ної вес­ни у фа­зи бу­­тонізації — цвітіння рос­лин, за во­ло­гості повітря більш ніж 80% уп­ро­довж декількох діб, дов­го­т­ри­ва­ло­го зберіган­ня ро­си на ли­ст­ках ріпа­ку ймо­вірний роз­ви­ток хво­ро­би 2017 ро­ку на ріпа­ку ози­мо­му бу­де від слаб­ко­го до помірно­го.

Бо­рош­ни­с­та ро­са

За спри­ят­ли­вих для роз­вит­ку бо­рош­ни­с­тої ро­си умов про­тя­гом ве­ге­тації (су­ха спе­кот­на по­го­да або чер­гу­ван­ня три­ва­лих по­сух із ко­рот­ко­ча­сни­ми до­ща­ми, три­ва­ла втра­та тур­го­ру листків; не­до­три­ман­ня сівозміни і про­сто­ро­вої ізо­ляції між ка­пу­с­тя­ни­ми куль­ту­ра­ми, вне­сен­ня ви­со­ких доз азот­них до­б­рив) і на­яв­ності за­па­су інфекції в рос­лин­них решт­ках 2017 ро­ку ймовірність роз­вит­ку хво­ро­би на ріпа­ку ози­мо­му і яро­му бу­де від помірно­го до знач­но­го.

Циліндро­с­поріоз (світла пля­мис­тість)

За спри­ят­ли­вих для роз­вит­ку циліндро­с­поріозу умов про­тя­гом ве­ге­тації (ви­со­ка на­си­ченість повітря во­ло­гою, мря­ка, часті дощі, ту­ма­ни, вітря­на по­го­да) й на­яв­ності за­па­су інфекції в рос­лин­них решт­ках і насінні 2017 ро­ку ймовірність роз­вит­ку хво­ро­би на ози­мо­му ріпа­ку бу­де від не­знач­но­го до помірно­го.

Вер­ти­ци­ль­оз­не і фу­заріоз­не в’янен­ня

Вер­ти­ци­ль­оз­не і фу­заріоз­не в’янен­ня по­ши­ре­не в усіх ріпа­косійних рай­о­нах. Хво­ро­ба ви­яв­ляється у ви­гляді по­оди­но­ких рос­лин куль­ту­ри, які вна­слі­док ура­жен­ня провідної си­с­те­ми в’я­нуть і ги­нуть або пе­ред­час­но дозріва­ють у фа­зу мо­лоч­но-вос­ко­вої стиг­лості з плю­с­к­лим насінням.

За спри­ят­ли­вих для роз­вит­ку хво­ро­би умов (на­си­че­на сівозміна ка­пу­с­тя­ни­ми куль­ту­ра­ми, висів ріпа­ку після со­няш­ни­ку, льо­ну, ко­ню­ши­ни, сої, ко­но­пель, які ура­жує цей збуд­ник хво­ро­би) і знач­но­го за­па­су інфекції в рос­лин­них решт­ках 2017 ро­ку ймовірний про­гноз роз­ви­т­­ку хво­ро­би на рос­ли­нах ози­мо­го і яро­го ріпа­ку бу­де від слаб­ко­го до по­мірно­го.

За­хо­ди що­до об­ме­жен­ня по­ши­рен­ня хво­роб ріпа­ку

Од­ним з ефек­тив­них ме­тодів за­хи­с­ту ріпа­ку є ви­ве­ден­ня і ви­ко­ри­с­тан­ня стій­ких про­ти хво­роб гібридів і сортів, які здатні без за­сто­су­ван­ня або ско­ро­чен­ня ак­тив­них за­собів за­хи­с­ту куль­ту­ри фор­му­ва­ти ви­сокі, сталі та якіс­­ні вро­жаї. Ви­со­кою по­льо­вою стійкістю до біль­шості хво­роб ха­рак­те­ри­зу­ють­ся рай­о­но­вані сор­ти й гібри­ди рі­­па­ку ози­мо­го: Аба­кус, Арізо­на, Ар­се­нал, Багіра, Брен­та­но, Бу­чаць­кий, Ве­к­т­ра, Дже­с­пер, ДК Ес­та­ро, ЕС Артіст, ЕС Да­нуб, ЕС Гідро­мель, ЕС Мер­курій, Лек­сер, Мер­се­дес, Нель­сон, НК Технік, Оріолус, Ок­са­на, Пан­чер, Рікорді, Рум­ба, То­ка­та, Хен­рі, Че­ре­мош то­що; ріпа­ку яро­го: Ай­дар, До­б­ро­бут, Каліф, От­ма, Рудіс, Саль­са КП, Сіріус, Срібля­с­тий 1, Трап­пер, Ху­­зар, Юра та ін. Ви­­ко­ри­с­тан­ня цих сортів і гібридів суттєво зни­жує за­тра­ти на пе­с­ти­ци­ди, змен­шує за­бруд­нен­ня на­вко­лиш­нь­о­го се­ре­до­ви­ща фунгіци­да­ми.

Оптимальна сівозміна для ріпака

Най­мен­ша ура­же­ність рос­лин хво­ро­ба­ми відбу­вається у спе­ціа­­­лі­зо­ва­них сівозмінах, у яких ча­ст­ка ріпа­ку ста­но­вить 15–20% із мак­си­маль­ним на­си­чен­ням їх зер­но­ви­ми куль­ту­ра­ми. Такі сівозміни да­ють змо­гу вивести ріпак із бу­ря­ко­вих сівозмін, змен­ши­ти шкідливість бу­ря­ко­вої не­ма­то­ди на обох куль­ту­рах, об­ме­жи­ти по­ши­рен­ня хво­роб. На­си­чен­ня сівозміни ріпа­ком до 33% порівня­но із сівозміною, де він має ли­ше 13%, при­зво­дить до збільшен­ня ура­жен­ня рос­лин вер­ти­ци­ль­оз­ним в’янен­ням до 30%, світлою пля­мис­тіс­тю — до 45, білою гнил­лю — до 10, фо­мо­зом — до 5, аль­тер­наріо­зом — до 4%.

Че­рез відсутність спеціалізо­ва­них сі­­возмін ріпак ози­мий слід по­вер­та­ти на по­­­пе­реднє місце не раніше як че­рез чо­­ти­ри-шість років, а роз­рив між висівом ріпа­ком і цу­к­ро­ви­ми бу­ря­ка­ми й інши­ми ка­­пу­с­тя­ни­ми куль­ту­ра­ми має бу­ти не менш ніж п’ять років. Це дає змо­гу оз­до­ро­ви­ти ґрунт, істот­но змен­ши­ти за­па­си пер­вин­ної інфекції збуд­ників не­справ­жньої бо­­рош­ни­с­тої ро­си, аль­тер­наріозу, фо­мо­зу, білої і сірої гни­лей то­що. Так, у разі по­­вер­нен­ня ріпа­ку ози­мо­го на по­пе­реднє по­ле че­рез рік по­ши­рен­ня аль­тер­наріозу у фазі зе­ле­но­го струч­ка ста­но­вить 80–100% за інтен­сив­ності ура­жен­ня рос­лин 39,0–47,0%; у разі йо­го по­вер­нен­ня за два ро­ки ці по­каз­ни­ки ста­но­ви­ли 62–76 і 20–41% відповідно; че­рез три ро­ки — 36–44 і 6–12%; за чо­ти­ри — 20–33 і 2–5%.

Вибір по­пе­ред­ни­ка виз­на­ча­ють за ча­сом йо­го зби­ран­ня і від­сут­ністю за­­галь­них шкідників та збуд­ни­ків хво­роб. Кра­щи­ми по­пе­ред­ни­ка­ми для ріпа­ку ози­­мо­го є чор­ний і зай­ня­тий пар, зер­нові бо­бові куль­ту­ри, зла­ко­во-бо­бові суміші на зе­ле­ний корм; для ріпа­­ку яро­го — зер­нові по па­ру, кар­топ­ля, ку­ку­руд­за, ба­га­торічні тра­ви. Не ре­ко­мен­ду­ють сіяти ріпак після інших ка­пу­с­тя­них куль­тур і со­няш­ни­ку, льо­ну, ко­но­пель, які ура­жу­ють білі й сірі гнилі, вер­ти­ци­ль­оз­не й фу­заріоз­не в’янен­ня.

До­три­ман­ня про­сто­ро­вої ізо­ляції (0,5–1,0 км) між посіва­ми ріпа­ку ози­мо­го та яро­го, між насінни­ка­ми і то­вар­ни­ми посіва­ми ріпа­ку та інших ка­пу­с­тя­них куль­тур істот­но об­ме­жує по­ши­рен­ня ае­ро­ген­ної інфекції ба­га­ть­ох збуд­ників хво­роб, змен­шує ура­женість рос­лин хво­ро­ба­ми.

Ріпак най­ви­мог­ливіший до ро­дю­чості ґрун­ту й до­б­ре ре­а­гує на ор­ганічні та міне­ральні до­б­ри­ва. Не­при­датні для ріпа­ку ґрун­ти важкі, гли­нисті, за­бо­ло­чені, за­со­лені, кислі й легкі піщані, на яких рос­ли­ни силь­но ура­жу­ють ко­ре­неві гнилі, чор­на ніжка, фу­заріоз­не і вер­ти­ци­ль­оз­не в’янен­ня, ки­ла та інші хво­ро­би.

Уно­сять зба­лан­со­вані до­зи ор­ганіч­них і міне­раль­них до­б­рив на ос­нові ре­зуль­татів аг­рохімічно­го аналізу ґрун­ту. Зба­лан­со­ва­не жив­лен­ня рос­лин ма­к­ро- й мікро­е­ле­мен­та­ми суттєво підви­щує їхню стійкість до інфекційних хво­роб та інших стре­со­вих чин­ників. Кислі ґрун­ти обов’яз­ко­во вап­ну­ють.

Пе­ред­посівний об­робіток ґрун­ту

Своєчас­ний і якісний ос­нов­ний і пе­ред­посівний об­робіток ґрун­ту. Пе­ред­посівну куль­ти­вацію про­во­дять од­но­час­но із сівбою ріпа­ку ози­мо­го. Під ріпак ярий вда­ють­ся до та­ко­го са­мо­го об­робітку ґрун­ту, як і під ранні ярі зер­нові куль­ту­ри, подібно до по­кра­ще­но­го зя­бу. За ньо­го ство­рю­ють­ся спри­ят­ливі умо­ви для швид­ко­го про­ро­с­тан­ня на­­сін­­ня, по­яви дружніх сходів, підви­щен­ня стійкості рос­лин до інфекційних за­хво­рю­вань, при­ско­рюється міне­ралізація рос­лин­них ре­ш­ток у ґрунті, суттєво змен­шується за­пас ін­­фек­­ції ба­га­ть­ох збуд­ників хво­роб ріпа­ку.

До­три­ман­ня оп­ти­маль­них термінів сівби

На по­лях ран­­­ніх стро­ків сівби рос­ли­ни ози­мо­го ріпа­ку пе­ре­ро­с­та­ють, точ­ка рос­ту піднімається ви­со­ко над по­верх­нею ґрун­ту, внаслідок чо­го рос­ли­ни лег­ко по­шко­д­жу­ють­ся мо­ро­за­ми й ви­­мер­за­ють, а під знач­ним по­кри­вом снігу — випріва­ють 
у ре­­зуль­таті інтен­сив­но­го ура­жен­ня сніго­вою пліс­ня­­вою. 

На по­­лях пізніх строків сівби рос­ли­ни не всти­га­ють сфор­му­ва­ти роз­ви­ну­ту ко­ре­не­ву си­с­те­му і при­ко­ре­не­ву ро­зет­ку листків і ги­нуть у разі не­знач­но­го зни­жен­ня тем­пе­ра­ту­ри взим­ку. Стро­­­ки сівби суттєво ко­ри­гу­ють­ся на місцях пе­ре­дусім за на­яв­­ності во­ло­ги в ґрунті й об­роб­ки насіння ре­гу­ля­то­ра­ми рос­ту.

Ріпак ярий сіють од­но­час­но з ран­німи яри­ми зер­но­ви­ми куль­ту­ра­ми. Пізня сівба ріпа­ку яро­го сприяє ура­жен­ню рос­лин ко­ре­не­ви­ми гни­ля­ми, фо­мо­зом, бо­рош­ни­с­тою ро­сою.

Норма висіву

До­три­ман­ня оп­ти­маль­ної нор­ми висіву насіння для кож­но­го гібри­ду чи сор­ту, гли­би­ни за­гор­тан­ня насіння. У за­гу­ще­них посівах рос­ли­ни силь­но ура­жу­ють не­справжня бо­рош­ни­с­та ро­са, фо­моз, аль­тер­наріоз, у зрідже­них — світ­ла пля­мистість. У разі гли­бо­ко­го за­гор­тан­ня насіння в ґрунт про­ро­ст­ки рос­лин вис­на­жу­ють­ся, втра­ча­ють опір до па­то­ген­ної мікро­ф­ло­ри й інтен­сив­но ура­жу­ють­ся збуд­ни­ка­ми плісня­ви, ко­ре­не­вих гни­лей, чор­ної  ніжки. Бо­ро­ну­ва­ти по­­сі­­ви ріпа­ку слід у разі край­ньої по­тре­би, ли­ше як­що ут­во­рюється щільна по­­верх­не­ва кірка, то­му що цей захід за­в­дає рос­ли­нам чис­лен­них ме­ханічних по­шко­д­жень зу­ба­ми борін і при­зво­дить до ма­со­во­го за­ра­жен­ня їх фо­мо­зом.

Обов’яз­ко­вим за­хо­дом про­ти хво­роб ріпа­ку, збуд­ни­ки яких пе­ре­да­ють­ся насінням, є йо­го зне­за­ра­жен­ня про­ти зовнішньої та внутрішньої інфекцій доз­во­ле­ни­ми до ви­ко­ри­с­тан­ня в Ук­раї­ні фунгіци­да­ми-про­труй­ни­ка­ми (табл.).

Із ме­тою підви­щен­ня стійкості рос­лин про­ти хво­роб і підви­щен­ня насін­нєвої про­дук­тив­ності про­труєння насін­ня поєдну­ють з об­роб­кою од­ним із ре­­­ко­мен­до­ва­них для цієї куль­ту­ри ре­гу­ля­торів рос­ту.

Для вчас­но­го ви­яв­лен­ня по­чат­ко­вої стадії роз­вит­ку хво­роб на рос­ли­нах ріпа­ку та вжит­тя ефек­тив­них за­хис­них за­ходів що­до об­ме­жен­ня їхньої шкідли­вості потрібно си­с­те­ма­тич­но про­во­ди­ти моніто­ринг хво­роб у посівах ріпа­ку.

У кож­но­му кон­крет­но­му ви­пад­ку слід прий­ма­ти обґрун­то­ва­не рішен­ня за­леж­но від фіто­санітар­но­го ста­ну по­ля що­до доцільності про­ве­ден­ня профі­­лак­­­тич­них об­при­с­ку­вань фунгіци­да­ми посівів ріпа­ку про­ти хво­роб.

Як підбирати фунгіцид

Не­обхідний фунгіцид до­би­ра­ють з ура­ху­ван­ням спе­к­т­ра фунгіцид­ної дії та рівнів за­хис­ної спро­мож­ності пре­па­ра­ту сто­сов­но хво­роб, ви­яв­ле­них у по­­сі­вах ріпа­ку.
За умов пе­ре­ро­с­тан­ня рос­лин ози­мо­го ріпа­ку во­се­ни й пов’яза­но­го з цим зни­жен­ням їхньої зи­мостійкості, а та­­­кож у разі про­гно­зу роз­вит­ку аль­тер­на­­ріозу, фо­мо­зу, світлої пля­ми­с­тості, про­во­дять профілак­тичні об­при­с­ку­ван­ня рос­лин у фазі 4–7 листків фунгіци­да­ми, які ма­ють ре­тар­дантні вла­с­ти­вості (Се­тар 375 SC, Ка­рам­ба, Карамба Турбо, Тілт 250 ЕС, Ти­тул Дуо, Тілмор 240 ES, Фолікур 250 ЕW тощо). Ці пре­па­ра­ти не ли­ше ефек­тив­но стри­му­ють по­ши­рен­ня і роз­ви­ток хво­роб на рос­ли­нах, 
а й інгібу­ють ріст рос­лин.

У ре­зуль­таті про­ве­де­них чис­лен­них досліджень вста­нов­ле­но, що фунгіци­ди-ре­тар­дан­ти за­три­му­ють ріст рос­лин, за­побіга­ють їхньо­му ви­тя­гу­ванні й од­­но­час­но сти­му­лю­ють роз­ви­ток ко­ре­не­вої си­с­те­ми, ак­тивізу­ють фор­му­ван­ня до­дат­ко­вих ко­ре­не­вих во­лосків, спри­я­ють ак­тив­но­му на­ко­пи­ченні в ко­ре­нях ор­га­нічних пла­с­тич­них ре­чо­вин, зни­жу­ють уміст во­ло­ги в тка­ни­нах ко­ре­ня, що в ціло­му суттєво підви­щує зи­мо­стій­кість рос­лин. У ре­зуль­таті об­роб­ки рос­лин та­ки­ми фунгіци­да­ми ут­во­рю­ють­ся вко­ро­чені й по­тов­щені стеб­ла, за­кла­дає­­ться стійка біологічна ос­но­ва їхньої ви­со­кої про­дук­тив­ності.

Об­роб­ля­ти посіви ріпа­ку ози­мо­го фунгіци­да­ми-ре­тар­дан­та­ми ре­ко­мен­ду­ють за умов на­яв­ності в рос­лин не менш як чо­ти­рь­ох роз­ви­ну­тих ро­зет­ко­вих листків, діаметр ко­ре­не­вої ший­ки яких ся­гає по­над 5 мм і за умов про­гно­зу­ван­ня на най­б­лиж­чу де­ка­ду спри­ят­ли­вих по­год­них умов для рос­ту й роз­вит­ку рос­лин ріпа­ку. Рос­ли­ни ріпа­ку ре­ко­мен­ду­ють об­роб­ля­ти фунгіци­да­ми-ре­тар­дан­та­ми ли­ше со­няч­ної су­хої й теп­лої по­го­ди. За умов ви­ко­ри­с­тан­ня фун­гі­цидів-ре­тар­дантів на ріпа­ку слід су­во­ро до­три­му­ва­ти­ся рег­ла­ментів що­­­до їхньо­го за­сто­су­ван­ня. Нор­му їх ви­т­ра­ти мож­на ко­ре­гу­ва­ти, не ви­хо­дя­чи з ре­ко­мен­до­ва­них крайніх гра­дацій, за­леж­но від кількості листків на рос­ли­нах. Ви­ко­ри­с­тан­ня за­ви­ще­них норм ви­т­ра­ти пре­па­ратів про­ти ре­ко­мен­до­ва­них при­зво­дить до силь­но­го пригні­чен­ня рос­лин і суттєво­го зни­жен­ня їхньої про­дук­тив­ності.
На ріпа­ку яро­му фунгіци­ди-ре­тар­дан­ти за­сто­со­ву­ють у період стеб­лу­ван­ня — бу­тонізації рос­лин (за ви­со­ти 10–15 см) про­ти ком­плек­су хво­роб і за­для спри­ян­ня кра­що­му роз­га­лу­женню бічних па­гонів стеб­ла, од­но­час­ності цвітіння, фор­му­ван­ню більшої кількості стручків на рос­лині, підви­щен­ню насіннєвої про­дук­тив­ності рос­лин. Це особ­ли­во ефек­тив­но за умов запізнен­ня сівби ріпа­ку яро­го, ко­ли ве­ге­тація рос­лин відбу­вається в умо­вах дов­го­го дня, при цьо­му уповільнюється роз­га­лу­жен­ня стеб­ла й фор­му­ван­ня бічних па­гонів.

Із ме­тою підви­щен­ня технічної ефек­тив­ності фунгіцидів до ро­бо­чих су­с­пензій чи емульсій до­да­ють один із ре­ко­мен­до­ва­них ре­гу­ля­торів рос­ту рос­лин, які спри­я­ють по­туж­но­му роз­вит­ку рос­ли­ни, фор­му­ван­ню більшої фо­то­син­те­зу­ю­чої по­верхні, по­тов­щен­ню ко­ре­не­вої си­с­те­ми. За­зви­чай об­роб­лені ре­гу­ля­то­ра­ми рос­ту рос­ли­ни ма­ють здо­ро­вий зовнішній ви­гляд, ро­зет­кові ли­ст­ки в них тем­но-зе­ле­но­го ко­ль­о­ру.
Об­при­с­ку­ван­ня рос­лин ба­жа­но поєдну­ва­ти з по­за­ко­ре­не­вим піджив­лен­ням ріпа­ку мікро­е­ле­мен­та­ми, особ­ли­во бо­ром (0,5 кг/га). За дефіци­ту цьо­го мікро­е­ле­мен­та в ґрунті зни­жує­ть­ся стійкість рос­лин про­ти інфекційних хво­роб і низь­ких тем­пе­ра­тур, спо­с­тері­гаєтьс­я інтен­сив­не відми­ран­ня листків, точ­ки рос­ту рос­ли­ни, уповільнюється роз­ви­ток ге­не­ра­тив­них ор­ганів, зни­жує­ться насіннєва про­дук­тивність.

Варто своєчас­но про­во­дити за­хис­ні за­ходи про­ти шкідників і бур’янів, зни­щувати па­да­лицю ріпа­ку.

Про­ти пліснявіння, білої і сірої гни­лей ефек­тив­ним за­хо­дом є своєчас­не зби­ран­ня вро­жаю, за по­тре­би — про­ве­ден­ня де­си­кації посівів, ре­тель­не очи­щен­ня і сушіння насіння.

Про­ти псу­ван­ня насіння у ре­зуль­таті роз­вит­ку хво­роб (пліснявіння, чор­на ніжка, біла й сіра гнилі) во­логість то­вар­но­го насіння пе­ред за­кла­дан­ням на зберіган­ня до­во­дять до 7–8%, насін­нєво­го — до 8–10% і зберіга­ють за тем­пе­ра­ту­ри не ви­ще 10…15°С. За­орю­ван­ня або при­орю­ван­ня післяз­би­раль­них рос­лин­них ре­ш­ток суттєво зни­жує за­пас інфекції в ґрунті.

Своєчас­не і якісне ви­ко­нан­ня на­ве­де­них за­ходів істот­но об­ме­жує по­ши­рен­ня і роз­ви­ток за­хво­рю­вань, зво­дить до мініму­му ви­ко­ри­с­тан­ня на ріпа­ку хімічних за­собів за­хи­с­ту, зни­жує собі­вар­тість от­ри­ма­ної про­дукції, оз­до­ров­лює довкілля.

У статті ви­ко­ри­с­тані дані про­г­нозів об­лас­них ветфіто­санітар­них інспекцій та НУБіП Ук­раїни.

І. Мар­ков, про­фе­сор, НУБіП Ук­раїни, 
В. За­рем­ба, на­уко­вий співробітник

Інформація для цитування
Про­гноз роз­вит­ку хво­роб на ріпа­ку ози­мо­му і яро­му 2017 ро­ку та за­хо­ди їхньої профілак­ти­ки / І. Мар­ков, В. За­рем­ба // Пропозиція/ — 2017. — № 4. — С. 142-146