Наталія Гордійчук: "В Agri Food MBA йдуть не за аграрною освітою, а за знаннями про агробізнес"

З кожним роком український агробізнес стає більш інноваційним, високотехнологічним та складним. Такі глобальні зміни у колись звичному й традиційному для України секторі вимагають від управлінця нових підходів до ведення бізнесу й стратегічного мислення. Попит, як відомо, породжує пропозицію, тож на базі Києво-Могилянської бізнес-школи з’явилася спеціалізована МВА-програма для агробізнесу - Agri Food MBA. Про її особливості й переваги ми поговорили із керівником Agri Food MBA Наталею Гордійчук.

Наталю, як виникла ідея створити програму Agri Food MBA, яка її місія та цілі?

Я сама є випускницею Києво-Могилянської бізнес-школи. У 2016 році, коли я закінчила MBA, до мене звернувся декан бізнес-школи Олександр Саврук з пропозицією трансформувати MBA-програму в сфері агробізнесу. Тоді вона не сильно відрізнялася від Executive MBA, спеціалізованих агро-курсів було мало. Оскільки я сама з агробізнесу (моя компанія з 2005 року займається біологічними і мікробними препаратами для обробки насіння польових культур), мені завжди хотілося, щоб якість нашого управлінця було трохи вищою. Я загорілася цією ідеєю і майже рік працювала над створенням оновленої програми.

Моєю першою зміною була мова програми - англійська, оскільки АПК і IТ - це дві експортні галузі в Україні. Крім того, школа рухається в бік інтернаціоналізації, тому викладання англійською мовою є закономірним і логічним.

Особливістю оновленої програми стало те, що вона отримала велике навантаження спеціалізованих, «заточених» під агробізнес, управлінських курсів, на які припало 70% навчального часу.

У рамках Agri Food MBA ми співпрацюємо з міжнародними університетами. Є світовий рейтинг університетів, я подивилася, хто б міг бути нам цікавий, у кого є прогресивні підходи до бізнес-освіти, і взагалі, які країни релевантні для України в плані бізнес-кейсів. Ми проаналізували, які країни мають найбільшу кількість інновацій і винаходів з доданою цінністю в агріфуд.

Свій вибір ми зупинили на Нідерландах, тому що ця країна вважається світовим лідером з експорту агроінновацій, хоча за територією вона в 15 разів менша від України. Ми 2 тижні навчалися в Вагенінгенском університеті, який вважається одним з найкращих Аграрних університетів світу, працювали з їх професорами, з їх бізнес-школою, вивчали бізнес-кейси, засновані на реальних викликах голландських компаній. В результаті ми зупинилися на трьох нідерландських компаніях, які вже присутні в Україні, щоб наша робота була корисна і цим компаніям, і нашим управлінцям.

Другою країною для втілення практичної частини навчання ми обрали Канаду. Ми хотіли подивитися на країну, яка за розмірами і грунтово-кліматичними умовами схожа на Україну, але в аграрному відношенні більш розвинена. У Канаді ми працюємо з Університетом Альберти. З 20 червня по 13 липня ми будемо вивчати, як великі господарства впроваджують агротехнології. Йдеться про точне землеробство: безпілотні сіялки, комбайни, ERP-системи, коли фермер може не виходити в поле - він розуміє, скільки чого вноситься на кожен квадратний метр, має прогнозований урожай і розуміє, за скільки його продасть.

Домовитися з університетами про співпрацю було дуже легко, тому що kmbs - це відома бізнес-школа, акредитована в міжнародних інституціях, і вже давно має партнерські програми з різними міжнародними навчальними закладами.

Наша мета - допомогти учасникам МВА-програм, а це управлінці і власники бізнесів з керівним досвідом від 3 років, виробити стратегічне системне мислення завдяки інноваційному бізнес-навчанню в kmbs та університетах-партнерах.

Ми дуже багато робимо і за межами Agri Food MBA. Зокрема, я є автором ідеї та співзасновником «Української Продовольчої Долини» - Ukrainian Food Valley. Це комунікаційна платформа, яка об'єднує навколо себе малий і середній бізнес, представників науки, влади, фермерів, підприємців, маркетологів, фахівців з інформаційних технологій, - всіх тих, кому цікаво, як розвивається сучасна агропродовольча екосистема. Ми проводимо безкоштовні відкриті зустрічі, куди запрошуємо різних експертів, або проводимо навчальні воркшопи на різні теми.

Наприклад, запрошуємо фермерів, у яких є якась цікава ідея, і проводимо для них зустрічі з експертами на тему маркетингу, брендингу, органічного виробництва, експорту, сертифікації, контролю якості. Крім того, наші експерти показують різні онлайн-інструменти і джерела в Інтернеті з безкоштовною інформацією про вимоги щодо експорту. Завдяки цьому фермерам не потрібно платити великі гроші за цю інформацію або наймати консультантів.

Хто може стати учасником вашої програми? Опишіть  вашого потенційного ідеального кандидата.

Наш учасник - це людина, яка сама прийшла до того, що потрібно вчитися, і його в цьому не треба переконувати. Ми працюємо з дорослими людьми, які вміють брати на себе відповідальність. Середній вік в бізнес-школі - 35-36 років. Це люди, які потихеньку входять в кризу середнього віку, хочуть щось змінювати у своєму житті.

З потенційними кандидатами ми проводимо співбесіду і дивимося, чи підходить людина за цінностями, чи готова вона фізично вчитися, і чи підходимо ми для нього. Буває, що людина хоче вчитися, але не готова або морально, або фізично стільки вчитися. А навантаження у нас дійсно відчутні, ми вчимося 4 дні на місяць, але у нас дуже багато домашніх завдань, вони всі англійською мовою: це есе, презентації, аналітика, фінанси. Наші учасники, як правило, дуже дисципліновано все здають і пишуть вчасно всі есе. Тому людина, яка хоче вчитися, повинна це розуміти, вона повинна поставити перед собою мету і бути готовою до того, що цілий рік доведеться менше спілкуватися з сім'єю, більшу частину вихідних присвячувати навчанню. Крім того, треба бути готовим до тривалих виїздів.

Які напрямки агробізнесу виявляють найбільшу зацікавленість до навчання?

Серед тих, хто навчається, з агрономічною освітою тільки одна людина, всі інші - фінансисти, маркетологи, айтішники, економісти, журналісти, тобто люди, які працюють в АПК, але не мають агрономічної освіти. Вони до нас приходять не за аграрною освітою, вони приходять вчитися агробізнесу.

Якщо взяти профіль, зріз учасника в першій групі, то у нас переважно зібралися дистриб'ютори й постачальники ЗЗР, техніки і насіння. Причому серед них є як українські компанії, так і міжнародні. Крім того, у нас в групі вчиться три людини від агромедіа, є представники від ІТ-компаній, банківської сфери. Банкіри, зокрема, розуміють, що рано чи пізно економіка України почне підніматися, і банки знову почнуть видавати кредити, а для цього їм потрібно розуміти модель агрокомпанії.

У наступному потоці у нас буде більше виробників, це власники землі, навіть 5-6 тисяч га. Крім того, є співробітники міжнародних компаній, які працюють в дослідницькому напрямку - це керівники наукового або технічного відділу.

Зараз у нас навчається перший потік, з листопада його учасники вчилися в Україні та Нідерландах, 20 червня ми їдемо в Канаду. До листопада 2018 триватиме календарне навчання, а далі студенти почнуть писати свої дипломні роботи, захист яких пройде в лютому 2019 року.

На навчання на другому потоці ми отримали заявки в тому числі і від іноземних громадян, зокрема, із Австрії, Казахстану та Перу.

Розкажіть детальніше про практичну частину навчання: як вона будується, з чого складається?

Ця частина навчання проходить у вигляді кейсів, інтерактивно. Ми поділили наших учасників на три групи, кожна з яких працювала над кейсом однієї з трьох запрошених компаній. Перша компанія - Agrifirm - голландський виробник кормів для тварин. Вони вже працюють в Україні, закуповують сировину, але зацікавлені в тому, щоб Україна стала виробляти певну додану вартість.

Друга компанія - виробник піролізної олії. Вона побудувала в Нідерландах пілотний завод і шукає партнерів в Україні.

Не секрет, що, з огляду на ситуацію з Росією щодо поставок газу, всі країни, особливо Європа, шукають шляхи альтернативної енергетики, щоб не залежати від держав-монополістів. Крім того, люди турбуються про якість повітря, життя, і якщо 5 років тому всі говорили про те, що краще їздити на біоетанолі або використовувати біогаз на заводах, спалюючи той же ріпак, то сьогодні йдеться про те, що, коли населення досягне 9 млрд людей і потрібно буде на 50% більше їжі, спалювати їжу для того, щоб отримати енергію, нерозумно. Тому компанії пропонують спалювати вторинну сировину. Зараз в Європі багато вчених і компаній працюють над тим, щоб знаходити альтернативні джерела енергії вторинної сировини, багато грантів виділяється Євросоюзом на такі розробки.

В Україні компанія шукає партнерів в першу чергу серед агрохолдингів, які захотіли б співпрацювати в цьому напрямку. Вони розуміють, що агрохолдинги мають багато біомаси - наприклад, лушпиння соняшнику або солому, з яких можна робити паливо.

Інше питання: вартість будівництва такого заводу досить висока - якщо в Європі це коштує 21 млн євро, в Україні, можливо, трохи дешевше, але хто зможе собі це дозволити? І завданням групи було проаналізувати ринок в Україні: які можуть бути клієнти, наскільки привабливою буде така економічна модель, чи є перспектива в Україні такого виробництва. Група працювала протягом двох тижнів, ми їздили на виробництво компанії, проводили його діагностику, знайомилися з поточним станом і прогнозували, що компанія могла б зробити в Україні. Далі кожна група представила представникам компанії свої проекти. На презентації була присутня Каролін Спаанс, радник з питань сільського господарства посольства Нідерландів, викладачі Вагенінгенского університету, топ-менеджмент компаній.

Третій кейс - від компанії Galicia Greenery Holding BV, яка вирощує огірки, помідори й салати в теплицях. В Україні у них є компанія Галіція Грінері, яка займається вирощуванням овочів в теплицях для українського ринку і знаходиться в м Буськ Львівської області.

Компанія розповіла учасникам про нюанси тепличного бізнесу, пояснила, чому вони спочатку планували одні площі під теплиці, зараз значно менші, чи варто продовжувати вирощувати салат, чи йти в інший сегмент, куди продавати: в HoReCa, на ринки чи на експорт. На основі цієї інформації наша група розробляла для них маркетингову стратегію.

Якщо подивитись на рівень сучасних керівників, чого, на ваш погляд, бракує середньостатистичному управлінцю?

Насамперед бракує культури. Зараз підростає покоління людей, які виросли не в Радянському Союзі, і вони вже мають іншу думку. На жаль, поки все ж переважає радянський стиль управління: це або "червоні командири", або керівники, які вважають, що поганий характер - це хороший керівник.

У світі такого стилю управління не розуміють. Я сама з 2005 року працюю з міжнародними компаніями, і настільки вражає різниця, наприклад, коли ти приїжджаєш до партнера на переговори або до потенційного постачальника або клієнта, і сам президент або власник компанії тебе зустрічає, готує тобі каву, спокійно з тобою спілкується. І коли ти приходиш до нас в якусь велику компанію, де тебе спочатку на вході не пускає охорона, потім десять замків, кілька секретарів проводять тебе через купу кабінетів, і нарешті, ти отримуєш доступ до першої особи. Це тільки у нас і в Азії такі традиції. У мене є надія на покоління старше 28-40 років, це молоді керівники, які трохи поїздили, повчилися. Думаю, дуже скоро вони зможуть заявити про себе.

Що дає учасникам МВА-освіта, крім знання ведення агробізнесу, чому вона так потрібна управлінцю?

Коли ми говоримо про МВА-освіту, то 50% - це ті знання, які тобі дають, а 50% - нетворкінг, спілкування, твої контакти. Більшість учасників багато чого змінюють в житті після навчання, вони знаходять однодумців, створюють з ними бізнес. Учасник програми МВА повинен бути готовий мінятися. А змінюватися готові дуже активні люди, які працюють в активних і гнучких середовищах. Зате великі компанії, де багато бюрократичних процедур і прописані алгоритми кожної дії, змінюються дуже неохоче. У них і так все «добре», питання змін поки що не порушується, а даремно.

Таким чином, у нас вчиться малий і середній бізнес, переважно або власники, або управлінці. Представників великих компаній мало, оскільки вони поки що не готові оплачувати навчання на МВА своїх співробітників. Я провчилася на МВА сама, і зараз відправляю вчитися директора моєї компанії, тому що розумію, яка це величезна перевага для компанії, коли у тебе навчений керівник, який мислить системно. Така людина зовсім під іншим кутом дивиться на бізнес. Для власника, який оплачує навчання свого співробітника, це мудре рішення. Я на власному досвіді це відчула.

Деякі керівники побоюються: а що буде, якщо ми навчимо, і вони підуть? Але потрібно подумати над тим: а що буде, якщо ми їх не навчимо, і вони залишаться? Адже в такому випадку ненавчений працівник не дасть вам тієї додаткової цінності, яка допомагає компаніям робити відчутні прориви. Адже бізнес-освіта - це систематизовані знання про організацію, логіку управління, стратегічне мислення, яка заощаджує компаніям час і гроші.

Керівники, які дивляться глобально, мають довгострокове бачення свого бізнесу, повинні вчити своїх людей. Найкраща інвестиція кожного керівника - в своїх співробітників, інакше ми просто стоїмо на місці.

Надія Лядецька, n.liadetska@univest-media.com