Прогноз хвороб ріпака на 2017 рік
Прогноз поширення і розвитку хвороб на ріпаку озимому і ярому є невід’ємною складовою інтегрованого захисту рослин. Відсутність прогнозування унеможливлює контроль і передбачення фітосанітарної ситуації посівів культури, своєчасного й ефективного застосування засобів захисту. Без прогнозу неминучі епіфітотії багатьох небезпечних хвороб, суттєві втрати врожаю, перевитрати матеріально-технічних засобів.
Прогноз імовірного розвитку хвороб на ріпаку озимому і ярому 2017 року ґрунтується на основі даних обласних державних фітосанітарних інспекцій захисту рослин, які дають змогу передбачити ймовірний розвиток хвороб на культурі 2017 року
і своєчасно організувати та провести необхідні профілактичні заходи захисту.
Чорна ніжка
Розвиток хвороби на рослинах ріпаку озимого ускладнить перезимівлю ослаблених рослин, спричинить розвиток кореневих гнилей після відновлення вегетації 2017 року. Навесні розвиток хвороби прогнозують від незначного до помірного в окремих осередках за умов поганої аерації ґрунту, прохолодної дощової погоди, вегетації рослин на ущільненому, бідному на поживні елементи, ґрунті, частим поверненням культури на попереднє місце.
Бактеріоз коренів
Навесні 2017 року ймовірне ураження рослин ріпаку озимого відбуватиметься на полях за умов неякісного передпосівного обробітку ґрунту під озимий ріпак, що спричинятиме оголення кореневої шийки; на площах за ранніх термінів сівби, що призводить до переростання рослин і за пізніх — коли рослини входять у зиму недорозвинені; низьких температур узимку за відсутності сталого снігового покриву; утворення тривалої льодової кірки на полях; часті відлиги взимку, які провокують відновлення вегетації рослин. Указані чинники знижують опір рослин ріпаку озимого проти інфекційних хвороб, сприяють інтенсивному розвитку бактеріозу коренів.
Несправжня борошниста роса (пероноспороз)
Несправжня борошниста роса (пероноспороз)уражує ріпак озимий і ярий повсюди, де вирощують культуру. Сприятливі погодні умови для перезимівлі рослин і збереження на них значного запасу з осені інфекції збудника хвороби спричинили навесні 2016 року інтенсивне ураження розеткових листків.
З огляду на значний запас інфекції збудника хвороби в рослинних рештках, ґрунті, зараженому насінні й уражених з осені рослинах ріпаку озимого, 2017 р. за умов прохолодної дощової весни й першої половини літа ймовірний розвиток хвороби від помірного до інтенсивного як на ріпаку озимому, так і на ярому.
Альтернаріоз (чорна плямистість)
Альтернаріоз (чорна плямистість) виявляли в посівах ріпаку озимого та ярого в усіх ґрунтово-кліматичних зонах України. Інтенсивніше хвороба розвивалася в господарствах Київської, Вінницької, Кіровоградської, Івано-Франківської, Рівненської та Луганської областей, де була виявлена на 50–100% обстежених площ ріпаку озимого, кількість уражених рослин становила 2–12, осередками 20–31%, за інтенсивності ураження 0,5–6,0%. Ураженість хворобою стручків ріпаку сягала 3–6%.
В осінній період 2016 року альтернаріоз виявляли на розеткових листках повсюди, особливо на ранніх посівах ріпаку озимого. Інтенсивніше поширення хвороби відбувалося в господарствах Львівської, Черкаської, Рівненської і Тернопільської областей, хворобу виявляли на 7–50% обстежених площ з ураженням 2–4%, осередками 6–9% рослин.
Суттєве накопичення інфекції в уражених рештках, насінні капустяних рослин створюють реальні підстави для прогнозування повсюдного розвитку альтернаріозу цьогоріч. Характер розвитку хвороби залежатиме від погодних умов у період вегетації рослин: за умов високої вологості повітря в період наливання і дозрівання насіння ймовірний епіфітотійний розвиток хвороби, насамперед у загущених, забур’янених, полеглих посівах озимої та ярої культури, за передозування органічних й азотних добрив, за умов випадання атмосферних злив, що супроводжуються вітрами, після тривалої засухи, за температури вище 22°С; за випадання рясних рос уночі.
Фомоз (рак стебла, некроз кореневої шийки)
Фомоз (рак стебла, некроз кореневої шийки) виявили на 14,9% обстежених площ ріпаку озимого переважно в господарствах лісостепової і степової зон України.
Враховуючи наявний запас збудника хвороби на рослинних рештках і в насінні, на уражених рослинах ріпаку озимого 2017 року, за весняного боронування посівів і нанесенні рослинам механічних пошкоджень, за частих опадів і високої вологості повітря у фазі цвітіння рослин прогнозують розвиток хвороби від помірного до інтенсивного на ріпаку озимому та ярому.
Біла (склеротиніоз) і сіра (ботридіоз) гнилі
2017 р. розвиток гнилей за наявності високої (60–90%) вологості повітря і температур 17...27°С, у фази цвітіння — зеленого стручка рослин, відбуватиметься в першу чергу на забур’янених, загущених, виляглих посівах, на полях, де ріпак розмістили після нерекомендованих попередників (соняшник, льон, коноплі, конюшина, соя, гречка, капуста, огірки).
Біла плямистість (кільцева плямистість, сіростеблість)
Беручи до уваги наявність певного запасу інфекції збудника білої плямистісті на уражених рештках капустяних культур, у зараженому насінні та уражених рослинах ріпаку озимого за умов прохолодної весни у фази бутонізації — цвітіння рослин, за вологості повітря більш ніж 80% упродовж декількох діб, довготривалого зберігання роси на листках ріпаку ймовірний розвиток хвороби 2017 року на ріпаку озимому буде від слабкого до помірного.
Борошниста роса
За сприятливих для розвитку борошнистої роси умов протягом вегетації (суха спекотна погода або чергування тривалих посух із короткочасними дощами, тривала втрата тургору листків; недотримання сівозміни і просторової ізоляції між капустяними культурами, внесення високих доз азотних добрив) і наявності запасу інфекції в рослинних рештках 2017 року ймовірність розвитку хвороби на ріпаку озимому і ярому буде від помірного до значного.
Циліндроспоріоз (світла плямистість)
За сприятливих для розвитку циліндроспоріозу умов протягом вегетації (висока насиченість повітря вологою, мряка, часті дощі, тумани, вітряна погода) й наявності запасу інфекції в рослинних рештках і насінні 2017 року ймовірність розвитку хвороби на озимому ріпаку буде від незначного до помірного.
Вертицильозне і фузаріозне в’янення
Вертицильозне і фузаріозне в’янення поширене в усіх ріпакосійних районах. Хвороба виявляється у вигляді поодиноких рослин культури, які внаслідок ураження провідної системи в’януть і гинуть або передчасно дозрівають у фазу молочно-воскової стиглості з плюсклим насінням.
За сприятливих для розвитку хвороби умов (насичена сівозміна капустяними культурами, висів ріпаку після соняшнику, льону, конюшини, сої, конопель, які уражує цей збудник хвороби) і значного запасу інфекції в рослинних рештках 2017 року ймовірний прогноз розвитку хвороби на рослинах озимого і ярого ріпаку буде від слабкого до помірного.
Заходи щодо обмеження поширення хвороб ріпаку
Одним з ефективних методів захисту ріпаку є виведення і використання стійких проти хвороб гібридів і сортів, які здатні без застосування або скорочення активних засобів захисту культури формувати високі, сталі та якісні врожаї. Високою польовою стійкістю до більшості хвороб характеризуються районовані сорти й гібриди ріпаку озимого: Абакус, Арізона, Арсенал, Багіра, Брентано, Бучацький, Вектра, Джеспер, ДК Естаро, ЕС Артіст, ЕС Дануб, ЕС Гідромель, ЕС Меркурій, Лексер, Мерседес, Нельсон, НК Технік, Оріолус, Оксана, Панчер, Рікорді, Румба, Токата, Хенрі, Черемош тощо; ріпаку ярого: Айдар, Добробут, Каліф, Отма, Рудіс, Сальса КП, Сіріус, Сріблястий 1, Траппер, Хузар, Юра та ін. Використання цих сортів і гібридів суттєво знижує затрати на пестициди, зменшує забруднення навколишнього середовища фунгіцидами.
Оптимальна сівозміна для ріпака
Найменша ураженість рослин хворобами відбувається у спеціалізованих сівозмінах, у яких частка ріпаку становить 15–20% із максимальним насиченням їх зерновими культурами. Такі сівозміни дають змогу вивести ріпак із бурякових сівозмін, зменшити шкідливість бурякової нематоди на обох культурах, обмежити поширення хвороб. Насичення сівозміни ріпаком до 33% порівняно із сівозміною, де він має лише 13%, призводить до збільшення ураження рослин вертицильозним в’яненням до 30%, світлою плямистістю — до 45, білою гниллю — до 10, фомозом — до 5, альтернаріозом — до 4%.
Через відсутність спеціалізованих сівозмін ріпак озимий слід повертати на попереднє місце не раніше як через чотири-шість років, а розрив між висівом ріпаком і цукровими буряками й іншими капустяними культурами має бути не менш ніж п’ять років. Це дає змогу оздоровити ґрунт, істотно зменшити запаси первинної інфекції збудників несправжньої борошнистої роси, альтернаріозу, фомозу, білої і сірої гнилей тощо. Так, у разі повернення ріпаку озимого на попереднє поле через рік поширення альтернаріозу у фазі зеленого стручка становить 80–100% за інтенсивності ураження рослин 39,0–47,0%; у разі його повернення за два роки ці показники становили 62–76 і 20–41% відповідно; через три роки — 36–44 і 6–12%; за чотири — 20–33 і 2–5%.
Вибір попередника визначають за часом його збирання і відсутністю загальних шкідників та збудників хвороб. Кращими попередниками для ріпаку озимого є чорний і зайнятий пар, зернові бобові культури, злаково-бобові суміші на зелений корм; для ріпаку ярого — зернові по пару, картопля, кукурудза, багаторічні трави. Не рекомендують сіяти ріпак після інших капустяних культур і соняшнику, льону, конопель, які уражують білі й сірі гнилі, вертицильозне й фузаріозне в’янення.
Дотримання просторової ізоляції (0,5–1,0 км) між посівами ріпаку озимого та ярого, між насінниками і товарними посівами ріпаку та інших капустяних культур істотно обмежує поширення аерогенної інфекції багатьох збудників хвороб, зменшує ураженість рослин хворобами.
Ріпак найвимогливіший до родючості ґрунту й добре реагує на органічні та мінеральні добрива. Непридатні для ріпаку ґрунти важкі, глинисті, заболочені, засолені, кислі й легкі піщані, на яких рослини сильно уражують кореневі гнилі, чорна ніжка, фузаріозне і вертицильозне в’янення, кила та інші хвороби.
Уносять збалансовані дози органічних і мінеральних добрив на основі результатів агрохімічного аналізу ґрунту. Збалансоване живлення рослин макро- й мікроелементами суттєво підвищує їхню стійкість до інфекційних хвороб та інших стресових чинників. Кислі ґрунти обов’язково вапнують.
Передпосівний обробіток ґрунту
Своєчасний і якісний основний і передпосівний обробіток ґрунту. Передпосівну культивацію проводять одночасно із сівбою ріпаку озимого. Під ріпак ярий вдаються до такого самого обробітку ґрунту, як і під ранні ярі зернові культури, подібно до покращеного зябу. За нього створюються сприятливі умови для швидкого проростання насіння, появи дружніх сходів, підвищення стійкості рослин до інфекційних захворювань, прискорюється мінералізація рослинних решток у ґрунті, суттєво зменшується запас інфекції багатьох збудників хвороб ріпаку.
Дотримання оптимальних термінів сівби
На полях ранніх строків сівби рослини озимого ріпаку переростають, точка росту піднімається високо над поверхнею ґрунту, внаслідок чого рослини легко пошкоджуються морозами й вимерзають, а під значним покривом снігу — випрівають
у результаті інтенсивного ураження сніговою пліснявою.
На полях пізніх строків сівби рослини не встигають сформувати розвинуту кореневу систему і прикореневу розетку листків і гинуть у разі незначного зниження температури взимку. Строки сівби суттєво коригуються на місцях передусім за наявності вологи в ґрунті й обробки насіння регуляторами росту.
Ріпак ярий сіють одночасно з ранніми ярими зерновими культурами. Пізня сівба ріпаку ярого сприяє ураженню рослин кореневими гнилями, фомозом, борошнистою росою.
Норма висіву
Дотримання оптимальної норми висіву насіння для кожного гібриду чи сорту, глибини загортання насіння. У загущених посівах рослини сильно уражують несправжня борошниста роса, фомоз, альтернаріоз, у зріджених — світла плямистість. У разі глибокого загортання насіння в ґрунт проростки рослин виснажуються, втрачають опір до патогенної мікрофлори й інтенсивно уражуються збудниками плісняви, кореневих гнилей, чорної ніжки. Боронувати посіви ріпаку слід у разі крайньої потреби, лише якщо утворюється щільна поверхнева кірка, тому що цей захід завдає рослинам численних механічних пошкоджень зубами борін і призводить до масового зараження їх фомозом.
Обов’язковим заходом проти хвороб ріпаку, збудники яких передаються насінням, є його знезараження проти зовнішньої та внутрішньої інфекцій дозволеними до використання в Україні фунгіцидами-протруйниками (табл.).
Із метою підвищення стійкості рослин проти хвороб і підвищення насіннєвої продуктивності протруєння насіння поєднують з обробкою одним із рекомендованих для цієї культури регуляторів росту.
Для вчасного виявлення початкової стадії розвитку хвороб на рослинах ріпаку та вжиття ефективних захисних заходів щодо обмеження їхньої шкідливості потрібно систематично проводити моніторинг хвороб у посівах ріпаку.
У кожному конкретному випадку слід приймати обґрунтоване рішення залежно від фітосанітарного стану поля щодо доцільності проведення профілактичних обприскувань фунгіцидами посівів ріпаку проти хвороб.
Як підбирати фунгіцид
Необхідний фунгіцид добирають з урахуванням спектра фунгіцидної дії та рівнів захисної спроможності препарату стосовно хвороб, виявлених у посівах ріпаку.
За умов переростання рослин озимого ріпаку восени й пов’язаного з цим зниженням їхньої зимостійкості, а також у разі прогнозу розвитку альтернаріозу, фомозу, світлої плямистості, проводять профілактичні обприскування рослин у фазі 4–7 листків фунгіцидами, які мають ретардантні властивості (Сетар 375 SC, Карамба, Карамба Турбо, Тілт 250 ЕС, Титул Дуо, Тілмор 240 ES, Фолікур 250 ЕW тощо). Ці препарати не лише ефективно стримують поширення і розвиток хвороб на рослинах,
а й інгібують ріст рослин.
У результаті проведених численних досліджень встановлено, що фунгіциди-ретарданти затримують ріст рослин, запобігають їхньому витягуванні й одночасно стимулюють розвиток кореневої системи, активізують формування додаткових кореневих волосків, сприяють активному накопиченні в коренях органічних пластичних речовин, знижують уміст вологи в тканинах кореня, що в цілому суттєво підвищує зимостійкість рослин. У результаті обробки рослин такими фунгіцидами утворюються вкорочені й потовщені стебла, закладається стійка біологічна основа їхньої високої продуктивності.
Обробляти посіви ріпаку озимого фунгіцидами-ретардантами рекомендують за умов наявності в рослин не менш як чотирьох розвинутих розеткових листків, діаметр кореневої шийки яких сягає понад 5 мм і за умов прогнозування на найближчу декаду сприятливих погодних умов для росту й розвитку рослин ріпаку. Рослини ріпаку рекомендують обробляти фунгіцидами-ретардантами лише сонячної сухої й теплої погоди. За умов використання фунгіцидів-ретардантів на ріпаку слід суворо дотримуватися регламентів щодо їхнього застосування. Норму їх витрати можна корегувати, не виходячи з рекомендованих крайніх градацій, залежно від кількості листків на рослинах. Використання завищених норм витрати препаратів проти рекомендованих призводить до сильного пригнічення рослин і суттєвого зниження їхньої продуктивності.
На ріпаку ярому фунгіциди-ретарданти застосовують у період стеблування — бутонізації рослин (за висоти 10–15 см) проти комплексу хвороб і задля сприяння кращому розгалуженню бічних пагонів стебла, одночасності цвітіння, формуванню більшої кількості стручків на рослині, підвищенню насіннєвої продуктивності рослин. Це особливо ефективно за умов запізнення сівби ріпаку ярого, коли вегетація рослин відбувається в умовах довгого дня, при цьому уповільнюється розгалуження стебла й формування бічних пагонів.
Із метою підвищення технічної ефективності фунгіцидів до робочих суспензій чи емульсій додають один із рекомендованих регуляторів росту рослин, які сприяють потужному розвитку рослини, формуванню більшої фотосинтезуючої поверхні, потовщенню кореневої системи. Зазвичай оброблені регуляторами росту рослини мають здоровий зовнішній вигляд, розеткові листки в них темно-зеленого кольору.
Обприскування рослин бажано поєднувати з позакореневим підживленням ріпаку мікроелементами, особливо бором (0,5 кг/га). За дефіциту цього мікроелемента в ґрунті знижується стійкість рослин проти інфекційних хвороб і низьких температур, спостерігається інтенсивне відмирання листків, точки росту рослини, уповільнюється розвиток генеративних органів, знижується насіннєва продуктивність.
Варто своєчасно проводити захисні заходи проти шкідників і бур’янів, знищувати падалицю ріпаку.
Проти пліснявіння, білої і сірої гнилей ефективним заходом є своєчасне збирання врожаю, за потреби — проведення десикації посівів, ретельне очищення і сушіння насіння.
Проти псування насіння у результаті розвитку хвороб (пліснявіння, чорна ніжка, біла й сіра гнилі) вологість товарного насіння перед закладанням на зберігання доводять до 7–8%, насіннєвого — до 8–10% і зберігають за температури не вище 10…15°С. Заорювання або приорювання післязбиральних рослинних решток суттєво знижує запас інфекції в ґрунті.
Своєчасне і якісне виконання наведених заходів істотно обмежує поширення і розвиток захворювань, зводить до мінімуму використання на ріпаку хімічних засобів захисту, знижує собівартість отриманої продукції, оздоровлює довкілля.
У статті використані дані прогнозів обласних ветфітосанітарних інспекцій та НУБіП України.
І. Марков, професор, НУБіП України,
В. Заремба, науковий співробітник
Інформація для цитування
Прогноз розвитку хвороб на ріпаку озимому і ярому 2017 року та заходи їхньої профілактики / І. Марков, В. Заремба // Пропозиція/ — 2017. — № 4. — С. 142-146