Пігул­ка від ри­зи­ку

Як справлятись із ціновою невизначеністю, які інструменти для цього варто використовувати і чому не варто довіряти прогнозам…

Ро­нальд Хайс­ман,
спеціаліст із агро- та енергетичних ринків, викладач Києво-Могилянської Бізнес Школи [kmbs] за програмою AgroMBA,
професор фінансів Erasmus University (Нідерланди)

Не­виз­на­ченість і ри­зик
Про­бле­ми, які ви­ни­ка­ють на аг­ро­рин­ку, ду­же подібні до тих, що вла­с­тиві рин­ку еле­к­т­ро­е­нергії. Зо­к­ре­ма, це во­ла­тильність цін та об­сягів за­купівлі. Скажімо, сьо­годнішня ціна на сою на біржі Чи­ка­го мо­же за­в­т­ра і под­воїтись, і змен­ши­тись у декілька разів. Та­ким чи­ном, ме­не­д­же­ри енер­ге­тич­них та аг­ро­ком­паній ви­му­шені прий­ма­ти рішен­ня (що­до ви­бо­ру куль­ту­ри на по­сад­ку, ча­су інве­с­ту­ван­ня, об’єктів інве­с­ту­ван­ня) в умо­вах над­зви­чай­ної ціно­вої не­виз­на­че­ності, ча­сом не ма­ю­чи й гад­ки про ціни на рин­ку за­в­т­ра.
Не­виз­на­ченість вар­то відрізня­ти від ри­зи­ку. Не­виз­на­ченість — це не­пе­ред­ба­чу­ва­не ко­ли­ван­ня рин­ко­вих цін, що мо­же при­зве­с­ти до ри­зи­ку — ймовірності втра­ти коштів або навіть бан­крут­ст­ва. Ком­панія має уп­рав­ля­ти цим ри­зи­ком, за­без­пе­чу­ва­ти стабільну при­бут­ковість та стре­состійкість. Як це зро­би­ти?
Перш за все, потрібно виз­на­чи­ти «апе­тит до ри­зи­ку» ком­панії: який мак­си­маль­ний ступінь ри­зи­ку ви змо­же­те ви­т­ри­ма­ти без за­гро­зи для по­даль­шо­го ве­ден­ня бізне­су? Чи до­стат­ньо у вас влас­них коштів, ре­зервів? Ду­же ча­с­то цей «бу­фер» у ком­паній, особ­ли­во у не­ве­ли­ких, ду­же ма­лень­кий. Во­ни сподіва­ють­ся, що ціни у пев­ний мо­мент все од­но підуть вго­ру і все вирівняється. Але на­справді мо­же ста­тись що зав­год­но.
На­при­клад, ціни на еле­к­т­ро­е­нергію у Гол­ландії ко­лись бу­ли близь­ко 60 євро за 1 МВт/год, а нині не пе­ре­ви­щу­ють 30. То­му де­які ве­ликі енер­ге­тичні ком­панії, зо­к­ре­ма німецькі, те­пер на межі бан­крут­ст­ва. Їхні ме­не­д­же­ри не змог­ли пе­ред­ба­чи­ти та­ко­го падіння цін.

Шля­хи для фер­ме­ра
Відо­мо чо­ти­ри ос­новні ме­то­ди по­до­лан­ня ос­нов­них типів ри­зи­ку, з яки­ми сти­кається аг­робізнес (во­ла­тильність цін та об­сягів уро­жаю).
1Оп­тимістич­не ігно­ру­ван­ня ри­зи­ку. Цим ме­то­дом ко­ри­с­тується більша ча­с­ти­на фер­мерів, ад­же цей шлях най­лег­ший. Про­те він є і най­не­без­печнішим, са­ме че­рез ньо­го у 2008 р. відбу­ла­ся мас­штаб­на кри­за енер­ге­тич­но­го рин­ку: всу­пе­реч за­галь­ним оп­тимістич­ним очіку­ван­ням, ціни на енер­го­носії впа­ли до істо­рич­но­го мініму­му, спри­чи­нив­ши то­таль­ну паніку і за­не­пад.
2 Про­гно­зу­ван­ня. Ме­тод, що пе­ред­ба­чає по­бу­до­ву пев­них про­гноз­них мо­де­лей чи фор­му­ван­ня ек­с­перт­ної дум­ки. Рішен­ня, які прий­має керівництво бізне­су, грунту­ють­ся на цій інфор­мації.
3 Оп­ти­маль­на ди­вер­сифікація. На­при­клад, за ви­ро­щу­ван­ня понад однієї куль­ту­ри мож­на змен­ши­ти ціно­вий ри­зик, оскільки ваш при­бу­ток не за­ле­жа­ти­ме від ко­ли­ван­ня ціни ли­ше на один то­вар. Та­ка ди­вер­сифікація все ж прив’язує ком­панію до ко­ли­вань цін на пев­ний порт­фель куль­тур, але ймо­вір­ність, що ціни впа­дуть од­ра­зу на всі, ду­же ма­ла. Навіть як­що ціна на якусь од­ну куль­ту­ру впа­де, то за­вдя­ки іншим це ста­не не та­ким суттєвим уда­ром для бізне­су. На­при­клад, у Нідер­лан­дах фер­ме­ри ви­ко­ри­с­то­ву­ють свої угіддя ще й для ви­ро­щу­ван­ня біологічно­го паль­но­го, ви­роб­лен­ня вітря­ної та со­няч­ної енергії.
4 Хе­д­жу­ван­ня, а точніше, ви­ко­ри­с­тан­ня та­ких інстру­ментів, як ф’ючерсні кон­трак­ти та опціони. Цей шлях біль­шість фер­мерів не люб­лять, але це — най­е­фек­тивніший спосіб уп­равління ри­зи­ка­ми. Ба­га­ть­ом ко­ри­с­ту­ван­ня ци­ми інстру­мен­та­ми ви­дається за­над­то важ­ким, то­му ме­не­д­же­ри аг­ро­ком­паній ча­с­то схильні по­кла­да­ти­ся на уда­чу чи на про­гно­зи, тим са­мим при­пу­с­ка­ю­чись ве­ли­кої по­мил­ки.

Про­гноз із по­хиб­кою
Вза­галі, доцільніше по­кла­да­тись на про­гно­зи чи оп­тимістич­но сподіва­тись на уда­чу? Як відо­мо, успіх бізне­су та інве­с­тицій за­ле­жить від вмінь та на­ви­чок у поєднанні з уда­чею. Ве­ликі успіхи грунту­ють­ся на тро­хи кра­щих на­вич­ках і, відповідно, на­ба­га­то більшій удачі. Про­бле­ма кож­но­го ме­не­д­же­ра завжди по­ля­га­ла у ви­яв­ленні та відо­крем­ленні на­ви­чок від везіння.
Лю­ди схильні не­до­оціню­ва­ти роль везіння у ба­га­ть­ох сфе­рах. Скажімо, інве­с­то­ри ча­с­то по­яс­ню­ють при­бут­ко­вість своїх вкла­день вла­сни­ми здібно­с­тя­ми до пе­ред­ба­чен­ня рин­ко­вих тен­денцій. Про­те во­ни ніко­ли не ста­нуть об­го­во­рю­­ва­ти свої втра­ти, ар­гу­мен­ту­ю­чи: «Це про­сто не має зна­чен­ня». Успіх — ре­зуль­тат їхніх здібно­с­тей, не­вда­ча — не­щас­ли­ва ви­пад­ковість.
Те  са­ме сто­сується і ре­цептів успіху ком­паній. «Се­к­ре­ти успіху» із чер­го­во­го бест­се­ле­ра, на­пи­са­но­го топ-ме­не­д­же­ром якоїсь кор­по­рації, на­вряд чи при­ве­дуть іншу ком­панію до та­ко­го са­мо­го успіху в інший час, в іншо­му місці та за інших умов. Зре­ш­тою, все за­ле­жа­ти­ме від то­го, якою бу­де
ча­ст­ка везіння.
Ступінь впли­ву не­очіку­ва­них подій на діяльність ор­ганізації та вірогідність на­стан­ня та­кої події настільки ви­сокі, що в ко­рот­ко­ст­ро­ковій пер­спек­тиві це мо­же зве­с­ти до ну­ля ко­ристь від про­гно­зу­ван­ня, яке ви­ко­нує ва­ша ком­панія.
Про­гно­зи «від гу­ру» та­кож ча­с­то є хиб­ни­ми. Скажімо, в од­но­му універ­си­теті бу­ло про­ве­де­но ек­с­пе­ри­мент: про­тя­гом п’яти років гроші вкла­да­ли в пер­шо­му варіанті — за по­ра­да­ми ек­с­пертів, у дру­го­му — вда­ю­чись до ви­бо­ру мавп («мав­пя­ча ло­те­рея»).
Ста­ти­с­ти­ка кож­но­го ро­ку по­ка­за­ла, що фінан­сові ре­зуль­та­ти «мав­пя­чої гру­пи» завжди пе­ре­ви­щу­ва­ли ре­зуль­та­ти «ек­с­перт­ної». І річ не в то­му, що гу­ру не ро­зуміють­ся на своїй справі — во­ни про­сто не зна­ють і не мо­жуть зна­ти май­бутніх тен­денцій. А ко­ли їм вдається пе­ред­ба­чи­ти трен­ди, во­ни при­пи­су­ють це ви­нятково своїм здіб­но­с­тям, за­бу­ва­ю­чи про ве­ли­ку ча­ст­ку везіння.
От­же, ко­ли ступінь не­виз­на­че­ності, з якою ви маєте спра­ву, до­стат­ньо ве­ли­кий (а відповідно, ви­со­кий і ри­зик), вар­то звер­ну­тись до ефек­тивніших інстру­ментів: ди­вер­сифікації або хе­д­жу­ван­ня.

Опціони і ф’ючер­си
Як бу­ло ска­за­но ви­ще, фер­ме­ри мо­жуть ви­ко­ри­с­то­ву­ва­ти два інстру­мен­ти для хе­д­жу­ван­ня ри­зиків: ф’ючерсні кон­трак­ти та опціони.
   Ф’ючерс­ний кон­тракт. Підпи­сан­ня та­ко­го до­го­во­ру пе­ред­ба­чає, що аг­ро­ком­панія по­ста­ча­ти­ме свою про­дукцію по­куп­цеві у пев­ний мо­мент ча­су в май­бут­нь­о­му за ціною, яка фіксується за­раз, на мо­мент підпи­сан­ня кон­трак­ту. Фер­мер зо­бов’язується по­ста­ви­ти у вка­за­ний час вка­за­ний об­сяг про­дукції, на­томість він от­ри­має вка­за­ну в кон­тракті ціну не­за­леж­но від по­точ­ної си­ту­ації на рин­ку. Такі кон­трак­ти да­ють змо­гу бо­ро­ти­ся з ціно­вою не­виз­на­ченістю.
Зво­рот­ною сто­ро­ною цьо­го ду­же про­сто­го та зруч­но­го у ко­ри­с­ту­ванні інстру­мен­та є не­мож­ливість ско­ри­с­та­ти­ся вигідною рин­ко­вою си­ту­ацією у разі підви­щен­ня цін. Од­нак на­томість ком­панія от­ри­мує га­ран­то­ва­ний при­бу­ток, що за­без­пе­чує стабільність бізне­су.
На аг­ро­рин­ках завжди ба­га­то по­ста­чаль­ників, ціни яких відо­б­ра­жа­ють їхні ви­т­ра­ти. Та­ким чи­ном, ціна ф’ючерс­но­го кон­трак­ту на май­бутні періоди є по­точ­ною ціною най­де­шев­шо­го по­ста­чаль­ни­ка, який ви­г­рав цей кон­тракт у ціновій кон­ку­ренції. З на­бли­жен­ням ча­су по­куп­ки кількість по­купців зро­с­тає, а най­де­шевші про­по­зиції вже роз­куп­лені, то­му ціна підіймається до рівня на­ступ­но­го, най­ниж­чо­го за ціною, по­ста­чаль­ни­ка і так далі. Відповідно, ціна ф’ючер­са ні в яко­му разі не є ціною очіку­вань рин­ку, і зі змен­шен­ням кон­тракт­но­го періоду во­на ли­ше зро­ста­ти­ме. Це — ще один не­долік ф’ючерсів: в очіку­ванні кра­щої ціни на цей кон­тракт мож­на йо­го втра­ти­ти, а про­дав­ши за­ра­но — про­гра­ти в ціні.
   Опціон­ний кон­тракт. На відміну від ф’ючерсів, які зо­бов’язу­ють про­дав­ця по­ста­ви­ти вка­за­ний об­сяг про­дукції у вка­за­ний час за фіксо­ва­ною ціною, опціони на­да­ють йо­му та­ку мож­ливість, як­що до ча­су ви­ко­нан­ня кон­трак­ту він не знай­шов кра­щої про­по­зиції або як­що рин­ко­ва ціна ниж­ча за кон­тракт­ну. Вод­но­час опціони, як і інші інстру­мен­ти стра­ху­ван­ня від ри­зиків, пе­ред­ба­ча­ють пла­ту за ко­ри­с­ту­ван­ня (ча­с­то до­сить ви­со­ку), а ф’ючер­си — це зви­чайні «без­ко­ш­товні» кон­трак­ти, відстро­чені у часі. Втім, є спеціальні стра­тегії для міні­мізації цих ви­т­рат, а іноді й от­ри­ман­ня при­бут­ку з цьо­го інстру­мен­ту.
Ме­не­д­же­рам аг­ро­ком­паній не вар­то за­кри­ва­ти очі на ри­зи­ки або сподіва­ти­ся на про­гно­зи, ігно­ру­ю­чи важ­ливість еле­мен­ту ви­пад­ко­вості. Для ви­жи­ван­ня бізне­су во­ни ма­ють бра­ти ри­зик під кон­троль — тим па­че, що більшість фінан­со­вих інстру­ментів для цьо­го да­ле­ко не такі складні у ви­ко­ри­с­танні, як мо­же зда­ти­ся на пер­ший по­гляд.