Спецможливості
Досвід господарств

Помилки агрохолдингів і аграрні міфи

23.08.2019
1467
Помилки агрохолдингів і аграрні міфи фото, ілюстрація

Сайт «Пропозиція» поспілкувався з агрономом-консультантом, кандидатом сільськогосподарських наук Григорієм Опанасенком про помилки агрохолдингів і міфи, поширені серед вітчизняних аграріїв.

 

 

 

 

 

 

- Розкажіть для початку трохи про себе.

 - Агрономом я почав працювати в 1982 р. 7 років працював головним агрономом у нетельному господарстві (6000 голів нетелів, 500 голів дійного стада), де було багато кормових – кукурудза, багаторічні трави. Працюючи головним агрономом, заочно навчався в аспірантурі Інституту цукрових буряків. Захистившись, перейшов на роботу в цей інститут. Там пропрацював 25 років. Паралельно в 2000 році почав консультувати перший в Україні агрохолдинг — «Українську продовольчу компанію». Там власники набрали на роботу своїх знайомих і друзів, які не мали жодного уявлення про агрономію, і я цілу зиму навчав їх основам агрохімії, генетики, ґрунтознавства, технології. З тих пір я кожен рік консультував якусь велику агрокомпанію, а то й дві. Також працював за сумісництвом у різних консалтингових компаніях.

Згодом відкрив власну фірму, яка займалася консалтингом, постачанням насіння, тощо. Займався й виробництвом: одне господарство в рамках погашення боргу виділило мені землю, і я там вирощував різні культури. Також працював за сумісництвом в агрокомпанії у попереднього президента. Потім працював головним агрономом в австрійській насіннєвій компанії Probstdorfer Saatzucht. Певний час очолював рослинницький напрямок в «Бучачагрохлібпром». Зараз маю фірму «Вруно», яка займається агрономічним консалтингом.

 

Типові помилки агрохолдингів

 - Цікаво, яких помилок найчастіше припускалися вітчизняні агрохолдинги?

 - Та багатьох. Наприклад, ігнорування важливості внесення калію, зокрема, на буряках, кукурудзі, соняшнику. Провівши аналіз грунту, вони тільки бачили в результатах, що вміст калію високий і підвищений, так і вирішували зекономити на калійних добривах. Адже агрохолдинги повсякчас націлені на економію коштів. Але ж зазвичай калій у грунті знаходиться в недоступній для рослин формі, тому його все одно потрібно вносити. Розширений аналіз дає змогу визначити, скільки калію знаходиться в доступній формі, а скільки в недоступній. Так само з фосфором: вносять в першу чергу азот, а фосфору й калію дають недостатньо.

 - Що ще можете назвати з типових помилок?

 - Я в кількох агрокомпаніях бачив, що вони не звертають уваги на рН грунту. Хоча працюють на грунтах з рН 5–5,2 — за такого показника кислотності засвоєння елементів живлення різко падає.

 - До речі, зараз на ринку почали пропонувати препарати для розкислення, альтернативні вапну чи дефекату. Якої Ви про них думки?

 - Розкислювати треба увесь профіль грунту. Тобто, під злакові такі препарати ще можуть бути варіантом, але пройде рік, треба буде сіяти культуру-наступник — і знову треба буде розкислювати грунт. А ефект від вапнування, нагадаю, спостерігається кілька років.

 - Повернемось до типових помилок латифундистів.

 - Ще одна велика помилка, коли не звертали уваги на коренепаросткові бур’яни. Коли з осотом якось борються, то засилля берізки я спостерігав практично в кожному господарстві. А у неї загальна довжина кореневої системи — 400–500 метрів, тож вона споживає вдвічі більше вологи, ніж культура.

До того ж боротися з берізкою треба з осені. Я якось провів в одному агрохолдингу дослід: внести суміш гербіцидів з осені під цукровий буряк. Там, де її внесли, берізки зовсім не було, на іншому полі берізку нічим не могли побороти, навіть підвищеними нормами гербіцидів, навіть Лєнацилом — він пригнічував берізку, але й культуру теж.

 - А що ще?

 - Ну, у кожного господарства по-своєму. Наприклад, прозівали оптимальну фазу внесення сульфонілсечовин на злакові. Так, якщо культура має 2 міжвузля — Приму вже не можна вносити. Але її вносили і в цю фазу, й навіть пізніше — і потім недобирали врожаю. Або на кукурудзу вносили сульфонілсечовини в фазу 7-8-го листка — і отримували недобір урожаю. Річ у тім, що деякі виробники препаратів пишуть, що на кукурудзі їх можна застосовувати до 7-го листка, але з практики можу сказати, що зазвичай сульфонілсечовини треба внести до 5-го листка кукурудзи.

Часто не враховується внесення гербіциду під попередник. У кількох господарствах спостерігав: внесли під кукурудзу Елюміс, і по ній посіяли горох або сою. В результаті культуру-наступник покрутило, і на ній отримали великий недобір урожаю.

 

Питання нескінченних дискусій

 - В українському АПК є низка питань, довкола яких точаться тривалі дискусії. Цікаво було б почути Вашу думку з цих питань. Отже, як Ви вважаєте, в яких умовах варто переходити на «ноу-тілл», а в яких — ні?

 - Все залежить від конкретних умов і культур. Я вважаю, що ноу-тілл — це технологія в першу чергу для злакових — для культур, які мають мичкувату кореневу систему. Рослини, які мають стрижневу кореневу систему, потребують або оранки, або глибокого розпушування. Тому я вважаю помилкою, коли по мілкому обробітку сіють сою, яка має стрижневу кореневу систему. Викопайте рослину — і часто побачите, що корінь скрутився і слабо працює на врожай. З моєї практики кращий урожай сої отримується там, де було проведено глибоке розпушування.

Нещодавно я повернувся з Дніпровської області, де оглядав поля соняшника. Грунти там тверді, лужні, запливаючі. Там був мілкий обробіток і соняшник сформував коротке коріння, в результаті коренева система вийшла не стрижневою, а мичкуватою. Тому там урожаю доброго не отримаєш. Верхній шар грунту, де знаходилась коренева система, пересох — і рослина не здатна засвоїти достатньо поживних елементів і вологи. Тож під соняшник постійно треба орати або поєднувати безвідвальний обробіток з глибоким розпушуванням. На важких грунтах глибоке розпушування обов’язкове — не тільки на Півдні, а й на сірих лісових грунтах Вінничини, наприклад.

Коли грунт твердий, доброго врожаю не отримаєш і на кукурудзі. Кукурудза має перехідний тип кореневої системи — від мичкуватої до стрижневої: у грунті закладається 5–7, а то й 9 кореневих вузлів (чим вище ФАО, тим більше). Тож культура потребує достатньої аерації. Постає й питання внесення в кореневу зону фосфорно-калійних добрив. Коли азот рухомий, то фосфор і калій практично нерухомі. Тому їх треба покласти в ту зону, де вони потрібні рослині.

 - Тобто, Ви вважаєте, що треба впроваджувати різноглибинне внесення добрив?

 - Для кукурудзи різноглибинне внесення було б найкраще. Я його рекомендував би і для соняшника. Зона кореневих волосків у нього знаходиться на глибині 15–17 см — туди треба і добрива вносити. Так само я радив би пошарове внесення добрив для сої, для цукрових буряків. А культурам з мичкуватою кореневою системою — злаковим, наприклад, — треба дати поживу зверху.

 - Доводилося стикатися з думкою, що по мерзлоталому грунту проводити підживлення не варто, мовляв, за кордоном ніхто так не робить. Що Ви скажете з цього приводу?

 - Це нісенітниці. По мерзлоталому грунту треба вносити, хоч трохи. Бо взимку в період глобального потепління в Україні часто спостерігається нестійка погода: спочатку замерзло, потім розтає, йдуть дощі – і азот вимивається з верхнього шару грунту. Тому як тільки пшениця відновлює вегетацію, їй треба дати хоча б мінімальну кількість азоту.  

Але – мінімальну. Бо дехто вносить у цю фазу 450 кг/га селітри! Та рослина використає максимум 30 кг/га д. р. азоту, а решта піде в грунт і в річку! В цілому, все залежить від часу відновлення вегетації й стану рослин. Коли пшениця виснажена, наприклад, відновленням вегетації в «зимові вікна», то внесення азоту по мерзлоталому грунту просто необхідне.

Пам’ятаю, коли я працював головним агрономом, 4 т/га пшениці вважалося добре. А потім приїхали англійці і навчили нас індустріальній технології вирощування пшениці. Зокрема, внесенню добрив під пшеницю по фазах розвитку. І через рік, внісши азотні добрива не всі по мерзлоталому грунту, а тричі (по мерзлоталому і двічі потім), я мав урожайність 8 т/га. Наявні у нас комбайни «Нива СК-4» могли працювати з мінімумом втрат тільки на першій пониженій швидкості.

А от під ріпак азотні добрива можна вносити за раз. Коли він навесні відновлює вегетацію, то має кореневу систему до глибини 1 м. Під ріпак по мерзлоталому грунту можна дати й 100 кг/га азоту. Йому це не страшно, бо цей азот проникає на всю глибину кореневої системи. Коренева система ріпаку використовує цей азот пошарово.

 - Наскільки прогресивним є впровадження КАС?

 - Це хороше добриво, але якщо без фанатизму. На озиму пшеницю під час відновлення вегетації для внесення по мерзлоталому грунту воно не підходить. Пшениці треба в цей час «швидкий» азот, а його може забезпечити лише аміачна селітра. А в наступні підживлення можна давати КАС.

Часто не звертають уваги і на те, що в КАСі є азот в амідній формі, яка припалює листя. Треба регулювати норму внесення, розчинність добрива в воді залежно від фази культури. Так, під час виходу в трубку можна вносити не більше 40-50 кг/га КАС, розчинивши в 250 л води, і вносити крупною краплею, щоб вона стікала і не припалювала листя.

 - Безводний аміак теж прогресивний?

 - Я під усю кукурудзу вносив безводний аміак ще головним агрономом у колгоспі. І збирав 6-7 т/га сортової кукурудзи на зерно і до 50 т/га на силос. Але у нас було достатньо гною. Сої стільки азоту не потрібно, соняшнику теж. Соняшник більше потребує фосфору й калію, в першу чергу калію. 

А як Ви відноситесь до внесення добрив по листу?

 - Я великий скептик щодо підживлення по листу. Як людина не може живитись через шкіру, так само рослина не може живитися через стебло чи листок – там немає пристосованих до цього органів. Через продихи? Але всі вони під листком, інакше туди потрапляли б сонячне проміння і волога і рослина гнила б. Під листок рідке добриво, що вноситься через обприскувач, не потрапить. До того ж молекули добрив набагато більші за розміром, ніж продихи.

 - Як же тоді вносити мікроелементи?

 - Є грунтові добрива з додаванням магнію, сірки, тощо. Можна замовити діамофоску з додаванням сірки, бору, тощо. Але зазвичай дефіциту мікроелементів немає. Аналіз може показувати їх дефіцит, бо його можуть проводити фірми, зацікавлені в збуті добрив. Тому аналізи грунту на мікроелементи треба проводити в незалежній лабораторії.

 

Культури і міфи навколо них

 - Ви працювали в фірмі, яка пропонує інтенсивні сорти пшениці іноземної селекції. Де в Україні їх можна сіяти, а де - ні?

 - Був період, коли на Півдні і Сході кинулися вирощувати іноземні сорти пшениці. Але для Півдня вони виявилися неефективними. Бо там критичні умови вегетації. Натомість Богдана, Подолянка добре себе зарекомендували. Для інтенсивних сортів потрібна достатня кількість вологи – коли дощі регулярні, може бути достатньо і 350 мм, а якщо нерегулярні, то треба більше. В усякому разі, не повинно бути посухи.

Зокрема, повітряної. Так, цього року зернові постраждали від повітряної посухи: волога в грунті була, але температура досягала 34-35°С, тож рослина випаровувала більше вологи, ніж могла взяти з грунту. Через це недобрали близько 2 т/га врожайності. До речі, вносячи міндобрива, можна частково нівелювати наслідки повітряної посухи. Добрива роблять рослину стійкішою до неї.

 - І які ж це добрива?

 - Я вже говорив про недостатню увагу до калійних добрив. Калій у грунті має вологоутримуючу здатність і сприяє посухостійкості культури. Під пшеницю зазвичай буває достатньо 70 кг д. р. калію на гектар, фосфору – 60. На Волині на дерново-підзолистих грунтах, де хотіли вирощувати австрійські сорти пшениці, я порадив 120 кг д. р. калію на гектар, 70 фосфору і 180 кг азоту. В результаті при тому, що пшениця вийшла з зими в фазі 3 листків, бункер показав до 9,7 т/га.

 - А якого захисту потребують інтенсивні сорти пшениці?

 - За інтенсивної технології пшеницю треба захищати мінімум 3 рази. Зокрема, дуже важливі інсектициди, бо шкідники – трипси, клопи - часто є переносниками хвороб. Тому щоразу, коли вношу фунгіцид, я додаю інсектицид, навіть якщо комах нема – для профілактики, хоча б дешевий генеричний.

 - Як часто можна сіяти соняшник на одному полі?

 - Не частіше разу на 5 років. В Дніпровській області сіють через рік (у них сівозміна пшениця-соняшник) – в результаті мають купу різних хвороб, шкідників. Розрізаєш стебло на висоті 50-60 см – а там сидить соняшниковий вусач, який перегриз провідні пучки – і врожаю вже не буде, бо нема надходження поживи й вологи. А соняшниковий вусач розмножується, тільки коли соняшник надто часто сіють на тому самому на полі. І дістати його не так просто.

 - А хіба не всі проблеми можна вирішити за рахунок пестицидів?

 - Це виходить дорого, та й пестицидне навантаження на грунт велике. Доходить до того, що всі ці обробки не окуповуються прибавкою врожаю. Крім того, коли соняшник сіяти через рік, відбувається втома грунту. Він забирає з грунту багато калію, багато вологи.

Має значення і селекція соняшнику. Гібриди деяких фірм більш-менш толерантні до порушення сівозмін, а деякі – написано, що стійкі і проти іржі, і фомозу, і фомопсису на рівні 7-9 балів, а увесь цей букет я спостерігаю на рослинах.

 - А кукурудзу як довго можна сіяти монокультурою?

 - Я вважаю, що на родючих грунтах можна 5 років поспіль, на бідних – 3. Але при цьому потрібно звертати увагу на шкідників. Зараз з’явився стебловий метелик, а особливо – західний кукурудзяний жук.

 - Після того, як 5 років поспіль вирощували кукурудзу – на скільки тоді перерву робити?

 - На 2-3 роки. Пройти всю 3-4-пільну сівозміну, яку практикують господарства. А потім можна знову вирощувати кукурудзу.

 - Чи можна виростити ріпак у Степу, на Сході?

 - Так, ця культура там прекрасно почувається. В Дніпровській області господарство отримало на великих площах 3,3 т/га. Але посіяли вони ріпак у кінці липня, коли була волога. І в жовтні мали розвинуту кореневу систему. Але вчасно, у відповідну фазу за кількістю листків, попрацювали росторегуляторами - і коренева шийка пішла в зиму такою, як треба.

 - Наскільки реально в умовах України отримати за рік 2 врожаї польових культур?

 - Тут усе впирається в вологу. Кілька разів я отримував пожнивну гречку, але врожай був дуже невисокий. Раз отримав поукісний урожай – після озимого жита на зелений корм в кінці травня сіяв цукровий буряк і отримав 30 т/га. Але тоді пройшли дощі. Треба враховувати і те, що грунт повинен відпочивати. А взагалі краще витримати технологію для основної культури – і заробиш достатньо.

 - А сидерати які б Ви порадили?

 - Гречка – непоганий сидерат, очищає грунт і від бур’янів, і від шкідників з хворобами, але насіння її дороге. Фацелія теж – хороший сидерат, але насіння дороге. Тому найкращий сидерат – суріпиця або редька олійна. На Півночі можливе озиме жито перед картоплею. Але ефективність засвоєння пожнивних решток сидерату теж залежить від вологи. А також від якості оранки і прикочування.

 - Як вивести культуру зі стресу після граду?

 - Це залежить від культури. Соняшник важко вивести. А от у сої в пазухах листя є сплячі бруньки, тому вона може відновити вегетацію. Її треба тільки частково простимулювати азотом (30 кг/га д. р.). Я мав випадок, коли град побив сою 2 липня. Але в результаті отримали 26 ц/га.

 - Як вберегти схили від ерозії?

 - В першу чергу не сіяти просапні культури на схилах. На схилах потрібна не основна сівозміна, а ґрунтозахисна. Тобто, сіяти тільки культури з мичкуватою кореневою системою. Бо соняшник, кукурудза не мають коренів, які б тримали цей грунт. А от пшеницю чи сою на схилах можна вирощувати. Але бажано багаторічні трави у сівозміні зі злаковими. Або зерно-бобова сівозміна (злакові з горохом або соєю).

 

Розмовляв Богдан Малиновський, b.malinovskiy@univest-media.com

Інтерв'ю
Про глобальне потепління говорять уже кілька десятиліть. Які конкретні практичні наслідки від нього вже відчуло сільське господарство України і на що ще очікувати розповідає найавторитетніший в
Система аграрних розписок (АР) працює у 8 областях: Харківській, Полтавській, Черкаській, Вінницькій, Хмельницькій, Тернопільській, Сумській та Миколаївській. Станом на середину квітня в Україні

1
0