Новатор зі східного кордону

У фермерському господарстві «Альфа», що в Золочівському районі на Харківщині, є землі, які виходять до українсько-російського кордону. Всього ж у господарства в обробітку майже 11 тис. га. А починали на зорі незалежності України з 50 га. Як фермер зміг зосередити такі площі? Його син, заступник голови ФГ, вважає, що перемагають найбільш інноваційні. Рівень впровадження сучасних технологій і відкритість до експериментів ФГ «Альфа» 2 роки тому оцінила компанія BASF, запросивши господарство до свого Клубу новаторів.

З 50 га довели земельний банк майже до 11 тис.

Фермерувати родина Бєлінських почала на початку 90-х, взявши в постійне користування 50 га, як і десятки тисяч інших фермерів-першопроходців. При цьому глава родини домігся, щоб землю йому виділили за хатою — саме в тому місці, де знаходилися 5 га землі, які належали родині до колективізації.

Розпаювання колгоспних земель дало змогу наростити земельний банк. І зараз фермер обробляє вже майже 11 тис. га, з яких під пшеницю відводить близько 4500 га, кукурудза торік займала 3200 га, соняшник — 2000 га, під горох відводить до 600 га у періоди, коли на культуру є ціна. Також цього року 400 га відвели під сою і 200 га під нут, який вирощують уже другий рік. Є й кормові, позаяк є тваринництво. Так, 100–200 га відводять під кукурудзу на силос і 300 га під люцерну, яка росте на одному полі 3–4 роки. Одночасно з нарощуванням площ відбувається концентрація культур в окремих масивах.

Перемагає той, у кого технології найсучасніші

Під час паювання колгоспи перетворювались на агрофірми, які вже були приватною власністю вчорашніх голів. Однак з часом пайовики почали проситися до фермера. «Колишні голови колгоспів продовжували працювати за дідівськими технологіями», — розповідає син засновника господарства Юрій, який обіймає посаду заступника голови ФГ. Натомість ФГ «Альфа» намагається бути першим у застосуванні сучасних технологій. Тут постійно випробовують нові сорти й гібриди, нові препарати. Так, кількість сортів і гібридів, що випробовуються, щороку вимірюється десятками.

А техніку міняють кожні 3–5 років. Втім, не так через моральне старіння, як через те, що машини починають ламатися і простоювати, не витримуючи темпу роботи. Адже потреба обробити такі великі площі у стислі терміни, які диктує погода, особливо посушлива в останні пару років, змушує використовувати техніку цілодобово.

Відтак машини в господарстві практично повністю європейські чи американські. Навіть протруювач ПС років 5–6 тому поміняли на Petkus. «Останній забезпечує набагато вищу якість протруювання: кращу й рівномірнішу обробку насіння, краще витримує норму витрати», — говорить заступник голови господарства. З вітчизняних машин — лише причепи «Заводу Кобзаренка» і Т-150, які тільки те й роблять, що возять ці причепи. Є ще 6 тракторів МТЗ, які вітчизняними плугами орють городи пайовикам. Крім цього слід згадати хіба що сівалки СЗ, які працюють на дрібних масивах і у пайовиків, а також аеродинамічний сепаратор для зерна.

Та найважливіше те, як саме тут застосовують новітні технології. Всі нововведення тут впроваджують поступово. І постійно спостерігають за результатом. Наприклад, новий препарат, запропонований компанією BASF на пробу, тут спочатку застосовують на невеликій площі, в пару гектарів. Якщо препарат показав себе краще за аналоги — наступного року експеримент розширюють на кілька полів, і лише потім, якщо ефект настільки ж хорошим, як на невеликій ділянці, наважуються застосовувати новинку по всій площі.

«Ноу-тілл» «не пішов», але знайшли інші способи заощадження вологи

Якщо ж нововведення не виправдовує себе, від нього без жалю відмовляються. Так свого часу було з мінімальним обробітком грунту. Господарство вирішило піти за модною тенденцією, але після того, як урожайність після традиційного зниження в перший рік не відновилася ні на другий сезон, ні на третій, повернулося до оранки. «Скільки й потім експериментів не проводили, а все одно після оранки поля виглядають краще», — розповідає Юрій Бєлінський. Наприклад, там де пшеницю сіяли після люцерни по «нулю» (основний посівний агрегат у господарстві — Horsch Pronto — дає й таку можливість), у звичайний рік збирають нормальний урожай, а в сухий, як останні два, пшениця підгоряє.

Щоправда, орють тут лише під ярові. Натомість озиму пшеницю сіють після дискування. Але й під пшеницю, як вважає заступник голови ФГ, краще було б застосовувати оранку, але господарство просто не встигне до вересня як слід обробити грунт, якщо працювати за традиційною технологією.

Втім, традиційну технологію обробітку грунту в господарстві підкоригували відповідно до потреби зберегти вологу. Придбання важких американських борін McFarlane дало змогу виключити процедуру культивації: боронування в один слід вистачає, щоб так вирівняти поле після оранки, щоб підготувати його до сівби.

Врешті, з вологою в господарстві, за словами Ю. Бєлінського, не так і погано — в інших частинах області гірше. До того ж певний ефект снігозатримання забезпечують нижні частини стебел кукурудзи та соняшника, що після збирання залишаються стирчати на полі.

Точне землеробство впроваджують поступово

Ще одним модним трендом — точного землеробства — тут теж не поспішають захоплюватися, впроваджуючи лише ті його елементи, які дають відчутний ефект. Наприклад, нові розкидачі міндобрив Bogballe мають можливість диференційованого внесення добрив. Але цією функцією в господарстві поки що не користуються, адже ці розкидачі тут обрали завдяки іншому — можливості регулювання ширини розкидання. Це дає змогу на полях складної форми значно зменшити площу перекриттів і не удобрювати польові дороги.

Так само високо оцінили в господарстві можливість відключення кожного рядка в сівалці точного висіву Horsch Maestro. Її, власне, й обрали свого часу через те, що це була одна з перших сівалок з такою функцією. Експеримент на полях ФГ «Альфа» показав відчутну економію завдяки можливості відключення кожного рядка. Так, на двох полях складної форми однакової площі — по 122 га — в господарстві пустили сівалки з такою функцією і без неї. Там, де можна було відключити кожен рядок, сівалці вистачило розрахункової норми — 110 мішків кукурудзи. Сівалка без порядкового відключення витратила 125 мішків. Тобто, завдяки відключенню рядків господарство тільки на одному полі заощадило 60 тис. грн.

Критерії вибору техніки

Техніку тут обирають лише після спостережень за результатами її роботи на полях. Тому якихось переваг тій чи іншій марці в господарстві немає. Наприклад, основний обсяг польових робіт виконують 6 потужних John Deere, урожай збирають Claas Lexion, всі три навантажувачі — фірми Manitou, а найкращою дисковою бороною, на думку Ю. Бєлінського, виявилася Lemken Rubin. 4 з 5 оборотних плугів — фірми Kuhn. Як пояснив Юрій Бєлінський, вони більше влаштовують господарство через те, що мають ззаду два колеса і за рахунок цього стійкіші. «У нас чимало полів на схилах, і в умовах підвищеної вологості плуг з одним колесом може спливати, падати в борозну», — розповів він.

Сіють переважно сівалками Horsch. На просапних культурах також працюють і сівалки Kvaerneland і Kuhn. Серед переваг зернової  Horsch Pronto наш співрозмовник називає можливість працювати за будь-якою технологією обробітку грунту (саме таку сівалку й шукали), простоту в налаштуванні і високу продуктивність. Так, у середньому сівалка засіває за одне завантаження бункера до 30 га. В середньому за добу за умови добре налагодженої логістики вдається засіяти 200 га, а якщо поля розташовані поруч, то і 240 га. І це за внесення добрив одночасно з сівбою, бо якщо обидва бункери заповнити насінням, то за добу можна засіяти й 300 га. Можливість налаштування норми висіву, не виходячи з трактора, Ю. Бєлінській теж високо цінить, позаяк це звільняє від необхідності калібрувати сівалку вручну, проганяючи по землі і рахуючи зернини.

У просапній Horsch Maestro наш співрозмовник відзначив простоту налаштування, особливо глибини висіву: «Достатньо додати або забрати регулювальну скобу, щоб сівалка відповідно піднялася або опустилася, тоді як у більш старих наших сівалках це ціла проблема — треба підлазити під сівалку і крутити кожен сошник».

З нових цьогорічних придбань він відзначає кукурудзяну жатку Olimac Drago. Пан Юрій звернув увагу, що на ній відривні планки налаштовані так, що при роботі на швидкості качан відлітає не з такою великою силою, як на інших, що працювали в господарстві. Відповідно, зерно не розліталося. Це відіграло важливу роль саме в таких посушливих умовах, як цього року, коли кукурудзу збирали за вологості 8 (вісім!) відсотків. Бо за умов стандартної вологості (20–24%) усі жатки працюють однаково. А цього року лише за Olimac Drago не було втрат зерна. Тому наступного року заплановане оновлення кукурудзяних жаток господарство хоче провести саме цими машинами. Бо керівництву в старих жатках не подобається ще й те, що механізм автоматичного регулювання відстані між відривними пластинами іржавіє за рік-два.

Та, мабуть, найважливіша сучасна технологія, котра використовується в господарстві, — це дистанційний моніторинг роботи техніки. Двоє диспетчерів за комп’ютерами в офісі господарства, один з яких слідкує за сільгосптехнікою, а інший — за автомобілями, бачать, де знаходиться машина, що вона робить і навіть чи не краде щось із неї механізатор чи водій.

Так виглядає лише один з аспектів роботи успішного господарства — той, що стосується сільгосптехніки. Про інші складові роботи господарства, запрошеного компанією BASF до свого Клубу новаторів, ми розповімо пізніше на нашому сайті.

Богдан Малиновський, b.malinovskiy@univest-media.com