Каз­ка про ко­ро­ву в «оку­ля­рах»

Були собі три брати: Жан-Клод, Мішель та Марк Папіни — такі собі звичайні французькі брати з комуни Ізер регіону Овернь. Та й займалися вони звичною для себе справою: тримали молочну худобу та кіз, виробляли й продавали молоко, сир, масло. Дуже полюбляли братів їхні земляки з комуни, адже молоко фермери продавали елітне, жирне, та й сири — смачні, натуральні. Такою любов’ю до себе з боку односельців брати завдячували своїм корівкам в «окулярах».

А. На­за­рен­ко
a.nazarenko@univest-media.com

Од­нак ко­ро­ви в «оку­ля­рах» — це зов­сім не каз­кові пер­со­нажі. Та й фер­ми, де роз­во­дять цих тварин, цілком ре­альні. Тож поч­не­мо на­ше оповідан­ня…

Знай­ом­ст­во зблизь­ка
У не­ве­лич­ко­му гос­по­дарстві Ferme des Pochats трійко братів ра­зом із ще од­ним най­ма­ним робітни­ком зай­ма­ють­ся ви­роб­ництвом мо­ло­ка та мо­ло­ко­про­дуктів від нор­мандсь­ких корів.
Ху­до­ба ця — звич­на для північно-західних регіонів Франції — Нор­мандії та Бре­тані, — звідки во­на й по­хо­дить. Про­те й в інших регіонах мож­на по­ба­чи­ти тва­рин та­ко­го чу­дер­наць­ко­го ок­ра­су: з підве­де­ни­ми чор­ним або тем­но-ка­ш­та­но­вим ко­ль­о­ром очи­ма.
Масть корів, вза­галі-то, бу­ває трьох видів: пе­репілко­вий ок­рас (на біло­му фо­ні гу­с­тий тем­ний крап по всьо­му кор­пу­су), світлий (на біло­му фоні рідкий тем­ний крап) та сму­га­с­тий (ве­ли­ка тем­на або ти­г­ро­ва пля­ма на тілі, білий низ та го­ло­ва), та не­одмінною спільною для них оз­на­кою за­ли­ша­ють­ся темні «оку­ля­ри», що ко­кет­ли­во оз­доб­лю­ють очі тва­рин.
Та це ще тільки зовнішні відмінності. Світові ці ко­ро­ви відомі своєю над­зви­чай­ною якістю мо­ло­ка: ви­со­ким вмістом білка, а особ­ли­во b-ка­па-ка­зеїну, не­об­хідно­го для ви­го­тов­лен­ня ви­со­ко­якісних сирів, іде­аль­ним ба­лан­сом у ньо­му каль­цію та фо­с­фо­ру та ви­со­ким вмістом оме­га-3-кис­лот. То­му й люб­лять цих корі­вок в «оку­ля­рах» за те, що во­ни да­ють та­ке ко­рис­не мо­ло­ко та по­да­ру­ва­ли сві­тові пре­красні си­ри: ка­­мам­бер, ліва­ро та пон л’евек (відо­мий ще з XII ст.). До ре­чі, справжній нор­мандсь­кий ка­­мам­бер за за­ко­ном доз­во­ля­ють ви­­го­тов­ля­ти ли­ше з мо­ло­ка нор­мандсь­ких корів.
М’ясо від цих тва­рин теж «пля­ми­с­те» — мар­му­ро­ве, ніжне та со­ко­ви­те. Во­но ду­же цінується на фран­цузь­ко­му рин­ку і має спе­ціаль­не мар­ку­ван­ня.
Для фер­мерів, які ви­роб­ля­ють «нор­мандсь­ке» мо­ло­ко та «нор­мандсь­ке» м’ясо, ре­алізаційна ціна їхньої про­дукції є ви­щою від се­ред­нь­о­рин­ко­вої.
Тож ви­ро­щу­ва­ти ху­до­бу в «оку­ля­рах» для фран­цузь­ких фер­мерів вигідно.
 Бра­ти Папіни за­сту­пи­ли на ро­бо­ту на фермі після своїх батьків. Як і більшість не­ве­ли­ких мо­ло­ко­ви­роб­ників у Франції, бра­ти об’єд­на­ли­ся у ко­о­пе­ра­тив ра­зом з інши­ми ко­ле­га­ми.
  Ча­с­ти­ну ви­роб­ле­но­го мо­ло­ка пе­ре­роб­ля­ють на мас­ло та си­ри, ча­с­ти­­ну — збу­ва­ють на місце­во­му рин­ку че­рез ко­о­пе­ра­тив, і ще од­ну ча­с­ти­ну — про­да­ють без­по­се­ред­ньо на фермі.
  Вміст со­ма­тич­них клітин у мо­лоці корів Ferme des Pochats ста­но­вить у се­­ред­­нь­о­му 250 тис. Фер­ме­ри за­пев­ню­ють, що про­блем із ма­с­ти­том у їхньої ху­­­­до­би май­же не ви­ни­кає. Та й вза­галі на здо­ров’я тва­рин во­ни не скар­жать­ся. Пла­но­во щеп­лю­ють ху­до­бу про­ти респі­ра­тор­них за­­хво­рю­вань та вірус­ної діареї, як­що ж тва­ри­ну не­до­гледіли та ви­я­ви­ли вже клінічний ма­с­тит, для ліку­ван­ня ви­ко­ри­с­то­ву­ють ан­тибіоти­ки інтра­ци­с­тер­наль­но. Та по­за­як у країні ве­дуть су­во­рий кон­т­роль за вмістом ан­ти­біотиків у мо­­лоці, бра­ти, рад­ше, спря­мо­ву­ють усі си­ли на профілак­ти­ку та кон­троль за­хво­рю­вань.
Ут­ри­ман­ня: вільніше не бу­ває
Ось такі «модні» корівки жи­вуть на фермі трьох братів. Жи­вуть приспіву­ю­чи: у теп­лий період ро­ку ко­ро­ви ла­су­ють со­ко­ви­тою тра­вою по­ряд із фер­мою, за на­стан­ня хо­лодів (із ли­с­то­па­да по бе­ре­зень) та в не­го­ду тва­ри­ни пе­ре­хо­дять у но­вень­кий мо­дернізо­ва­ний корівник. Тут є ок­ремі відділен­ня для оте­лень, те­лят, дійних корів та мо­лод­ня­ку.
По­за­як па­со­ви­ща для дійних корів розміщені по­ряд із корівни­ком, у ньо­му ж об­лад­на­но й доїльну за­лу, тож ко­ро­ви і влітку за­хо­дять у приміщен­ня. Тут об­ла­ш­то­ва­но май­дан­чи­ки для відпо­чин­ку, вкриті со­ло­мою, кор­мо­вий стіл та доїль­ну ус­та­нов­ку ти­пу «ялин­ка» 2 х 5.
Ос­нов­ний корм дійних корів у па­со­вищ­ний період — тра­ва при­род­них па­со­вищ та комбікорм, про­те фер­ме­ри до­дат­ко­во зго­до­ву­ють ко­ро­вам тро­хи ку­ку­руд­зя­но­го си­ло­су, сіна­жу та сіна.
Що­до функціональ­ності тва­рин­ни­ць­­ко­го приміщен­ня мож­на ска­за­ти, що все тут зроб­ле­но для ком­фор­ту тва­рин: ніякої прив’язі, пе­ре­су­ван­ня корів­ни­ком — вільне, у відділенні для дійно­го ста­да все­ре­дині не­має пе­ре­го­ро­док — ли­ше кор­мові решітки та во­ро­та, щоб ко­ро­ви не відчу­ва­ли особ­ли­вої різниці між при­міщен­ням та па­со­ви­щем. Навіть боксів для ле­жан­ня як та­ких не­має — ча­с­ти­на те­ри­торії за­си­па­на со­ло­мою, тва­ри­ни відпо­чи­ва­ють там, де за­хо­чуть. Сам корівник яв­ляє со­бою лег­ку від­кри­ту кон­ст­рукцію зі што­ра­ми для за­по­біган­ня про­тягів.
Те­лят після на­ро­д­жен­ня і до од­но­мі­сяч­но­го віку ут­ри­му­ють в іглу, потім пе­ре­во­дять у гру­пові за­го­ни із гли­бо­кою підстил­кою. Ча­с­ти­ну мо­лод­ня­ку, що на­гу­лює ма­су, ут­ри­му­ють на ок­ре­мих па­со­ви­щах. Там же вста­нов­ле­но годівниці із тю­ка­ми сіна під навіса­ми та на­пу­вал­ки.
Для то­го, щоб от­ри­ма­ти ви­со­кий вміст оме­га-3-кис­лот у мо­лоці, фер­ме­ри до­да­ють у корм ко­ро­вам льня­ну ма­ку­ху.

І на­ос­та­нок
Як­що ж серй­оз­но, слід за­зна­чи­ти: на фермі братів Папінів са­ма си­с­те­ма ут­ри­ман­ня дійно­го ста­да до­волі звич­на як для Франції, так і для Ук­раїни, «каз­кові» — тільки корівки. Впев­не­на, що для го­ро­дян во­ни не­звичні че­рез свої «оку­ля­ри», а фахівці-тва­рин­ни­ки ба­чать у цих корівках над­зви­чай­не поєднан­ня най­ба­жаніших ха­рак­те­ри­с­тик: ви­со­ких на­доїв із ви­со­ким вмістом жи­ру, b-ка­па-ка­зеїну, оме­га-3-кис­лот, міцно­го здо­ров’я та не­ви­баг­ли­вості до умов ут­ри­ман­ня.