Особливості догляду за виноградниками в осінньо-зимовий період

Кліматичні умови вирощування винограду в умовах Північного Причорномор’я характеризуються різноманітністю і складністю, що суттєво впливає на зростання агресивності шкідливих організмів, зміну їхнього видового складу та біологію розвитку. Останніми роками відбуваються зміни середньорічної температури повітря, кількості та тривалості опадів. Це, зрозуміло, відповідним чином впливає на створення оптимуму еколого-географічних умов розвитку різних видів шкідників і зумовлює перебудову видової структури ампелоценозів.

Агротехнічні заходи, які обов’язкові в осінньо-зимовий період, націлені на створення ідеальних умов перезимівлі кущів винограду, максимальне обмеження чисельності шкідливих фітофагів та збудників хвороб, наявних у кожному окремому ампелоценозі. Осіннє обрізування винограду (розпочинається не раніше ніж через 15–20 днів після опадання листя, коли основна маса поживних речовин переміститься з однорічних у багаторічні частини рослини: рукави, голову куща та коріння) сприяє частковому видаленню шкідливих організмів, які перебувають у бруньках, під бруньковими лусочками, корою та безпосередньо на пагонах у їхніх тріщинах.

До того ж важливим є й те, що комахам, кліщам притаманне явище пойкілотермності — тобто вони не мають постійної температури тіла. Так, за зниження температури в осінньо-зимовий період кліщі впадають у зимову діапаузу, що допомагає їм виживати в несприятливих умовах. Однак діапазуючі шкідники доступніші для механічного видалення, наприклад під час обрізки винограду.

До речі, за висновками фахівців, критично низькі температури (-18…-20°С) для вічок більшості європейських сортів винограду спостерігають на Півдні України з періодичністю два-три роки. Пошкодження багаторічної деревини високоштамбових формувань кущів або повна їхня загибель виникають уже за зниження температури до -25°С. Такі морози спостерігаються на півдні країни з частотою приблизно один рік із двадцяти.

Фітосанітарне обстеження виноградників, яке проводили на початку третьої декади листопада 2018 року, свідчить про те, що в усіх зонах виноградарства накопичений високий запас збудників чорної плямистості, мілдью, оїдіуму, комплексу гнилей, ески та інших хвороб. Заселеність виноградників гроновою листовійкою, кліщами, іншими шкідниками в різних регіонах виноградарства неоднакова й залежить від рівня захисних заходів, які були проведені протягом поточного року.

В попередніх статтях ішлося про біологію розвитку, способи та строки обмеження чисельності ряду шкідливих об’єктів, а саме бавовникової совки, американського білого метелика, ріпакового квіткоїда, оленки волохатої, бронзівки золотистої, цикадки білої. Крім цього, на виноградниках поширена ціла низка інших шкідників і збудників хвороб, обмеженню чисельності яких сприяють осінньо-зимові та ранньовесняні агротехнічні заходи.

Загалом на виноградниках Північного Причорномор’я виявлено 25 видів ґрунтових шкідників, які належать до дев’яти родин.

У кількісному співвідношенні найпоширеніші ковалики (Elateridae) та чорниші (Tenebrioidae) — 28%, п’ядуни (Geometridae) — 20%, скосарі (Curculionidae) — 17%, совки (Noctuidae) — 16%, пластинчастовусі (хрущі) (Scarabaeidae) — 14% та інші види — 5%. Установлено, що в межах окремих років чисельність шкідників коливається і залежить від різних чинників.

Досить небезпечні та поширені серед них представники пластинчастовусих — хрущі (Coleoptera, Scarabaeidae), личинки котрих розвиваються в ґрунті й живляться коренями виноградних рослин. Принаймні, на Півдні України в багаторічних насадженнях на разі відомо п’ять видів хрущів. Їхня шкідливість полягає, в основному, в тому, що личинки другого-четвертого віків завдають шкоди рослині, обгризаючи корені. За значної чисельності вони здатні повністю обгризати корені щеп, саджанців, молодих і навіть плодоносних рослин, що нерідко спричиняє їхню загибель.

До групи ґрунтових шкідників належать і жуки-ковалики (Elateridae), чорниші (Tenebrionidae), пилкоїди (Alеculidae). Відомо, що в умовах Півдня України поширені ковалик степовий, широкий, посівний, чорний кримський, вузький. Чисельність окремих видів коваликів перевищує порогову в два-три рази. На жаль, спостерігається щорічна тенденція до збільшення чисельності популяції цього шкідника.

На виноградниках останнім часом зросла шкідливість совок (Noctuidae) та п’ядунів (Geometridae, Lepidoptera). Особливо ці шкідники небезпечні в розсадниках, де вони пошкоджують корені та молоді пагони. Пошкоджені рослини в’януть і гинуть. Найпоширеніші на виноградниках такі види совки: озима, південна підгризаюча, пшенична, с-чорне, совка-гама, оклична, виноградна. Ефективними заходами захисту від зимуючої стадії совок (гусениць), які зимують у ґрунті, є осіння та ранньовесняна культивації ґрунту і контроль розвитку бур’янів, що сприяє знищенню значної частини яєць і лялечок шкідників.

Проти ґрунтових видів шкідників застосовують низку заходів, що доповнюють один одного. В основному це агротехнічні заходи, спрямовані на створення несприятливих умов для розвитку комах. Доцільність внесення мінеральних добрив (як способу обмеження чисельності шкідників) та харчових принад, вапнування кислих ґрун­тів, використання живильних атрактантів та деякі інші методи потребує наукового обґрунтування.

На разі вчені та виробники розробили й застосовують низку заходів боротьби з личинками шкідників, що мешкають у ґрунті.

Один із них — внесення у ґрунт парового поля 20% аміачної води з розрахунку 2000 л/га на глибину 20 см. Протруювання ґрунту аміачною водою забезпечує загибель 90% личинок хру­щів і інших шкідливих комах. Обробляти ґрунт слід у травні, коли личинки хрущів перебувають у верхньому вологому шарі. Пізніше, через пересихання ґрунту, вони переміщуються на глибину 50–80 см. Перспективним методом захисту виноградних насаджень від цієї групи шкідників є застосування пестицидів у сумішах разом з абсорбентами навесні під час закладання виноградного розсадника.

Відомо, що передсадивна обробка щеп розчинами абсорбенту Аквасорб у чистому вигляді та в різних сумішах із макро- й мікроелементами підвищує адаптацію рослин у перший період після висаджування, стимулює процеси росту й розвитку саджанців. У результаті цей захід підвищує загальну частку їхньої виживаності завдяки підвищенню адаптаційних властивостей росту й розвитку рослин винограду.

Практикою доведено, що абсорбенти, які застосовують у суміші з пестицидами, здатні після їхнього внесення в ґрунт поглинати й запасати більшу кількість води та поживних речовин. Ця їхня властивість сприяє кращому забезпеченню рослин необхідною кількістю вологи та одночасно захищає виноградний розсадник від пошкодження ґрунтовими шкідниками (патенти автора на корисну модель за номерами 85962 від 10.12.2013 р. та 97750 від 10.04.2015 р.).

Осіння глибока культивація ґрунту в міжряддях виноградників та обрізування кущів також сприяють обмеженню чисельності трипсів. Трипси належать до групи сисних шкідників. В Україні їх зареєстровано понад 250 видів.

Останніми роками на виноградниках Північного Причорномор’я їхня шкідливість зросла. На разі підтверджено наявність семи найпоширеніших видів трипсів. Це, зокрема, декоративний (Heliothrips famoralis Reuter), різноїдний (Frankfiniella intonsa Trybon), тютюновий (Trips tabaci Lindemann), виноградний ( Drepanothrips reuteri Usel), тонковусий (Frankfiniella tenuicornis), а в теплицях зустрічається оранжерейний (Heliothrips haemorrhoidalis Bouche). Зимують яйця в епідермісі листя або ж дорослі комахи — в рослинних рештках та ґрунті. За проведення мікроскопіювання бруньок імаго трипсів можна виявити і під бруньковими лусочками.

Особлива група сисних шкідників винограду, що має вагоме значення в умовах посушливого клімату, — рослиноїдні кліщі, так звані кліщі-фітофаги. На виноградниках Північного Причорномор’я поширено близько 30 видів кліщів.

Патологічні зміни спричиняють павутинні кліщі, а саме: звичайний (Tetranychus urticae Koch.) та садовий (Schizotetranychus pruni Oud.). Кліщі родини Eriophyidae — повстяний (Eriophyes vitis Pgst.), бруньковий (Eriophyes vitigineusgemma Mal.), листковий (Calpitrimerus vitis Nal.) та інші види. Живлячись у бруньках та на листковому апараті рослин, вони спричиняють глибокі порушення їхньої фізіології, які впливають на якість і кількість урожаю. На пошкоджених кліщами кущах достроково опадає листя, що негативно впливає на визріванвизрівання лози та продуктивність насаджень у наступні роки. Зимують кліщі всередині бруньок, під їхніми лусочками, під корою, в тріщинах пагонів та штамбів. Значна кількість кліщів видаляється з виноградників з обрізаною лозою.

Останнім часом знову поширилася філоксера, яка є небезпечним карантинним шкідником. Масове пошкодження листкового апарату відзначають не лише на американських, а й на європейських сортах винограду, хоча рані­ше вважалось, що на європейських сортах вона живе лише на коренях. У разі пошкодження коренів разом зі слиною в кореневі тканини потрапляють ферменти, що провокують патологічний розвиток цих важливих підземних органів рослини. На тонких коренях утворюються потовщення, так звані дзьобики, які невдовзі відмирають. На товстіших — утворюються потовщені нарости, на яких згодом з’являються тріщини. Через ці пошкодження проникають сапрофітні гриби та бактерії, яким і належить вирішальна роль у загниванні та загибелі коренів винограду.

Найбільше пестицидне навантаження на виноградні насадження пов’язане з обмеженням шкідливості грибних хвороб винограду. Проблема зменшення пестицидного навантаження на довкілля вирішується як шляхом чіткого регламентування витрат препаратів для захисту врожаю, так і завдяки збільшенню ефективності їхнього застосування з урахуванням факторів, що сприяють підвищенню якості дії препаратів.

За результатами останніх фітосанітарних обстежень на виноградних насадженнях зберігається досить високий рівень збудників грибних хвороб, а погодні умови 2018 року поки що сприяють збереженню інфекції.

Як правило, найпоширеніші грибні хвороби нині є регульованими. Але успіх боротьби з ними залежить від правильної діагностики, оптимальних проведень захисних заходів та, власне, вдалого вибору засобів захисту. Слід зазначити, що вільних від грибних патогенів виноградних насаджень на разі немає. Найпоширенішими та економічно небезпечними залишаються такі грибні хвороби, як мілдью, оїдіум, сіра, біла та чорна гнилі, чорна плямистість, еутіпіоз, інфекційне усихання кущів.

В епіфітотійні роки мілдью може знищити повністю весь листковий апарат та врожай винограду. За сприятливих умов протягом вегетаційного періоду розвивається 15 і більше поколінь патогену. Зимує збудник хвороби (Plasmopara viticola Berl.et Tohi.) у вигляді зимових ооспор у опалому листі, уражених гронах, окремих ягодах та інших рослинних рештках. Його життєздатність зберіга­ється протягом трьох-п’яти років. Знищення інфікованого листя й грон, осіння глибока культивація ґрунту та вплив на збудника хвороби природних грибів- мікофагів сприяють його знищенню. Таким самим чином частково обмежується й інфекційний запас інших грибних хвороб: краснухи, комплексу гнилей, антракнозу.

Нестабільність погодних умов зумовлює великий ризик розвитку й поширення іншого грибного захворювання винограду — оїдіуму. За останні десятиріччя шкодочинність хвороби виросла в втроє-вчетверо, а частота епі­фітотій збільшилась до семи-восьми разів. Збудник хвороби має дві стадії розвитку: сумчасту (Uncinula necator (Schwein.), Burril.) та конідіальну (Oidium tuckeri Berkl.). Зимує збудник хвороби в заражених бруньках та на інфікованих пагонах. Обрізування виноградних кущів, видалення та спалення сильно інфікованих пагонів значно покращують фітосанітарний стан насаджень.

Осіннє обрізування до живої деревини та видалення уражених штамбів, запобігання травмуванню виноградного куща під час обробітків ґрунту обмежують поширення ески, еутіпіозу, антракнозу та інших хвороб, збудники яких зберігаються в ураженій деревині та бруньках. Взагалі, чітко розмежувати проведення осінніх і зимових агротехнічних заходів проти хвороб і шкід­ників неможливо — їх зазвичай проводять комплексно. Вони спрямовані на пригнічення шкідливих організмів, видалення з виноградних масивів уражених частин кущів, покращення фізичних властивостей ґрунту, часткове знищення шкідників та формування на наступний вегетаційний сезон добре провітрюваної крони.

У регулюванні розвитку хвороб і шкідників важливе значення мають їхні природні антагоністи. Так, розвиток збудників грибних хвороб пригнічують їхні ґрунтові антагоністи. Зокрема, гриб триходерма деревна (Trichoderma lignorum Harz.) продукує антибіотики, які мають антибактеріальні та антигрибкові властивості. Гриби-гіперпаразити з роду Ampelomyces Ces ex Schl. пригнічують розвиток оїдіуму, а деякі штами грамнегативних бактерій роду Pseudomonas fluorescens впливають на збудників мілдью, оїдіуму, сірої гнилі. На основі Pseudomonas fluorescens АР33 створений біологічний препарат Планріз БТ, який рекомендують до застосування в період розпукування бруньок.

Одним з елементів сучасних технологій інтегрованих систем захисту насаджень і отримання екологічно чистої продукції є використання трофічних зв’язків ентомо- (акаро-) комплексу кожного конкретного ампелоценозу. Ентомофаги та акарифаги здатні регулювати чисельність шкідників. Видовий склад відомої корисної фауни складається з представників різних рядів комах та павукоподібних (хижих павуків і кліщів).

Умови перезимівлі вплинуть, звичайно, на фітосанітарний стан виноградних насаджень і внесуть певні корективи в план проведення агротехнічних заходів і захисту насаджень від шкідливих об’єктів. Однак виноградарям слід мати на увазі, що виноградники, пошкоджені зимовими морозами, грибними хворобами та шкідниками, потребують ретельного догляду, своєчасного обробітку ґрунту, видалення рослинних решток, які є резерваторами шкідливих організмів, проведення захисних і інших заходів.

М. Константинова, канд. с.-г. наук, старш. наук. співробітник

Журнал «Пропозиція», №12, 2018 р.