Пшениця озима в Україні: передумови перезимівлі, моніторинг, стратегія догляду

В природних умовах ріст і розвиток рослин пшениці залежать від комплексу зовнішніх факторів: ґрунту, поживних речовин, світла, вологи, тепла тощо. Сприятливе поєднання цих факторів посилює ростові процеси, а в разі їхньої нестачі або надлишку відмічається послаблення розвитку рослин. Незважаючи на те, що вивченню та розробці агротехніки вирощування пшениці озимої здавна приділялась велика увага, наявних експериментальних даних щодо ростових процесів рослин нових сортів пшениці озимої з огляду на поступові зміни клімату в умовах природних зон України досліджено ще недостатньо.

Передумови перезимівлі

На появу сходів впливає строк сівби, температура повітря і ґрунту та його вологість. Найбільш сприятливою температурою для проростання насіння пшениці озимої є 12…18 °С, мінімальна — 1…2 °С, оптимальна — 24…28 °С, а максимальна — 36…38 °С. Оптимальні строки сівби пшениці озимої настають, коли середньодобова температура повітря становить 14…16 °С, за якої дружні сходи пшениці озимої з’являються на 7–9 день, а за 15…18 °С — на 5–6 день. Більш висока температура (понад 25 °С) є несприятливою для проростання, оскільки може стати причиною сильного ураження сходів хворобами, особливо іржею, а за температури 40 °С, коли відносна вологість повітря сягає 30 % і нижче, насіння, яке проросло, гине через інтенсивне випаровування вологи, а те, яке набухло, втрачає схожість внаслідок дихання, витрат поживних речовин та ураження пліснявою. Втім температурний режим повітря слід розглядати не окремо, а лише в комплексі з іншими метеоелементами. Так, для озимих культур температура повітря 18…22 °С є найбільш сприятливою тоді, коли вологість повітря і температура кореневмісного шару ґрунту оптимальні.

Олександр Демидов, директор Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла НААН України (Київська обл.):

«Мінливість погодних умов, яка останніми роками відмічається на території України, зумовлює потребу проведення постійного моніторингу стану посівів. Початковий період розвитку рослин пшениці озимої є вирішальним у формуванні високопродуктивних посівів. Від стану посіву, сформованого восени, великою мірою залежить подальший ріст і розвиток рослин і саме головне кінцевий результат — урожай…».

Стан розвитку посівів пшениці озимої в цьогорічних осінніх умовах вимагає диференційного підходу як до проведення фізіолого-фенологічного спостереження в період зимового спокою, так і відпрацювання стратегії і самої тактики технологічного догляду у ранньовесняний період вегетації культури. На досить значній частині посівних площ отримано пізні сходи через пізні строки сівби. Такі посіви в період припинення вегетації на початку грудня й до сьогодні (березень) перебувають у фазі двох-трьох листків — поодиноко початок кущіння. За середніх строків висіву через нерівномірне зволоження посівного шару отримано сходи в два-три періоди. Відповідно, це зумовило нерівномірний розвиток як самих рослин, так і, в цілому, посівів.

Сергій Іжевський, директор ДП ДГ «Проскурівка» МІП імені В.М. Ремесла НААН України (Хмельницька обл.): «В умовах Хмельницької області велике значення має вологість посівного шару на період сівби пшениці. Відсутня або недостатня кількість опадів восени може призвести до пересихання верхніх шарів і відтягування строків сівби пшениці озимої на більш пізній період. За сильно висушеного ґрунту з осені в умовах Хмельниччини, сходи з’являлися навіть взимку під час підвищення температур та відлиг…».

Така строкатість розвитку посівів культури вимагає проведення чіткого контролю і спостережень за ними в зимово-весняний період. Особливо це стосується надмірно зріджених і слаборозвинених посівів. За таких умов існувала вірогідність пошкодження їх у зимовий період варіюванням позитивних і негативних температур та періодичним короткочасним відновленням вегетації.

Моніторинг

Стан рослин пшениці озимої за морфофізіологічними показниками залежно від попередників та строків сівби (Київська обл.)

За даними Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла НААН України, станом на 23.02.2023 р.

Часті зміни негативних температур на позитивні і поперемінне відновлення вегетації, особливо у другій половині зимового періоду, можуть призвести до витрачання цукрів у процесі дихання і, відповідно, до зменшення їхнього вмісту у вузлі кущіння. Зазвичай, на таких посівах існує ймовірність випадання рослин. Тому доцільно за таких умов застосовувати методи відрощування рослинних проб водним методом і в монолітах та експрес-методи визначення життєздатності вузла кущіння методом зафарбовування і визначення ступеня пошкодження конуса наростання, його тургору і забарвлення. Цю роботу постійно проводять на відібраних і підготовлених пробах науковці Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла НААН України.

Валентин Ігнатенко, директор ДП ДГ «Івківці» МІП імені В.М. Ремесла НААН України (Чернігівська обл.): «Для Чернігівської області дуже часто бувають характерними зимові відлиги та тривала відсутність низьких температур, що сприє поновленню вегетації в зимові місяці. Таке відновлення вегетації впродовж зими сприяє подальшому розвитку рослин пшениці та швидкому переходу до наступних етапів органогенезу…».

Щодо реакції посівів на негативні температури, доречно відмітити, що більшою морозостійкістю характеризуються посіви, розкущені з трьома-чотирма рівномірно розвинутими пагонами (достатнім запасом цукрів і у фазі «шильце» — сходи), в яких ще не повністю використаний запас моноцукрів самої насінини. Більш відчутно на негативні температури реагують посіви у фазі двох-трьох листків і на початку кущіння.

Руслан Лось, директор ДП ДГ «Правдинське» МІП імені В.М. Ремесла НААН України (Сумська обл.): «На Сумщині зміни технологічних і агрометеорологічних показників в осінній період вегетації дуже часто впливають на строки сівби, відповідно на ріст і розвиток пшениці озимої залежно. Тривалість періоду «сівба – сходи» пшениці озимої під впливом строків сівби та гідротермічних умов осіннього періоду можуть варіювати від 10 до 16 діб. Тож строки сівби впливатимуть на тривалість появи сходів, тому що за різних строків сівби складатимуться й різні умови для росту та розвитку рослин пшениці залежно від погодних умов року…»

Стратегія догляду

Відповідно до традиційної для виробництва класичної схеми на тлі осіннього основного й допосівного внесення фосфорно-калійних добрив, азотне підживлення пшениці за умов реального виробництва слід проводити принаймні двічі: перше — ранньовесняне, після виходу посівів із зимового спокою, і друге — на початку виходу рослин у трубку. Згідно з останніми трирічними даними агротехнічного досліду Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла НААН України, така схема азотного живлення за умов середнього та пізнього терміну відновлення вегетації є виправданою. Та, з огляду на істотні зміни гідротермічних умов 2023 року, до першого ранньовесняного підживлення потрібно підходити диференційовано, з урахуванням дати відновлення вегетації, густоти, ефективності осіннього кущіння рослин і стану розвитку посівів.

Олександр Гуменюк, завідувач лабораторії селекції озимої пшениці МІП імені В.М. Ремесла НААН України (Київська обл.): «Аномальне відхилення кліматичних чинників від норми істотно впливатиме  на посіви пшениці у зимовий період. Періодичні позитивні температури протягом усього зимового періоду можуть спричиняти відновлення фізіологічних процесів у рослинах пшениці озимої. Тому, з метою підсилення впливу на формотворчий процес продуктивності агроценозу пшениці озимої, слід вносити технологічні корективи в систему догляду за посівами впродовж весняного періоду, врахувавши гідротермічні умови і cтан розвитку посівів…».

За умов добре розкущених посівів пшениці озимої з рівномірно розвинутими пагонами в умовах відновлення вегетації в період із третьої декади лютого по другу декаду березня перше підживлення азотом небажане. Ефективніше перше підживлення в дозі N30 кг д. р. на посівах пізніх строків висівання, що вийшли із зимового спокою у фазі двох-трьох листків і початку кущіння. Достатня вологозабезпеченість посівів у цей період, наявність позитивних температур, що не перевищують 10…12 °С, якісний склад сонячних спектрів і додатково внесений азот стимулюють ранньовесняне продуктивне кущіння. Практичні спостереження показують: що довший саме цей період, то вища ефективність кущіння.

Внесення азоту під час першого підживлення в умовах раннього відновлення вегетації на добре розкущених посівах викликає додаткове кущіння та формування підгонів, що в кінцевому результаті стає основною причиною нераціонального використання підгонами добрив і зниження врожайності від 0,3 до 0,5 т/га, а в умовах вилягання посівів, через їхню надмірну густоту, призводить до стікання зерна на пні і зниження врожайності в межах 0,5–0,8 т/га.

Можливе перше підживлення посівів ранніх строків висівання з дещо заниженою густотою (200–250 рос./м) і збільшеною нормою азоту (30–60 кг/га д.р.). В умовах достатньої вологозабезпеченості ґрунту за прогнозування й вірогідності досить раннього відновлення вегетації на посівах у фазі трьох-чотирьох листків і початку кущіння у виробництві рекомендуємо внесення по мерзлоталому ґрунту невисоких доз складних добрив із високим умістом водорозчинних форм фосфору. Цей агроприйом сприятиме інтенсивнішому росту вторинної кореневої системи та ефективному кущінню.

У цьому разі норму азотних добрив слід у першому підживленні слід зменшити до 25 кг/га д. р. За умов пізнього відновлення вегетації пшениці (третя декада березня) необхідно проводити перше азотне підживлення на всіх площах посіву, незалежно від стану розвитку рослин.

Зазвичай обґрунтованим і технологічно реальним буде боронування середніми зубовими боронами надмірно загущених і перерослих посівів, які вийшли із зими непошкодженими.

Критичним періодом у розвитку пшениці озимої щодо вологи та елементів живлення, особливо азотного, є четвертий етап органогенезу. Саме на цьому етапі відбувається диференціація сегментів конуса наростання на колоскові горбки. Вчасне внесення азотних добрив за помірних температур створює умови для максимально ефективної диференціації горбків, що й забезпечує надалі вищу озерненість колоса. Крім цього, азотне живлення забезпечує виживання і, відповідно, зменшує випадання в подальшому розвитку колосоносних синхронних пагонів другого-четвертого порядку.

Саме на цьому етапі відбувається максимальна віддача від азотного живлення, що й реалізується у фактичній продуктивності: таке живлення забезпечує додаткове формування щонайменше одного-трьох повноцінних колосків та істотне підвищення озерненості колоса. Внесення азоту після проходження четвертого етапу органогенезу не забезпечить додаткового формування колоскових горбків. Початок цього етапу збігається з морфологічним потовщенням головного пагона в діаметрі до 2 мм на відстані 1,5–2 см від поверхні ґрунту. Сформований і візуально помітний стебловий вузол на відстані 3–5 см від поверхні ґрунту збігається з кінцем четвертого – початком п’ятого етапу органогенезу, що у виробничих умовах часто помилково вважається початком терміну другого підживлення, тобто після проходження критичного періоду у живленні рослин культури.

Доза внесення азоту на цьому етапі становить не менш як 40–50 % загальної кількості. З метою недопущення за сприятливих умов і провокаційних процесів додаткового кущіння і формування непродуктивного пагона, що зазвичай призводить до зниження продуктивності посівів, строки другого підживлення регламентують залежно від агрофону та добрив, внесених при першому підживленні. На низьких агрофонах таке підживлення розпочинають у перші дні діагностично встановленого терміну, середніх — на 4–6-й день і високих — на 8–10-й день четвертого етапу органогенезу. Тому перед початком проведення технологічних операції у ранньовесняний період варто було б відповідальним виконавцям (агрономам, технологам, консультантам або працівникам закріплених за даним процесом) проконсультуватися з провідними фахівцями Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла НААН України та відвідати on-line курси навчання агрономів, що традиційно проводяться щорічно на базі даного інституту (http://www.mip.com.ua/anonsy).

За даними Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла НААН України