Спецможливості
Статті

Каз­ка про ко­ро­ву в «оку­ля­рах»

12.03.2014
1126
Каз­ка про ко­ро­ву  в «оку­ля­рах» фото, ілюстрація

Були собі три брати: Жан-Клод, Мішель та Марк Папіни — такі собі звичайні французькі брати з комуни Ізер регіону Овернь. Та й займалися вони звичною для себе справою: тримали молочну худобу та кіз, виробляли й продавали молоко, сир, масло. Дуже полюбляли братів їхні земляки з комуни, адже молоко фермери продавали елітне, жирне, та й сири — смачні, натуральні. Такою любов’ю до себе з боку односельців брати завдячували своїм корівкам в «окулярах».

Були собі три брати: Жан-Клод, Мішель та Марк Папіни — такі собі звичайні французькі брати з комуни Ізер регіону Овернь. Та й займалися вони звичною для себе справою: тримали молочну худобу та кіз, виробляли й продавали молоко, сир, масло. Дуже полюбляли братів їхні земляки з комуни, адже молоко фермери продавали елітне, жирне, та й сири — смачні, натуральні. Такою любов’ю до себе з боку односельців брати завдячували своїм корівкам в «окулярах».

А. На­за­рен­ко
a.nazarenko@univest-media.com

Од­нак ко­ро­ви в «оку­ля­рах» — це зов­сім не каз­кові пер­со­нажі. Та й фер­ми, де роз­во­дять цих тварин, цілком ре­альні. Тож поч­не­мо на­ше оповідан­ня…

Знай­ом­ст­во зблизь­ка
У не­ве­лич­ко­му гос­по­дарстві Ferme des Pochats трійко братів ра­зом із ще од­ним най­ма­ним робітни­ком зай­ма­ють­ся ви­роб­ництвом мо­ло­ка та мо­ло­ко­про­дуктів від нор­мандсь­ких корів.
Ху­до­ба ця — звич­на для північно-західних регіонів Франції — Нор­мандії та Бре­тані, — звідки во­на й по­хо­дить. Про­те й в інших регіонах мож­на по­ба­чи­ти тва­рин та­ко­го чу­дер­наць­ко­го ок­ра­су: з підве­де­ни­ми чор­ним або тем­но-ка­ш­та­но­вим ко­ль­о­ром очи­ма.
Масть корів, вза­галі-то, бу­ває трьох видів: пе­репілко­вий ок­рас (на біло­му фо­ні гу­с­тий тем­ний крап по всьо­му кор­пу­су), світлий (на біло­му фоні рідкий тем­ний крап) та сму­га­с­тий (ве­ли­ка тем­на або ти­г­ро­ва пля­ма на тілі, білий низ та го­ло­ва), та не­одмінною спільною для них оз­на­кою за­ли­ша­ють­ся темні «оку­ля­ри», що ко­кет­ли­во оз­доб­лю­ють очі тва­рин.
Та це ще тільки зовнішні відмінності. Світові ці ко­ро­ви відомі своєю над­зви­чай­ною якістю мо­ло­ка: ви­со­ким вмістом білка, а особ­ли­во b-ка­па-ка­зеїну, не­об­хідно­го для ви­го­тов­лен­ня ви­со­ко­якісних сирів, іде­аль­ним ба­лан­сом у ньо­му каль­цію та фо­с­фо­ру та ви­со­ким вмістом оме­га-3-кис­лот. То­му й люб­лять цих корі­вок в «оку­ля­рах» за те, що во­ни да­ють та­ке ко­рис­не мо­ло­ко та по­да­ру­ва­ли сві­тові пре­красні си­ри: ка­­мам­бер, ліва­ро та пон л’евек (відо­мий ще з XII ст.). До ре­чі, справжній нор­мандсь­кий ка­­мам­бер за за­ко­ном доз­во­ля­ють ви­­го­тов­ля­ти ли­ше з мо­ло­ка нор­мандсь­ких корів.
М’ясо від цих тва­рин теж «пля­ми­с­те» — мар­му­ро­ве, ніжне та со­ко­ви­те. Во­но ду­же цінується на фран­цузь­ко­му рин­ку і має спе­ціаль­не мар­ку­ван­ня.
Для фер­мерів, які ви­роб­ля­ють «нор­мандсь­ке» мо­ло­ко та «нор­мандсь­ке» м’ясо, ре­алізаційна ціна їхньої про­дукції є ви­щою від се­ред­нь­о­рин­ко­вої.
Тож ви­ро­щу­ва­ти ху­до­бу в «оку­ля­рах» для фран­цузь­ких фер­мерів вигідно.
 Бра­ти Папіни за­сту­пи­ли на ро­бо­ту на фермі після своїх батьків. Як і більшість не­ве­ли­ких мо­ло­ко­ви­роб­ників у Франції, бра­ти об’єд­на­ли­ся у ко­о­пе­ра­тив ра­зом з інши­ми ко­ле­га­ми.
  Ча­с­ти­ну ви­роб­ле­но­го мо­ло­ка пе­ре­роб­ля­ють на мас­ло та си­ри, ча­с­ти­­ну — збу­ва­ють на місце­во­му рин­ку че­рез ко­о­пе­ра­тив, і ще од­ну ча­с­ти­ну — про­да­ють без­по­се­ред­ньо на фермі.
  Вміст со­ма­тич­них клітин у мо­лоці корів Ferme des Pochats ста­но­вить у се­­ред­­нь­о­му 250 тис. Фер­ме­ри за­пев­ню­ють, що про­блем із ма­с­ти­том у їхньої ху­­­­до­би май­же не ви­ни­кає. Та й вза­галі на здо­ров’я тва­рин во­ни не скар­жать­ся. Пла­но­во щеп­лю­ють ху­до­бу про­ти респі­ра­тор­них за­­хво­рю­вань та вірус­ної діареї, як­що ж тва­ри­ну не­до­гледіли та ви­я­ви­ли вже клінічний ма­с­тит, для ліку­ван­ня ви­ко­ри­с­то­ву­ють ан­тибіоти­ки інтра­ци­с­тер­наль­но. Та по­за­як у країні ве­дуть су­во­рий кон­т­роль за вмістом ан­ти­біотиків у мо­­лоці, бра­ти, рад­ше, спря­мо­ву­ють усі си­ли на профілак­ти­ку та кон­троль за­хво­рю­вань.
Ут­ри­ман­ня: вільніше не бу­ває
Ось такі «модні» корівки жи­вуть на фермі трьох братів. Жи­вуть приспіву­ю­чи: у теп­лий період ро­ку ко­ро­ви ла­су­ють со­ко­ви­тою тра­вою по­ряд із фер­мою, за на­стан­ня хо­лодів (із ли­с­то­па­да по бе­ре­зень) та в не­го­ду тва­ри­ни пе­ре­хо­дять у но­вень­кий мо­дернізо­ва­ний корівник. Тут є ок­ремі відділен­ня для оте­лень, те­лят, дійних корів та мо­лод­ня­ку.
По­за­як па­со­ви­ща для дійних корів розміщені по­ряд із корівни­ком, у ньо­му ж об­лад­на­но й доїльну за­лу, тож ко­ро­ви і влітку за­хо­дять у приміщен­ня. Тут об­ла­ш­то­ва­но май­дан­чи­ки для відпо­чин­ку, вкриті со­ло­мою, кор­мо­вий стіл та доїль­ну ус­та­нов­ку ти­пу «ялин­ка» 2 х 5.
Ос­нов­ний корм дійних корів у па­со­вищ­ний період — тра­ва при­род­них па­со­вищ та комбікорм, про­те фер­ме­ри до­дат­ко­во зго­до­ву­ють ко­ро­вам тро­хи ку­ку­руд­зя­но­го си­ло­су, сіна­жу та сіна.
Що­до функціональ­ності тва­рин­ни­ць­­ко­го приміщен­ня мож­на ска­за­ти, що все тут зроб­ле­но для ком­фор­ту тва­рин: ніякої прив’язі, пе­ре­су­ван­ня корів­ни­ком — вільне, у відділенні для дійно­го ста­да все­ре­дині не­має пе­ре­го­ро­док — ли­ше кор­мові решітки та во­ро­та, щоб ко­ро­ви не відчу­ва­ли особ­ли­вої різниці між при­міщен­ням та па­со­ви­щем. Навіть боксів для ле­жан­ня як та­ких не­має — ча­с­ти­на те­ри­торії за­си­па­на со­ло­мою, тва­ри­ни відпо­чи­ва­ють там, де за­хо­чуть. Сам корівник яв­ляє со­бою лег­ку від­кри­ту кон­ст­рукцію зі што­ра­ми для за­по­біган­ня про­тягів.
Те­лят після на­ро­д­жен­ня і до од­но­мі­сяч­но­го віку ут­ри­му­ють в іглу, потім пе­ре­во­дять у гру­пові за­го­ни із гли­бо­кою підстил­кою. Ча­с­ти­ну мо­лод­ня­ку, що на­гу­лює ма­су, ут­ри­му­ють на ок­ре­мих па­со­ви­щах. Там же вста­нов­ле­но годівниці із тю­ка­ми сіна під навіса­ми та на­пу­вал­ки.
Для то­го, щоб от­ри­ма­ти ви­со­кий вміст оме­га-3-кис­лот у мо­лоці, фер­ме­ри до­да­ють у корм ко­ро­вам льня­ну ма­ку­ху.

І на­ос­та­нок
Як­що ж серй­оз­но, слід за­зна­чи­ти: на фермі братів Папінів са­ма си­с­те­ма ут­ри­ман­ня дійно­го ста­да до­волі звич­на як для Франції, так і для Ук­раїни, «каз­кові» — тільки корівки. Впев­не­на, що для го­ро­дян во­ни не­звичні че­рез свої «оку­ля­ри», а фахівці-тва­рин­ни­ки ба­чать у цих корівках над­зви­чай­не поєднан­ня най­ба­жаніших ха­рак­те­ри­с­тик: ви­со­ких на­доїв із ви­со­ким вмістом жи­ру, b-ка­па-ка­зеїну, оме­га-3-кис­лот, міцно­го здо­ров’я та не­ви­баг­ли­вості до умов ут­ри­ман­ня.

Інтерв'ю
Горіхівництво залишається чи не найприбутковішим напрямком садівництва
Цікавість до горіхівництва як до прибуткового бізнесу зростає. Про особливості цього сегменту розповідає директор Інституту горіхоплідних культур Віталій Радько.     
Коротенька замітка на propozitsiya.com про бажання компанії Nestle купувати в Україні сушені овочі досі утримує абсолютний рекорд переглядів на сайті. Прояснити специфіку цього ринку і застосовуваних тут технологій ми попросили... Подробнее

1
0