Спецможливості
Інтерв'ю

Бджоли чекати не будуть: аграріям та пасічникам потрібно посилювати комунікації

26.03.2021
4835
Бджоли чекати не будуть: аграріям та пасічникам потрібно посилювати комунікації фото, ілюстрація

Турбота про навколишнє середовище, збереження біорізноманіття, покращення медоносної бази, підтримка держави. Оперування сучасними знаннями, організація промислових пасік та інвестиції в переробне обладнання. Таким, цілком імовірно, може бути майбутнє українського бджільництва.

Що для цього потрібно зробити та які проблеми сьогодні виникають на шляху українських пасічників, розповіла практикуючий бджоляр з 45-річним досвідом, директор державного навчального закладу «Гадяцьке аграрне училище» та голова Громадської спілки «Обласне об'єднання «Полтавський пасічник» Наталія Сенчук.

 

Як розвивається бджільництво у Вашому регіоні?

За останніми статистичними даними, на Полтавщині пасічники тримають 148 тис. бджолиних сімей. Офіційно на отримання дотацій минулого року подалося 973 бджолярі, які мають понад 58 тис. бджолосімей. За державною програмою вони отримали 11 млн 639 тис. грн коштів.

У Полтавській області працює ДНЗ «Гадяцьке аграрне училище», де проходить підготовка за професією «Бджоляр», перепідготовка дорослого населення, підвищення кваліфікації. Ми навчаємо майбутніх фахівців селекції, апітерапії, протидії хворобам та шкідникам бджіл, переробці воску та виготовленню медових напоїв. Співпрацюємо з науковцями з ННЦ «Інститут бджільництва ім. П.І. Прокоповича», фахівцями та професійними бджолярами.

Разом з проєктом USAID «Економічна підтримка Східної України» «Гадяцьке аграрне училище» організовує тренінги з професійного бджільництва для жителів Луганської, Донецької та Запорізької областей. Навчаємо професії в рамках «Школи фермерства», яка провадиться німецькою федеральною компанією GIZ у партнерстві з Агенцією регіонального розвитку Луганської області та службою зайнятості. Все це — чудове підґрунтя для розвитку бджільництва, подальшої переробки і просування продукції на українському ринку та за кордон.

На території м. Гадяч знаходиться Інститут бджільництва імені П.І. Прокоповича, який утримує 273 бджолосім’ї, матковивідну пасіку. Тут наковці займаються селекцією бджіл української степової породи.

Також зареєстровано 5 племінних пасік — в Полтавському, Кобеляцькому, Миргородському, Карлівському районах, які займаються селекцією та генетикою і розводять різні лінії бджіл. У Кобеляцькому районі пасічники організували облітник для спаровування молодих племінних маток з племінними трутнями.

 

Як Ви оцінюєте цьогорічний стан бджіл за результатами перезимівлі? Наскільки критичними для комах видалися коливання температур, які спостерігалися взимку цього року?

Ця зима показала себе непогано. Якщо в когось і загинули бджолині сім'ї, то в невеликій кількості — 1-2. Загалом у Полтавській області все добре.

Але повна інформація з’явиться пізніше. Через холодну весну ще не скрізь відбулися повноцінні обльоти бджіл. Головне завдання бджолярів — слідкувати за тим, щоб у бджіл було достатньо корму, по можливості почистити днища від підмору та утеплити гнізда.

 

Запорука успішного бізнесу у бджільництві здоров’я комах. На Ваш погляд, якими є ключові фактори утримування сильних та здорових бджолосімей?

Мати відповідну освіту з бджільництва. Дотримуватися певних правил утримання бджіл, правильно доглядати і не допускати хвороб, дотримуватися ветеринарно-санітарних вимог на пасіці та при переробці продуктів бджільництва.

 

Тобто керуватися принципами Належної бджільницької практики? Які переваги Ви бачите у застосуванні сучасних підходів до виробництва продукції бджільництва?

Звісно, належний підхід до роботи на пасіці, належна бджільницька практика є запорукою майбутнього успіху. Ми брали участь у розробці державних стандартів з професії Бджоляр у минулих роках, опрацьовували їх у модульно-компетентнісному підході.

Сучасний бджоляр має знатися на організації технологічного процесу, маркетингу, вміти створити кооператив, написати бізнес-план і, звісно, знати, як тримати здорових бджіл та дотримуватися стандартів безпеки у виготовленні продукції бджільництва.

 

З весною не тільки бджоли здійснюють перші обліти, але й аграрії приступають до польових робіт. Обробки посівів сільськогосподарських культур – це один із факторів ризику для бджільництва. Наскільки критично він відчувається в останні роки? Чи покращилася ситуація з отруєнням бджіл хімічними речовинами (токсикозами) у Вашій області?

Масова загибель бджіл в Україні почалася ще з 2014 р. До цього часу якщо і траплялися випадки отруєння бджіл, то поодинокі.

Ймовірно, це відбувається тому, що аграрії вболівають за свій урожай та не переймаються проблемами пасічників. Порушуючи встановлені регламенти, вони знищують екологію, забруднюють ґрунт, воду, впливають на тварин, птахів та комах. На практиці відбувається так, що при плануванні обробітку полів, внесенні агрохімікатів сільгоспвиробники не враховують погодних умов, сили вітру, часу доби, у яку рекомендовано проводити обприскування. Залишки небезпечних для бджіл речовин потрапляють на узбіччя, де можуть рости дикі квітучі рослини – джерела нектару та пилку.

Минулий рік пройшов особливо складно. У багатьох районах області зафіксовані масові отруєння бджіл. Проте ніхто з бджолярів не отримав компенсації, адже аграрії не йдуть назустріч у визнанні власної вини. Отже, потрібно збирати комісію, повідомляти поліцію, відбирати проби бджіл й оперативно відправляти їх до Києва, де працює акредитована на дослідження лабораторія.

Якщо використаний препарат невідомий, виявити його дуже складно. Штрафи — мізерні. Тому працюємо над змінами в Законі про бджільництво та інших законодавчих актах. Це має врегулювати ситуацію.

 

Які кроки, на Ваш погляд, є необхідними задля попередження негативного впливу хімічних речовин на здоров’я бджіл?

ГС «Обласне об'єднання «Полтавський пасічник» спільно з Департаментом агропромислового розвитку Полтавської ОДА, ГУ Держпродспоживслужби у Полтавській області постійно проводить наради, конференції за участі представників ОТГ, агрономів, аграріїв. Ми організовуємо роз’яснювальну роботу, роздаємо інформаційні матеріали про правила обробітку полів та порядок дій пасічників у таких ситуаціях, створені комісії по швидкому реагуванню при отруєнні бджіл. Але, виявляється, цього замало. Необхідні законодавчо закріплене регулювання та збільшення відповідальності за порушення.

 

Яку роль, на Ваш погляд, у цьому процесі відіграє безпосередня комунікація бджолярів та аграріїв?

Обидві сторони повинні домовлятися та враховувати інтереси один одного. Бджолярі - зареєструвати пасіку як оператора ринку, мати ветеринарний паспорт на неї, кожної весни проводити лабораторне дослідження на хвороби бджіл, повідомляти в ОТГ чи селищну раду про місце розташування пасіки. Доводити до аграріїв місце розташування та план кочівлі пасіки. І, звісно, вміти надавати допомогу бджолиним сім’ям при отруєнні.

Натомість аграрії мусять інформувати пасічника про місце та час обробітку, вказати назву препаратів за три дні до початку використання пестицидів. Обов’язково — не обробляти квітучі рослини, застосовувати якісні, зареєстровані в Україні пестициди. Проводити обробіток у вечірні години, коли бджоли перестануть вилітати, — після 21:00. Окрім того, застосовувати репелентні препарати, які відлякують бджіл.

 

Чи можете навести приклади успішної комунікації пасічників та аграріїв? З ким легше побудувати співпрацю – з фермерами, великими компаніями чи одноосібниками?

Для ефективної співпраці необхідне бажання всіх учасників процесу. Як виявилося, з невеликими фермерами чи агрокомпаніями легше знайти спільну мову. Вони завжди долучаються до дискусії і пошуку взаємовигідних шляхів співпраці.

Складно налагодити стосунки з одноосібниками. Як є бджолярі, які не хочуть об’єднуватися у жодні спілки, так є і одноосібні виробники, які не хочуть долучатися до спільного процесу.

 

Як можна покращити комунікацію? Що для цього необхідно?

Частіше зустрічатися, обговорювати проблематику і дотримуватися чинного законодавства. Ми пропонуємо і бджолярам, і фермерам реєструватися на платформі Гранд Експерт. Це електронна система оповіщення, яка націлена на попередження отруєння бджіл при проведені агрохімічних обробітків полів. На платформі уже зареєстровано кілька тисяч бджолярів, ми допомагаємо реєструватися пасічникам зі свого регіону. Але щоб координаційна система запрацювали, її учасниками мають бути також і фермери.

 

Яку роль у цьому плані відіграє навчання сучасним практиками та підвищення рівня кваліфікації самих пасічників?

Першу пасіку на 100 бджолиних сімей я прийняла у 1975 році. Зараз маю власну пасіку з 50 бджолиних сімей у Полтавському районі. Але попри неабиякий досвід сама постійно навчаюсь. Розвивається наука, змінюється клімат, змінюється поведінка і навіть організм самої комахи. Ми повинні розуміти всі процеси, тільки тоді практика буде успішною.

В Україні працюють потужні компанії з виробництва сучасного обладнання для бджільництва – аж до ліній по відкачці та розфасовці меду. Щоб вести прибутковий бізнес, це все повинен знати і вміти сучасний пасічник. Закінчуючи охороною праці на його виробничих потужностях.

У бджільництво приходять іноземні інвестори, держава пропонує дотації, з’являються великі промислові пасіки. Прикладом є ПСП «Дружба» Семенівського району, де створено Медовий кластер, Медоносний конвеєр, розвивається переробка продуктів бджільництва, а в планах — реєстрація племінної пасіки.

 

Розкажіть про дотації. Які підтримку мають бджолярі з боку держави?

У Полтавській області 5 років працює державна програма для пасічників-початківців з відшкодування на придбання вуликів і медогонок. На ці цілі пасічники отримували по 30 тис. грн. та по 20 тис. грн. за придбання племінного матеріалу. Створений кооператив пасічників, якому відшкодували на порядок більшу суму – 200 тис. грн.

Торік ми внесли пропозиції з розширення цієї програми, додавши більший перелік інвентарю та переробні лінії. Така підтримка особливо важлива для початківців, і дає їм можливість використати власні кошти у розширення пасіки.

На мій погляд, для отримання дотацій бджоляр має підтвердити свою кваліфікацію. Так це працює у розвинених країнах світу. Пасічник, який отримує допомогу від держави, повинен мати знання, освіту, а не просто купити 5 вуликів та почати з ними експериментувати.

Також суттєву підтримку пасічникам дала держава у вигляді дотації по 200 грн на бджолосім’ю. Близько тисячі бджолярів нашої області витратили ці кошти на потреби для пасіки.

 

З якими ще проблемами, на Ваш погляд, сьогодні стикається бджільництво?

Окрім потреби покращення взаєморозуміння з сільгоспвиробниками, погіршилася медоносна база. Вирубуються медоносні дерева, розорюються пасовища, луки. Велику проблему становить неконтрольоване випалювання трави.

 

Що необхідно, аби покращити цю ситуацію?

Посилити контроль використання пестицидів, збільшити штрафні санкції за недотримання законів. Також — заборонити знищувати дерева, пасовища, покращити кормову базу для бджіл. Складати сівозміну з урахуванням необхідності збереження біорізноманіття, слідкувати за дотриманням заборони на висів генетично модифікованих рослин.

Сільськогосподарська політика повинна формуватися тими, хто добре знається на потребах агросектору. За цим – розвиток сільських територій, «зеленого» туризму, який можна поєднувати і з бджільництвом.

 

Якими, на Ваш погляд, є подальші перспективи розвитку бджільництва в Україні та області зокрема?

Останніми роками широко запроваджується промислове ведення бджільництва, збільшується чисельність бджолиних сімей. Пасічники займаються не тільки оптовими продажами продукції, а й самі її переробляють та реалізують через офлайн та онлайн-магазини, виставки. Створюються бджільницькі кооперативи, розвивають середній та малий бізнес на селі.

Перспективи є по всій Україні. Потрібно згуртовуватися, знаходити спільну мову та навчатися єдності, як у бджолиній родині. Бджоли чекати не будуть. Ейнштейн говорив: «Загинуть бджоли – через чотири роки загине людство».

 

Розмовляла Наталія Рекуненко

Фото - kurkul.com

Інтерв'ю
З лютого цього року підрозділ Crop Science компанії «Байєр» в Україні очолив Франк Хатке, який водночас займає посаду керівника регіонального маркетингу в країнах Центральної та Східної Європи і нещодавно приїхав у нашу країну з Польщі.... Подробнее
Карлос Альберто Сесарі
В Україні за останні півтора десятки років чимало господарств пробувало впроваджувати нульовий або мінімальний обробіток грунту. І більшість, зіштовхнувшись із проблемою зниження врожайності, поверталися до традиційної технології.... Подробнее

1
0