Коренепаросткові бур’яни: як з ними боротися

Для збільшення виробництва зерна та іншої сільськогосподарської продукції треба мати чисті від бур'янів поля. В цій справі досягнуто чимало успіхів, однак одвічна для хлібороба проблема боротьби з бур'янами й надалі залишається однією з найважливіших.

За підрахунками деяких учених, втрати врожаю від бур'янів більші, ніж від шкідників і хвороб сільськогосподарських культур разом узятих. У США, як свідчить В. Енніс, щорічні збитки від бур'янів становлять близько 5 млрд дол. Світові втрати зерна пшениці від забур'янення полів досягають 34,5 млн тонн.
Забур'яненість посівів - один із чинників, що знижують ефективність усіх заходів (зрошення, удобрення, нові високоврожайні сорти). Бур'яни мають здатність активно й у великій кількості засвоювати поживні речовини з грунту та добрив і часто споживають їх більше, ніж культурні рослини.
Найбільш шкодочинні в посівах польових культур багаторічні бур'яни. Особливо небезпечними, викорінення яких потребує великих затрат енергії та часу, є коренепаросткові бур'яни. Основні представники цього типу - осот рожевий (будяк польовий) - Cirsium arvense (L.), березка польова - Convolvulus arvensis (L.), щавель горобиний - Rumex acetosella (L.), молочай звичайний - Euphorbia virgata (W.K.), льонок звичайний - Linaria vulgaris (Mill), жовтий осот польовий - Sonchus arvensis (L.), степовий гірчак звичайний - Acroptilon repens (L.), латук (молокан) татарський - Sonchus tataricus (L.). Характерною особливістю цих рослин є те, що всі вони мають дуже розвинуту кореневу систему, яка здатна проникати в грунт, залежно від виду, на глибину від 1 до 9 метрів. Розмножуються як вегетативним, так і насіннєвим способами. Бруньки головного кореня і всієї кореневої системи цих бур'янів здатні утворювати нові рослини протягом усього вегетаційного періоду. Кількість бруньок велика. Так, осот утворює їх близько 1800 на 1 м2. Від вертикальних коренів відростають горизонтальні, які потім круто згинаються й далі ростуть униз. У місцях таких вигинів утворюються кореневі паростки, що дають початок новим рослинам. У кореневій системі й підземних пагонах цих бур'янів зосереджена основна маса запасних поживних речовин у вигляді водорозчинних вуглеводів, які забезпечують високу життєву й регенеративну здатність багаторічних коренепаросткових бур'янів.
Основне завдання під час знищення цих бур'янів полягає в тому, щоб не допустити біосинтезу й відкладення запасних поживних речовин у їхніх підземних органах. Для цього в післяжнивний період, коли в більшості представників цього типу забур'янення відбувається інтенсивний відтік поживних речовин з надземних органів у підземні, потрібно активно виснажувати їх, тобто обробляти грунт, що забезпечує знищення надземної маси, та якомога глибше подрібнювати підземні органи, а також застосовувати гербіциди. Глибина підрізання не тільки знижує здатність кореневої системи давати нові паростки, а й подовжує час їхнього відновлення. Як зазначають Л. Верещагін та Г. Фесенко, за підрізання стебел осоту рожевого на глибині 5-6 см його відростання спостерігається на сьомий-дев'ятий день, з глибини 8-10 см - на 12-14, з глибини 12-14 см - на 15-16 день. За оранки на глибину 27-30 см нові стебла осоту рожевого з'являються через 20-21 день. Найшвидше поновлюється ріст осоту за підрізання в квітні-травні, повільніше - в червні-липні.
Метод виснаження коренепаросткових бур'янів полягає в тому, щоб у спосіб періодичного підрізання й знищення нових паростків стебел або зяблевого обробітку зменшити запаси поживних речовин, накопичених кореневою системою.
На здатність окремих кореневих відрізків давати початок росту новим рослинам впливає як їхня довжина, так і глибина загортання в грунті. Що довший відрізок та більший його діаметр, то краще він приживеться.
В осоту рожевого краще приживаються відрізки коренів завдовжки 3-5 см і більше. Відрізки меншої довжини теж можуть проростати, але потім вони гинуть. Краще приживаються кореневі відрізки на глибині 10 сантиметрів.
За оранки або дискування підземні органи коренепаросткових бур'янів подрібнюються на відрізки різної довжини, регенераційна здатність яких визначається як глибиною загортання, так і вологістю та температурою грунту. Що вищі вологість і температура грунту, що довші відрізки, то швидше й активніше з'являються нові паростки бур'янів на поверхні грунту.
За даними О. Фісюнова, за вологості грунту 10% відрізки коренепаросткових бур'янів гинуть від нестачі вологи, а за 40% - від нестачі повітря. Оптимальна вологість грунту, потрібна для укорінення відрізків, - 20-30 відсотків.
У сухому грунті відрізки коренепаросткових бур'янів, що утворюються під час осінньої оранки, не приживаються й гинуть від зневоднення. У вологому грунті такі відрізки за літньо-осінній період добре укорінюються і в наступному році формують нові куртини коренепаросткових бур'янів.
Хоча в сухому грунті відрізки не приживаються, все ж через деякий час після оранки бруньки, що розміщені на коренях нижче зрізу, дають початок новим рослинам. У цьому разі, після відростання нових пагонів, слід провести одну-дві культивації чи дискування на глибину 10-12 см або поєднувати застосування гербіцидів з поверхневим обробітком грунту. За такої системи боротьби з коренепаростковими бур'янами останні бур'яни протягом осіннього періоду дуже пригнічуються, і наступного року боротися з ними стає значно легше.
Під час проведення пізньої оранки відрізки підземних органів вивертаються на поверхню грунту і гинуть під час зимових низьких температур.
Зважаючи на те, що характерними видами для коренепаросткового типу забур'янення є представники класу дводольних, тривалий час для їхнього знищення в післяжнивний період застосовували гербіциди групи 2,4-Д, виготовлені на основі дихлорфеноксиоцтової кислоти. Їх як додатковий захід поєднували з агротехнічним захистом. Характерною особливістю цих гербіцидів є те, що їх можна застосовувати і в період вегетації зернових колосових культур, кукурудзи та злакових трав для контролювання дводольних видів, у тому числі осоту рожевого й березки польової (2,4-Д 500, в.р.).
Останніми роками асортимент гербіцидів цієї групи поповнився такими гербіцидами, як: 2,4-Д 500 в.р.,  Амінка, в.р., Амінопелік 600 SL, в.р.к.; Дезормон 600, в.р.; Дикамба Форте, в.р.к.; Діален Супер 464, в.р.к.; Дiкопур Ф600, в.р.; 2,4-Д актив, к.е.; Естeрон 60, к.е.; Пріма, с.е., та інші. Препарати цієї групи належать до системних гербіцидів, які досить легко проникають у рослини як через надземні органи (листя, стебла), так і через кореневу систему. Діють краще в теплу, сонячну погоду, коли інтенсивніше відбуваються процеси фотосинтезу. Слід зазначити, що повністю знищити ці бур'яни одноразовим внесенням неможливо, бо їхні розетки з'являються неодночасно, особливо, якщо грунт обробляють під час вегетації культури.
Нині на ринку хімічних препаратів асортимент гербіцидів, які знищують багаторічні бур'яни, значно розширився. Тепер у боротьбі з коренепаростковими та іншими багаторічними бур'янами застосовують гербіциди суцільної дії, виготовлені на основі ізопропіламінної солі гліфосату (Раундап Макс, в.р.; Ураган Форте 500 SL, в.р.к.; Санглі, в.р.; Гліфос Супер, в.р.; Космік, в.р.; Отаман, в.р., і багато інших). Ці гербіциди застосовують переважно у післязбиральний період або рано навесні, не пізніше як за два тижні до висівання чи висаджування культури. Краще застосовувати їх у другій половині літа. Пояснюється це тим, що в більшості багаторічних видів бур'янів у цю пору відбувається відтік пластичних речовин у кореневу систему, разом з ними переміщуються гербіциди й пошкоджують точки росту бур'янів, унаслідок чого вони гинуть.
Досить ефективними в боротьбі з коренепаростковими бур'янами в посівах зернових колосових культур є гербіциди хімічної групи сульфонілсечовини (Гроділ Максі 375, о.д.; Лінтур 70, в.г.; Пік 75, в.г.; Консул, в.г.; Ларен Про, в.г., та ін.). У посівах кукурудзи добре зарекомендували себе МайсТер, в.г. + прилипач Актироб; Базис, в.г. + ПАР Тренд 90; Гроділ Максі, о.д.; Пік 75, в.р., та ін.). Їх потрібно застосовувати в період вегетації цих культур.
Найпоширенішими серед гербіцидів, які використовують для знищення осотів (жовтого й рожевого), є Лонтрел А 300, в.р., Лонтрел Гранд, в.г., та їхні аналоги. Ці препарати потрібно застосовувати під час вегетації зернових колосових культур, кукурудзи, цукрових буряків, льону-довгунцю, ріпаку, злакових трав, капусти, часнику, цибулі, лаванди й деяких інших культур у фазі розетки згаданих бур'янів.

Ф. Брухаль,
канд. с.-г. наук,
ННЦ "Інститут землеробства УААН"