Економіка ріпаку в Україні
Ріпак належить до експортно-орієнтованих культур. Відтак успішність його виробництва залежить від цін на світовому ринку та вартості матеріально-технічних ресурсів — на внутрішньому. Виходячи із результатів досліджень ринків та проведених розрахунків, у 2015 р. очікується прибуткове виробництво ріпаку.
Ріпак належить до експортно-орієнтованих культур. Відтак успішність його виробництва залежить від цін на світовому ринку та вартості матеріально-технічних ресурсів — на внутрішньому. Виходячи із результатів досліджень ринків та проведених розрахунків, у 2015 р. очікується прибуткове виробництво ріпаку.
О. Маслак, канд. екон. наук, в. о. завідувача кафедри логістики та виробничого менеджменту,
О. Ільченко, ст. викладач кафедри
економіки,
Сумський національний аграрний
ццуніверситет
Виробництво
За обсягами виробництва олійних культур в Україні ріпак поступається соняшнику та соєвим бобам. Дані Держстату України свідчать, що площі збирання ріпаку у 2014 р. становили 865 тис. га, що на 12% менше попереднього року. Врожай було зібрано в обсязі 2,2 млн т. Середня урожайність — 25,4 ц/га. Таким чином, у 2014 р., незважаючи на підвищення врожайності на 1,8 ц/га, порівняно з 2013 р., загальне виробництво цього насіння зменшилося на 6%.
В Україні домінує виробництво озимого ріпаку. Його частка у структурі площ до збирання у 2014 р. становила 96%. Урожайність озимого ріпаку дорівнювала 26,1 ц/га, тоді як ярого (кольза) перебувала на рівні
18,5 ц/га. До найбільших регіонів — виробників озимого ріпаку належать Одеська (120 тис. га), Вінницька (75), Хмельницька (62), Дніпропетровська (60) області, ярого — Сумська (4,8) та Івано-Франківська (4,1 тис. т). Основні обсяги виробництва ріпаку зосереджено в сільськогосподарських підприємствах. Так, за підсумками минулого року, у великих та середніх господарствах було зібрано майже 88% загального врожаю. Для порівняння: частка господарств населення становила 2%.
У 2015 р. очікується незначне зменшення виробництва ріпаку. На це впливатиме зменшення посівних площ під культурою. Так, станом на 1 грудня 2014 р. площа озимого ріпаку становила 892 тис. га, що на 5% менше тогорічної. Посіви ярого ячменю залишаться на рівні 35–40 тис. га. Тож, враховуючи урожайність на рівні останніх двох років, виробництво ріпаку становитиме близько 2 млн т.
Світовий ринок
Ріпак належить до провідних олійних культур світового господарства. За обсягами виробництва у світі ріпак поступається лише сої. За даними міністерства сільського господарства США (USDA), світове виробництво олійного насіння за попередніми підсумками 2014/15 маркетингового року (МР) становитиме 532 млн т, з яких на соєві боби припадає 59%, на ріпак — 14%.
Другий сезон поспіль виробництво ріпаку перевищує 70 млн т. У 2014/15 МР очікується отримати 72 млн т цього насіння, що близько на 1 млн т перевищуватиме показники минулого сезону. Найбільшими виробниками ріпаку є країни Європейського Союзу. У поточному маркетинговому сезоні ці країни виробили 24,1 млн т насіння, що становило понад третину світового врожаю та на 14% перевищило рівень попереднього сезону. До провідних виробників ріпаку, окрім ЄС, належать Канада, з обсягом виробництва на рівні 15,6 млн т, Китай (14,7) та Індія (7,5 млн т), які одночасно є і найбільшими споживачами цього насіння.
Цінова ситуація
Світові ціни на ріпак утримуються на високому рівні. Основною причиною цього є підвищення споживчого попиту. На початку 2014/15 МР (жовтень
2014 р.) ціна ріпаку на Гамбурзькій біржі з базисом поставки СІF становила 412 дол./т, проте у грудні підвищилася до 428 дол. та має тенденцію до подальшого зростання. Причиною цього є зменшення посівів культури в Індії, яка є одним із найбільших споживачів ріпаку та ріпакової олії у світі.
На внутрішньому ринку України ріпак теж користується постійним попитом. На початку серпня 2014 р. ріпак технічний у середньому по Україні коштував 4,2 тис. грн/т, продовольчий —
4,3 тис. грн, що на рівні із соняшником. Упродовж сезону ціни на ріпак постійно зростали та досягли в кінці минулого року на технічний ріпак — 5,8, продовольчий — 5,9 тис. грн/т. Надалі ціни утримуватимуться на високому рівні. Причинами цього є обмеження пропозиції внаслідок загострення конкуренції на ринку, зростаючий попит та розширення ринку, а також девальвація гривні і коливання валютного ринку.
Насіння
Насіннєвий ринок в Україні активно розвивається. Зрозумівши перспективність та прибутковість цього бізнесу, багато аграріїв обирають саме цей напрям діяльності. Суб’єктами насінництва можуть стати фізичні та юридичні особи, яким дозволено займатися виробництвом, реалізацією та використанням насіння. Провідне місце на ринку насінництва ріпаку України займають вітчизняні наукові установи, основними серед яких є: Інститут рослинництва
ім. В.Я. Юр’єва (Харків), Інститут олійних культур (Запоріжжя). Окрім цього, кожен регіон має свої центри наукового забезпечення агропромислового виробництва з численними дослідними господарствами, окремі з яких займаються виведенням сортів ріпаку.
За два десятиліття розвитку ринкових відносин в Україні відкрили власні представництва, успішно розвивають виробничу та збутову інфраструктуру провідні світові насінницькі компанії. Так, вже звичною для аграріїв є продукція компаній Pioneer, Monsanto (США), Syngenta (Швейцарія), KWS, Bayer, Lembke (Німеччина) та інших виробників із різних країн світу. За час діяльності вони відкрили на території України власні заводи, мають дослідні господарства або поля, сформували регіональні дилерські мережі. В Україні майже не лишилося сільськогосподарських підприємств та фермерів, яким би не довелося випробувати посівний матеріал закордонних селекціонерів на власному досвіді.
За розрахунками за середньої норми висіву насіння озимого ріпаку
0,36 п. од./га і вартості його —
3,5 тис. грн загальні витрати на насіння становитимуть 1,3 тис. грн/га; для ріпаку ярого за середньої норми висіву насіння 0,4 п. од./га і вартості —
2,74 тис. грн загальні витрати на насіння становитимуть 1,1 тис. грн.
Добрива
Одним із основних факторів підвищення собівартості вирощування ріпаку є зростання цін на мінеральні добрива. Своєю чергою, вітчизняний ринок мінеральних добрив залежить від попиту на хімічну продукцію, цін на сировину, кон’юнктури світового ринку та обсягів імпорту до України. Наразі ціни на мінеральні добрива вітчизняного виробництва підвищилися через зростання цін на природній газ. Імпортні мінеральні добрива подорожчали внаслідок зниження валютного курсу гривні. Так, станом на 22 січня середні ціни на вітчизняному ринку 1 т аміачної селітри становили від 7,5 до 7,8 тис. грн, карбаміду — 7,6–7,9, карбамідно-аміачної суміші — 6,9, нітроамофоски російського виробництва — 8,3–8,6, вітчизняного — 7,4 тис. грн. Минулого року ситуація з імпортом мінеральних добрив змінилася: через політичну та економічну ситуацію на територію Україні стало менше надходити
мінеральних добрив російського виробництва.
Розрахунково, у разі застосування в інтенсивній технології вирощування ріпаку озимого запропонованої кількості мінеральних добрив, загальні витрати за цією статтею становитимуть понад 3,5 тис. грн/га; ріпаку ярого — 3,6 тис. грн.
Засоби захисту
Для забезпечення потреб аграріїв у пестицидах на ринку України діють багато учасників — як виробників, так і дистриб’юторів. Вітчизняні торгові фірми переважно закуповують засоби захисту рослин у провідних світових виробників (оскільки власне виробництво морально й технічно застаріле), а потім реалізують їх на внутрішньому ринку. Таким чином, комерційні структури отримують визнання на внутрішньому ринку завдяки конкурентоспроможності та ефективності зарубіжної продукції. На український ринок свою продукцію постачають майже 20 компаній зі Швейцарії, Німеччини, США, Франції, Іспанії, Японії, Угорщини та інших країн. Загалом понад 50% українського ринку засобів захисту рослин належать трьом компаніям: німецьким виробникам Bayer та BASF, а також швейцарській компанії Syngenta. До 20% ринку займають вітчизняні виробники, які працюють із китайською сировиною, а саме: «Агросфера», «Нертус», «Хімагромаркетинг», «Презенс» та ін. Американські компанії DuPont та DowAgrosciences займають близько 12–15% українського ринку засобів захисту рослин. Решта ринку належить дрібним компаніям.
Вартість засобів захисту рослин зросла відповідно знеціненню вітчизняної грошової одиниці. Оскільки
більшість пестицидів, що пропонують на внутрішньому ринку, мають у своїй основі ціни в євро, то й вартість
препаратів впродовж минулого року зросла у середньому в 1,5–2 рази. Отже, українські аграрії почали віддавати перевагу не оригінальній продукції європейських виробників, а її китайським аналогам.
Інші витрати
Дотримання агротехнології вирощування ріпаку зумовлює додаткові витрати. За інтенсивної технології вирощування потреба в пально-мастильних матеріалах для озимого ріпаку на 1 га становитиме 54,9, ярого —
51,7 л. Виходячи з розрахункової ціни дизельного пального та мастил всіх видів на рівні 19,2 грн/л, загальна їхня вартість становитиме під час вирощування озимого ріпаку — 1,1 тис. грн/га, ярого — 912 грн/га.
Оскільки ведення інтенсивної технології вирощування цієї культури потребує наявності потужної техніки, здебільшого іноземного виробництва, то значна частка в загальних витратах належатиме амортизаційним відрахуванням, тобто частковому перенесенню вартості основних засобів виробництва на готову продукцію. З цієї ж причини зростатимуть витрати на придбання запасних частин та проведення ремонтних робіт. Таким чином, у сукупності частка таких витрат становитиме близько четвертої частини загальних.
Виробничі витрати також враховують оплату праці та нарахування, запасні частини, амортизаційні відрахування, орендну плату за землю, загальновиробничі та інші витрати. У сукупності основні та додаткові витрати, враховуючи поточні ціни та тарифи січня 2015 р., за вирощування озимого ріпаку становитимуть майже 14,7, ярого — 13,6 тис. грн/га.
Підсумки
Таким чином, під час вирощування ріпаку озимого загальні господарські витрати на 1 га становитимуть
14,7 тис. грн. За врожайності 35 ц/га собівартість 1 т продукції дорівнюватиме 4,2 тис. грн. За ціни реалізації ріпаку 6 тис. грн/т прибуток з 1 га становитиме майже 6,3 тис. грн, що забезпечить рентабельність на рівні 43%.
Під час вирощування ріпаку ярого загальні господарські витрати на 1 га становитимуть 13,6 тис. грн. За врожайності 25 ц/га собівартість 1 т продукції дорівнюватиме 5,4 тис. грн. За ціни реалізації ріпаку 6 тис. грн/т прибуток з 1 га становитиме майже 1,4 тис. грн, що забезпечить рентабельність на рівні 10,2%. Такий рівень рентабельності дає змогу повернути витрачені на вирощування ріпаку кошти та додатково отримати 0,43 грн на кожну
1 грн, вкладену у виробництво озимої культури, та 0,10 грн — ярої.
У разі збереження наявних цін на матеріально-технічні ресурси у
2015 р. собівартість виробництва озимого ріпаку за інтенсивною технологією становитиме близько
15 тис. грн/га, що вполовину перевищить затрати поточного року. Тож для підвищення привабливості виробництва ріпаку його закупівельні ціни мають забезпечувати рентабельність від 50% і вище. Відтак закупівельні ціни на ріпак мають становити не менше 6,5 тис. грн/т.