Укр
Агрохімія
Ріпак озимий. Особливості осіннього застосування страхових гербіцидів
07:16 • Сьогодні
93
Ріпак озимий — дуже поширена олійна культура у сучасному землеробстві. Насіння ріпаку містить 48–52 % олії, яка використовується у лакофарбовій, миловарній, харчовій та іншій галузях промисловості, у т. ч. для виготовлення біопалива. Ріпак озимий також вирощують на зелений корм, а макуху (після пропарювання) згодовують худобі.
Найважливішою умовою високої врожайності насіння ріпаку є достатнє забезпечення його рослин продуктивною вологою впродовж всього вегетаційного періоду. Найкраще придатні для його вирощування ті регіони, для яких у період вегетації цієї культури характерна висока вологість повітря, а також значна кількість атмосферних опадів за невисоких плюсових температур. Ріпак формує потужну кореневу систему і виносить доволі велику кількість поживних речовин. На створення 1 т насіння з відповідною кількістю соломи він використовує 50–60 кг азоту, 20–25 кг фосфору і 40–50 кг калію, що значно більше, ніж виносять пшениця, ячмінь чи інші культури. Однак після збирання ріпаку на 1 га залишається 4–7 т післяжнивних і кореневих решток, що значно більше, ніж після зернових культур. Індекс його врожаю (відношення між масою насіння і поверхневою біологічною масою) становить лише 25–30 %.
Ця сільськогосподарська культура має притаманні лише їй біологічні особливості, які також потрібно враховувати в технології її вирощування. Так, цю дрібнонасіннєву культуру потрібно вирощувати лише на чистих від бур’янів полях, адже в початкові фази онтогенезу його молоді рослини не витримують конкуренції за вологу і поживні речовини з бур’янами.
Осінній період вегетації ріпаку озимого важливий для формування стійкості його рослин до низьких температур взимку, загартування та формування майбутньої високої продуктивності, що зумовлено його біологічними особливостями. Вважають що близько 70 % урожаю ріпаку озимого залежить від розвитку та стану рослин до настання зимового спокою (п’ять діб за температури 2 °С). Восени ріпак має засвоїти 25 % азоту, 30 – калію (80 кг/га у перші 4–5 тижнів після сходів), 25 – сірки, 15 – магнію, 25 % бору від загальної потреби. Достатнє забезпечення рослин макро- й мікроелементами в осінній період росту сприяє формуванню кореневої шийки оптимального розміру. Збільшення за рахунок цих поживних речовин концентрації клітинного соку сприяє відтягуванню води з міжклітинного простору, що є важливою умовою для зменшення ризику вимерзання рослин.
Сегетальна рослинність сильно пригнічує ростові процеси рослин ріпаку озимого, особливо в початкові фази його онтогенезу. Саме тому під цю культуру підбирають кращі попередники і намагаються в період отримання її сходів максимально знизити рівень забур’яненості його посівів. Але досягти високих результатів у дотриманні великої чистоти полів від бур’янів з використанням лише одного сівозмінного чинника дуже важко, тому наразі господарствами широко практикується й хімічний захист посівів цієї сільськогосподарської культури, який проводять із використанням страхових гербіцидів, які добирають виходячи з видового складу сегетальної рослинності, що засмічує його посіви в осінній період вегетації.
В останні роки основним попередником ріпаку озимого в зоні Степу є пшениця озима. Але в зв’язку зі сталими кліматичними змінами (посушливі умови серпня, тривалий теплий осінній період із достатньою кількістю опадів та доволі м’яка зимова погода без дуже низьких температур), у аграріїв з’явилася можливість сіяти ріпак озимий до другої декади вересня без істотного ризику вимерзання. З іншого боку, у зв’язку з суттєвим зменшенням економічної привабливості вирощування озимих колосових зернових культур, а також намаганням особливо фермерських, одноосібних та інших невеликих господарствах збільшити рентабельність свого сільськогосподарського виробництва, непоодинокими стали випадки розміщення його посівів після збирання ранньостиглих гібридів соняшнику з коротким періодом вегетації, які вирощуються за класичною технологією або гібридів стійких до гербіцидів на основі трибенурон-метилу, які використовувалися для захисту його посівів від бур’янів. Однак, цей попередник залишає після себе в ґрунті велику кількість насіння бур’янів, за рахунок яких різко зростає потенційна засміченість посівів однодольними та дводольними бур’янами, що призводить до пригнічення ростових процесів рослин ріпаку озимого, особливо в початкові фази його онтогенезу. В зв’язку з цим виникає проблема пов’язана з необхідністю зменшення рівня забур’яненості посіві ріпаку озимого в початкові фази його розвитку шляхом використання бакових сумішей страхових гербіцидів.
Разом із цим також одним із головних чинників, що стримує одержання високого і сталого збору насіння ріпаку озимого з високою його якістю, є значний рівень засміченості посівів падалицею рослин попередника. В початкові фази розвитку ріпак озимий не витримує конкурентної боротьби з бур’янами в осінній період і тому його рослини в такому випадку перебувають у пригніченому стані — осіннє забур’янення посівів призводить до надмірного виносу його рослинами точки росту над поверхнею ґрунту, слабшим розвитком кореневої системи, що, врешті-решт, підвищує ризик вимерзання ріпаку, а також спричиняє формування низьковрожайних посівів.
Зазвичай в його посівах найбільш поширеними серед однорічних бур’янів є такі, як кучерявець Софії, сухоребрик високий, гірчиця польова, талабан, сокирки тощо. Тому важливим елементом захисту посівів озимого ріпаку від бур’янів, а також від падалиці соняшнику та озимої пшениці є застосування бакових сумішей страхових гербіцидів.
Завданням наших досліджень було встановити біологічну ефективність та економічну доцільність застосування бакових сумішей страхових гербіцидів після різних попередників за вирощування ріпаку озимого. Це завдання реалізовувалося шляхом закладання польового двофакторного досліду у фермерському господарстві «ПП Дарієвич С.Ю», розташованого в с. Саксагань Кам’янського району Дніпропетровської області, який проводився впродовж 2020–2022 років за такою схемою:
Фактор А – попередник:
- Пшениця озима;
- Соняшник.
Фактор Б – страховий гербіцид:
- Без застосування гербіцидів — контроль.
- Бакова суміш: (Селект (клетодим,120 г/л), 0,8 л/га + гербіцид Сальса (етаметсульфурон-метил, 750 г/кг), 0,025 кг/га + Ділар (клопіралід, 750 г/л), 0,150 г/л.
- Бакова суміш: (Селект (клетодим, 120 г/л), 0,8 л/га + Галера Супер (клопіралід 267 г/л + піклорам 80 г/л + амінопіралід 17 г/л), 0,2 л/га.
- Перше внесення — Белкар (галауксифен-метил (Arylex™ active), 9,6 г/л + піклорам, 48 г/л), 0,25л/га). Друге внесення (через 10–12 діб після першого) — Селект (клетодим, 120 г/л), 0,8 л/га).
Польові досліди були закладені в чотириразовій повторності методом розщеплених ділянок, відповідно до методики дослідної справи. Загальна площа посівної ділянки — 2400 м2 , облікової — 1000 м2 , ширина захисної смуги — 24 м.
Агротехніка вирощування ріпаку озимого у цьому польовому досліді – традиційна для північного Степу України, відрізнялася тільки підготовкою ґрунту до сівби залежно від попередника. Сіяли гібрид ріпаку озимого Рохан. Сівба в кожні роки досліджень була проведена в строк 5–10 вересня одночасно на двох полях після кожного попередника. Робочий розчин гербіцидів готувався безпосередньо перед застосуванням і вносився причіпним широкозахватним обприскувачем Атлант 3200. Видовий склад бур’янів був представлений переважно капустяними: талабан польовий, грицики звичайні, кучерявець Софії.
Серед однорічних озимих злакових, залежно від попередника, зустрічались в основному метлюг звичайний та бромус житній. Після попередника озима пшениця значною мірою була представлена падалиця цієї культури, яка сходила восени. У досліді велися спостереження за видовим складом і динамікою чисельності бур’янів та засмічувачів (перед застосуванням препарату, через тридцять діб, перед збиранням врожаю), досліджувався ступінь виживання основної культури, робився облік урожайності насіння ріпаку озимого, проводилась оцінка економічної ефективності різних бакових сумішей страхових гербіцидів на даній культурі, висіяної після різних попередників.
Проведені польові досліди дали змогу встановити, що використання бакових сумішей страхових гербіцидів є дієвим засобом контролю забур’яненості та засміченості в посівах ріпаку озимого (табл.1). За умови достатньо високого початкового рівня забур’яненості застосування бакових сумішей страхових гербіцидів дало змогу вже до кінця припинення осінньої вегетації зменшити кількість бур’янів до рівня економічного порогу шкодочинності (ЕПШ), при цьому нами відмічена висока ефективність гербіцидів на всіх варіантах, де застосовували грамініцид із препаратом проти дводольних бур’янів. Що стосується попередників, то кількість дводольних бур’янів та дводольних засмічувачів (падалиці) була істотно більшою після попередника соняшник за невеликої кількості однорічних злакових бур’янів. Протилежна картина спостерігалась за вирощування ріпаку після пшениці м’якої озимої — на цих варіантах суттєво збільшилась кількість падалиці відповідного попередника. Застосування різних типів страхових гербіцидів для знищення однодольних і дводольних бур’янів дає змогу контролювати більшість їхніх видів та інших засмічувачів протягом усієї вегетації ріпаку озимого (табл. 1).
Таблиця 1. Динаміка чисельності основних видів бур’янів та засмічувачів у посівах ріпаку озимого після різних попередників залежно від застосованих бакових сумішей гербіцидів (середнє за 2020–2022 рр.)
|
Варіант польового досліду
|
Кількість бур’янів та засмічувачів, шт/м2* |
||
|
Перед обробітком |
Через 30 діб |
Перед збиранням |
|
|
Попередник – озима пшениця |
|||
|
Без застосування гербіцидів – контроль |
27/42 |
52/87 |
19/32 |
|
Селект + Сальса + Ділар |
32/40 |
3/6 |
1/3 |
|
Селект + Галера Супер |
27/45 |
2/4 |
0/0 |
|
Белкар + Селект (через 10–12 діб) |
30/41 |
1/0 |
0/0 |
|
Попередник – соняшник |
|||
|
Без застосування гербіцидів – контроль |
38/12 |
45/14 |
18/34 |
|
Селект + Сальса + Ділар |
42/10 |
2/0 |
1/0 |
|
Селект + Галера Супер |
37/10
|
1/1
|
0/0
|
|
Белкар + Селект (через 10–12 діб) |
32/8
|
0/0
|
0/0
|
На різних варіантах хімічного захисту рослин нами враховувалась ступінь виживання рослин ріпаку озимого за рахунок зростання їхньої конкурентної здатності щодо бур’янів, про що свідчать дані наведені таблиці 2. Аналізуючи їх, можна зробити висновок, що без застосування гербіцидів ріпак озимий втрачає більше 50 % стеблостою, а найефективнішим було роздільне застосування гербіциду проти дводольних бур’янів, а через 10–12 діб — внесення грамініциду.
Таблиця 2. Рівень виживання рослин ріпаку озимого залежно від попередників та варіантів хімічного захисту його посівів від бур’янів (середнє за 2020-2022 рр.).
|
Варіант польового досліду |
Густота стояння рослин, шт/м2 |
Коефіцієнт виживання |
|
|
|
Після сходів |
Перед збиранням |
|
|
Попередник – озима пшениця |
|||
|
Без застосування гербіцидів – контроль |
55 |
25,9 |
0,47 |
|
Селект + Сальса + Ділар |
53 |
44,5 |
0,84 |
|
Селект + Галера Супер |
57 |
46,7 |
0,82 |
|
Белкар + Селект (через 10–12 діб) |
52 |
47,3 |
0,91 |
|
Попередник – соняшник |
|||
|
Без застосування гербіцидів – контроль |
62 |
27,2 |
0,44 |
|
Селект + Сальса + Ділар |
59 |
44,2 |
0,75 |
|
Селект + Галера Супер |
57 |
42,1 |
0,74 |
|
Белкар + Селект (через 10–12 діб) |
59 |
48,3 |
0,82 |
У цілому рівень виживання рослин ріпаку озимого, висіяного по попереднику пшениця озима, був дещо вищим ніж після іншого попередника, соняшника. Це пов’язано з меншою кількістю залишеної продуктивної вологи та рухомих форм поживних речовин в ґрунті попередником соняшником, що призвело до гіршого розвитку рослин ріпаку озимого порівняно з попередником пшеницею озимою. Різна ефективність бакових сумішей гербіцидів, що вивчалися в досліді, зумовила формування різної продуктивності агроценозів ріпаку озимого висіяного після двох контрастних попередників і стала причиною диференціації врожайності насіння ріпаку озимого після різних попередників.
Застосування різних комбінацій гербіцидів, які впливають на дводольні бур’яни в баковій суміші з грамініцидом, значно підвищували урожайність насіння ріпаку озимого та суттєво збільшували вихід олії з 1 га (табл. 3).
Таблиця 3. Урожайність насіння ріпаку озимого, вміст в ньому сирої олії та її загальний збір залежно від попередників і варіантів хімічного захисту рослин від бур’янів
(середнє за 2020–2022 рр.).
(середнє за 2020–2022 рр.).
|
Варіант польового досліду |
Урожайність насіння, ц/га |
Вміст сирої олії, % |
Вихід олії з 1 га, ц |
|
Попередник – озима пшениця |
|||
|
Без застосування гербіцидів – контроль |
14,8 |
40,1 |
5,93 |
|
Селект + Сальса + Ділар |
23,9 |
39,6 |
9,4 |
|
Селект + Галера Супер |
22,1 |
38,0 |
8,4 |
|
Белкар + Селект (через 10–12 діб) |
24,3 |
39,9 |
9,7 |
|
Попередник – соняшник |
|||
|
Без застосування гербіцидів – контроль |
15,3 |
38,7 |
5,92 |
|
Селект + Сальса + Ділар |
18,3 |
36,6 |
6,7 |
|
Селект + Галера Супер |
19,6 |
36,5 |
7,2 |
|
Белкар + Селект (через 10–12 діб) |
20,1 |
37,8 |
7,6 |
Вирощування ріпаку озимого після соняшника суттєво зменшує вихід олії – від 2,1–2,7 ц/га.
Варіанти хімічного захисту ріпаку озимого від бур’янів також були проаналізовані з позицій економічної ефективності бакових сумішей страхових гербіцидів на даній культурі після різних попередників. Якщо агрономічна ефективність оцінює окупність одиниці використаного гербіциду приростом товарної продукції то, економічна ефективність дає можливість оцінити вартісне відношення вирощеної продукції і витрат на її виробництво.
Проведений нами розрахунок економічної ефективності вирощування ріпаку озимого показав дуже суттєві переваги розміщення даної культури після пшениці озимої порівняно із соняшником при застосуванні різних бакових сумішей гербіцидів. Чистий прибуток збільшувався на 3750–
8400 грн/ га. Рівень рентабельності ріпаку озимого на варіанті із застосуванням бакової суміші Селект + Сальса + Ділар за вирощування після озимої пшениці становив 80,3 %, а після соняшника цей показник на аналогічному варіанті знизився до – 40,8 %. Варіанти контролю (без хімічного захисту від бур’янів) після обох попередників значно поступалися варіантам хімічного захисту рослин. Рівень рентабельності без внесення бакових сумішей гербіцидів становив всього лише 24,7–28,9 %, а у разі застосування хімічних препаратів у боротьбі з бур’янами зріс до 40,8 %–83,8 %.
Виконані дослідження дають можливість зробити такі висновки:
- Найвищі економічні показники були досягнуті на варіанті польового досліду, в якому ріпак озимий висівався по попереднику пшениця озима з внесенням бакової суміші страхових гербіцидів Селект + Сальса + Ділар;
- Застосування страхових гербіцидів різних груп у посівах ріпаку озимого дає змогу контролювати чисельність найшкодочинніших бур’янів на рівні ЕПШ протягом усієї вегетації;
- Порівняно з контролем, хімічний метод регулювання чисельності бур’янів забезпечує істотне підвищення врожайності кондиційного насіння та загальних зборів сирої олії ріпаку озимого;
- Розміщення ріпаку озимого по попереднику соняшник призводить до істотного зниження врожайності та суттєвого зменшення рівня рентабельності.
С. Крамарьов, доктор с.-г. наук, професор, Ю. Амброзяк, кандидат с.-г. наук, доцент, Л. Бандура, кандидат с.-г. наук, доцент
Дніпровський державний аграрно-економічний університет, м. Дніпро
Наступна стаття
Читайте також
Інтерв'ю
Сьогодні в країні важкий період проходить кожен агровиробник: від малого фермера до великого агрохолдингу. Про нинішній стан аграрного ринку в світі та роботу однієї з провідних компаній-постачальників насіння та засобів захисту рослин на... Подробнее
Сергій Риженко — голова фермерського господарства «Вітчизна-Тиниця», що розміщене на Чернігівщині, неподалік від Бахмача. Нині його фермерське господарство — одне з найпрогресивніших у регіоні. Тут, незважаючи на несприятливі погодні умови... Подробнее
Статті
1
0
