Спецможливості
Агробізнес

Розмова начистоту з керівником господарства: де взяти якісне насіння і як реалізувати його потенціал?

30.01.2018
2262
Розмова начистоту з керівником господарства: де взяти якісне насіння і як реалізувати його потенціал? фото, ілюстрація

Завітавши в одне із господарств Наддніпрянщини, нам випадково вдалося підслухати переговори менеджера однієї з міжнародних компаній безпосередньо із керівником (щоправда, ми застали кінець цих перемовин). Мова йшла про закупівлю насіння на наступний сезон.

 

 

 

 

Керівник — менеджеру: Ти ж сам бачив, що цього року гібриди вашої компанії дали врожай по 8 т, а «мої» на цьому самому полі — по 13 т.

Менеджер — керівнику: То що, на наступну посівну хоч 500 мішків (посівних одиниць) берете?

Керівник — менеджеру: 500 — ні, а от мішків 50 візьму, куди вас подіти, адже таких, як ви, багато — щодня приїжджаєте, упрошуєте «купи» та «купи», а ніхто нормального насіння так і не запропонує…

 

Це була його остання фраза. Оскільки, очікуючи на прийом, на порозі вже стояли ми, то керівник поспіхом попрощався із менеджером та, привітавшись із нами, запросив нас до кабінету. Та все ж подумки він усе ще залишався «у розмові» з менеджером. Далі його емоції таки не втрималися в режимі «внутрішньої вібрації», і він випустив їх, як джина із пляшки. Тож на нас вихлюпнувся гарячий потік інформації, добряче замішаної на обуренні.

— Ви уявляєте, висіяв цього року їхні гібриди кукурудзи, вони дали по 8 т з гектара, а «мої» гібриди в таких самих умовах на 5 тонн більше! Так він мені пропонує один мішок за 90 євро, а мені привозять по 65 євро. Тож різницю можете самі порахувати — за урожайністю та ціною. За що переплачувати?!

Адже від чого залежить якість насіння? Правильно — від батьківських форм. Проблема у нас в Україні із виробництвом насіння в тому, що за рік його виробники, всі як один, хочуть стати мільйонерами — понасіюють, а дати йому раду не можуть.

Хто б там що не говорив мені, але все одно у наших насінницьких господарствах просторова ізоляція порушується, повністю видалити волоть на кукурудзі до її цвітіння все одно зазвичай не встигають… Наприкінці, звісно, отримують непогане гібридне насіння, краще за вітчизняну селекцію, але чомусь за якістю воно не дотягує до європейського рівня. В Європі ж площі полів значно менші, ніж у нас в Україні, тож селекційний контроль, напевно, ведеться якісніше.

Два роки тому ми із однією відомою компанією уклали договір, що вони на моєму полі площею 200 га висіють батьківські лінії соняшнику для отримання гібридного насіння для подальшої реалізації. Потім зібрали вони ці гібриди, провели очищення, запакували у фірмові мішки та залишили мені партію на реалізацію. Першого року ще якось ішли продажі — продавав в основному знайомим колегам, які теж займаються агробізнесом. На другий рік абсолютно всі відмовилися від такого «якісного» насіння.

«Пропозиція»: А звідки Вам привозять насіння за нижчою ціною та ще й за врожайністю чи не в півтора рази вищою?

Керівник: Є у мене в Польщі один хороший знайомий — теж фермер. Він обробляє площу близько 1000 га. У місцевого дистрибутора він замовляє собі насіння, а заодно і мені (мішок насіння кукурудзи там коштував минулого сезону 55 євро). Потім другий мій товариш, який мешкає у Рівному, забирає моє замовлення та привозить у моє господарство мікроавтобусом. За доставку 1 мішка з насінням бере 10 євро. Тож 1 посівна одиниця кукурудзи мені обійшлася у 65 євро.

 «Пропозиція»: Ви завозите тільки насіння кукурудзи, чи, можливо, ще якесь?

Керівник: 3 роки тому я завіз 2 мішки озимого ріпаку, сортового, не гібридного, насіння супереліти. Висіяв на площі 2 га для розмноження і на наступний сезон посіяв цей сорт на площі 150 га, решту насіння продав своїм найкращим знайомим. Врожайність цього товарного ріпаку в мене становила 6 т, у моїх колег, яким продав насіння, менше 5 т не було. Після цього вони готові були в мене викупити все до насінини, адже вони за роки господарювання більше 4 т ніколи не отримували. Що правда, густоту рослин сортового ріпаку потрібно збільшувати до 800–850 тис. шт./га, тоді як для гібридів норма становить 500 тис.

«Пропозиція»: А взагалі, якщо порівнювати сорти ріпаку з гібридами, то що краще вирощувати?

Керівник: У 2015 році я висіяв озимий ріпак на площі 250 га, із яких під гібридами 100 га. У період вегетації абсолютно вся площа, засіяна гібридами, зазнала сильного ураження фомозом, унаслідок чого рослини почали випадати. На 1 м2 нараховувалося всього 12–15 шт. здорових рослин. Я вирішив цю площу передискувати, адже, самі розумієте, про яке подальше вирощування може йти мова…

І саме в цей час приїжджає до мене представник компанії, який продав мені це гібридне насіння, і, відстоюючи його якість, починає переконувати, що нічого ще не втрачено. Зрештою пропонує таку угоду (по суті, парі): якщо я залишаю ці посіви, він надалі сам «веде» їх, а після збирання врожаю віддає мені 3 т з гектара, якщо ж урожайність буде вища — різницю він забирає собі, а якщо менша — компенсує витрати непоганою знижкою на придбання насіння на наступний рік за замовлення відповідної партії насіння.

Я погодився, адже втрачати було вже нічого, тож порахував, що 3 т з гектара та по 9000 грн/т — хоча б окупляться витрати. У кінці сезону ми отримали врожайність гібридного насіння 3,6 т/га — це завдяки тому, що рослини, які залишилися, мали добре гілкування, а отже, утворили більшу кількість стручків. Та сама площа, що була засіяна сортовим насінням, не була пошкоджена фомозом, адже сорти, як на мене, виявилися стійкішими за гібриди.

Також щороку висіваю соняшник: якщо врожайність гібридів, придбаних в Україні, становить у середньому 32–35 ц/га, то справжнє європейське гібридне насіння забезпечує на 9 ц/га більше.

«Пропозиція»: І скільки років Ви вже займаєтеся таким імпортом європейського насіння для своїх потреб?

Керівник: Із 2007 року. Спершу це була кукурудза, через пару років, коли я побачив суттєву різницю в урожайності, почав завозити соняшник, потім — ріпак та озиму пшеницю.

«Пропозиція»: А до європейського насіння застосовуєте, відповідно, європейські технології?

Керівник: На сьогодні майже всі європейські — та, я б сказав, у цілому передові світові технології вже не один рік впроваджуються в Україні. Але я, як і більшість аграріїв, проводжу різні досліди.

Так, наприклад, експериментую з озимою пшеницею. У зв’язку з глобальним потеплінням зима в наших краях стала більш пізньою та змістилася ближче до Нового Року. Тому багато виробників практикують пізні строки сівби озимих. Настання зими хоч і «змістилося», але ж щороку не вгадаєш із погодою, тому я починаю сіяти пшеницю у перевірені практикою терміни — 10 вересня. Вирощую сорти іноземної селекції Самурай та Актер. Мені вони подобаються тим, що добре кущаться. Закладаю кілька варіантів: 100 га висіваю із густотою 2 млн рослин на гектар, ще 100 га — 3,5 млн, і 100 га — 4,5 млн шт./га.

Сівба на останній площі припадає на кінець вересня. Там, де густота рослин становила 2 млн шт/га, коефіцієнт кущення становив 1:8, тобто 8 репродуктивних стебел. На цих посівах рослини утворювали колос завдовжки до 30 см, усе зерно було крупним та виповненим. Урожай 2015 р. становив на таких посівах 8,2 т/га у перерахунку на стандартну вологість. Де густота посівів була 3,5 млн рослин на гектар, сформувалась урожайність також на рівні 8 т. А на площі із густотою 4,5 млн шт./га отримав 6–6,6 т/га.

До того ж на посів із меншою густотою рослин я вніс 100 кг/га аміачної селітри по мерзлоталому грунту та 100 кг/га карбаміду. Загущені посіви (4,5 млн/га) я підживив внесенням 200 кг аміачної селітри, 100 кг сульфату амонію та 200 кг карбаміду. Тож за результатами отриманого врожаю зробив висновок, що пшеницю можна висівати густіше, але в оптимальні терміни, оскільки вона має більше часу для того, щоб розкущитися. За пізніх термінів висівання культури рослинам для нормального росту та розвитку вже не вистачає тепла, оскільки знижується добова температура. Якщо ж осінь буде з морозами, то така пшениця піде в зиму ослабленою, бо не зможе добре розкущитися. Це щодо дослідів з озимою пшеницею.

Також 2 роки експериментував із «другим» урожаєм. Так, після обмолоту озимого ячменю, строки якого припали в 2015 р. на 15 липня, я відразу сіяв гречку на площі 60 га та сою на 40 га, щоб отримати додатковий прибуток ще в поточному році.

Для цього потрібно (наприклад, як що ви сієте сою) обрати ранній або ультраранній сорт, щоб культура до приморозків встигла сформувати врожай. Я, наприклад, сіяв сорт Аннушка. 2014 року відразу після збирання озимого ячменю за кілька днів випала половина місячної норми опадів. Тож я тоді й вирішив після ячменю висіяти 10 га сої — щоб подивитися, що із цього вийде. І таки вийшло! Восени я зібрав сої 2,2 т/га, а це — середня врожайність по Україні на сьогодні.

Надихнувшись успіхом, 2015-го, як я вже говорив, засіяв соєю 40 га. Думав, зберу на такому самому рівні. Але фактично лише покрив затрати: урожайність становила 1 т/га. Як то кажуть, раз на раз не припадає: від моменту збирання попередника (ячменю) по вересень не випало ні міліметра опадів, і соя довго «сиділа» у грунті. Отримані сходи були досить кволі. До речі, одночасно з сівбою я вношу 1 ц діамофоски. Норма висіву становила 900 тис. шт/га.

Перед сівбою насіння обов’язково протруюю фунгіцидно-інсектицидним протруйником. Що стосується боротьби з бур’янами, то грунтові гербіциди не слід застосовувати, тому що в грунті бракує вологи і їхня ефективність майже нульова. У період вегетації культури дивлюся по ситуації. Так, я застосовував Базагран та Хармоні. Обприскування потрібно проводити ввечері, до випадання роси, — за такого внесення рослини сої більш-менш витримують гербіцид ний стрес. Хвороби 2 роки поспіль на післяукісній сої не проявлялися, тому і фунгіцидів не застосовували. Також без десикації сої не обійтися.

«Пропозиція»: Які поради Ви можете дати щодо вибору насіння та отримання двох урожаїв за рік?

Керівник: Щодо вибору насіння польових культур, то моя думка така: соняшник, озимий ріпак та цукрові буряки — тут немає із чого вибирати: однозначно — лише іноземна селекція. Більшість сільгоспвиробників, як правило, кидаються із одних крайнощів у другі, вирішивши вирощувати тільки найрентабельніші культури. Приклад останніх років показує, що це соя та соняшник. Але я вирощую також цукрові буряки на площі 250 га, і поки що прибутковішої культури впродовж останніх 2 років я не бачу. Скажіть, будь ласка, яка польова культура на сьогодні може дати прибуток 40 тис. грн./га? І це при тому, що вирощену продукцію ми здаємо на переробку. Ніяка! Хоча і за виробничими витратами вона недешева — близько 20 тис./га.

А щодо зернових колосових та кукурудзи — тут справді є непогані сорти та гібриди, які можуть дати врожайність на рівні оригінального європейського посівного матеріалу, але ж вони потребують сприятливих погодних умов, а їх ми маємо раз на 5 років. То ж і виходить, що вітчизняні сорти та гібриди — високоврожайні, але не зовсім стабільні.

Що стосується отримання двох урожаїв на рік скажу так: післяукісні посіви — це свого роду експеримент, а він буває як вдалим, так і невдалим. Тому сільгоспвиробники повинні бути завжди готові до того, що не всі експерименти виправдовують сподівання, і трапляється, що витрачені кошти можуть бути просто «закопані» в землю. Якщо ж під час збирання озимих випали опади, то сіяти можна без сумнівів, але й без фанатизму… У всякому разі, навіть якщо врожай не встигне дозріти, надземна маса буде добрим сидератом, і земля обов’язково віддячить вам наступного року.

 

Г. Жолобецький

g.zholobetskiy@univest-media.com

 

Інтерв'ю
Виробники добрив та аграрії не можуть дійти згоди у питанні справедливого ціноутворення на добрива вітчизняного виробництва. Ця ситуація викликає занепокоєння.
Загальновизнані стандарти безпеки якості харчових продуктів - це мова, якою розмовляють імпортери, міжнародні торговельні мережі і закупівельники. Україна поки що тільки на шляху формування культури

1
0