Аналізуємо стан озимих під урожай 2014 року

Агрометеорологічні умови для сівби озимих культур під урожай 2014 р. у західних, північних та місцями центральних і східних областях України були несприятливі.

О. Борзих
С. Ретьман
Т. Неверовська,
Інститут захисту рослин НААН
 
Вересень виявився одним із найвологіших місяців за весь період спостережень. Середня кількість опадів лише у Херсонській та Закарпатській областях була близькою до місячної норми — 100–120%. На решті території країни кількість вересневих опадів становила від 150 до 265%, у східних та Київській областях — 270–390% місячної норми. Найбільше опадів було зафіксовано у Києві — 211 мм, Фастові (Київська обл.) — 204 та Житомирі — 202 мм. Сума ефективних температур повітря понад 5°С, що накопичилась із початку вересня, була на 25…60°С нижчою від норми і становила 195…335°С. У кінці вересня перезволожених площ налічувалося понад 40%.
На кінець вересня (27.09) було засіяно озимими на зерно лише 24% площ прогнозованої норми і 86% площ озимого ріпаку, на 10 жовтня озимими зерновими було засіяно 65% площ, озимого ріпаку — 96%.

Озима пшениця
Унаслідок розтягнутого періоду висівання на кінець другої декади жовтня посіви озимих зернових перебувають у різних фазах розвитку: сходів, утворення трьох листків, кущення. Вологі умови початку осені зумовили також розвиток шкідників.
   Сходи озимої пшениці заселяють злакові попелиці — від 4 до 15% рослин на 10–40% площ, та злакові мухи (шведська, гессенська, чорна пшенична тощо), максимально — в Запорізькій області: 9–36% рослин на 30% площ. Личинки гессенської мухи живляться соком рослин, внаслідок чого пшениця відстає у рості, утворює більшу кількість стебел і виділяється на загальному тлі посіву більш темним кольором листя. Личинки шведської мухи спричинюють руйнування конуса наростання стебла, що зумовлює відмирання останнього. Рослини, уражені до настання кущення, гинуть. Личинки чорної пшеничної мухи виїдають ніжні тканини, підгризають основу центрального листка, що призводить до пригнічення і відмирання центрального стебла. Найбільшої шкоди злакові мухи завдають озимій пшениці ранніх строків сівби, посіви оптимальних і оптимально пізніх строків висіву пошкоджуються ними меншою мірою. Цикадки заселяють від 9 до 40% площ, максимально — до 100% — у степових районах ними уражено 2–10% рослин.
Продовжується живлення личинок хлібної жужелиці (туруна) за чисельності 0,2–2,0 екз./м2, найбільше їх виявляють на площах після стерньових попередників — до 3,0 екз./м2. Фітофагом пошкоджено 1–5% рослин на 3–9% площ, максимально заселені площі в Кіровоградській і Київській областях. В осередках підвищеної чисельності проводять обприскування. Основну шкоду посівам озимої пшениці личинки спричинюють у період сходи — початок кущення. Живляться личинки до настання заморозків. У місцях високої щільності популяції шкідника посіви зріджуються.
Найбільше шкодить турун у степових районах (Дніпропетровська, Донецька, Запорізька, Кіровоградська, Миколаївська, Херсонська обл.) та в АР Крим, але останніми роками теплі зими із незначним промерзанням грунту зумовили підвищену чисельність хлібної жужелиці і в лісостепових районах.
У разі вирощування озимої пшениці після стерньових попередників за умов достатньої вологості грунту на глибині розміщення насіннєвого ложа (не нижче 14–16%) ефективним заходом боротьби із шкідниками може бути токсикація насіння способом передпосівної обробки інсектицидними препаратами: Круїзер 350 РБ, т. к. с. (0,4–0,5 л/т), Нупрід 600, к. е. (1,0–1,6 л/т), Юнта Квадро 373,4 РБ, т. к. с. (1,4–1,6 л/т), Гаучо (0,5 кг/га).
   Восени у період сходів — утворення третього листка обробку озимої пшениці проводять за чисельності личинок 1–2 екз./м2 або на початку кущення — 2–3 екз./м2 за денної температури не нижче 12°С, а нічної — не нижче 5°С. За дифузного заселення шкідником невеликих площ (40–60 га) обприскування проводять суцільно, а за осередкового заселення посіву турунами достатньо обробити крайову смугу завширшки до 150 м по периметру поля. Для обприскування рекомендовано застосовувати такі інсектициди: Дамаск, к. е. (1,5–1,8 л/га), Драгун, к. е. (1,0–1,2 л/га), Кінфос, к. е. (0,5 л/га), Піринекс 48, к. е. (1,2 л/га), Маршал 25, к. е. (0,8–1,2 л/га), Нурел Д, к. е. (0,75–1,0 л/га), Фостран, к. е. (1,5 л/га), Шаман, к. е. (1 л/га).
 Озиму совку виявляють на 12–76% площ озимих зернових за чисельності 0,3–2 екз./м2.
Мишоподібні гризуни мігрують у посіви озимих зернових: на 2–12% площ у крайових смугах їхня чисельність становить 1–2 колонії/га, максимальна — по стернових попередниках по краях полів — до 3 колоній/га (Луганська, Сумська обл.).
У посівах озимих ранніх строків сівби за теплої погоди на початку заселення полів цикадками, попелицями, які є переносниками вірусних хвороб, та злаковими мухами обробки проводять у крайових смугах, за масового заселення — суцільно. Застосовують препарати: Актара (0,1–0,14 кг/га), Альфагард (0,15 л/га), Данадим 400 (1–1,5 л/га), Енжіо (0,18 л/га), Карате Зеон (0,15 л/га), Сумі-альфа (0,3 л/га), Фастак, Ф’юрі (0,1 л/га). Хімічні заходи захисту від жужелиці доцільні за виявлення 1–2 личинок у фазі сходи — утворення третього листка. Для цього ефективні інсектициди: Альфагард (0,15 л/га), Дамаск, Дурсбан (1–1,5 л/га), Нурел Д (0,75–1 л/га), Маршал (0,8–1,2 л/га).
   Найпоширенішими хворобами зернових в осінньо-зимовий період є такі: борошниста роса, розвиток якої відбувається за температури від 0°С і відносної вологості повітря 50–100%; септоріоз, що може поширюватись за температури 9°С, бура листкова іржа, яка більше уражує посіви озимої пшениці у південних регіонах, гельмінтоспоріозні плямистості ячменю (темно-бура, сітчаста, смугаста, облямівкова), збудники яких розвиваються за температури від 6°С, а також кореневі гнилі.
Погодні умови вересня-жовтня сприяють розвитку та поширенню хвороб. У західних областях відзначають ураження сходів борошнистою росою, септоріозом, кореневими гнилями — 0,5–2% рослин.
Проти хвороб насіння обов’язково протруюють сучасними високоефективними протруйниками. Вибір препаратів здійснюють залежно від комплексу хвороб, видовий склад яких уточнюють проведенням фітоекспертизи насіння та добором спектра фунгітоксичної дії препаратів (рівня захисної спроможності щодо комплексу хвороб). Системні препарати краще використовувати безпосередньо перед сівбою.
Озимий ріпак
У посівах озимого ріпаку видовий склад шкідливих організмів досить різноманітний і відчутно варіює у різних кліматичних зонах вирощуваня культури. Небезпеку сходам озимого ріпаку створюють: хрестоцвіті блішки, попелиці, ріпаковий пильщик та листогриз, хрестоцвітий і капустяний галовий прихованохоботники, підгризаючі совки, грунтові шкідники, мишоподібні гризуни.
   У центральних та західних областях посіви ріпаку раннього строку сівби із країв поля заселяють хрестоцвіті блішки: виявлено до 14% заселених ними рослин за допорогової чисельності — 1–2 екз./м2. Поріг шкодочинності — понад 3 жуки/м2 або одне проколювання сім’ядолі у 30% рослин (за температури повітря понад 15°С і сухої погоди). У фазі сходів хрестоцвіті блішки можуть повністю знищити посіви. Для захисту від них потрібно провести передпосівну обробку насіння системними інсектицидами. Повсюдно поширений ріпаковий пильщик, але більше шкодить у зволожених західних районах Полісся та Лісостепу. Шкідник масово з’являється із настанням прохолодної погоди, особливо за високої вологості. На другу декаду жовтня фітофаг заселив від 10 до 60% площ за середньої чисельності до
2 екз./м2. У Херсонській і Запорізькій областях він пошкодив 8–28% рослин за чисельності 3,0–8,0 личинок/м2 на 16–40% площ (ЕПШ у період розвитку культури два-чотири листки — утворення розетки — 2–3 екз./м2). Пошкодження рослин личинками може призвести до повної загибелі посівів. Для зниження чисельності шкідників на посівах і навколо них знищують бур’яни родини Капустяні. Одним із заходів захисту культури від пильщика є обробка насіння та сходів за чисельності личинок молодших віків 1–2 екз./рослину, під час утворення розетки — 3,0 екз./м2.
   У південних областях (Херсонська, Дніпропетровська обл.) виявляють ріпакового листогриза. Личинки шкідника об’їдають листя із країв, скелетують його, вигризають овальні дірочки. Для стримування чисельності ріпакового листогриза знищують бур’яни, проводять зяблеву оранку, за масової появи жуків та личинок застосовують обприскування інсектицидами. Поріг шкодочинності під час утворення розетки — 3,0 екз./м2. Фітофаг більшої шкоди посівам завдає у Степу і Лісостепу.
Хрестоцвітий і капустяний галовий прихованохоботники можуть бути причиною осіннього вилягання рослин, зниження зимостійкості та стійкості рослин до ураження грибними хворобами. Проти фітофагів обробку проводять до середини жовтня з метою знищення жуків до початку масового відкладання яєць.
Для захисту сходів проти хрестоцвітих блішок, під час утворення розетки — від ріпакового пильщика і листогриза, а також від капустяних біланів та совок проводять обробки інсектицидами: Сумі-альфа (0,3 л/га), Децис Профі, к. е. (0,07 л/га), Ф’юрі, к. е. (0,1 л/га) та іншими, дозволеними до використання в Україні.
У всіх зонах, де висівають ріпак, шкодить озима совка. Гусениці за чисельності 0,6–2,0 екз./м2 пошкодили 2–4% рослин ріпаку, максимальну їхню чисельність у ріпакових посівах виявляють у Запорізькій і Київській областях — до 4–6 екз./м2 (ЕПШ — 3 екз./м2).
   Загрозу посівам ріпаку створюють і мишоподібні гризуни, особливо у західних областях, де створились оптимальніші умови для розвитку гризунів: достатня вологість, сприятлива температура, багата кормова база. У крайових смугах посівів їхня чисельність — 1 колонія/га, максимально — до 3 колоній/га — у Тернопільській області.
Серед хвороб ріпаку набуває поширення пероноспороз — уражено до 10% рослин на 12–40% площ, максимально в Київській області — виявлено осередки з ураженням до 100% рослин за охоплення хворобою 3–10% площ; у західних областях поширюються альтернаріоз, фомоз, циліндроспоріоз, чорна ніжка — ними уражено до 6% рослин.
Для стримування поширення хвороб восени на площах озимого ріпаку проводять профілактичні заходи захисту: проти несправжньої борошнистої роси за ураження понад 5% рослин у фазі двох-чотирьох справжніх листків за умов високої вологості повітря (90–100%) і середньодобової плюсової температури 8...12°С; проти альтернаріозу, фомозу — за умов тривалої теплої осені, вологості повітря 80% і вищої, інтенсивності ураження рослин до 2% та охоплення хворобою понад 10% посіву у фазі чотирьох-шести розеткових листків; проти циліндроспоріозу — за ураження до 10% рослин в умовах високої вологості, частих дрібних дощів із поривами вітру у фазі чотирьох-шести розеткових листків, проти бактеріозу коріння, сірої та білої гнилей — у фазі чотирьох-шести розеткових листків; проти переростання рослин перед входженням їх у зиму, для призупинення росту вегетативної маси та підвищення зимостійкості культури застосовують фунгіциди, які мають регулювальні властивості: Колосаль ПРО, Фолікур (0,5 л/га); Карамба Турбо, в. г. (0,75–1,25 л/га), Сетар 375SC, к. с. (3–0,5 л/га), Тілмор 240 ЕС, к. е. (0,9–1,0 л/га).
   Мишоподібні гризуни зосереджуються у місцях резервацій (неорні землі, пасовища, неугіддя, сади, лісосмуги) на полях соняшнику, кукурудзи, заселяють їх також після збирання цих культур), у посівах багаторічних трав — тобто у місцях доброї кормової бази. Більша їхня чисельність — у Лісостепу та на Поліссі. Найпоширенішими та найнебезпечнішими на посівах є сірі полівки та миші. Сірі полівки не запасають кормів, як це роблять щури та миші, у них не відкладаються жирові запаси, як у хом’яків. Уся їхня енергія спрямована на відтворення собі подібних. Для курганчикової миші характерна здатність збирати восени великі запаси корму на зиму (5–10 кг хлібних колосків, насіння злакових та інших видів бур’янів) і споруджувати над ними земляні курганчики, які, як правило, виявляють переважно на стерні недбало зібраних або дуже забур’янених полів. Найціннішими кормовими рослинами для мишей є озима пшениця і багаторічні бобові трави. Полівки живляться переважно зеленим рослинним кормом і швидко гинуть, якщо харчуються лише зерном. Миші ж основну енергію отримують завдяки насінню, а в разі харчування тільки зеленою рослинністю гинуть через два-три дні (хатня, лісова), а польова — через вісім діб.
 На другу декаду жовтня на площах багаторічних трав чисельність мишоподібних гризунів становила 1–3 колонії/га, максимально в Сумській, Чернівецькій, Івано-Франківській областях — до 4–7 колоній/га. Продовжується міграція гризунів на посіви озимих. Їхня чисельність на площах ріпаку та зернових (загалом у крайових смугах) — від поодиноких до 2 колоній/га (ЕПШ — 3–5 житлових колоній/га). У подальшому чисельність та поширення гризунів значною мірою визначатимуть погодні умови: за помірних показників температури та вологості кількість житлових колоній зростатиме, затяжна осінь може призвести до значної шкідливості мишоподібних. Для запобігання загрозі посівам за перевищення їхньої чисельності — 3–5 колоній/га розкладають отруєні зернові принади: Бактороденцид, Роденфос, Бродисан А по 3 г/нору, Шторм, 0,005%, воскові брикети — 0,7–1,5 кг/га, Ратрон, гранульована принада, — 3 г/нору тощо. Найбільшої шкоди мишоподібні можуть заподіяти у Чернігівській, Закарпатській, Тернопільській, Хмельницькій, Чернівецькій, Вінницькій, Київській, Сумській, Харківській, Донецькій, Запорізькій областях.