Через 10 років українці будуть вирощувати цитрусові, - Гідрометцентр

- Тетяно Іванівно, мені згадується зима під час першого Майдану, коли відлига тривала з початку грудня аж до кінця січня – її тільки ледачий не називав яскравим прикладом глобального потепління. Наступної зими на Водохреща вдарили морози під –30 °С. Отже, наскільки обґрунтовані розмови про глобальне потепління насамперед в Україні?

- Основним індикатором глобального потепління є середньорічна температура. Із 1991 року вона в Північній півкулі підвищилася на 0,74 ˚С. 1991-й взято за точку відліку не тому, що Україна тоді проголосила незалежність, а тому що саме тоді почався черговий 30-річний період метеорологічних спостережень. Такі цикли, згідно рекомендацій Всесвітньої метеорологічної організації, виділяють із метою виявлення тенденцій зміни клімату. При цьому за норму визначено середні дані за попередній 30-річний період – із 1961 по 1990 роки.

Щодо періодичних сильних холодів… Експерти ІРРС – міжнародної організації, яка об’єднує вчених-експертів із глобальних змін клімату, – говорять, що глобальне потепління – це не автоматичне підвищення температури на стільки-то градусів: бувають періоди, коли температура стабілізується і навіть знижується. Так, в Україні після 1991-го було 2 чи 3 роки, коли середньорічна температура знаходилася в межах норми чи навіть нижче. Але решта років спостерігалося перевищення норми на 1-2°. Тож загальна тенденція до потепління – поза всякими сумнівами.

- Як саме вона проявляється в Україні?
- Почнемо з того, що в Україні потепління проявляється ще сильніше, ніж у світі в цілому: порівняно з 1991 роком воно перевищило 1°. Чим континентальніша і чим північніша територія – тим вищі показники зростання середньорічної температури. Це прослідковується навіть у межах України: якщо в Херсоні вона зросла на 1 ˚С, то в Житомирі на 2 ˚С.

Почалося різке підвищення температур в Україні ще 1989 року, який став найтеплішим за всю історію метеорологічних спостережень, що ведуться на 20 українських метеостанціях понад 100 років, наприклад у Києві за погодою спостерігають ще з 19 століття. Нині всі ці рекорди вже побито. Наочний приклад – у 2010 році в Луганську вперше в Україні було зафіксовано температура +42 ˚С у затінку.

Тривалість зими в природничому понятті цього слова скоротилась, наприклад, у Чернігівській області, з 120-140 до 80-90 діб. У метеорологічному значенні цього слова (тривалий період із середньодобовою температурою нижче 0 ˚С. – Ред.) зима як така в Україні стала винятком – цей період рідко триває понад 30 днів. А в 2000 році на півдні України середньодобова температура цілий рік трималася вище 0 ˚С. Існує класифікація зим за суворістю залежно від накопичених за зиму від’ємних температур, згідно якої погоді, що встановилася в зимові місяці, там взагалі немає відповідника – зими в метеорологічному розумінні в Україні вже немає. В зимові місяці більшість часу припадає на відлиги. Нагадаю, в метеорології відлигою називається період, коли температура хоч раз за добу (на метеостанціях вона вимірюється кожні 3 години) досягла або перевищила 0°.

Також слід сказати про вирівнювання погодних умов по всій території України. Так, нині абсолютний максимум температури як для Херсона, так і для Чернігова однаковий – +41 ˚С. Відповідно, зросли суми ефективних температур – на 200-400 ˚С, меншою мірою на Заході, більшою на Півночі й Сході.

 - Чи однаково змінились температури протягом року?

 - Ні. Спочатку, в 1989 році, почалося різке підвищення температури саме взимку, і в першу чергу в січні. Січень став теплішим за грудень і лютий. Потім аналогічні тенденції стали спостерігатися і в лютому. На сьогодні середня температура січня-лютого зросла на 1,5-2,5 ˚С. Якщо нормою для Києва вважалася середня температура січня – 6 ˚С, то за останні 25 років середнє значення цього показника зросло до -3,5…-3,6 ˚С. Річ у тім, що стандартна для України погода в січні формувалася під впливом Сибірського антициклону. Він змістився, за деякими оцінками, на 20˚ на південь і на Україну вже не впливає. Тож погода в Україні взимку стала формуватися під впливом повітряних мас з північної Атлантики.

З 2000 року проявилася тенденція до підвищення температур у липні-серпні, і з початку століття воно склало в ці місяці майже 2 ˚С.

 - Разом зі спекою, як відзначають аграрії, прийшли й посухи. Чому?

 - Кількість опадів в Україні суттєво не змінилася. Але через підвищення температур, особливо в літні місяці, зросло випаровування вологи. Тому в 2015 році рівень водойм – річок, озер, ставків – був найнижчим за весь час гідрологічних спостережень, тобто з 1927 року. Малі річки повністю пересохли на додачу до зниження рівня грунтових вод, що призвело до пересихання криниць.

Є метеостанції, де бувало, що за все літо не випадало жодного дощу – наприклад, у Нижніх Сірогозах на Херсонщині. У мене немає однозначної відповіді сталося це через глобальне потепління чи через локальні екологічні лиха (вирубка лісосмуг, знищення плавнів тощо).

Навіть на Львівщині, де ймовірність посухи в еталонне 30-річчя становила менше 10%, вона зросла зараз до 30%. Полісся колись взагалі не знало, що таке посуха, а за останнє десятиліття Житомирщина потерпала від неї вже двічі.

 - Чи змінився розподіл опадів упродовж року?

 - Поки що не можна виділити якоїсь стійкої тенденції до сезонного розподілу. Був період (років 5-7), коли зимових опадів було на 10-15% менше норми. Проте зросла їх кількість у жовтні-листопаді. Кілька років поспіль були поспіль сухими вересень, серпень і навіть 2-га половина липня, коли мало б відбуватися накопичення вологи під сівбу озимих.

Так само перевертається з голови на ноги в окремі сезони регіональний розподіл опадів. Наприклад, трапляється, що найменше опадів отримує Тернопільщина. Або на півночі Одеської області спостерігається посуха, а на півдні регіону – парадоксальне перезволоження.

 - Які наслідки мало глобальне потепління для сільського господарства України?

 - Завдяки пом’якшенню зим покращились умови перезимівлі озимини. Якщо в період, що було взято за стандарт, щороку вимерзало 25-27 і навіть до 30% площ, то за останні 25 років у середньому – 10-12%. Цей показник утворився за рахунок кількох сезонів, коли знову-таки через глобальне потепління не сформувався сніговий покрив. Зазвичай тепер в Україні вимерзає всього 3-5% озимини.

Оскільки зими стали теплішими, то зменшилась глибина промерзання грунту, зросло засвоєння вологи грунтом і збільшилися її запаси на весну. У результаті в ХХІ столітті було всього 2 весняних посухи (через низьку кількість опадів взимку), які призвели до суттєвої втрати врожаю.

Знову нагадаю про вирівнювання погодних умов по всій країні. Так, якщо 20 років тому соняшник добре родив тільки в південно-східній частині країни, то зараз – і в Чернівецькій, Житомирській, Київській, Чернігівській областях, тобто на Поліссі. Якщо колись на Поліссі кукурудзу вирощували в великих господарствах тільки на силос, бо вона не достигала, то зараз вона й там гарантовано забезпечує 3-4 т/га зерна. Звичайно, на Поліссі слід підбирати ранні сорти. Так само хороші умови по всій території країни складаються для томатів, сої та низки інших теплолюбних культур.

Потепління в Степу і Лісостепу дозволило аграріям вирощувати тут пізні сорти кукурудзи. Саме завдяки потеплінню середня врожайність цієї культури в Україні так різко зросла останнім часом. Згадайте, врожайність пізніх сортів кукурудзи десь удвічі вища, ніж ранніх – 5-6 і 12-14 т/га відповідно.

Більше того, в Україні з’явилася нова природна зона – сухі субтропіки. Адже зараз сума активних температур на материковій частині країни сягає 3800 ˚С, а в степовому Криму – 3900 ˚С, тоді як у стандартне 30-ліття вона ніде не перевищувала 3400 ˚С. Все це дозволяє отримувати стабільні врожаї таких культур, як рис чи бавовник. З бавовником колись експериментували на Херсонщині, але після кількох поспіль прохолодних років цю справу закинули. Потепління відкрило неабиякі можливості для розширення асортименту вирощуваних сільгоспкультур в Україні.

- Цікаво, чи можна буде в Україні успішно вирощувати цитрусові?

- Якщо нинішня тенденція збережеться, то років через 10 настане час розпочинати випробування.

- Таким чином, агрокліматичні умови України суттєво змінилися за останні 25 років. Між тим підручники, за якими навчають агрономів, довідкова література, зазвичай не відображають цих змін, а повторюють інформацію з видань 80-90-х років ХХ століття. Де знайти сучасну, актуальну інформацію про клімат?

- У гідрометцентрах – центральному і обласних. Наприклад, суму ефективних температур рахує кожна державна метеостанція, а їх по кілька в кожній області. Тож, раджу агрономам запросити у них дані за останні 5 чи 10 років – це буде найточніша інформація про клімат даної місцевості.

- Що Україну чекає далі?
- Вченими-метеорологами світу розроблено чимало сценаріїв подальшої зміни клімату. Найбільш реалістичні передбачають підвищення середньорічної температури ще на 2-2,5 ˚С. В Україні це підвищення буде не меншим. Це станеться, звичайно, не завтра, але років через 10 – запросто.

Проте є сценарії, які передбачають підвищення світової температури на 6 ˚С. А це вже буде цілковитою катастрофою для України. Адже випаровування зросте занадто різко і посилиться посушливість клімату. Зверність увагу, в Україні вже зараз 70% території – зона недостатнього або нестійкого зволоження.

Усі сценарії передбачають, що подальше зростання середньорічної температури спостерігатиметься ще принаймні 50-60 років – стільки часу знадобиться, щоб принесли результати вже докладені світовою спільнотою зусилля для зупинення глобального потепління.

Як би там не було, наступні 10-20 років глобальне потепління справлятиме все ж в основному позитивний ефект на сільське господарство України за рахунок покращення умов для перезимівлі, підвищення сум ефективних температур, розширення переліку культур, які можна успішно вирощувати.

 - Гадаєте, слід по всій території України впроваджувати зрошення, будувати водосховища, відновлювати ставки, що було колись у кожному селі?

 - Саме так. Питання лише в тому, де знайти стільки коштів.

 - Наостанок хотілося б спитати, чи є якісь прогнози на 2017-й рік?

 - І у нас, і в світі поріг передбачуваності погоди становить поки що 12-15 днів. Зазирнути далі метеорологічна наука технічно поки що не в змозі.

 - А як же численні народні прикмети?

 - Вони не мають під собою ніякої наукової основи. Усі збіги – чисто випадкові.

Богдан Малиновський, b.malinovskiy@univest-media.com