КЛЮЧОВІ ЕЛЕМЕНТИ ТЕХНОЛОГІЇ ВИРОЩУВАННЯ АМАРАНТУ

Вимоги амаранту до природних умов

Ця рослина боїться приморозків, зате дуже стійка до посухи та різних захворювань. Амарант повільно росте протягом перших 20 днів, проте потім його прирости сягають 10 см на добу.

Вирощувати амарант можна в усіх регіонах України. В південних, центральних і східних областях він завдяки високим температурам і достатньому сонячному опромінюванню дає найкраще за якістю насіння, у більш вологих регіонах країни — кращі врожаї зеленої маси та насіння

Амарант не любить кислих (pH < 5,5) та бідних на поживні речовини ґрунтів. На родючих його можна вирощувати без внесення добрив, тому що завдяки розгалуженій та глибокій кореневій системі рослина в достатній кількості забезпечує себе макро- та мікроелементами. Але, як кожна культура, амарант відмінно реагує на внесення добрив (норми для кожного поля індивідуальні та залежать від даних аналізу ґрунту). Співвідношення споживання макроелементів із ґрунту NPK становить 1:0,8:3.

Основа посухостійкості амаранту полягає в низькому транспіраційному коефіцієнті та потужній кореневій системі (центральний корінь сягає глибини 7 м). Найкращі умови для вегетації — це температура понад 30°С і необмежена сонячна інсоляція. За великим рахунком, південь і центр України за своїми ґрунтово-кліматичними умовами є справжнім раєм для амаранту.

 

Розташування посівів і попередники

Основна вимога до попередників — раннє збирання та відсутність крупних пожнивних решток. Ідеальними попередниками амаранту можна вважати однорічні, зернові та зернобобові культури. Хорошими попередниками є просапні, під які вносили органічні добрива.

Варто зазначити, що амарант досить невибагливий, тому фактично особливих вимог до попередника не висуває. Головне, щоб він вчасно звільнив поле і після нього залишалося достатньо часу для якісної підготовки ґрунту.

Амарант можна вирощувати як монокультуру до 3 років, і це на практиці майже не впливає на його продуктивність.

Технологи відзначають, що незважаючи на невибагливість амаранту, найбільш високі врожаї можна отримати лише на окультурених ґрунтах з середнім або високим забезпеченням гумусом та іншими елементами живлення. Корисною особливістю амаранту також є його властивість відновлювати засолені ґрунти. Дослідами доведено, що за 2–3 роки вирощування амарант здатен значно покращити родючість таких ґрунтів.

Осінній обробіток ґрунту полягає в 1–2 лущеннях стерні та глибокій оранці (або чизелюванні). Результати досліджень про ефективність безполицевої системи основного обробітку поки що відсутні. Ми рекомендуємо пробувати мінімальний обробіток, особливо в посушливих регіонах. Чизелювання може бути потрібним у більш зволожених регіонах та на важких оглеєних ґрунтах. Мета весняного обробітку ґрунту — утримання вологи боронуванням, боротьба з бур’янами та вирівнювання поверхні  поля за допомогою культивації.

 

Як правильно посіяти амарант?

Насіння цієї культури дуже дрібне (вага 1000 насінин — 0,8–1 г, діаметр насінини — 0,6–0,8 мм), тому у багатьох агровиробників викликає занепокоєння сівба амаранту. Найкращі результати досягаються під час використання овочевих і трав’яних сівалок, які дозволяють отримати рівномірні сходи.

Але є також успішний досвід застосування для посіву амаранту звичайних зернових сівалок. При цьому насіння амаранту змішують із манною крупою.

Успішно використовують для сівби пневматичні посівні комплекси. Традиційно висівають 1 кг насіння на гектар.

Амарант не боїться помірного загущення рослин, бо відноситься до культур із типом фотосинтезу С-4. Найбільш розвинені рослини затіняють слабших. На момент збирання врожаю найкраще мати 100–150 тис. добре розвинених рослин на 1 га.

У разі вирощування найбільш популярних сильнорослих сортів Харківський-1 і Лєра оптимальна ширина міжрядь становить 45 см. При цьому досягається відповідна площа живлення рослин, максимальна площа листової поверхні, висота рослин, формування центральної волоті (яка дає основний урожай), стійкість до вилягання. Можна також сіяти амарант із міжряддям 60 і 70 см.

Оптимальні строки сівби різні для різних кліматичних зон, але слід мати на увазі, що сходи амаранту бояться приморозків і тривалого зниження середньодобової температури (при цьому посіви ростуть повільно й заростають бур’янами). Тому наші рекомендації такі: до 10 травня у південних регіонах України, до 20 травня — у центральних і до 1 червня — у північних необхідно підготувати поле до сівби амаранту.

Якщо ґрунт прогрівся до 14°С і є достатня кількість вологи в його верхньому шарі, можна сіяти на глибину до 2 см. Але якщо ж температура ґрунту ще недостатня для швидкого проростання насіння та отримання сходів (12–15°С), або якщо бракує вологи для отримання повноцінних сходів — боремося із бур’янами, чекаємо на опади та слідкуємо за прогнозом погоди. Кожен аграрій має знайти той оптимальний момент для сівби амаранту, який дозволить отримати гарні сходи. Строки сівби амаранту без втрати майбутнього врожаю можна переносити до 1 червня, а з частковою втратою майбутньої урожайності — до 15 червня.

 

Підготовка ґрунту до сівби

Ідеальним варіантом для цієї рослини можна назвати дренований, повітряно- і водопроникний ґрунт. Через біологічні особливості під час сходів такої дрібнонасіннєвої культури, як амарант необхідно попередньо вирівнювати поле.

Головне завдання обробітку ґрунту під амарант — боротьба з бур'янами, його вирівнювання, заробка добрив. Після стерньових попередників проводять перше лущення стерні двома підходами на глибину 6–8 см. На засмічених ділянках через 10–12 діб після першого проводять друге лущення на глибину 10–12 см.

Восени проводять зяблеву оранку або глибоке дискування. Навесні закривають вологу боронами. Перед сівбою ґрунт ретельно вирівнюють, доводять до дрібногрудкуватого стану, коткують. Передпосівну культивацію проводять на 3–5 см. Своєчасна і високоякісна підготовка ґрунту дає можливість посіяти насіння на глибину до 2 см, що забезпечує отримання дружних сходів.

 

Сівба

Найкращих результатів можна досягти за використання овочевих або трав'яних сівалок, які дають змогу отримати рівномірні сходи.  Якщо господарство не має подібних машин, то допускається використання традиційних зернових сівалок. Однак у такому випадку насіння необхідно змішувати з манкою. Є успішний досвід використання для сівби амаранту звичайних зернових сівалок Amazone, Nodet, пневматичних посівних комплексів John Deere.

Глибина висіву в сухий ґрунт повинна становити 1–1,5 см, а у вологий — 1–2 см. Спосіб сівби на зелений корм — рядковий або широкорядний (краще), на насіння — широкорядний.

Норма висіву за широкорядного способу становить 1 кг/га, за звичайного рядкового — 1,2–1,5 кг/га. Головна мета — посіяти 1 млн насінин на гектар.

При вирощуванні найбільш популярних сильнорослих сортів Харківський-1, Лєра оптимальна ширина міжрядь — 45–50 см, на погонному метрі рядка має бути до 10 рослин. Завдяки цьому досягається оптимальна площа живлення рослин, максимальна площа листкової поверхні, висота рослин, формування центральної волоті, стійкість до вилягання.

Можна сіяти амарант з міжряддям 60 та 70 см, але при цьому варто орієнтуватися на показник 70–120 тис. продуктивних рослин на гектар.

Вирощувати амарант на зелений корм можна і в звичайних рядкових посівах із міжряддям 15 см. Іноді виробники практикують також післяукісні посіви з метою отримання зеленої маси на корм або для використання амаранту як сидерату.

Коефiцiєнт розмноження амаранту через дрiбність насiння та низьку норму висiву (1 кг/га) високий. Так, одна рослина амаранту забезпечує до 500 тис. насiнин, що достатньо для висiву на площі до 0,5 га.

Інтенсивне проростання насіння відбувається за температури 20–25°С. За весняних строків сівби сходи з'являються через 6–10 діб, а за літніх — через 4–5 діб.

Сходи амаранту дрібні і залежно від сортових та видових особливостей мають різне забарвлення — від зеленого до червоного. На початку вегетації вони ростуть повільно. Кожен фермер має знайти той оптимальний момент для сівби амаранту, який дасть змогу отримати гарні сходи.

Досліди показали, що найбільша врожайність відзначається у тих рослин, які були посіяні в третій декаді травня. Цей термін є оптимальним навіть у випадку з аномально спекотним літом: через сухість ґрунту отримати сходи за пізніших строків сівби проблематично. За сівби у третій декаді квітня — першій декаді травня через 65–70 діб амарант досягає кормової стиглості.

Післяукісні посіви доцільно проводити наприкінці червня — на початку липня (не пізніше, ніж 20 липня). Так, при післяукісному посіві після озимих на зелений корм вегетація рослин до початку цвітіння триває в середньому 75 діб. Непогані результати дає і літній посів, але більше такий варіант підходить для кормового амаранту, що вирощується заради зелені і силосу. Його можна сіяти протягом червня-липня за умови достатньої вологості ґрунту (або під дощ). У такій ситуації розраховують на зелений корм вже в вересні.

 

Система удобрення

На родючих ґрунтах амарант можна вирощувати без внесення добрив, тому що завдяки розгалуженій та глибокій кореневій системі він в достатній кількості забезпечує себе макро- та мікроелементами. Крім того, рослина має потужний симбіоз із азотфіксуючими бактеріями, збагачує азотом ґрунт.

На найбільш ефективним є підживлення амаранту азотними добривами (N60–70) через місяць після сходів, на початку інтенсивного наростання вегетативної маси. Найчастіше під амарант вносять по 60 кг д. р. NPK.  Вирізняється амарант також тим, що може повністю відновлювати засолені ґрунти. Дослідження встановили, що через 2–3 роки після початку вирощування амаранту родючість ґрунтів із підвищеною засоленістю стає набагато кращою.

 

 

 

Вибір сортів

У Державному реєстрі сортів рослин, придатних для поширення в Україні у 2019 р., занесено 16 сортів амаранту. Із них 8 зернового напряму використання, 4 — силосного, 2 — для озеленення, 1 — лікувальний.

Середня врожайність товарного насіння по Україні за останні роки становить 2 т/га без внесення мінеральних добрив і 3 т/га за умови збалансованого підживлення посівів мінеральними добривами та стимуляторами росту.

Ринкова вартість продовольчого насіння амаранту нині в Україні становить 25 тис. грн/т, а органічного — 35 тис. грн/т.

В Україні вирощують багато різноманітних сортів амаранту: Ацтек, Геліос, Харківський, Крепиш, Лера, Валентина, Воронежський, Золотий гігант. Найбільш поширені сорти амаранту у сільгоспвиробництві: Харківський-1, Лєра, Ультра, Сем, Геліос, Студентський. Вони мають різний вегетаційний період та напрями застосування, тому завжди треба враховувати потреби виробника і особливості регіону вирощування.

 

 Як правильно доглядати за посівами амаранту?

Якщо в досходовий період випали опади, і на поверхні ґрунту утворилася кірка, яка може ускладнити появу сходів, необхідно її зруйнувати за допомогою кільчастих або кільчасто-шпорових котків чи ротаційних борін. У випадку сильно завищеної норми висіву та значної засміченості необхідно боронувати впоперек посіву.

Щойно позначилися рядки, проводимо на малому ходу міжрядну культивацію просапним культиватором із лапами-бритвами. За досягнення фази 4 справжніх листочків можна працювати пружинними та ротаційними боронами. Далі амарант відпочиває від людської турботи: піднявся, викинув волоть, почав формувати та наливати насіння. У період інтенсивного росту йому не завдадуть суттєвої шкоди ані бур’яни, ані хвороби, ані шкідники.

 

Збирання врожаю

Амарантові жнива зазвичай припадають на кінець вересня-початок жовтня, коли насіння повністю достигає та має вологість 13–18%. Збирає­ться він прямим комбайнуванням на високому зрізі зерновою жаткою (можна з ріпаковим столом). Зібраний урожай очищується, досушується до вмісту 15% вологи та транспортується у біг-бегах до місця фінального обробітку. Як бачите, технологія вирощування його загалом не є надто складною.

Явною ознакою дозрівання амаранту можна вважати початок обсипання насіння. При цьому його вологість становитиме 15–16%. Варто зазначити, що період дозрівання насіння амаранту досить розтягнутий, тому треба уважно стежити за термінами початку збирання. Дозрівання ранньостиглих сортів починається в серпні й відбувається дружно. Пізньостиглі високопродуктивні кормові сорти дозрівають наприкінці вересня та протягом жовтня. Для їх збирання використовують комбайн із звичайною зерновою жаткою.

Зібраний врожай очищують, досушують до вмісту 9–10% вологи та зберігають у мішках. Очікується вихід на ринок мобільних установок для первинної очистки амаранту і сушіння прямо на полі, де його вирощували.

Збирання амаранту на зелений корм проводять на початку цвітіння, коли рослини викидають волоті. Для заготівлі силосу культуру можна збирати, починаючи з моменту цвітіння і до вступу насіння в стадію молочно-воскової зрілості. Якщо зі збиранням запізнитися, якість корму знижується, зменшується відсоток вмісту білка.

 

Обробка і зберігання насіння

Очищення — найбільш важливий момент в процесі приймання насіння, оскільки якість очищення має безпосередній вплив на загальну якість насіння та зберігання. Після обмолоту зерно відокремлюють від грубих домішок за допомогою сит з отворами від 0,6 до 1,5 мм, а від плівок та пилу — за допомогою аеродинамічного сепаратора. Насіння можна просіювати на горизонтальних і рухомих похилих ситах. У будь-якому випадку технологія очистки зерна амаранту повинна бути щадною і не травмувати насіння.

 

Сушіння

Після просіювання і видалення забруднювачів і домішок слід виконати сушіння насіння амаранту. Його суть полягає в тому, щоб усунути вологу. Це дозволяє зберегти загальну якість насіння. При сушінні зерна амаранту категорично не можна перегрівати насіння вище 40°C, оскільки це призведе до зниження якості продуктів переробки.

 

Зберігання

Перед зберіганням насіння амаранту повинне очищеним та висушеним.
Насіння з низьким вмістом вологи добре зберігається, практично не втрачає своєї якості. У той же час насіння з підвищеним вмістом вологи псується, самозігрівається. У зіпсованого насіння з'являється неприємний запах затхлості.

На тривале зберігання насіння амаранту закладають з вологістю 10%. Оптимальний варіант зберігання — тарний метод: насіння поділяють на окремі партії, після чого укладають в мішки. Самі мішки складають штабелями один на одного.

Щоб не допустити псування врожаю, важливо контролювати його під час зберігання. Під час контролю враховуються такі показники, як колір насіння, відсутність сторонніх запахів, температура, рівень вологості, поява зіпсованого насіння, поява проростків, зараженість насіння.

Зберігати зерно амаранту можна на елеваторах. Зокрема, найближчим часом компанія «НПК Амарант» планує збудувати спеціалізований елеватор для зберігання амарантового зерна в Миколаївській області. Під будівництво вже знайдено інвестора, для якого розробляється повноцінна, докладна комерційна пропозиція.

Отож, вирощування амаранту в Україні є цілком перспективним та прибутковим агробізнесом.

 

Олександр Дуда

Асоціація виробників амаранту та амарантової продукції

Михайло Капштик

Навчально-координаційний центр сільськогосподарських дорадчих служб

Найпопулярніші сорти амаранту