Спецможливості
Технології

Кон­цен­т­рація і розміщен­ня куль­тур у сівозмінах

01.10.2017
4970
Кон­цен­т­рація і розміщен­ня куль­тур у сівозмінах фото, ілюстрація

Багаторічними дослідженнями визначено зональні особливості складу і співвідношення культур у сівозмінах, опрацьовано нормативи насичення зерновими, технічними, кормовими культурами, періодичність їхнього чергування, залежність винесення поживних речовин з урожаями різних культур від розміщення їх у сівозмінах.

 

 

 

В ста­нов­ле­но, що беззмінне ви­ро­щу­ван­ня більшості сільсько­го­с­по­дарсь­ких куль­тур за­ко­номірно при­зво­дить до помітно­го зни­жен­ня про­дук­тив­ності. На­впа­ки, в умо­вах пло­дозміни най­повніше ре­алізується біологічний по­­тенціал їхньої про­дук­тив­ності (табл. 1).

Різні куль­ту­ри не­од­на­ко­во ре­а­гу­ють на беззмінне їхнє ви­ро­щу­ван­ня. Ку­ку­руд­зу, про­со, ко­ноплі, греч­ку, кар­топ­лю (за відсут­ності не­ма­тод) мож­на по­втор­но ви­ро­щу­ва­ти навіть декілька років поспіль на од­но­му полі без істот­но­го зни­жен­ня вро­жай­ності. Го­рох, цу­к­рові бу­ря­ки, пше­ни­ця, ячмінь, овес, жи­то, ви­ка не­га­тив­но ре­а­гу­ють навіть на один по­втор­ний висів і, на­впа­ки, «віддя­чу­ють» помітни­ми при­бав­ка­ми вро­жаю за пра­виль­но­го розміщен­ня їх у сіво­зміні. Лю­пин, льон, со­няш­ник, ка­пу­с­та, ко­ню­ши­на, лю­цер­на різко не­га­тив­но ре­а­гу­ють на по­вторні висіви. Ви­со­ка про­дук­тивність куль­тур, яким «не до впо­до­би» по­втор­ний висів, за­без­пе­чується тільки за пра­виль­но­го розміщен­ня у сівозміні з ура­ху­ван­ням до­пу­с­ти­мої періодич­ності їхніх посівів на од­но­му і то­му са­мо­му полі.

Вибір кра­щих по­пе­ред­ників за­без­пе­чується за оп­ти­маль­ної кон­цен­т­рації різних куль­тур у сівозміні. Де­які з них про­яв­ля­ють не­га­тив­ну ре­акцію не тільки за по­втор­но­го ви­ро­щу­ван­ня, але й за ча­с­то­го по­вер­нен­ня їх на по­пе­реднє місце. От­же, на­си­чен­ня сівозмін най­чут­ливіши­ми до місця ви­ро­щу­ван­ня куль­ту­ра­ми об­ме­жується мінімаль­но до­пу­с­ти­мим періодом їхньо­го по­вер­нен­ня на по­ле, за до­три­ман­ня яко­го не спо­с­терігається істот­но­го зни­жен­ня вро­жай­ності. Вста­нов­лені нор­ма­ти­ви є ос­но­вою для роз­роб­ки сівозмін, у то­му числі для виз­на­чен­ня мінімаль­но до­пу­с­ти­мої три­ва­лості ро­тації (табл. 2).

За пев­но­го на­бо­ру куль­тур, які не­обхідно розмісти­ти у сівозміні, три­валість ро­тації виз­на­чає куль­ту­ра із найбільшим періодом по­вер­нен­ня. На­при­клад, цу­к­рові бу­ря­ки, для яких період по­вер­нен­ня ста­но­вить три-чо­ти­ри ро­ки, мо­же зай­ма­ти од­не по­ле в 4–5-пільній сівозміні за чер­гу­ван­ня із куль­ту­ра­ми, що ма­ють та­кий са­мий або ко­рот­ший період по­вер­нен­ня (го­рох — пше­ни­ця ози­ма — бу­ря­ки цу­к­рові — ку­ку­руд­за — ячмінь).

Такі ви­мог­ливі куль­ту­ри, як льон, лю­пин, со­няш­ник, мож­на ви­ро­щу­ва­ти на од­но­му полі тільки у 6–8-пільних сівозмінах. Ок­ре­мим куль­ту­рам, на­при­клад ку­ку­рудзі, вла­с­ти­ва стійка са­мо­сумісність, що дає змо­гу ви­ро­щу­ва­ти їх про­тя­гом чо­ти­рь­ох-п’яти років поспіль на ок­ре­мих запільних ділян­ках та вивідних по­лях.

В інших рівних умо­вах мак­си­маль­на про­дук­тивність куль­тур мо­же бу­ти одер­жа­на за ви­ко­ри­с­тан­ня спри­ят­ли­вих по­пе­ред­ників, а за розміщен­ня їх після умов­но до­пу­с­ти­мих спо­с­теріга­ють помітне погіршен­ня рос­ту і роз­вит­ку на­ступ­них куль­тур (табл. 3).

Уро­жайність зер­но­вих, а зна­чить, і збір зер­на із гек­та­ра ріллі знач­ною мірою виз­на­ча­ють­ся рівнем кон­цен­т­рації сівозміни зер­но­ви­ми куль­ту­ра­ми і, на­сам­пе­ред, най­про­дук­тивніши­ми у кон­крет­них умо­вах.

Своєю чер­гою, вро­жайність ок­ре­мих куль­тур без­по­се­ред­ньо за­ле­жить від їхньої частки у сівозміні. Так, за збільшен­ня частки тієї чи іншої куль­ту­ри у сівозміні або гру­пи куль­тур, близь­ких за біологічни­ми вла­с­ти­во­с­тя­ми, по­над оп­ти­мальні па­ра­ме­т­ри їхня про­дук­тивність помітно зни­жується че­рез змен­шен­ня площі кра­щих по­пе­ред­ників, ско­ро­чен­ня строків по­вер­нен­ня куль­ту­ри на по­пе­реднє місце ви­ро­щу­ван­ня, у зв’яз­ку з чим погіршується фіто­санітар­ний стан грун­ту і посівів.

За да­ни­ми Ерастівської дослідної станції ко­лиш­нь­о­го Інсти­ту­ту ку­ку­руд­зи, най­е­фек­тивнішою за про­дук­тивністю і еко­логічною без­печністю бу­ла зер­но­ва сі­­возміна  го­рох — пше­ни­ця — ку­ку­ру­дза — ку­ку­руд­за (табл. 4). Во­на мак­си­маль­но на­си­че­на порівня­но ви­со­ко­про­дук­тив­ни­ми у цих умо­вах ку­ку­руд­зою і пше­ни­цею ози­мою за спри­ят­ли­во­го поєднан­ня груп куль­тур, різних за біологічни­ми вла­с­ти­во­с­тя­ми (зер­нові, ко­ло­сові, бо­бові, про­сапні). Ця сівозміна за­без­пе­чи­ла порівня­но ви­сокі вро­жаї, збо­ри зер­на, кор­мо­вих оди­ниць і пе­ре­трав­но­го про­теїну, до­б­рий фіто­санітар­ний стан грун­ту.

Розміщен­ня куль­тур після кра­щих по­пе­ред­ників ус­клад­нюється в спеціалізо­ва­них сівозмінах, які ха­рак­те­ри­зу­ють­ся ви­со­кою кон­цен­т­рацією ок­ре­мих куль­тур. У та­ко­му разі до ви­ро­щу­ван­ня до­реч­но підхо­ди­ти із ро­зум­ним ком­промісом, що дасть змо­гу за­без­пе­чи­ти стійку про­дук­тивність аг­ро­си­с­те­ми. В ос­нові та­ко­го підхо­ду — до­пу­с­ти­ма на­си­ченість, що за­без­пе­чує прий­нят­ну періодичність чер­гу­ван­ня ви­мог­ли­вих до розміщен­ня куль­тур, пра­виль­не поєднан­ня їх за сумісністю, до­дат­кові прий­о­ми, що поліпшу­ють чер­гу­ван­ня (проміжні посіви, вне­сен­ня міне­раль­них до­б­рив, за­сто­су­ван­ня си­де­ратів та ін.). На­при­клад, за по­тре­би у сівозміні мож­на ма­ти 75–100% і більше зер­но­вих. Такі куль­ту­ри, як ку­ку­руд­за, ячмінь, овес, соя, ріпак, за пра­виль­но­го поєднан­ня їх із ози­ми­ми (20–30%) мож­на ви­ро­щу­ва­ти без зни­жен­ня їхньої про­дук­тив­ності.

Уза­галь­нен­ня ре­зуль­татів досліджень у різних грун­то­во-кліма­тич­них зо­нах Ук­раїни свідчить, що за умов до­три­ман­ня оп­ти­маль­них па­ра­метрів на­си­чен­ня сівозмін відповідни­ми зер­но­ви­ми, технічни­ми і кор­мо­ви­ми куль­ту­ра­ми та раціональ­но­го розміщен­ня після по­пе­ред­ників уро­жайність по­льо­вих куль­тур за­ле­жить як від на­бо­ру (частки) їх у сівозміні, так і від співвідно­шен­ня у гру­пах куль­тур, різних за біологічни­ми вла­с­ти­во­с­тя­ми і тех­но­логією ви­ро­щу­ван­ня за прин­ци­пом пло­дозміни.

Оп­ти­маль­ний рівень на­си­чен­ня сівозмін зер­но­ви­ми, вра­хо­ву­ю­чи і по­тре­бу ви­ро­щу­ван­ня інших куль­тур (технічних — цу­к­ро­вих бу­ряків, со­няш­ни­ку; олійних — ріпа­ку і сої; кор­мо­вих — трав ба­га­торічних, од­норічних то­що) у Сте­пу і Лісо­сте­пу — до 60% (30 — пше­ниці ози­мої і 30 — ярих зер­но­вих, зер­но­бо­бо­вих і ку­ку­руд­зи), на Поліссі — до 50–55% (30–35 — ози­мих, 20 — ярих зер­но­вих, зер­но­бо­бо­вих і ку­ку­руд­зи).

У Сте­пу і Лісо­сте­пу на­си­чен­ня спеціалізо­ва­них сівозмін зер­но­ви­ми куль­ту­ра­ми мо­же до­ся­га­ти 70–100% шля­хом збільшен­ня: у Сте­пу — посівних площ ку­ку­руд­зи, сої, яч­ме­ню; у Лісо­сте­пу — ку­ку­руд­зи, яч­ме­ню і сої. Вод­но­час частка ози­мих у та­ких сівозмінах ста­но­вить 20–30%; ку­ку­руд­зи — 30–40, зер­но­бо­бо­вих — 20–30, яч­ме­ню — до 20–30%. У Сте­пу на­си­чен­ня сівозмін пше­ни­цею до 40% мож­ли­ве за умов розміщен­ня її посівів після кра­щих по­пе­ред­ників (чор­ний і зай­ня­тий па­ри, зер­но­бо­бові), а до 50% — за на­яв­ності в сівозміні двох полів чор­но­го й од­но­го по­ля зай­ня­то­го па­ру.

Слід та­кож звер­та­ти ува­гу на ре­акцію ок­ре­мих куль­тур на місцеві грун­то­во-кліма­тичні умо­ви і відповідно до цьо­го ро­би­ти свій вибір. Так, у рай­о­нах сте­по­вої зо­ни у на­прям­ку із півночі на південь збільшен­ня у сівозміні частки зер­но­вих куль­тур сприяє зро­с­тан­ню про­дук­тив­ності гек­та­ра ріллі. Ви­ро­щу­ван­ня яч­ме­ню ози­мо­го у спри­ят­ли­вих для ньо­го умо­вах зу­мов­лює за­вдя­ки цій куль­турі роз­ши­рен­ня площ ози­мих. На­при­клад, в умо­вах Ми­ко­лаївської об­ласті, за досліджен­ня­ми об­лас­ної дослідної станції, за пізніх строків сівби або висіву в су­хий грунт і пізньо­осінньо­го ви­па­дан­ня дощів ози­мий ячмінь дає ви­щу вро­жайність зер­на, ніж пше­ни­ця.

Не­до­пу­с­ти­мим є надмірне на­си­чен­ня сівозмін чут­ли­ви­ми до ви­ро­щу­ван­ня на од­но­му місці (са­мо­не­сумісни­ми) куль­ту­ра­ми, та­ки­ми як со­няш­ник, льон, лю­пин, для яких важ­ли­вий оп­ти­маль­ний період по­вер­нен­ня.

За­для поліпшен­ня фіто­санітар­но­го ста­ну грун­ту і посівів та підви­щен­ня вро­жай­ності аг­рофіто­це­нозів і сівозмін в умо­вах зро­шен­ня Сте­пу, а та­кож у регіонах до­стат­нь­о­го зво­ло­жен­ня Лісо­сте­пу і на Поліссі потрібно впро­ва­д­жу­ва­ти проміжні (після­укісні і після­­жнивні) посіви куль­тур на зе­ле­ний корм або на си­де­ральні до­б­ри­ва. Цим са­мим підви­щується по­льо­ва вро­жайність у сівозмінах, на­си­че­них од­но­ви­до­ви­ми куль­ту­ра­ми, зо­к­ре­ма, зер­но­ви­ми ко­ло­со­ви­ми, олійни­ми то­що.

Кукурудзу, ячмінь, овес, сою, ріпак за правильного поєднання їх із озимими (20–30%) мож на вирощувати без зниження їхньої продуктивностіВітчиз­ня­но­му АПК вла­с­ти­вий дис­па­ри­тет цін між про­мис­ло­вою і сільсько­го­с­по­дарсь­кою про­дукцією, чим він відрізняється від аг­рар­них ком­плексів інших країн. Бо у нас не­має де­ше­вих кре­дитів, дер­жав­них про­грам, до то­го ж низькі за­купівельні ціни на цу­кор, пше­ни­цю, греч­ку та інші куль­ту­ри, че­рез що аг­рарії зму­шені сіяти пе­ре­важ­но со­няш­ник, ку­ку­руд­зу та ріпак. Що­прав­да, ос­таннім ча­сом до цьо­го спи­с­ку на­по­лег­ли­во «підби­рається» і соя. Отже, сьо­годні ук­раїнський аг­рар­ний ком­плекс мож­на сміли­во на­зва­ти «со­няш­ни­ко­во-ріпа­ко­во-ку­ку­руд­зя­но-соєвим». Ад­же ці куль­ту­ри про­тя­гом ос­танніх де­ся­ти років заміню­ють і бан­ки, і дер­жавні до­тації, і стра­хові кон­то­ри, бо за­вдя­ки ви­сокій рен­та­бель­ності є надійним дже­ре­лом по­пов­нен­ня обіго­вих коштів.

На­при­клад, со­няш­ник уже дав­но оку­пу­вав по­ля півдня країни і пе­ре­мож­но на­сту­пає на північ. Навіть у Черні­гів­ській та Сумській об­ла­с­тях, не­тра­диційних для цієї куль­ту­ри, з’яви­лись со­няш­ни­кові план­тації. Со­няш­ник зай­має 15% ріллі (близь­ко 4,5–5,0 млн га), а в півден­но-східних об­ла­с­тях у струк­турі посівних площ цій куль­турі відве­де­но до 30%. Аг­рарії у цих кра­ях не ра­ху­ють­ся із сівозміна­ми. Бо, одер­жу­ю­чи навіть по 0,7–1,0 т/га, за ціни на насіння со­няш­ни­ку на рівні по­над 4 тис. грн/т от­ри­му­ва­ли га­ран­то­ва­ний при­бу­ток. Але ж та­ке по-вар­варсь­ки спо­жи­ваць­ке став­лен­ня до землі зре­ш­тою при­зве­де до опу­с­те­лю­ван­ня!

Щоб по­вер­ну­ти ви­роб­ників у рам­ки ве­ден­ня на­уко­во об­грун­то­ва­них сівозмін, уря­дом бу­ло прий­ня­то низ­ку по­ста­нов, про­те во­ни не місти­ли роз­ро­бок і про­грам ма­те­ріа­ль­ної підтрим­ки сіль­госп­ви­роб­ництва. А без гро­шей рішучі на­­міри вла­ди впо­ряд­ку­ва­ти сівозміни і зу­пи­ни­ти збільшен­ня площ со­няш­ни­ку не да­ло ба­жа­них ре­зуль­татів…

Про­те не ли­ше че­рез фінан­со­­вий інте­рес аг­раріїв відбу­лось бурх­ли­ве не­об­грун­то­ва­не роз­ши­рен­ня площ со­няш­ни­ку, а й че­рез ко­мерційну зацікав­леність олійно-жи­ро­во­го ком­плек­су. Відо­мо, що у 1999 р. бу­ло за­про­ва­д­же­но за­кон про вивізне ми­то на насіння со­няш­ни­ку, після чо­го ста­ло не­вигідно ек­с­пор­ту­ва­ти цю про­дукцію. Тож аг­рарії спря­му­ва­ли її на місцеві пе­ре­робні за­во­ди, що ак­тивізу­ва­ло будівництво но­вих, ефек­тивніших, по­туж­но­с­тей. І олійно-жи­ро­вий ком­плекс (ОЖК) у нас до­сяг­нув фан­та­с­тич­них успіхів не ли­ше усе­ре­дині країни, а й на міжна­род­но­му рин­ку, де вітчиз­ня­на про­дукція сяг­ну­ла ча­ст­ки 58%. Ук­раїна за ек­с­пор­том олії посідає пер­ше місце у світі.Cоняшник уже давно окупував поля півдня країни і переможно «наступає» на північ

Га­лузь не­ст­рим­но роз­ви­вається ек­с­тен­сив­ним шля­хом, лег­ко роз­ши­рю­ю­чи площі і не завжди дба­ю­чи про підви­щен­ня вро­жай­ності. На­при­клад, у 2012 р. во­на ста­но­ви­ла 1,84 т/га, а в 2013-му — 1,9–2,0 (10-те місце у світі, це ж спостерігається і цього року), тоді як у Бол­гарії цей по­каз­ник дорівнює 3,5, у Крас­но­дарсь­ко­му краї Росії — 2,5–3,0 т/га. У Німеч­чині прий­ня­то вва­жа­ти: як­що вро­жайність насіння цієї куль­ту­ри не до­ся­гає 3,5 т/га, то зай­ма­тись нею не­вигідно.

Вар­то на­га­да­ти, що три­ва­лий час дефіцит си­ро­ви­ни «грав на ру­ку» сільгоспви­роб­ни­кам: кон­ку­ренція за неї «на­кру­чу­ва­ла» ціни до рівня 4–5 тис. грн/т и вище. Тоб­то со­няш­ник був «рятівним кру­гом» для аг­раріїв. Але із 1 серп­ня 2013 р., ко­ли на Рот­тер­дам­ській біржі (центр фор­му­ван­ня світо­вої ціно­вої аг­рар­ної кон’юнк­ту­ри) ціна на со­няш­ник об­ва­ли­ла­ся від 1250 до 90 дол./т, відповідно, впа­ла і вартість олії. Це відби­лось на внутрішніх за­­купі­вель­них цінах на со­няш­ник: вони знизи­лись від 4200–4500 грн у 2012 р. до 2800–2900 грн/т у 2013-му. Наразі, враховуючи попит та курсові коливання, ціни знову «поповзли» у верх і становлять 9600—10 000 грн/т.

Така цінова нестабільність знач­ною мірою за­ле­жить від погодних умов (цього року вони явно не сприяли виробництву олійної), від дис­па­ри­те­ту цін на сільсько­го­с­по­дарсь­ку і про­мис­ло­ву про­дукцію. З цьо­го при­во­ду го­ло­ва Аг­рар­но­го со­ю­зу Ген­надій Но­ви­ков пе­ре­кон­ли­во за­яв­ив, що ук­раїнським аг­раріям тре­ба на­вчи­ти­ся во­лодіти всіма рин­ко­ви­ми інстру­мен­та­ми, вміти тор­гу­ва­ти на біржі, фор­му­ва­ти ве­ликі партії продукції (звідси — пи­тан­ня на­яв­ності відповідних по­туж­но­с­тей для її тим­ча­со­во­го зберіган­ня і пе­ре­вал­ки: еле­ва­торів, пор­то­вих терміналів).

Не­кон­тро­ль­о­ва­не на­ро­щу­ван­ня по­­туж­но­с­тей ОЖК три­ває. Так, за даними асоціації «Ук­ролієпром», на кінець 2015 р. во­ни ста­но­ви­ли 14,5 млн т. Вод­но­час за­­ван­та­женість — близь­ко 70%, тоб­то си­ро­ви­ни бра­­­кує (цьогоріч зібрано близько 10,3 млн т насіння). То­му по­тре­би ОЖК «підштов­ху­ють» аг­раріїв до збільшен­ня ви­роб­ництва насіння, і ті охо­че це роб­лять шля­хом роз­ши­рен­ня площ під со­няш­ни­ком.

От­же, сільгоспви­роб­ни­кам і дер­жаві у зв’яз­ку із втра­тою пев­ної ефек­тив­ності ви­ро­щу­ван­ня со­няш­ни­ку слід знай­ти йо­му надійну заміну і за­про­ва­ди­ти пе­ревірені в усь­о­му світі ме­­ха­нізми підтрим­ки АПК, ви­ра­жені у де­ше­вих кре­ди­тах, аг­ро­ст­ра­ху­ванні, до­таціях для за­без­пе­чен­ня оп­ти­маль­но­го рівня рен­та­бель­ності, про­ве­с­ти ре­гу­лю­ван­ня сівозмін шля­хом ко­ре­гу­ван­ня струк­ту­ри посівних площ із уве­ден­ням інших технічних олійних куль­тур, зо­к­ре­ма ріпа­ку та сої.

 

П. Бой­ко, д-р с.-г. на­ук, про­фе­сор,
ННЦ «Інсти­тут зем­ле­роб­ст­ва НА­АН»,
Н. Ко­ва­лен­ко, канд. с.-г. на­ук, ст. на­ук. співробітник,
Національ­на на­уко­ва с.-г. бібліоте­ка НА­АН

Інформація для цитування
Кон­цен­т­рація і розміщен­ня куль­тур у сівозмінах/ П. Бой­ко, Н. Ко­ва­лен­ко// Пропозиція/ — 2015. — № 12. — С. 74-78

Ключові слова: севооборот

Інтерв'ю
Олена Березовська, президент громадської спілки «Органічна Україна»
Громадська Спілка виробників органічних сертифікованих продуктів «Органічна Україна» була створена у 2012 році. Її ініціаторами стали шість підприємств, що виробляли молоко, бакалію, овочі, чай та
Коли на землі буде впевнений власник, який міцно стоїть на ногах, він дбатиме про її благополуччя, сприятиме збагаченню рідного краю. Опорою для розвитку села є сільгоспвиробники середнього рівня, сімейні фермерські господарства. З початку... Подробнее

1
0