Весняне внесення добрив під зернові культури
Після сходження снігового покриву кожен фермер та агроном виходить в поле щоб оцінити стан озимих зернових культур — залежно від перебігу зими, часу залягання снігового покриву і інтенсивності морозів зернові перебувають у різному (далеко не ідеальному) стані.
Правильна оцінка стану рослин дає змогу запланувати відповідний підхід до ґрунтового та позакореневого живлення рослин, а саме відповідне внесення добрив забезпечить рослинам ефективний весняний старт. Будь-які помилки на етапі оцінювання та недоліки під час внесення добрив можуть призвести до незворотної втрати врожаю, яку, на жаль, не вдасться надолужити в період інтенсивної вегетації.
Макроелементи необхідні за будь-якої пори
Найважливішими елементами живлення, якими повинні бути забезпечені зернові культури навесні, є азот, фосфор, магній та мікроелементи. Першим заходом, що виконується навесні, є внесення азоту. Початкова/весняна доза цього макроелемента повинна бути внесена вже в той момент, коли на полях можна помітити перші ознаки початку вегетації. Незважаючи на те, що азот, наявний у грунті, в початковий період вегетації є важкодоступним для рослин (через низькі температури), він є необхідним у формуванні відповідної кількості великих та добре сформованих зачатків колосків, які пізніше мають вирішальний вплив на врожай зерна. Краще за все таке весняне підживлення виконати аміачною селітрою, оскільки азот у такій формі найкраще засвоюється за низьких температур. Слід пам’ятати, що надлишок азоту в цей час не є корисним, оскільки може викликати надмірне кущіння рослин і збільшення схильності до вилягання.
На посівних площах, де сівбу було здійснено пізніше, ніж в оптимальний для даного регіону термін, слід застосувати азот ще перед початком вегетації, зазвичай у дозі 30 кг N/га. Іншу частину обчисленої для застосування у перший термін дози азоту потрібно внести через кілька-кільканадцять днів. Після проведення аналізу ґрунту, дозу азоту (DN) обчислюють за формулою:
DN = (ZC x 0,5) — Nmin,
де: ZC — повна потреба пшениці в азоті;
Nmin — вміст неорганічного азоту в грунті.
На початку весняної вегетації зернові культури слід забезпечити також фосфором, який впливає на формування кореневої системи і є гарантом ефективного засвоєння азоту та мікроелементів з ґрунтового розчину. Черговим суттєвим елементом, який необхідно вносити навесні, є магній — він впливає на поліпшення засвоєння і використання неорганічних речовин, процес інтенсифікації фотосинтезу та регенерує пошкодження рослин (унаслідок морозів). Дефіцит магнію у весняний період викликає зменшення кількості колосків та зернин у колосі. Перевіреним у польських кліматичних умовах та результативним заходом є використання позакореневих добрив, що містять цілий комплекс макроелементів (фосфор, калій і магній), які необхідні для зернових рослин у початковий період вегетації (наприклад, MAXIMUS PKMg).
Не забувайте про мікроелементи
У весняний період, щоб повністю збалансувати внесений азот, зернові слід підживити також мікроелементами. Найбільше значення у вирощуванні зернових відіграють мідь, марганець та цинк. Позакореневе підживлення цими елементами необхідно виконувати від самого початку вегетації до фази виходу у трубку — пізніше їх застосування (особливо міді), може призвести до появи фітотоксичних симптомів. Потреба зернових у мікроелементах становить, відповідно: Cu — 8–10 г, Mn — 70–110 г, Zn — 60–90 г на одну тонну зерна (+ відповідна вага соломи). Мікроелементи слід вносити у вигляді амінокислотних комплексів або хелатів, оскільки саме у такому вигляді вони легше засвоюються та використовуються рослинами. Внесення марганцю на початку весняної вегетації, особливо на поля зі слаборозвиненими рослинами, має на меті спонукати рослини до інтенсивного кущіння. На полях з добре розвиненими рослинами слід позакоренево внести мідь, щоб збільшити кількість міцно сформованих трубок, тоді як на озимий ячмінь слід внести цинк. Позитивний ефект, який рекомендують польські фермери, приносить застосування добрив, що містять мікроелементи у вигляді хелатів (наприклад, EKOLIST моно Марганець) або у формі амінокислотних комплексів (наприклад, MAXIMUS Аміно Мікро).
Висновки
Правильний підхід до підживлення озимих зернових повинен грунтуватися на аналізі ґрунту на вміст мінеральних елементів живлення. Лише у такий спосіб можна розрахувати та внести відповідні дози добрив. На особливу увагу заслуговує азот, який є найважливішим елементом живлення, що впливає на врожай. Однак, щоб він був повною мірою засвоєний і використаний рослинами, їх необхідно забезпечити цілою гамою макро- та мікроелементів, основним завданням яких є контроль і покращення засвоєння та обміну азоту. Роль мікроелементів, окрім стимулювання азотного обміну, полягає у посиленні стійкості рослин до дії різного роду патогенів (присутність яких на посівних площах зернових культур збільшується з року в рік).
Тільки добре розраховані, відповідно дібрані та застосовані у відповідний момент добрива дадуть змогу отримати гарантовано багатий урожай, оскільки весняне внесення добрив є одним з найсуттєвіших кроків у напрямку досягнення високого результату.
Д. Вечорек, канд. с.-г. наук, «Екоплон а.о.», Польща