Віталій Скоцик: Мораторій на продаж землі треба продовжити

Пане Віталію, Аграрна партія спільно з всеукраїнськими аграрними асоціаціями є одним і ініціаторів проведення страйку. Що змусило аграріїв вдатися до таких дій?

-  Це не попереджувальний, а основний страйк. І він вже буде не першим. У аграріїв були спроби донести свою позицію  в інший спосіб.  31 травня під головуванням прем’єр-міністра було створено  робочу групу, яку довірили очолити першому віце-прем’єру , міністру економічного розвитку та торгівлі  Степану Кубіву.   Він мав до 1 липня разом з робочою групою напрацювати  всі бачення і зміни до Податкового кодексу, бюджетної  резолюції на рік 2017.  Аграрне середовище зі свого боку  ці зміни напрацювало. На прикладі законопроекту №3538-1 було вироблено спільну позицію. Вона є сьогодні у Кабінеті міністрів, але все пішло у довготривалий процес, на якому відповіді немає і конструктивного кроку вперед також немає. Повноцінних засідань цієї робочої групи так і не відбулося. Були спроби засідань на рівні керівників департаментів міністерства фінансів  та міністерства  економіки. Але ці засідання не вирішили суті питання. Конструктивної дискусії немає. Тому іншого шляху, щоб примусити владу зрозуміти, що вона робить неправильні речі, у аграріїв не залишається. Тільки страйк.

На що ви розраховуєте? Це ультиматум  владі чи спонукання до співпраці?

- Це тиск на Верховну Раду та Кабінет міністрів з метою примусити їх думати конструктивно. Поки що ми бачимо, що Кабмін як не хотів обговорювати з профільним середовищем всі наші вимоги, так і не хоче. Аграрії вимагають продовження мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення, відновлення фіксованого сільгоспподатку і спецрежиму ПДВ та прийняття законопроекту №3851-1, який урегульовує податкові відносини до кінця поточного року.

Всі профільні асоціації одностайні в тому, що нам цього недостатньо. Треба допрацювати земельне законодавство. Дуже багато речей сьогодні не дають працювати у правовому полі, тому що земельне законодавство не досконале. Тому з одного боку треба продовжити мораторій, щоб землю не вкрали, а з другого - треба консолідувати наукову спільноту, експертне середовище і почати якісну роботу над завершенням земельної реформи.

Настрої дуже агресивні сьогодні у аграрному середовищі, тому все, що ми  робимо сьогодні, ми робимо у консолідованому руслі, дуже надіючись, що нас почують Кабінет Міністрів,  Верховна Рада і не допустять помилок у прийнятті бюджетної резолюції, Податкового кодексу на рік наступний.

Ви впевнені, що це дасть результат? Адже Кабмін не може у своїх рішення не зважати на вимоги МВФ.

- Обгрунтування дій вимогами МВФ - це спекуляція. Ми розуміємо вимоги фонду як такого. Для нього є основні показники – це збалансованість державного бюджету, дефіцит національного бюджету і здатність країни повертати кошти. А як вже тактично країна це виконує – це інше питання. Те, що Україна пише  у своїх зобов’язаннях перед МФВ – це ініціативи України, як вона бачить управління податковою системою, економікою держави в цілому, щоб запевнити кредиторів у тому, що ці гроші повернуться. Тому немає якихось конкретних вимог МФВ, є вимоги базові, які повинні бути дотримані. Як саме управляти податковою системою – це вже фахова здатність і Верховної Ради, і Кабміну.

Тобто вимоги, які ви висуваєте, не змушують уряд вступати в суперечність з вимогами МВФ?

- Звичайно, ні. Як будь-яке кредитне агентство, МВФ хоче бачити швидке повернення своїх грошей. Ми сьогодні даємо нашим урядовцям цей інструментарій.

Ми хочемо щоб уряд зрозумів, що стратегія латання дірок в грошових потоках за рахунок галузі, яка ще працює, тільки  приводить до того, що вона активно падає. З одного боку, ми говоримо про рекордний експорт. Але мало хто озвучує інші цифри – наприклад, що виробництво курячих яєць за останні 2 роки в Україні впало на 40% . А це - мінус 25 тисяч робочих місць. І така ситуація в усіх галузях.

Ми зараз активно падаємо. Але хочемо, щоб цього не було. Аграрії не вимагають для себе чогось такого, що має завдати збитків країні. Навпаки, аграрна галузь - це патріотична складова нашої держави. Ми хочемо якісних продуктів харчування за доступними цінами для наших людей. Ми хочемо зберегти робочі місця. Ми хочемо щоб не було девальвації національної валюти.

Тому ми переконані, що система оподаткування аграрної галузі має реформуватися у розрізі загальної системи оподаткування усіх галузей економіки.  Та система, яка була раніше - фіксований сільськогосподарський  податок, спеціальний режим ПДВ -  вона вже застаріла, її треба модернізувати.

Але тут так само, як із земельним законодавством, важливо не допустити, щоб попередні норми вже відмінили, а нові ще не почали працювати.

Я вважаю, що 2017-й рік для внесення змін у Податковий кодекс вже втрачено. Наступного року ми будемо мати такі ж проблеми з економікою, що й зараз. А можливо,  і ще гірші.

 Тому ми пропонуємо повернутися до тих норм, які  давали нам можливість рости  - до січня 2015 року, а у бюджетну резолюцію і Податковий кодекс 2018 року ми вже маємо можливість закласти іншу податкову базу.

Відновлення фіксованого сільськогосподарського податку і спеціального режиму ПДВ – це проміжний крок, тому що нам потрібна сегментована система оподаткування – для одноосібника, фермера, сільськогосподарського підприємця, агарних холдингів. Але це велика концептуальна робота.

Все-таки, якщо говорити про відкриття ринку землі – Ви за чи проти?

- Я за те, що ми повинні посадити наше краще експертне середовище за один стіл і виписати комплексне земельне законодавство, у якому питання купівлі- продажу землі може мати місце. Але там повинно бути багато речей, які гарантують,  що в Україні залишиться 32 млн га орної землі. Стільки її є зараз.

Відповідно до статті 13 Конституції нашої держави, земля належить українському народу. Це  основний принцип, який повинен лежати в основі земельної реформи. Але я не виключаю, що сусід сусіду зможе продати землю.

Є ж загальні правила, вироблені цивілізованим світом, якому вдалось зробити якісну земельну реформу. Це дві прості речі: 300 або 500 га в руки однієї родини і,  у більшості випадків, недопустимість продажу землі іноземцям. Це якраз ті елементи, які мають наповнювати наше земельне господарство.

Нам бракує основоположних моментів  - у нас немає заповненого земельного кадастру. Сьогодні часто не визначено, де чия земля. І на практиці люди сідають за стіл переговорів  і між собою домовляються , як її  обробляти. Бо у багатьох моментах ці земельні ділянки йдуть по дорогах, по луках ,по лісах.

Другий момент, який нам надзвичайно потрібен, -  це земельний банк – державна інституція, яка регулює обіг земель сільськогосподарського призначення.  До речі, ми підтримуємо  законопроект про право розпоряджатися землями сільськогосподарського  призначення за межами населених пунктів місцевими громадами. Це хороший законопроект, він повинен бути.

А закон про емфітевзис?

-  Він має виноситися на перше читання до Верховної Ради і викликає найбільшу хвилю дискусії серед аграріїв. Представники профільних асоціацій одностайно бачать у змінах, які пропонуються при прийнятті закону про емфітевзис,  ризик втрати землі. Це прихований шлях купівлі-продажу землі, при якому навіть найбільші землевласники не бачать себе захищеними у цьому процесі. Навіть якщо вони можуть вони заплатити 1,5-2 тисячі доларів за гектар, то є сьогодні значно  сильніші економіки, які можуть заплатити за нашу землю і 20-30 тисяч.

В Україні емфітевзис виписаний і працює з 2004 року. Біля 20 тисяч договорів емфітевзису діють на сьогодні, але вони не капіталізовані.  Якщо прийняти цей законопроект, він дає капіталізацію. Тоді можна у відповідності до цього законопроекту купити-продати  цей договір, віддати в заставу, кредити можна брати, і це – один з аргументів. Але насправді поки в Україні немає врегулювання приватної власності і захисту приватної власності, питання про те, щоб договір емфітевзису масово використовувався як договір застави, не може бути. Це сіра схема і таких у нас чимало. Поки що жодна з профільних аграрних асоціацій не ініціює питання прийняття цього закону.

Тобто фактично ви пропонуєте зберегти статус-кво:  є сірий продаж і купівля землі,  і цей стан треба заморозити  ще на два роки?

- Ми повертаємось  до того, що мораторій на продаж землі треба продовжити, але ми повинні доопрацювати повністю земельне законодавство.  До того часу піднімати будь-яке питання і створити ризик додатковий,  що у людей можуть забрати землю, є абсолютно недоцільним.

Якщо вимоги аграріїв не будуть виконані, які подальші дії плануєте?

- Ми розпочинаємо підготовку до всеукраїнського референдуму. Ми будемо збирати підписи за те, щоб жоден чиновник у нашій країні до того часу, поки не відпрацюємо земельне законодавство, не мав навіть думки про те, щоб вкрасти українську землю.  Аграрна партія ініціює цей процес із повною підтримкою всіх асоціацій – більших, менших, середніх. Тому що ризик втрати землі однаково важливий як для одноосібника, так і для найбільшого виробника у нашій країні.

Ми запрошуємо експертів консолідуватися і створити  спільний майданчик. Аграрна галузь – це не єдиний сегмент нашої  уваги. Він має вписатися в загальну систему державотворення всієї країни.

Ольга Бабчук, o.babchuk@univest-media.com