Спецможливості
Технології

Особ­ли­вості ви­ро­щу­ван­ня льо­ну олійно­го

15.03.2017
66327
Особ­ли­вості ви­ро­щу­ван­ня льо­ну олійно­го фото, ілюстрація

У всьому світі зріс інтерес до використання лляної олії в їжу у зв’язку з її лікувальними властивостями, обумовленими високим вмістом ліноленової кислоти. Лляна олія сприяє виведенню із організму холестерину, поліпшенню обміну білків і  жирів, нормалізації артеріального тиску, зменшенню вірогідності утворення тромбів і пухлин, значно знижує ризик серцево-судинних і ракових захворювань та зменшує алергічні реакції. Настій з насіння льону застосовують за опіків, а також у разі гастритів, диспепсії і ентероколітів.

 

 

Ціле насіння льону олійного ви­ко­ри­с­то­ву­ють у багатьох країнах світу як до­бав­ки до різних сортів хліба і круп’яних сумішок, для по­си­пан­ня кон­ди­терсь­ких ви­робів. Білки, ек­с­т­ра­го­вані з лля­но­го насіння із вмістом ча­с­ти­нок обо­лон­ки, ма­ють же­ла­ти­но­у­тво­рю­валь­ну дію та мо­жуть за­сто­со­ву­ва­ти­ся в кулінарії.

Ма­ку­ха і шрот є до­сить цінним кор­мом для тва­рин. У 100 кг ма­ку­хи льо­ну містить­ся 115 к. од. і 28,5 кг пе­ре­трав­но­го про­теїну, а в 100 кг шро­ту, відповідно, — 103 і 28,9. Ма­ку­ха і шрот льо­ну олійно­го за кор­мо­ви­ми яко­с­тя­ми пе­ре­ва­жають та­ку са­му кор­мо­про­дукцію інших куль­тур. У прак­тиці го­ду­ван­ня сільсько­го­с­по­дарсь­ких тва­рин лля­ну ма­ку­ху виз­на­но однією із кра­щих. За по­ли­ван­ня її теп­лою во­дою во­на роз­бу­хає і ут­во­рює слиз, що скла­дається із пек­ти­но­вих ре­чо­вин. Ця вла­с­тивість ро­бить ма­ку­ху із льо­ну олыйного цінним дієтич­ним про­дук­том. Льня­на ма­ку­ха при­дат­на у корм для всіх сільсько­го­с­по­дарсь­ких тва­рин. Ви­ко­ри­с­то­ву­ють для годівлі тва­рин і по­ло­ву з цієї куль­ту­ри: в 1 кг її містить­ся 0,27 к. од. та 20 г пе­ре­трав­но­го про­теїну.

Ве­ли­ку про­мис­ло­ву цінність має та­кож со­ло­ма льо­ну олійно­го, яка містить до 50% це­лю­ло­зи і слу­гує си­ро­ви­ною для ви­роб­ництва ци­гар­ко­во­го па­пе­ру, кар­то­ну. Із сте­бел льо­ну, що містять до 15% во­лок­на, ви­го­тов­ля­ють грубі тка­ни­ни, мішко­ви­ну, бре­зент, шпа­гат, па­ку­вальні і теп­лоізо­ляційні ма­теріали. Із льо­но­вої со­ло­ми та ко­ст­риці шляхом пре­су­ван­ня от­ри­му­ють ізо­ляційні пли­ти.

Ви­мо­ги до грун­то­во-кліма­тич­них умов ви­ро­щу­ван­ня льону олійного

Льон олійний — рос­ли­на дов­го­го світло­во­го дня. Ви­мо­ги льо­ну до тем­пе­ра­ту­ри не ду­же ви­сокі. Не­обхідні йо­му мінімальні тем­пе­ра­ту­ри про­ро­с­тан­ня — 2...3°С (як у зер­но­вих) і су­ма тем­пе­ра­тур — 1600...1850°С, як пра­ви­ло, ха­рак­терні для всіх об­ла­с­тей Ук­раїни. Льон олйний мож­на ви­ро­щу­ва­ти навіть у гірських регіонах — до ви­со­ти 1600–1800 м. Він ви­т­ри­мує за­мо­роз­ки до -3...5°С, дія яких, про­те, мо­же вик­ли­ка­ти по­си­ле­не ба­заль­не гілку­ван­ня. Нижчі тем­пе­ра­ту­ри знач­но зріджу­ють посіви. Льон олійний унаслідок ко­рот­ко­го ве­ге­таційно­го періоду (75–125 днів), інтен­сив­но­го рос­ту та ви­со­ко­го транспіраційно­го ко­ефіцієнта (420–690) ви­мог­ли­вий до во­ло­ги, про­те мен­шою мірою, ніж льон-дов­гу­нець. На по­чат­ковій стадії роз­вит­ку рос­лин по­тре­ба у во­лозі за­без­пе­чується її зи­мо­ви­ми за­па­са­ми. У період інтен­сив­но­го рос­ту — із трав­ня по чер­вень — відбу­вається найбільше спо­жи­ван­ня во­ди. Регіони, де не­має не­без­пе­ки по­су­хи на по­чат­ку літа, особ­ли­во при­датні для ви­ро­щу­ван­ня льо­ну олійно­го. Рясні опа­ди у фазі цвітіння не чи­нять не­га­тив­но­го впли­ву на запліднен­ня й ут­во­рен­ня ко­ро­бо­чок та насіння, але у період дозріван­ня ма­ють не­спри­ят­ли­ву дію, сти­му­лю­ю­чи га­лу­жен­ня, цвітіння й ут­во­рен­ня ко­ро­бо­чок. Погіршу­ють­ся умо­ви дозріван­ня та зби­ран­ня, що не­га­тив­но по­зна­чається на якості насіння, підви­щується та­кож ура­женість рос­лин хво­ро­ба­ми.

Льон олійний за до­три­ман­ня відповідної аг­ро­техніки та спри­ят­ли­вих ме­те­о­­­­ро­логічних умов мож­на куль­ти­ву­ва­ти на різних типах грун­ту. Од­нак де­які йо­го різно­ви­ди, на­при­клад важкі гли­нисті або піщані, не­спри­ят­ли­во впли­ва­ють на роз­ви­ток культури — на них от­ри­му­ють низькі вро­жаї насіння. Для ви­ро­щу­ван­ня льону олйного най­придатні­ши­ми є чор­но­зе­ми і ка­ш­та­нові грун­ти з дрібно­гру­доч­ку­ва­тою струк­ту­рою.

Про­ве­де­ни­ми на­уко­ви­ми досліджен­ня­ми до­ве­де­но, що для одер­жан­ня ви­со­ких і ста­лих уро­жаїв льо­ну олыйного не­обхідна на­явність у грунті до­стат­ньої кількості до­ступ­них для рос­лин ос­нов­них еле­ментів жив­лен­ня: азо­ту, фо­с­фо­ру і калію. По­тре­ба в азоті зро­с­тає по­чи­на­ю­чи від фа­зи ялин­ки і до­ся­гає мак­си­му­му під час цвітіння. Фо­с­фор і калій не­обхідні рос­лині від пер­ших днів ве­ге­тації і до кінця дозріван­ня, особ­ли­во у період від бу­тонізації до ут­во­рен­ня насіння, то­му вне­сен­ня фо­с­фор­них до­б­рив у ряд­ки під час сівби має ве­ли­ке зна­чен­ня для фор­му­ван­ня вро­жаю. На ут­во­рен­ня 1 ц насіння із відповідною кількістю со­ло­ми льон олійний ви­но­сить із грун­ту 6,5–7,5 кг азо­ту, 2,0–2,6 — фо­с­фо­ру, 5,0–6,0 кг калію. Крім ма­к­ро­еле­ментів, льон олыйний  у про­цесі сво­го рос­ту та роз­вит­ку по­тре­бує та­кож на­яв­ності в грунті бо­ру, мар­ган­цю, цин­ку, ко­баль­ту, міді та інших мікро­е­ле­ментів. Ко­жен із них відіграє важ­ли­ву роль у рос­лин­но­му ор­ганізмі і є не­обхідним для нор­маль­но­го рос­ту і роз­вит­ку льо­ну.

Тех­но­логія ви­ро­щу­ван­ня льону олійного

 Пра­виль­ний вибір сортів льо­ну олійно­го має вирішаль­не зна­чен­ня для йо­го успішно­го ви­ро­щу­ван­ня. За­вдя­ки ро­боті се­лекціонерів постійно підви­щується по­тенційно мож­ли­ва вро­жайність куль­ту­ри, якість сортів, поліпшу­ють­ся при­датність до ви­ро­щу­ван­ня у місце­вих умо­вах, стійкість проти хво­роб і шкідників, а та­кож до стре­со­вих чин­ників. Як­що вро­жайність попередніх сортів ста­но­ви­ла мак­си­маль­но 1,4–1,8 т/га, то сьо­годні ре­альні уро­жаї — по­над 1,8 т/га у жов­то­насінних сортів і по­над 2,5 — у бу­ро­насінних. Про­фе­сор Д. Шпа­ар (Німеч­чи­на) відмічає, що жов­то­насінні фор­ми ма­ють ви­щий, ніж бу­ронасінні, вміст жи­ру (до 58%), окрім то­го, в них у се­ред­нь­о­му на 3% ви­щий вміст ліно­ле­но­вої кис­ло­ти.

Се­лекціоне­ри про­по­ну­ють ши­ро­кий набір сортів льону олыйного із різни­ми вла­с­ти­во­с­тя­ми, а чис­ло вне­се­них до Дер­жав­но­го реєстру сортів рос­лин, при­дат­них до по­ши­рен­ня в Ук­раїні, ос­танніми ро­ка­ми постійно зро­с­тає. Це мо­жуть бу­ти сор­ти як вітчиз­ня­ної, так і за­рубіжної се­лекції: Айс­берг, Де­бют, Ліри­на, Ор­фей, Півден­на ніч та ін.

Місце у сівозміні льону олйного

Кра­щи­ми по­пе­ред­ни­ка­ми льо­ну олійно­го є пше­ни­ця ози­ма та яра по чор­но­му па­ру, кар­топ­ля, ба­ш­танні куль­ту­ри. Не ре­ко­мен­ду­ють сіяти льон після со­няш­ни­ку, ку­ку­руд­зи, ка­пу­с­тя­них, а та­кож по­втор­но після льо­ну. Ча­с­те ви­ро­щу­ван­ня льо­ну олыйного на од­но­му й то­му са­мо­му місці зни­жує йо­го вро­жайність та якість че­рез вплив ен­до­ген­них (ко­ре­неві виділен­ня) і ек­зо­ген­них (па­то­генні бак­терії і гри­би) фак­торів. У та­ко­му разі в грунті на­ко­пи­чу­ють­ся такі збуд­ни­ки хво­роб, як фу­заріоз та стеб­лові гнилі льо­ну, що при­зво­дить до грун­то­вої льо­нов­то­ми. У сівозміні льон мож­на по­вер­та­ти на те са­ме по­ле не раніше ніж че­рез п’ять-шість років. Під час ви­бо­ру по­пе­ред­ників для льо­ну олыйного слід вра­хо­ву­ва­ти йо­го низь­ку стійкість до ви­ля­ган­ня та кон­ку­рен­то­с­про­можність до бур’янів, відда­ю­чи пе­ре­ва­гу рос­ли­нам, що не за­ли­ша­ють ба­га­то азо­ту та ор­ганічних ре­ш­ток у грунті. Льон олійний — до­б­рий по­пе­ред­ник для ози­мих і ярих куль­тур.

Об­робіток грун­ту спря­мо­ву­ють на на­ко­пи­чен­ня та збе­ре­жен­ня во­ло­ги, зни­щен­ня бур’янів, до­б­ре за­гор­тан­ня в грунт ор­ганічних ре­ш­ток і міне­раль­них до­б­рив, на­дан­ня йо­му спри­ят­ли­во­го для льо­ну ме­ханічно­го ста­ну, вирівню­ван­ня по­верхні по­ля та ущільнен­ня ріллі з тим, щоб за­гор­ну­ти насіння льону олыйного під час сівби на не­ве­ли­ку рівномірну гли­би­ну, за­без­пе­чив­ши тим са­мим дружні й повні схо­ди. За­леж­но від при­род­но-кліма­тич­них умов, ти­пу грун­ту, по­пе­ред­ни­ка, ха­рак­те­ру та сту­пе­ня засміче­ності по­ля ос­нов­ний об­робіток грун­ту під льон мо­же бу­ти по­ли­це­вим або без­по­ли­це­вим.

Під час розміщен­ня льо­ну олыйного після стер­нь­о­вих по­пе­ред­ників та за­бур’я­­нен­ня по­ля од­норічни­ми яри­ми й ози­ми­ми бур’яна­ми про­во­дять лу­щен­ня стерні дис­ко­ви­ми лу­щиль­ни­ка­ми на гли­би­ну 6–8 см, а че­рез 15–20 днів, із по­явою сходів бур’янів — зяб­ле­ву оран­ку плу­га­ми із пе­редплуж­ни­ка­ми зав­глиб­шки 20–22 см або на гли­би­ну ор­но­го ша­ру.

На по­лях, засміче­них ба­га­торічни­ми бур’яна­ми, стер­ню лу­щать двічі: за ко­ре­не­вищ­но­го ти­пу за­бур’яне­ності — дис­ко­ви­ми лу­щиль­ни­ка­ми у двох про­ти­леж­них на­прям­ках на гли­би­ну 10–12 см, за ко­ре­не­па­ро­ст­ко­во­го — пер­ше лу­щен­ня про­во­дять дис­ко­ви­ми лу­щиль­ни­ка­ми, дру­ге — лемішни­ми. Орють у кінці ве­рес­ня — на по­чат­ку жовт­ня на гли­би­ну 20–22 см. У разі три­ва­лої теп­лої осені, що спри­я­є відро­с­тан­ню бур’янів, особ­ли­во од­норічних, після зяб­ле­вої оран­ки по­ле до­дат­ко­во куль­ти­ву­ють або бо­ро­ну­ють.

За розміщен­ня льо­ну олыйного після про­сап­них по­пе­ред­ників об­ме­жу­ють­ся ли­ше зяб­ле­вою оран­кою без по­пе­ред­нь­о­го лу­щен­ня або за­сто­со­ву­ють без­по­ли­це­вий об­робіток. Вес­ня­на оран­ка навіть за комбінації плу­га із кільча­с­то-шпо­ро­вим кот­ком не­га­тив­но впли­ває на вро­жайність.

У сте­по­вих рай­о­нах, де грун­ти схильні до ерозії, за­сто­со­ву­ють без­по­ли­це­вий об­робіток. За по­тре­би у си­с­темі ос­нов­но­го об­робітку грун­ту вно­сять гербіци­ди суцільної дії: Ура­ган Фор­те 500 SL (2–4 л/га), Ра­ун­дап (2–5 л/га) та ін.

Пе­ред­посівний об­робіток грун­ту вклю­чає за­хо­ди зі збе­ре­жен­ня во­ло­ги, ство­рен­ня вирівня­ної по­верхні по­ля, твер­до­го ло­жа для насіння, що за­без­пе­чить рівномірне йо­го за­гор­тан­ня. Насіння льо­ну олыйного, що має низь­ку енергію про­ро­с­тан­ня, по­тре­бує дрібно­гру­доч­ку­ва­тої струк­ту­ри грун­ту для одер­жан­ня друж­них сходів.

Си­с­те­ма удо­б­рен­ня льону олійного

Льон олійний до­б­ре ре­а­гує на удо­б­рен­ня. Се­ред­ня до­за вне­сен­ня азо­ту — 45–60, фо­с­фо­ру — 45 та калію 45–60 кг/га. За ви­ро­щу­ван­ня сортів льону олыйного із ви­со­кою по­тенціаль­ною вро­жайністю до­зи вне­сен­ня міне­раль­них до­б­рив збіль­шу­ють: N — до 60–90 кг/га, P2O5 — 60–90, K2O — 90–120 кг/га. Фо­с­фор­но-калійні до­б­ри­ва вно­сять під зяб­ле­ву оран­ку, азотні — під пе­ред­посівний об­робіток. Ча­с­ти­ну фо­с­фор­них до­б­рив вно­сять у ряд­ки од­но­час­но із висівом. За вне­сен­ня 40–50 кг/га гра­ну­ль­о­ва­но­го су­пер­фо­с­фа­ту в ряд­ки вро­жай насіння льону підви­щується на 2–3 ц/га. За по­тре­би льон піджив­лю­ють у фазі ялин­ки су­пер­фо­с­фа­том (1,5 ц/га).

Пра­виль­не виз­на­чен­ня доз азот­них до­б­рив має вирішаль­не зна­чен­ня під час ви­ро­щу­ван­ня льо­ну олійно­го. Пе­ре­ви­щен­ня доз вне­сен­ня азот­них до­б­рив не­га­тив­но­го впли­ває на стійкість куль­ту­ри до ви­ля­ган­ня. Підви­щені до­зи азо­ту зни­жу­ють вміст у насінні жи­ру за підви­щен­ня кількості про­теїну, за­три­мується ут­во­рен­ня бу­тонів і квіток, дозріван­ня відбу­вається нерівномірно, що ус­клад­нює зби­ран­ня куль­ту­ри льону олыйного.

До­зи вне­сен­ня до­б­рив під льон олыйний уточ­ню­ють у кож­но­му гос­по­дарстві відповідно до ро­дю­чості грун­ту та за­пла­но­ва­но­го вро­жаю. Оз­на­ки дефіци­ту мікро­е­ле­ментів: край­о­вий або за­галь­ний хло­роз; відми­ран­ня точ­ки рос­ту; ут­во­рен­ня гу­с­тої ро­зет­ки; відми­ран­ня бу­тонів; по­жовтіння і відми­ран­ня верхівки рос­лин. На за­без­пе­ченість мікро­е­ле­мен­та­ми впли­ва­ють по­годні умо­ви, на­при­клад, за по­су­хи їхній дефіцит і симп­то­ми, вик­ли­кані ним, по­си­лю­ють­ся. Мікро­е­ле­мен­ти вно­сять із ос­нов­ним удо­б­рен­ням, під час об­роб­ки насіння, із об­при­с­ку­ван­ням рос­лин хе­лат­ни­ми фор­ма­ми мікро­е­ле­ментів.

Сівба льону олійного

Ос­нов­ний спосіб сівби льо­ну олійно­го — зви­чай­ний ряд­ко­вий. Ши­ро­ко­ряд­ний спосіб із ши­ри­ною міжрядь 45 см мож­на ви­ко­ри­с­то­ву­ва­ти в насіннєвих посівах та на ділян­ках для розмно­жен­ня сортів. Гли­би­на за­гор­тан­ня насіння льону — 2–3 см. Для поліпшен­ня кон­так­ту насіння із грун­том по­ле після сівби кот­ку­ють кільча­с­то-зуб­ча­с­ти­ми кот­ка­ми.

Висіва­ють льон олійний у ранні стро­ки, як пра­ви­ло, вслід за сівбою ранніх ярих зер­но­вих, на по­лях із ви­со­кою по­тенційною засміченістю грун­ту — у се­редні стро­ки, ко­ли грунт на гли­бині 5 см прогріється до 10…12°С. У та­ко­му разі вдається зни­щи­ти про­ро­ст­ки ба­га­ть­ох бур’янів ме­ханічним спо­со­бом, що підви­щує вро­жай насіння на 0,3–0,4 т/га.

Уро­жайність льо­ну олійно­го без­по­се­ред­ньо за­ле­жить від гу­с­то­ти сто­ян­ня рос­лин. Зі скла­до­вих уро­жай­ності цієї куль­ту­ри найбільше зна­чен­ня має кількість ко­ро­бо­чок на рос­лині, тоб­то, на відміну від льо­ну-дов­гун­ця, він по­тре­бує до­стат­нь­о­го роз­га­лу­жен­ня (а от­же, ут­во­рен­ня більшої кількості ко­ро­бо­чок) для ви­со­кої вро­жай­ності насіння. Гілку­ван­ня та ут­во­рен­ня більшої кількості ко­ро­бо­чок від’ємно ко­ре­лює із кількістю рос­лин на 1 м2, то­му надмірно ви­сокі нор­ми висіву насіння не­га­тив­но по­зна­ча­ють­ся на вро­жай­ності насіння.

На такі ком­по­нен­ти вро­жай­ності, як кількість насіння в ко­ро­бочці, ма­са 1000 насінин, гу­с­то­та сто­ян­ня рос­лин впли­ває мен­ше. Ці по­каз­ни­ки за­ли­ша­ють­ся віднос­но стабільни­ми за зміни кількості ко­ро­бо­чок на рос­лині. Оп­ти­маль­ну гу­с­то­ту сто­ян­ня рос­лин виз­на­ча­ють стійкість льо­ну олыйного до ви­ля­ган­ня та по­годні умо­ви місця ви­ро­щу­ван­ня. Досвід по­ка­зує, що мак­си­маль­но до­пу­с­ти­ма гу­с­то­та сто­ян­ня рос­лин на час зби­ран­ня має ста­но­ви­ти: на ро­дю­чих грун­тах — 500, а на бідних — 400 росл./м2. Це до­ся­гається вста­нов­лен­ням нор­ми висіву насіння на рівні 4,5–7 млн схо­жих насінин на 1 га (35–55 кг/га) за ряд­ко­во­го спо­со­бу сівби.

Досліджен­ня, про­ве­дені у Національ­но­му універ­си­теті біоре­сурсів і при­ро­до­ко­ри­с­ту­ван­ня Ук­раїни, свідчать, що на чор­но­зе­мах ти­по­вих ма­ло­гу­мус­них в умо­вах Лісо­сте­пу Ук­раїни най­ви­ща вро­жайність насіння льо­ну олійно­го сор­ту Де­бют фор­мується за вне­сен­ня міне­раль­них до­б­рив у дозі N60P45K90 за нор­ми висіву насіння 7,5 млн схо­жих насінин на 1 га.

Про­те для інших сортів льону олыйного висівну нор­му слід ко­ри­гу­ва­ти, вра­хо­ву­ю­чи ре­ко­мен­дації оригіна­то­ра сор­ту, ви­со­ту рос­лин, їхню здатність до гілку­ван­ня та ін. Над­то щільний стеб­лостій підви­щує не тільки не­без­пе­ку ви­ля­ган­ня, але й рівень ура­жен­ня рос­лин хво­ро­ба­ми, по­си­люється кон­ку­ренція рос­лин за світло, во­ло­гу, по­живні ре­чо­ви­ни, зни­жується життєздатність ок­ре­мих рос­лин і погіршується співвідно­шен­ня між со­ло­мою та насінням. Усе це зни­жує про­дук­тивність рос­лин льону олыйного. За над­то низь­кої гу­с­то­ти сто­ян­ня рос­лин підви­щується за­бур’яненість посівів, ус­клад­нюється зби­ран­ня, ут­во­рюється не­до­стат­ня кількість ко­ро­бо­чок, зни­жу­ють­ся ком­пен­саційні мож­ли­вості посівів, а отже, і вро­жайність куль­ту­ри.

За ви­ро­щу­ван­ня льо­ну олійно­го на ро­дю­чих грун­тах слід оби­ра­ти ви­щу, а на бід­них — ниж­чу нор­му висіву насіння, що пов’яза­но зі зни­жен­ням по­льо­вої схо­жості насіння за умов підви­ще­ної кон­цен­т­рації грун­то­во­го роз­чи­ну. Для ши­ро­ко­ряд­но­го спо­со­бу сівби нор­ма висіву ста­но­вить 3,0–4,0 млн/га, або 30–35 кг/га. У разі ви­ро­щу­ван­ня льо­ну олійно­го для ви­го­тов­лен­ня во­лок­на та от­ри­ман­ня олії (як пра­ви­ло, сор­ти різно­ви­ду ме­же­у­мок) нор­му висіву збільшу­ють на 10–15 кг/га.

До­гляд за посіва­ми льону олійного

На по­чат­ку ве­ге­тації льон олыйний рос­те повільно, силь­но пригнічується бур’яна­ми, то­му до­гляд за посіва­ми не­одмінно вклю­чає ви­ко­ри­с­тан­ня гербіцидів. Ос­танні най­кра­ще вно­си­ти у фазі ялин­ки за ви­со­ти рос­лин 10–15 см. У цей період ли­ст­ки льо­ну олыйного розміщені під гос­трим ку­том до стеб­ла і вкриті вос­ко­вим на­льо­том. Під час об­при­с­ку­ван­ня потрібно за­без­пе­чи­ти круп­но­крап­линність роз­пи­лен­ня, тоді краплі роз­чи­ну ско­чу­ють­ся із вузь­ких і гла­день­ких листків, не за­подіюю­чи їм шко­ди. Більш раннє або пізнє за­сто­су­ван­ня гербіцидів не­ба­жа­не. Про­ти дво­доль­них бур’янів вно­сять Ба­за­г­ран М (2–3 л/га), 2М-4Х 750 (0,5–0,75), Лон­т­рел Гранд (0,04–0,12), Хар­моні (0,015–0,02); про­ти од­но­доль­них од­но- та ба­га­торічних бур’янів — Тар­га Су­пер (2–3), Фюзілад Фор­те (0,5–2,0 л/га) та ін.

Льон олійний по­шко­д­жується ве­ли­кою кількістю шкідників і хво­роб. Рівень ура­жен­ня посівів за ро­ка­ми знач­но ко­ли­вається за­леж­но від кількості во­ло­ги, теп­ла та за­галь­ної куль­ту­ри зем­ле­роб­ст­ва. Шкідливість і роз­мах по­ши­рен­ня ок­ре­мих видів шкідників і хво­роб не­од­на­кові у різних грун­то­во-кліма­тич­них зо­нах. За су­хих і жар­ких умов посіви льо­ну олыйного більше по­шко­д­жу­ють­ся шкід­ни­ка­ми, а за во­ло­гих і про­хо­лод­них — гриб­ни­ми хво­ро­ба­ми. За­сто­су­ван­ня фунгіцидів та інсек­ти­цидів не завжди оку­по­вується, що особ­ли­во сто­сується бо­роть­би із гриб­ни­ми збуд­ни­ка­ми.

З еко­номічних та еко­логічних при­чин пер­шо­чер­го­во­го зна­чен­ня слід на­да­ва­ти профілак­тич­ним за­хо­дам бо­роть­би відповідно до прин­ципів інте­г­ро­ва­но­го за­хи­с­ту рос­лин. До них відно­сять: до­три­ман­ня сівозміни, на­уко­во об­грун­то­ва­не вне­сен­ня до­б­рив (особ­ли­во азот­них), зни­щен­ня післяж­нив­них ре­ш­ток, до­три­ман­ня оп­ти­маль­них строків сівби та норм висіву, а та­кож обов’яз­ко­ве про­труєння насіння. Добрі ре­зуль­та­ти от­ри­ма­но за ви­ко­ри­с­тан­ня про­труй­ників фунгіцид­ної та інсек­ти­цид­ної дії, на­при­клад: Віта­вакс 200 ФФ (1,5–2,0 л/т), Круїзер 350 FS (6–10 л/т).

Льон олійний у всі фа­зи роз­вит­ку мо­же по­шко­д­жу­ва­ти­ся шкідни­ка­ми: льо­но­вою блішкою, льо­но­вим трип­сом, пло­до­жер­кою, гу­се­ни­ця­ми лю­цер­но­вої сов­ки, луч­но­го ме­те­ли­ка і сов­ки-гам­ми та ін. В Ук­раїні відміче­но близь­ко 30 видів шкідників, із яких 16 вва­жа­ють най­не­без­печніши­ми.

Гу­се­ниці пло­до­жер­ки, роз­ви­ва­ю­чись усе­ре­дині ко­ро­бо­чок льо­ну олыйного, по­шко­д­жу­ють насіння, а гу­се­ниці со­вок поїда­ють ли­с­тя, квітки, ко­ро­боч­ки. За ма­со­во­го розмно­жен­ня во­ни за­вда­ють ве­ли­ких збитків посівам. Для за­хи­с­ту рос­лин від шкідників ви­ко­ри­с­то­ву­ють інсек­ти­ци­ди Ка­ра­те Зе­он 050 CS (0,1–0,15 л/га), Ф’юрі (0,1– 0,15 л/га) та ін.

Льон олійний най­частіше ура­жується фу­заріозом, поліспо­ро­зом, іржею, ак­т­рак­но­зом, бак­теріозом та ін. Для за­хи­с­ту від них посіви об­роб­ля­ють фунгіци­да­ми: хло­ро­ки­сом міді (2,2 л/га), Фун­да­зо­лом ЗП (1,0 л/га) та ін.

Отже, най­е­фек­тивніши­ми за­со­ба­ми за­хи­с­ту рос­лин від бур’янів, шкідників та хво­роб мо­же бу­ти ли­ше поєднан­ня аг­ро­технічних, хімічних і біологічних за­ходів.

Зби­ран­ня льону олійного

Льон олійний зби­ра­ють од­но- та дво­фаз­ним спо­со­ба­ми. За од­но­фаз­но­го зби­ран­ня мож­ливі втра­ти внаслідок не­по­вно­го ви­мо­ло­чу­ван­ня не­до­стиг­лих ко­ро­бо­чок та мож­ли­во­го зігріван­ня во­ро­ху на то­ках. Під час ско­шу­ван­ня льо­ну олыйного у вал­ки та об­мо­ло­чу­ван­ня їх ком­бай­на­ми знач­но поліпшується якість зібра­ної про­дукції та підви­щується про­дук­тивність ком­байнів. Про­те вод­но­час підви­щується вартість про­ве­ден­ня зби­раль­них робіт, а за погіршен­ня по­год­них умов — різко збільшу­ють­ся втра­ти вро­жаю льону олыйного під час об­мо­ло­чу­ван­ня валків.

Ско­шу­ван­ня у вал­ки по­чи­на­ють за 10– 12 днів до по­буріння 50– 75% ко­ро­­­­­­­­­­­­­­­­­бо­чок за во­ло­гості насіння 25– 35%. Ви­со­та зрізу­ван­ня сте­бел — 12– 14 см. Та­ка стер­ня до­б­ре ви­т­ри­мує ма­су щільно­го вал­ка та за­без­пе­чує швид­ке й рівномірне йо­го підси­хан­ня. Об­мо­ло­чу­ють вал­ки че­рез п’ять-сім днів за зни­жен­ня во­ло­гості насіння до 12%.

Для одер­жан­ня насіння ви­со­кої якості зби­ран­ня льо­ну олійно­го од­но­фаз­ним спо­со­бом про­во­дять за по­вної стиг­лості насіння. Час оп­ти­маль­но­го стро­ку зби­ран­ня на­стає, ко­ли насіння у ко­ро­боч­ках ше­ле­с­тить за їхньо­го стру­шу­ван­ня та лег­ко ви­ти­рається із них паль­ця­ми. Вод­но­час насіння лбону олыйного має сор­то­ти­по­ве за­барв­лен­ня та не роз­дав­люється між паль­ця­ми. Крім стиг­лості насіння, вар­то звер­та­ти ува­гу на те, щоб со­ло­ма до ос­но­ви стеб­ла бу­ла су­хою. Пе­ре­стиглі ко­ро­боч­ки мо­жуть відла­му­ва­тись, але втра­ти насіння при цьо­му менші, ніж за ран­нь­о­го об­мо­ло­чу­ван­ня. Во­логість насіння має бу­ти у ме­жах 8–13%. Ви­со­ту зрізу­ вста­нов­лю­ють так, щоб за­без­пе­чи­ти ефек­тив­не за­би­ран­ня всіх льо­но­вих ко­ро­бо­чок і вод­но­час яко­мо­га мен­ше зрізу­ва­ти со­ло­ми. Що мен­ше со­ло­ми про­хо­дить че­рез ком­байн, то менші втра­ти насіння.

За ви­ко­ри­с­тан­ня льо­ну олыйного на во­лок­но і насіння йо­го ско­шу­ють у вал­ки у фазі жов­­­­­­­­тої стиг­лості із ви­со­тою зрізу­ван­ня 10 см. Після об­мо­ло­чу­ван­ня со­ло­му роз­сте­лю­ють у вал­ки за ком­бай­на­ми. За си­рої та теп­лої по­го­ди че­рез 10–12 днів стеб­ла підби­ра­ють і відправ­ля­ють на пе­ре­роб­ку на льо­но­за­вод. Насіння льо­ну олійно­го після зби­ран­ня слід ре­тель­но очи­с­ти­ти та до­су­ши­ти до во­ло­гості 7–8%.

 

А. Юник, канд. с.-г. на­ук,

Національ­ний універ­си­тет біоре­сурсів і при­ро­до­ко­ри­с­ту­ван­ня Ук­раїни

Інтерв'ю
Petro Melnyk2
Компанія Agricom Group спеціалізується на рослинництві. Обробляє землю на Чернігівщині та Луганщині, вирощує олійний льон, соняшник, кукурудзу, овес та гречку. Але більш відома як виробник товарів із
Геннадій Юдін, віце-президент ВГО "Українська горіхова Асоціація"
Горіхівництво за останній час уже встигло стати однією із найбільш скандальних галузей аграрного виробництва. Після всім відомого  розголосу  із «горіховою мафією» цікавість до саджанців та

1
0