Спецможливості
Інтерв'ю

Директор «УІФК Агро» Дітріх Трайс: «Такого нахабного беззаконня я ще не бачив за всі 20 років, що працюю в Україні»

13.10.2020
3392
Директор «УІФК Агро» Дітріх Трайс: «Такого нахабного беззаконня я ще не бачив за всі 20 років, що працюю в Україні» фото, ілюстрація

Німець Дітріх Трайс уже 20 років живе й працює в Україні. За цей час він привів у країну інвесторів, які вклали сюди десятки мільйонів доларів. Останніми роками пан Дітріх працював директором агрофірми спочатку у одного, потім у іншого з таких інвесторів. Але зараз він зіткнувся з проблемою, з якою не стикався ще жодного разу за 20 років. Господарство, яке він очолює, конкуренти за паї просто не пускають на орендовану землю. При цьому правоохоронці фактично сприяють його конкурентам, які продовжують збирати врожай і сіяти на землі, власники якої розірвали з ними угоди, уклавши договори з дочірнім підприємством «УІФК Агро».

 

 

 

 

 

 

Пане Дітріху, нещодавно пройшла інформація про рейдерську атаку на підприємство, яким Ви керуєте. Розкажіть, що конкретно відбулося.

Офіс "УІФК Агро"Рік тому ми взяли в оренду близько 600 га землі в Баришівському районі на Київщині, де працює «УІФК Агро». Пайовики були незадоволені умовами оплати попереднім орендарем — «УБА-Агросвіт». Говорили, що він видав фуражну пшеницю, а сказав, що це 2-й клас. Але коли наша техніка приїхала обробляти ці площі, «УБА-Агросвіт» нас туди не пустив. Виявилося, що землі пайовиків, які нещодавно здали нам паї, були розкидані шматками по всьому масиву — так звана «шахматка».

Таке трапляється на кожному кроці, і зазвичай землекористувачі в межах одного поля врешті якось домовляються між собою. От і ми навесні поїхали до них домовлятися. Я завжди готовий на компроміси. Але «УБА-Агросвіт» не захотіло нас допускати на землю, яку ми орендували і відносно якої зареєстрували договори оренди. А коли в липні вони на цій землі зібрали пшениці і почали сіяти ріпак, ми зрозуміли, що вони не збираються йти з цієї землі. Хоча ми вже раз заплатили за неї річну орендну плату: все-таки я вважаю, що орендарі не повинні страждати через наші господарські проблеми. Окрім орендної плати ми також сплачуємо податки та обов’язкові платежі відносно земельних ділянок, якими фактично не можемо користуватися. При цьому «УБА-Агросвіт» безкоштовно працює на земельних ділянках, право користування якими належить нашому підприємству. З цього приводу ми звернулися в поліцію, але, на жаль, досудове розслідування працівниками поліції здійснюється дуже повільно. Складається враження, що справа лежить там без руху.

 

Ви з цього приводу не тільки до поліції зверталися?

Та легше сказати, куди ми не зверталися. І в СБУ скаржились, і президенту, і в наше посольство зверталися, і в прокуратуру. Зараз звернулися до досвідчених у подібних справах адвокатів і хочемо подавати до суду. Я завжди налаштований домовлятися з людьми, але такого нахабного порушення законів, якому сприяють і поліція, і СБУ, я ще не зустрічав за 20 років, які я тут живу.

 

Агрофірма також упорядкувала територію біля офісуА як Ви потрапили в Україну?

Вперше я приїхав сюди в 1996 році. До речі, саме тоді дізнався про журнал «Пропозиція». Я працював у компанії John Deere, а Україна саме купила ту велику партію зернозбиральних комбайнів за американський кредит під гарантію держави. Він був частиною негласної компенсації за відмову України від ядерної зброї. Згідно тодішнього поділу територій між підрозділами компанії, сервісом техніки John Deere в Україні займався німецький офіс. Потім компанія John Deere перевела мене працювати в Казахстан. Але Україна мені сподобалася і я захотів сюди повернутися.

 

Чому? Чим Вам сподобалась Україна?

В першу чергу людьми. З тими людьми, які тут займалися сервісом техніки John Deere, було хороше розуміння, ми з ними вдало знайшли спільну мову. По-друге, я люблю розвиток, люблю зміни, та головне - інтерес до нових викликів і проєктів.

 

Ви, мабуть, з фермерської родини?

Так. Виріс на фермі, отримав фермерську освіту. А потім отримав вищу освіту інженера-машинобудівника.

 

Чим Ви займалися з тих пір, як повернулися в Україну?

Оскільки John Deere провів реорганізацію, і було створене представництво в Україні, я влаштувався працювати в німецький проект, який надавав консультативну допомогу реформованим сільгосппідприємствам.

 

В якій сфері консультували аграріїв?

Спочатку з’ясовували, що потрібно сільгоспвиробникам, що їх цікавить. В першу чергу здійснювали консультування з агрономічних питань. Але консультували також з фінансового планування і багатьох інших питань. Але жоден проект не вічний. От і цей завершився через 5 років.

 

Сівба озимого житаЧим Ви після цього займалися?

Залишився консультантом, але вже приватним. Залучав сюди іноземних інвесторів — німецьких, голландських. Вони зверталися до мене за консультаціями. Робили рекламу на виставках. З гордістю можу сказати, що стояв біля витоків Німецького аграрного центру. Тоді, на початку століття, нас запросила Маньківська райдержадміністрація, щоб зрозуміти: чому у них на розрекламованих чорноземах збирають 3–5 т/га пшениці, а в Німеччині на гірших землях — 7–8 т/га? Вони попросили привезти хоча б одного-двох німецьких фахівців — раптом якісь нові ідеї підкажуть? А то, як скаржилися маньківчани, місцеві увесь час нарікали на погоду: то дуже спекотно, то дуже волого і т. п. І мені вдалося залучити людей, які впровадили на тих землях новітні технології. Серед них був, наприклад, інвестор господарства «Кищенці» голландець Корнеліс Хузінха.

 

Скільки інвестицій принесли з собою ті, кого Ви залучили сюди?

Десятки мільйонів доларів — це точно. Інвестування — це процес тривалий. Бувало, я приводив сюди людей, вони орендували 1000–1500 га, а потім нарощували земельний банк і, відповідно, інвестиції. Я давав поштовх справі, а далі вже працював їхній ентузіазм.

 

Чи не було таких, хто потім нарікав на Вас: мовляв, куди ти мене привів? Не кидали потім усе і не йшли звідси?

Серед тих, кого я привів, з України ніхто поки що не пішов. Інші інвестори, я знаю, інколи справді йшли. Але це переважно ті, хто не хотів чути хороших порад. Ті, хто завжди вирішує: «Я зроблю по-своєму, я це все знаю краще».

 

А як Ви стали керівником агрофірми?

До мене звернувся за консультацією австрійський інвестор, який вклав кошти в агрофірму, пройшов рік, а справи там ішли не особливо успішно. З’ясувалося, що директор блокував усі нововведення. Тоді інвестор запропонував мені стати директором. Я спочатку розраховував, що це тимчасово, на кілька місяців. Але вийшло так, що я затримався на кілька років.

 

Вам вдалося з’ясувати, чому справи в господарстві йшли не так добре, як хотілося інвестору?

Так. І я поставив його на ноги.

 

Яким чином?

Елеватор господарстваСпочатку проаналізував існуючий стан справ. Потім розробив необхідні заходи і впровадив їх. Наприклад, побачив, що в агрофірмі є ціла низка віддалених господарств, якими складно керувати: поки доїдеш туди, оглянеш, що слід, поспілкуєшся, з ким потрібно, приїхав назад — цілий день і витратив. Тому віддалені філії продали. За рахунок цього виручили кошти для інвестицій у потрібні напрямки.

Потім зосередив культури в суцільних масивах. Якщо раніше в кожній філії була своя сівозміна, то я залишив на конкретний рік у кожній філії по 1–2 культури. Тобто, якщо до мене пшеницю вирощували в багатьох місцях одночасно за 7–8 км одне від одного, то я запровадив практику територіальної концентрації культур. В такий спосіб ми контролюємо процес, бо на переміщення техніки втратиш цілий день. А так продуктивність одиниці техніки вища. Поставивши на ноги рослинництво, взявся за тваринництво. Його вважали п’ятим колесом до воза, а я вбачав потенціал у цій галузі.

 

Чому Ви пішли звідти?

У мене родина живе в Києві, а те господарство знаходилось на Хмельниччині. З часом просто потребував свіжого ковтка повітря. А тут запропонували очолити господарство поблизу Києва, в Баришівському районі.

 

Товарні посіви кукурудзи восени 2020-гоКоли Ви його очолили і яких там досягли результатів?

Я став директором «УІФК Агро» в першій половині 2017-го, через кілька місяців після створення підприємства. Коли я очолив господарство, воно було одним з найгірших за врожайністю в районі. І це не дивно, бо у складі його земельного банку чимало піщаних ґрунтів. Є такі місця, що хоч пісок видобувай. Але вже в 2018 році господарство зібрало 13 т/га кукурудзи в заліковій вазі і 12 т/га в базовій вологості. А коли ми повідомили в органи статистики, що зібрали 5 т/га жита, то нам звідти зателефонували: мовляв, ми помилилися — жито не дає таких урожаїв.

 

Технології технологіями, але як Вам вдалося домогтися їх реалізації? Адже з розповідей керівників інших господарств випливає, що персонал в Україні і ледачий, і злодійкуватий, і нововведенням опирається…

Справді, основне в управлінні сільгосппідприємством в Україні — це робота з людьми. Але якщо президент Зеленський говорить про кадровий голод, то я його не бачу. У мене в господарстві працює близько 80 чоловік. Керуючий виробництвом — німець, який в Україні живе вже кілька років. Але основний кістяк колективу залишився той самий, що був за попереднього власника. Так, декого довелося звільнити. Пияцтва на робочому місці я не терплю, так само, як і крадіжок. Але в роботі з людьми я не роблю ставки на систему покарань. Я вважаю, що якщо працювати з людьми, якщо вони з одного боку бачать якісь перспективи, а з іншого розуміють, що можуть позбутися роботи, то вони зі свого боку виконують мої очікування як керівника: не пиячитимуть і будуть сумлінно робити свою роботу. Найкраща мотивація — не погроза, а те, що підприємство перспективне, регулярно платить зарплатню, коли у людей є соціальна стабільність і вони розуміють, що проблеми господарства на їхньому житті не відображуються.

А люди скрізь є різні: хтось завжди бурчить, хтось лінується і т. і. В Німеччині теж це є. Щоправда, коли я працював у Німеччині, я ще не обіймав керівних посад, але мені здається, що якби замінити усіх моїх нинішніх співробітників німцями, то ситуація радикально не змінилася б.

 

Розмовляв Богдан Малиновський, b.malinovskiy@univest-media.com

Інтерв'ю
Rebiyar1
Сьогодні наш співрозмовник — Антуан Ребійар, бізнес-директор New Holland Agriculture в Україні, Молдові, країнах Балтії та Фінляндії. Він живе та працює в Україні вже понад чотири роки, втім, для
Як ми вже писали, органічна продукція в цілому залишається досить вузькою нішею аграрного ринку. Значною мірою – через ризикованість вирощування і збуту. Однак є ніші, де органічна продукція впевнено знаходить збут, принаймні на зовнішніх... Подробнее

1
0