Ураженість кукурудзи шкідниками і хворобами наприкінці літа 2019 р.

Всюди, в різній мірі, на кукурудзі шкодять гусениці стеблового метелика, листогризучих совок та інші. Комплекс хвороб пригнічує рослини, шкідливі об’єкти знижують кількісні показники і якість зерна.

Шкідники

Пошкодження, спричинені  шкідниками були розтягнутими у часі через «хвилеподібне» розселення від чергування теплих, спекотних і прохолодних періодів.

На середину серпня в Україні спостерігалась наступна ситуація з шкідливими організмами на кукурудзі.

Зернова кукурудза повсюди на 25–80% обстежених площ була заселена стебловим (кукурудзяним) метеликом, гусениці якого пошкодили 6–12, максимально — 16% рослин (Київська, Хмельницька обл.) та 1–7% качанів (Івано-Франківська, Київська інші обл.). Найбільшої шкоди цей фітофаг завдає у південних та східних регіонах, де розвивається друге покоління, особливо при зрошенні.

Незважаючи на те, що останніми роками фіксується зниження  чисельності, найнебезпечнішими залишаються гусениці стеблового кукурудзяного метелика. Вони пошкоджують ніжну частину листків, проникають у стебла, волоті, пошкоджує зернівки, а згодом зерно. У Степу стебловий метелик уже  розвивався в двох поколіннях, у Лісостепу й Поліссі — переважно в одному, але території з поливом чи помірним зволоженням можуть заселятися другим — факультативним.

В лісостепових та степових областях, менше у Поліссі, крім стеблового метелика господарсько відчутної шкоди посівам кукурудзи завдають гусениці листогризучих совок, а саме бавовникової та совки-гамма. Ними на 5–26% площ, подекуди у Донецькій, Луганській, Полтавської та Харківській областях на 40–73% посівів, пошкоджено 5–12, максимально 18% рослин та 1–9% качанів (Київська, Луганська, Хмельницька обл.). На невеликих осередках в господарствах Хмельниччини й Донецької області пошкоджено від 10–35% качанів, але переважно слабкому ступені.

Для зниження зимуючого запасу шкідника при збиранні кукурудзи застосовують низький зріз, не вище 10 см над рівнем ґрунту, цей захід допомагає знищити до 95% гусениць. Подрібненням коренестеблових залишків важкими дисковими боронами в двох напрямках знищують до 50% гусениць метелика та інших шкідників.

Також, переважно в Лісостепу та Поліссі, на 10–65% площ і 5–23, максимально 30% рослинах кукурудзи живляться злакові попелиці за чисельності 12–56 шт. у колоніях. У Степу та Лісостепу шкодять тютюновий трипс і  павутинний кліщ (40–100% площ, від 10 до 36% рослин). На пізніх посівах на 9–35% рослин живляться  цикадки, хлібні блішки, але вони вже не завдадуть істотної шкоди.

Загалом, гусениці стеблового метелика та листогризучих совок скелетували та об’їдали листя, стебла, волоті. Ними, переважно в Лісостепу та Степу, було пошкоджено менше рослин ніж торік на цей період.

Скрізь сисні шкідники — попелиці, клопи, трипси — висмоктують соки, що ослабило рослини та сприяло ураженню вірусними і бактеріальними хворобами. Зокрема, попелиці, заселяли кукурудзи від фенофази 3–5-го листка, але осередково. У липні було заселено від 4 до 50% рослин на 20–100% обстежених площ. Проведені хімічні обробки від стеблового метелика були ефективні і проти попелиць, але на середину серпня сисні шкідники залишаються активними на зелених, соковитих частинах рослин (обгортки качанів, верхнє листя).

За даними науковців у формуванні комплексів фітофагів, їх шкідливості у різних областях головну роль відіграють погодні умови та агротехніка вирощування культури. Важливим заходом контролю чисельності шкідника є знищення, подрібнення та заорювання післязбиральних решток, а також дотримання строків проведення агротехнічних заходів при вирощуванні культур, які пошкоджуються даним фітофагом.

Хвороби

Погодні умови цього літа сприяють розповсюдженню пухирчастої сажки. На кінець І декади серпня домінуючою хворобою уражено 3–15% обстежених площ (на окремих полях і сприйнятливих гібридах — до 50%) на 1–5% максимально в осередках присадибних посадок — 12% рослин і качанів. Прояв  летючої сажки переважно поодинокий, лише у Вінницький, Луганській та Полтавській областях волотеву сажку виявляли на 4–10% обстежених площ та 0,5–2% рослин.

Гельмінтоспоріозом та септоріозом листя охоплено 3–12, максимально 22–30% рослин у Полтавській та Черкаській областях. Іржу виявляли у Закарпатській, Київській, Тернопільській  та деяких інших областях на 3–5% рослин.

У Вінницькій, Київській, Тернопільській, Одеській областях відмічено прояв фузаріозу, бактеріозу, подекуди, пліснявіння на 1–6% рослин. Скрізь на качанах, пошкоджених бавовниковою та іншими листогризучими совками, за дощової погоди очікується подальший розвиток фузаріозу та інших хвороб качанів.

Пухирчаста сажка була виявлена у всіх зонах вирощування кукурудзи від початку викидання волотей, подекуди ще раніше. Пухирчаста сажка зустрічалася як у посівах професійних господарств, так і у присадибному секторі, де її розвиток був сильнішим.

Інтенсивність розвитку хвороби залежить від присутності патогена, повітряного і грунтового середовища та стану рослини-живителя. З метою обмеження розвитку хвороби доцільно уникати повторних посівів кукурудзи, подрібнювати і заорювати післязбиральні рештки минулорічних посівів, вирощувати стійкі до сажки гібриди, сівбу проводити тільки протруєним насінням, створювати оптимальні умови для росту і розвитку рослин, дотримуватися регламентів зрошування і застосування страхових гербіцидів, захищати посіви від шведської мухи, стеблового метелика, листогризучих совок та інших шкідників. Розвитку хвороби сприяють підвищені температури повітря (26–30⁰С) і недостатня (50% норми) кількість опадів в період цвітіння –наливу зерена.

Летюча (волотева) сажка

До кінця вегетації можливе збільшення шкодочинності летючої сажки (проявлення на середньостиглих гібридах) у всіх зонах вирощування кукурудзи, особливо при повторних її посівах або в монокультурі. Спалаху хвороби можуть сприяти підвищені температури (28–­30⁰С) за помірної вологості в період сівба-сходи. Обмежуватимуть поширення летючої сажки дотримання сівозміни і зональних технологій вирощування кукурудзи, підбір районованих стійких до сажки гібридів, сівба протруєним системними препаратами насінням в оптимальні строки та вибракуванням уражених рослин.

Гельмінтоспоріоз листя відмічали повсюдно. Помітного розвитку хвороба набула за наявності дощів і теплої погоди у другій половині вегетації кукурудзи на листках нижнього ярусу, особливо, на посівах пізніх строків сівби і на пізньостиглих гібридах. В зв’язку з нерівномірним випаданням опадів ураження рослин мало досить строкатий характер у всіх зонах вирощування кукурудзи. Вищезазначене свідчить про існування передумови подальшого збільшення шкодочинності та розширення ареалу хвороби. Значного поширення гельмінтоспоріозу слід очікувати наступного року в господарствах Лісостепу та Полісся за вологої і теплої погоди у другій половині вегетації кукурудзи.

За моїми дослідними даними, ураження кукурудзи північним гельмінтоспоріозом листя впливає на такі показники врожайності як масу зерна з качана, масу 1000 зерен, меншою мірою на кількість зерен та довжину качанів. Істотне зниження вищезгаданих показників спостерігалось починаючи з 1 балу ураження, а за середнього ураження — в 2 бали (нижній і середній ярус листя, або плями по всій рослині); зниження врожаю було в середньому 27%.

Зниженню шкодочинності хвороби сприятиме сівозміна, подрібнення та заорювання післяжнивних решток на прилеглих полях, внесення органічних і мінеральних добрив, сівба інкрустованим протруйниками, мікроелементами та регуляторами росту насінням, проведення інших заходів щодо підвищення стійкості і витривалості рослин, при перевищенні ЕПШ обприскування посівів рекомендованими фунгіцидами.

Через нестабільні погодні умови упродовж вегетації, особливо у період формування генеративних органів, відмічається прояв непаразитарних хвороб та осередково фізіологічні порушення кукурудзи: гермафродитизм, недозапилення качанів, щуплість зерна, біль качанів (розтріскування зерна). Гермафродитизм – фізіологічне порушення, коли на волотях утворювались недорозвинуті качани; виникає періодично  і незалежно від технології вирощування, швидше від особливостей гібриду. Зерно на таких «качанах» не прикрите обгортками, розташоване хаотично, щупле — прекрасне середовище для хвороб, особливо пухирчастої сажки.

Хвороби качанів, що викликаються багатьма грибами і бактеріями, поширені в усіх зонах вирощування кукурудзи. Проявлялися вони в полі у кінці молочної або на початку воскової стиглості зернівок і розвивалися до збирання врожаю, а інколи і в період його зберігання при підвищеній температурі та вологості.

Ураженість качанів бактеріозом, пліснявінням, сірою гниллю будуть поширеними за вологої прохолодної погоди в період дозрівання-збирання врожаю, білою — за спекотної погоди з перепадами зволоження. Осередки з ураженням качанів гельмінтоспоріозною гниллю можливі на сприйнятливих гібридах в областях з найбільшим проявом хвороби.

Обмежуватимуть розвиток хвороб качанів дотримання зональних технологій вирощування кукурудзи, захист посівів від стеблового метелика, бавовникової совки, хлібного клопика та інших шкідників, вчасне збирання і доопрацювання врожаю.

Андрій Челомбітко – директор департаменту фітосанітарної безпеки контролю у сфері насінництва та розсадництва Держпродспоживслужби, канд. с.-г. наук

Ксенія Баннікова, к. с.-г. н., головний спеціаліст відділу захисту рослин Держпродспоживслужби