Соя та сірка – коли застосовувати

Рослинам сої необхідна сірка — ключовий компонент амінокислот, і його дефіцит може вплинути як на якість, так і кількість урожаю. При цьому рекомендації щодо внесення сірчаних добрив на сої — це суцільні протиріччя. Якщо в більш ранніх дослідженнях рекомендувалося вносити сірку перед попереднім урожаєм у сівозміні, наприклад, кукурудзи, то тепер деякі вчені схиляються до думки, що вносити слід все ж таки під час сівби.

Сірка — одна з найбільш мобільних і мінливих поживних речовин у ґрунті, тому що вимивання сірки з кореневої зони відбувається швидше через надмірні опади або зрошення. Це ускладнює точне тестування ґрунту на вміст сірки, але за потрапляння у рослини сірка має низьку рухливість. Крім того, сірка може взаємодіяти з іншими поживними речовинами одночасно, такими як азот, фосфор, калій і марганець.

Залежно від температури та рівня вологості близько 95 % сірки у ґрунті перебуває у вигляді органічної речовини, яка протягом багатьох років розщеплюється (мінералізується) до сульфатної сірки (SO4 -S). Саме SO4 -S поглинається корінням рослин і здебільшого подорожує соєю буквально «автостопом».

Коли рослини страждають від нестачі азоту, вони руйнують старе листя і тканини і транспортують сполуки з умістом азоту в нові зони росту або для використання у формуванні насіння. Оскільки деякі з цих сполук також містять сірку, вона також переноситься до насіння. Однак, якщо рослини мають достатню кількість азоту, вони не переносять азотовмісні сполуки, тому в насінні може виникнути дефіцит сірки і, отже, дефіцит сірковмісних амінокислот.

Таким чином, коли вчені розплутують історію сірки та сої, результати бувають суперечливими. Однак цьому фактору слід приділяти особливу увагу, оскільки сірка входить до складу соєвого білка у вигляді амінокислот цистеїну і метіоніну.

Одна думка, згідно з якою сірку краще вносити за попередником у сівозміні, пов’язана з тим, що в проведених випробуваннях, коли сірку в комбінації з азотом і фосфором вносили під насіння і в смугу на відстані 5 см, це спричинило збільшення висоти рослин та біомаси. Надмірне нарощування біомаси призводить до збільшення тиску хвороб через густіший полог і конкуренцію за ґрунтову вологу.

В іншому дослідженні обприскування по листку добривами із сіркою під час цвітіння сої сприяло поліпшенню якості білка (подвоєння відсоткового вмісту метіоніну та цистеїну), а також збільшення врожайності на 5–10 % за обробки гіпсом (сульфатом кальцію) або англійською сіллю (сульфатом магнію)).

Ще одні випробування з різними рівнями, методами та термінами внесення сірки показали, що внесення сірки наприкінці вегетаційного періоду підвищувало рівень білка.

Одне з останніх наукових досліджень, присвячених сої та добривам із сіркою, було нещодавно завершено дослідниками Університету Пердью (США). Ось що розповідає учасник роботи Шон Кастіл (на фото): «Думка, що сої не потрібно багато сірки, виходить ще з тих часів, коли поля отримували сірку з опадів, забруднених промисловістю. Сьогодні ж, із покращенням екології, ситуація кардинально змінилася, і ми знаємо, що сірка має надходити до сої з ґрунту, а не з атмосфери. Крім того, тепер ми знаємо, що сірка насправді є кофактором утворення бульбочок. І тому, якщо у вас немає сірки та бульбочки нерозвинені, то соя не отримає нормального забезпечення азотом. Крім того, ми почали висаджувати сою раніше. Ґрунти прохолодніші, тому мікробна активність обмежена. Сірка знадобиться, як тільки-но у сої з’являться кореневі волоски, для вузликів, які можуть колонізувати азотфіксуючі бактерії. За нашими дослідами, застосування сірки у разі більш ранньої сівби сої демонструє чудові результати». На закінчення він додав, що хоча досліджень багато і результати часом розходяться, фактично скрізь застосування сірчаних добрив збільшило концентрацію білка та олії, а також урожайність.

За матеріалами https://ag.purdue.edu/department/agry/faculty-pages/ soybean-station