Знесла курочка яєчко, а бюджет — дотацію

Схоже, головний фінансовий документ і в 2009 році “підгодовуватиме” заможних

На вітчизняних підприємствах, де займаються промисловим продукуванням курячих яєць, прогнозують незабаром суттєве зменшення виробництва цього продукту й зростання імпорту. Справа не лише в економічній кризі, яка знищує цілі галузі. У переліку товарів курячі яйця значаться серед продуктів першої потреби. Тому майже повсюдно Держцінінспекції відмовляються розглядати питання щодо їхнього здорожчання, хоча затрати таких підприємств день від дня збільшуються. Споживачеві добре, але самі виробники скаржаться, що не мають змоги реалізовувати свою продукцію за справедливими цінами і, як наслідок, не можуть нормально забезпечити свою діяльність. За такої ситуації річна рентабельність у 2008 році прогнозується на рівні мінус 9,5%. А задля стабільної роботи підприємств середній показник має становити 10–15 відсотків.
Уже тепер на межі закриття перебувають чотири підприємства у Вінницькій області. Їхнє банкрутство призведе до звільнення понад тисячі працівників.
Така сама ситуація в Чернігівській, Сумській, Черкаській областях. Це при тому, стверджують в асоціації “Птахопром України”, що виробники реалізують свою продукцію за мінімально можливою у нинішній ситуації ціною видавання — 6 гривень за десяток. Але й на цьому продукті першої потреби нагрівають руки посередники. У супермаркеті той самий десяток можна купити за ціною від 9 до 13 гривень. Як наслідок, споживання яєць в Україні зменшується. Нині кожен громадянин у середньому щороку з’їдає 252 яйця. Тоді як раціональна норма, яку розрахували дієтологи, — 290 курячих яєць. При цьому в економічно розвинених європейських країнах річне споживання цього продукту перебуває на рівні 320–350 штук на одну людину.
За такої ситуації, переконують виробники, галузь лише втрачатиме позиції. Так, з 2000 року промислове виробництво яєць зросло з 2,8 до 8 млрд шт. Але за теперішніх темпів скорочення поголів’я птиці на 1% за місяць, кажуть в асоціації, ми повернемося на рівень 2000 року приблизно за півтора року.
Без відповідного державного фінансування для поновлення виробництва після кризи нам як мінімум знадобляться ті самі вісім років. А в умовах СОТ, коли на полицях українських крамниць переважатиме іноземна продукція, вітчизняні виробники назад на внутрішній ринок можуть і не пробитися.
Порятунком, наголошують працівники галузі, може стати, зокрема, бюджетна дотація. Така державна підтримка має становити щонайменше 50 к. на десяток яєць. У “Птахопромі України” кажуть: про це неодноразово писали листи в КабМін та Верховну Раду. Але поки що — без відповіді. Натомість державними дотаціями часто “рятують” прибуткових. Приміром, бройлерне птахівництво, де окремі підприємства мають рентабельність до 100%, ще й отримують дотацію на виробництво птиці — гривну на кілограм живої маси. Тому якщо надавати бюджетну підтримку, то треба поновити практику використання таких грошей через громадські асоціації підприємств галузі. А не так, як нині, коли керівництво Мінагрополітики нерідко розподіляє дотації підконтрольним собі підприємствам.
До речі, на підвищення рівня бюджетної підтримки сподіваються й виробники індичини. Голова наглядової ради групи “Рамбурс” Олексій Гаврилов вважає, що економічно обгрунтована дотація на цей вид продукції в 2009 році — 2,8 грн за кілограм. “Показник грунтується на кількох чинниках, — каже він. По-перше, наше виробництво залежить від курсу гривні до євро, оскільки ми закуповуємо добових індичат у Франції, оплачуючи їх в євро. Як ви знаєте, гривна стрімко дешевшає щодо євро, це робить нашу продукцію дорожчою у гривневому вимірі.
А ще виробники індичини зіткнулися з неплатежами торговельних мереж. Останнім часом ті затримують оплату поставленої продукції, що вимиває обігові кошти компанії й змушує користуватися дорогими кредитними коштами: під 35% річних. А тут ще інфляція, яка, за підсумками року, прогнозується на рівні 27 відсотків.
Продуценти індичини намагаються переконати урядовців, що не можуть підвищувати ціни на готову продукцію пропорційно зростанню курсу валют і інфляції, оскільки український споживач до цього не готовий. А державна дотація в розмірі 2,8 грн за кілограм посприяла б стриманню стрімкого зростання ціни й дала б можливість розвивати виробництво.
Олексій Гаврилов справедливо зазначив: “Якщо держава зацікавлена у виробництві м’яса індиків, качок, гусей, кролів, вона має стимулювати розвиток цих напрямів. Один із можливих механізмів — підвищення компенсації процентних ставок за залученими під такі проекти кредитами та спрощення порядку їхнього одержання. Це дасть змогу підприємствам закуповувати сучасне устаткування. Наприклад, у Росії, за інноваційними проектами, держава компенсує 100% із кредитів, що є добрим стимулом для розвитку ринку”.

Іван Лазнюк