Спецможливості
Агрохімія

Живлення озимих зернових

25.02.2021
13143
Живлення озимих зернових фото, ілюстрація

Починається сезон підживлення озимини. Науковці нагадують, що в нинішній ситуації аграрії повинні докорінно змінити підхід до розрахунку норми внесення добрив. Адже останніми роками сільгоспвиробники практично одностайно відзначають посилення посушливості клімату.

 

 

 

 

Кліматичні зміни змушують відштовхуватися від вологи

В цій ситуації науковці радять розраховувати потенційну врожайність винятково на основі запасів продуктивної вологи в ґрунті, рахуючи, що кожна тонна зернових виносить 50–60 мм вологи (в лісостеповій зоні — 40 мм). У зв’язку з цим, згідно рекомендацій учених, визначення запасів продуктивної вологи має стати обов’язковим під час аналізу ґрунту. І лише визначений у такий спосіб потенціал урожайності може служити основою для розрахунку потреби в азоті, а остання, в свою чергу — основою для розрахунку потреб у фосфорі.

Аналіз ґрунту, який має бути основою для визначення норми внесення добрив, повинен визначати вміст не тільки продуктивної вологи та елементів живлення, а й окремо — різних форм азоту. Найнеобхіднішою серед них вважають нітратну форму азоту.

Обов’язковими для озимих зернових учені вважають не тільки три головних макроелементи, а й сірку, мідь, марганець і цинк. Наприклад, сірка разом з азотом бере участь у процесі білкового синтезу. Тому вчені рекомендують вносити сульфат амонію. Ще краще внести сульфат магнію, який радять давати разом карбамідом (1 кг сульфату магнію на 3 кг карбаміду).

Крім того, науковці наголошують на необхідності внесення фульвокислот через те, що ці маленькі молекули захоплюють мікроелементи і доставляють їх у клітину. Основним джерелом фульвокислот науковці називають гумінові препарати.

Удобрення озимих зернових радять починати з інкрустації насіння ортофосфатами. Додавання цих речовин під час протруєння насіння забезпечує культуру фосфором на початкових стадіях вегетації. Важливо, що цей фосфор є легкодоступним для кореневої системи і швидко поглинається культурою. Також під час протруєння озимих зернових радять додавати мідь, оскільки цей елемент живлення — один з критичних саме в осінній період.

 

Удобрення восени

Восени, у фазі ВВСН 0-13 (від проростання до 3-го листка) озимим зерновим потрібна наявність елементів живлення на відстані 1–3 мм від кореня. Потреба в азоті в цю фазу невелика, тож співвідношення між азотом і фосфором у цей час повинно становити 1:2–1:3 на користь останнього.

Науковці рекомендують осіннє підживлення озимих зернових у фазі ВВСН 13 (3-го листка) азотом, міддю, магнієм, сіркою і молібденом. Азотне підживлення може виконуватися карбамідом, сульфатом амонію, аміачною селітрою або КАС. Кожне з цих добрив має свої переваги й недоліки. Так, карбамід дешевий, містить більше азоту в діючій речовині, але восени його слід вносити якомога пізніше — після того, як температура ґрунту впаде нижче 12°С, інакше ґрунтова біота почне переводити азот у нітратну форму і почнеться процес денітрифікації добрива.

Перевага сульфату амонію полягає в тому, що в цьому добриві азот знаходиться в амонійній формі, а на її засвоєння культура затрачує найменше енергії, значно менше, ніж на засвоєння азоту в нітратній формі, тож сульфат амонію засвоюється дуже швидко. Оскільки ґрунтовий поглинаючий комплекс заряджений негативно, а амоній — позитивно, останній добре зв’язується ґрунтовим комплексом і не промивається в умовах рясних опадів або високого рівня ґрунтових вод, на відміну від нітратного. Через це амонійний азот найкраще підходить для внесення восени. Однак у амонійної форми азоту є один недолік — вона закислює ґрунт. Тому вона ідеально підходить для лужних ґрунтів, натомість на кислих ґрунтах з осені краще вносити аміачну селітру, КАС або карбамід. Один з пропонованих варіантів осіннього підживлення озимих зернових — 3 кг/га карбаміду, 1 кг/га сульфату магнію, 0,3 л/га гуматів, 0,2 л/га цинку і 0,1 л/га молібдену.

 

Оптимальне удобрення — почасткове

З осені рекомендується вносити 20% загальної норми азоту. Ще 60% радять вносити за два прийоми навесні і решту 20% — у подальші фази. В умовах дефіциту вологи в ґрунті рекомендується почасткове внесення азоту, в т. ч. 10–15% загальної норми — шляхом листкового внесення карбаміду. Як варіант рекомендується внесення 30–40% азотних добрив з осені, 50–60% норми — по мерзлоталому ґрунту або в фазу кущіння і решту почастково по листку аж до фази молочної стиглості.

 

Фаза кущіння

В фазу кущіння (ВВСН 21-29) озимі потребують підживлення нітратним азотом під корінь і внесення по листу фосфору й калію до прогрівання ґрунту навесні.  Для весняного підживлення найбільше підходить азот у нітратній формі — внесення врозкид аміачної селітри (на кислих ґрунтах — кальцієвої селітри. Найкраще його вносити в так звані лютневі вікна або ранньої весни, коли вегетація ще не відновилася. Також у цю фазу вчені радять вносити цинк і молібден, які допомагають засвоювати азот і утримувати вологу. Оскільки гранульовані добрива містять біурети, що можуть викликати опіки на культурі, під час весняного підживлення рекомендують додавати гумати, щоб нейтралізувати негативну дію біуретів.

 

Вихід у трубку і профілактика стресів

Фаза виходу в трубку (ВВСН 30–31), коли культура досягає висоти 15–20 см, — дуже важлива: в цей час остаточно формується кількість продуктивних стебел. Тому в цій фазі рекомендується підживлення по листку азотом, магнієм, цинком і бором. Один з варіантів такого підживлення: 5 кг/га карбаміду, 2 кг/га сульфату магнію, по 0,5 л/га гуматів і цинку і 0,2 л/га молібдену.

Починаючи з цієї фази для культури можуть складатися стресові умови. Під час стресу в клітинах накопичується багато іонів кальцію. Через це тканини ущільнюються і стають крихкими. Також у відповідь на стрес рослина може збільшувати восковий наліт на листі. В результаті цього включається захисна реакція організму культури, внаслідок чого виробляється етилен.

Отже, може виникнути необхідність в обробках, що нейтралізують стрес у культури. В умовах стресу культура потребує вуглецю в чистому вигляді, оскільки тоді рослина закриває продихи і тому не може засвоювати з повітря достатню кількість вуглецю. Також для подолання стресу необхідні фосфор і калій, які допомагають накопиченню цукрів. Більше того, фосфор — основний елемент, який приймає участь у синтезі і накопиченні цукрів. Крім того, калій регулює відкриття і закриття продихів. Отже, якщо внести ці елементи за 2–3 дні до стресового явища (наприклад, прогнозованого заморозку), то рослина виявиться підготовленою до стресу і може з ним справитись.

А щоб подолати стрес, через 1–2 дні після нього рекомендують внести препарати, в складі яких містяться гумат калію, вуглець, альгінова кислота, яка забезпечує насиченість тканин культури вологою, утримуючи води в 30 разів більше свого обсягу. Також допомагають культурі перенести стрес бурштинова і амінооцтова кислота. Крім того, в стресових умовах культура потребує амінокислот а також цитокінінів і ауксинів, які стимулюють подальший ріст.

 

ВВСН 32

Для озимого ячменю фаза ВВСН 32 (2-го вузла) є критичною щодо споживання азоту. Це основна фаза формування врожаю, тому на цей час для ячменю дуже важливо внести достатню кількість азотних добрив. До цієї фази культура споживає 80% необхідної кількості азоту. Один з рецептів підживлення ячменю в цій фазі — 6–8 кг/га карбаміду, 2 кг/га сульфату магнію і по 0,5 л/га гуматів, цинку й молібдену.

 

Прапорцевий листок

Для озимої пшениці найактивніша фаза засвоєння азоту, коли культура споживає найбільші обсяги цього елементу, — вихід прапорцевого листка (ВВСН 37–39). Якщо азотні добрива не були внесені по мерзлоталому ґрунту, то в цій фазі можна вносити селітру врозкид або карбамід чи КАС під корінь. Можна провести підживлення за рецептом, поданим у попередньому абзаці.

 

Колосіння

У фазі колосіння (ВВСН 51–60) культура часто починає потерпати від посухи. Тому дуже важливо зробити підживлення калієм, цинком і марганцем, які перешкоджають втраті вологи тканинами культури і забезпечують товщину стінок стебла, та міддю, яка підвищує посухо- і жаростійкість і запобігає ламкості стебел і виляганню посівів. А позакореневе підживлення азотом, магнієм і молібденом у цій фазі покращує натуру зерна. Також у цій фазі рекомендується профілактичне підживлення антистресантами.

 

Завершення колосіння – початок цвітіння

У фазі завершення колосіння – початку цвітіння (ВВСН 59–60) починається процес формування зерна. Тому в цій фазі рекомендують підживлення азотом для покращення натури зерна. З-поміж мікроелементів у цій фазі необхідно внести марганець, мідь, цинк і молібден.

 

Цвітіння

У фазу цвітіння (ВВСН 61–65) закладається кількість зерен у колосі, тому стрес у цей період може суттєво знизити врожайність, якщо не провести антистресового підживлення.

 

Молочна стиглість

У фазі молочної стиглості рекомендовано підживлення карбамідом в нормі 8 кг/га за наявності вологи в ґрунті з доданням 2,5 кг/га сульфату магнію.

Інтерв'ю
За високої інтенсивності інвазій паразитарні захворювання можуть завдавати господарствам чималого виробничого клопоту та призводити до вагомих економічних збитків. Так, за даними фахівців, втрати молочної продуктивності можуть сягати 20-60... Подробнее
Олексій Сергієнко
«Треба багато вчитися, щоб знати хоч трохи». Цим відомим висловом французького правника, письменника і політичного мислителя Шарля Луї Монтеск’є можна описати діяльність українського експерта з агротехнологічних питань консалтингової... Подробнее

1
0