Спецможливості
Агрохімія

Живлення озимих зернових

25.02.2021
3462
Живлення озимих зернових фото, ілюстрація

Починається сезон підживлення озимини. Науковці нагадують, що в нинішній ситуації аграрії повинні докорінно змінити підхід до розрахунку норми внесення добрив. Адже останніми роками сільгоспвиробники практично одностайно відзначають посилення посушливості клімату.

 

 

 

 

Кліматичні зміни змушують відштовхуватися від вологи

В цій ситуації науковці радять розраховувати потенційну врожайність винятково на основі запасів продуктивної вологи в ґрунті, рахуючи, що кожна тонна зернових виносить 50–60 мм вологи (в лісостеповій зоні — 40 мм). У зв’язку з цим, згідно рекомендацій учених, визначення запасів продуктивної вологи має стати обов’язковим під час аналізу ґрунту. І лише визначений у такий спосіб потенціал урожайності може служити основою для розрахунку потреби в азоті, а остання, в свою чергу — основою для розрахунку потреб у фосфорі.

Аналіз ґрунту, який має бути основою для визначення норми внесення добрив, повинен визначати вміст не тільки продуктивної вологи та елементів живлення, а й окремо — різних форм азоту. Найнеобхіднішою серед них вважають нітратну форму азоту.

Обов’язковими для озимих зернових учені вважають не тільки три головних макроелементи, а й сірку, мідь, марганець і цинк. Наприклад, сірка разом з азотом бере участь у процесі білкового синтезу. Тому вчені рекомендують вносити сульфат амонію. Ще краще внести сульфат магнію, який радять давати разом карбамідом (1 кг сульфату магнію на 3 кг карбаміду).

Крім того, науковці наголошують на необхідності внесення фульвокислот через те, що ці маленькі молекули захоплюють мікроелементи і доставляють їх у клітину. Основним джерелом фульвокислот науковці називають гумінові препарати.

Удобрення озимих зернових радять починати з інкрустації насіння ортофосфатами. Додавання цих речовин під час протруєння насіння забезпечує культуру фосфором на початкових стадіях вегетації. Важливо, що цей фосфор є легкодоступним для кореневої системи і швидко поглинається культурою. Також під час протруєння озимих зернових радять додавати мідь, оскільки цей елемент живлення — один з критичних саме в осінній період.

 

Удобрення восени

Восени, у фазі ВВСН 0-13 (від проростання до 3-го листка) озимим зерновим потрібна наявність елементів живлення на відстані 1–3 мм від кореня. Потреба в азоті в цю фазу невелика, тож співвідношення між азотом і фосфором у цей час повинно становити 1:2–1:3 на користь останнього.

Науковці рекомендують осіннє підживлення озимих зернових у фазі ВВСН 13 (3-го листка) азотом, міддю, магнієм, сіркою і молібденом. Азотне підживлення може виконуватися карбамідом, сульфатом амонію, аміачною селітрою або КАС. Кожне з цих добрив має свої переваги й недоліки. Так, карбамід дешевий, містить більше азоту в діючій речовині, але восени його слід вносити якомога пізніше — після того, як температура ґрунту впаде нижче 12°С, інакше ґрунтова біота почне переводити азот у нітратну форму і почнеться процес денітрифікації добрива.

Перевага сульфату амонію полягає в тому, що в цьому добриві азот знаходиться в амонійній формі, а на її засвоєння культура затрачує найменше енергії, значно менше, ніж на засвоєння азоту в нітратній формі, тож сульфат амонію засвоюється дуже швидко. Оскільки ґрунтовий поглинаючий комплекс заряджений негативно, а амоній — позитивно, останній добре зв’язується ґрунтовим комплексом і не промивається в умовах рясних опадів або високого рівня ґрунтових вод, на відміну від нітратного. Через це амонійний азот найкраще підходить для внесення восени. Однак у амонійної форми азоту є один недолік — вона закислює ґрунт. Тому вона ідеально підходить для лужних ґрунтів, натомість на кислих ґрунтах з осені краще вносити аміачну селітру, КАС або карбамід. Один з пропонованих варіантів осіннього підживлення озимих зернових — 3 кг/га карбаміду, 1 кг/га сульфату магнію, 0,3 л/га гуматів, 0,2 л/га цинку і 0,1 л/га молібдену.

 

Оптимальне удобрення — почасткове

З осені рекомендується вносити 20% загальної норми азоту. Ще 60% радять вносити за два прийоми навесні і решту 20% — у подальші фази. В умовах дефіциту вологи в ґрунті рекомендується почасткове внесення азоту, в т. ч. 10–15% загальної норми — шляхом листкового внесення карбаміду. Як варіант рекомендується внесення 30–40% азотних добрив з осені, 50–60% норми — по мерзлоталому ґрунту або в фазу кущіння і решту почастково по листку аж до фази молочної стиглості.

 

Фаза кущіння

В фазу кущіння (ВВСН 21-29) озимі потребують підживлення нітратним азотом під корінь і внесення по листу фосфору й калію до прогрівання ґрунту навесні.  Для весняного підживлення найбільше підходить азот у нітратній формі — внесення врозкид аміачної селітри (на кислих ґрунтах — кальцієвої селітри. Найкраще його вносити в так звані лютневі вікна або ранньої весни, коли вегетація ще не відновилася. Також у цю фазу вчені радять вносити цинк і молібден, які допомагають засвоювати азот і утримувати вологу. Оскільки гранульовані добрива містять біурети, що можуть викликати опіки на культурі, під час весняного підживлення рекомендують додавати гумати, щоб нейтралізувати негативну дію біуретів.

 

Вихід у трубку і профілактика стресів

Фаза виходу в трубку (ВВСН 30–31), коли культура досягає висоти 15–20 см, — дуже важлива: в цей час остаточно формується кількість продуктивних стебел. Тому в цій фазі рекомендується підживлення по листку азотом, магнієм, цинком і бором. Один з варіантів такого підживлення: 5 кг/га карбаміду, 2 кг/га сульфату магнію, по 0,5 л/га гуматів і цинку і 0,2 л/га молібдену.

Починаючи з цієї фази для культури можуть складатися стресові умови. Під час стресу в клітинах накопичується багато іонів кальцію. Через це тканини ущільнюються і стають крихкими. Також у відповідь на стрес рослина може збільшувати восковий наліт на листі. В результаті цього включається захисна реакція організму культури, внаслідок чого виробляється етилен.

Отже, може виникнути необхідність в обробках, що нейтралізують стрес у культури. В умовах стресу культура потребує вуглецю в чистому вигляді, оскільки тоді рослина закриває продихи і тому не може засвоювати з повітря достатню кількість вуглецю. Також для подолання стресу необхідні фосфор і калій, які допомагають накопиченню цукрів. Більше того, фосфор — основний елемент, який приймає участь у синтезі і накопиченні цукрів. Крім того, калій регулює відкриття і закриття продихів. Отже, якщо внести ці елементи за 2–3 дні до стресового явища (наприклад, прогнозованого заморозку), то рослина виявиться підготовленою до стресу і може з ним справитись.

А щоб подолати стрес, через 1–2 дні після нього рекомендують внести препарати, в складі яких містяться гумат калію, вуглець, альгінова кислота, яка забезпечує насиченість тканин культури вологою, утримуючи води в 30 разів більше свого обсягу. Також допомагають культурі перенести стрес бурштинова і амінооцтова кислота. Крім того, в стресових умовах культура потребує амінокислот а також цитокінінів і ауксинів, які стимулюють подальший ріст.

 

ВВСН 32

Для озимого ячменю фаза ВВСН 32 (2-го вузла) є критичною щодо споживання азоту. Це основна фаза формування врожаю, тому на цей час для ячменю дуже важливо внести достатню кількість азотних добрив. До цієї фази культура споживає 80% необхідної кількості азоту. Один з рецептів підживлення ячменю в цій фазі — 6–8 кг/га карбаміду, 2 кг/га сульфату магнію і по 0,5 л/га гуматів, цинку й молібдену.

 

Прапорцевий листок

Для озимої пшениці найактивніша фаза засвоєння азоту, коли культура споживає найбільші обсяги цього елементу, — вихід прапорцевого листка (ВВСН 37–39). Якщо азотні добрива не були внесені по мерзлоталому ґрунту, то в цій фазі можна вносити селітру врозкид або карбамід чи КАС під корінь. Можна провести підживлення за рецептом, поданим у попередньому абзаці.

 

Колосіння

У фазі колосіння (ВВСН 51–60) культура часто починає потерпати від посухи. Тому дуже важливо зробити підживлення калієм, цинком і марганцем, які перешкоджають втраті вологи тканинами культури і забезпечують товщину стінок стебла, та міддю, яка підвищує посухо- і жаростійкість і запобігає ламкості стебел і виляганню посівів. А позакореневе підживлення азотом, магнієм і молібденом у цій фазі покращує натуру зерна. Також у цій фазі рекомендується профілактичне підживлення антистресантами.

 

Завершення колосіння – початок цвітіння

У фазі завершення колосіння – початку цвітіння (ВВСН 59–60) починається процес формування зерна. Тому в цій фазі рекомендують підживлення азотом для покращення натури зерна. З-поміж мікроелементів у цій фазі необхідно внести марганець, мідь, цинк і молібден.

 

Цвітіння

У фазу цвітіння (ВВСН 61–65) закладається кількість зерен у колосі, тому стрес у цей період може суттєво знизити врожайність, якщо не провести антистресового підживлення.

 

Молочна стиглість

У фазі молочної стиглості рекомендовано підживлення карбамідом в нормі 8 кг/га за наявності вологи в ґрунті з доданням 2,5 кг/га сульфату магнію.

Інтерв'ю
vitaliy skotsyk
20 вересня заплановано розпочати всеукраїнський страйк аграріїв. Про його причини та вимоги аграріїв  розповів один з ініціаторів, голова Аграрної партії України Віталій Скоцик.  
Заріпов Андрій
Несприятливі погодні умови часто спричинюють втрату частини врожаю.  Але аграрії можуть зберегти фінансову стабільність  за допомогою агрострахування. 

1
0