Спецможливості
Агрохімія

Хвороби яблуні і боротьба з ними

26.01.2017
27191
Хвороби яблуні і боротьба з ними  фото, ілюстрація

В Україні найпоширенішими хворобами яблуні залишаються парша, борошниста роса і моніліоз, або плодова гниль.

 

 

Пар­ша- хвороба яблуні

Збуд­ник — сум­ча­с­тий гриб Venturia inaequalis (Cooke) Wint., конідіаль­на стадія — Fusicladium dendriticum (Walr.) Fuck. Ура­жу­ють­ся хворобою яблуні парша ли­ст­ки, пло­ди, рідко — па­го­ни, а в до­що­ву по­го­ду та­кож квітки і зав’язь.

На ли­ст­ках хвороба яблуні пар­ша про­яв­ляється у ви­гляді круг­лих плям, що по­сту­по­во на­бу­ва­ють тем­но-сіро­го за­барв­лен­ня з ха­рак­тер­ним олив­ко­во-ок­са­ми­то­вим на­льо­том спо­ро­но­шен­ня грибів. Діаметр плям — від 1,5–2 до 10–15 мм. В умо­вах підви­ще­ної во­ло­гості (до­що­ва по­го­да) хвороба яблуні пар­ша мо­же про­яв­ля­ти­ся не ок­ре­ми­ми пля­ма­ми, а у ви­гляді суцільно­го тем­но-сіро­го на­льо­ту. Силь­но ура­жені ли­ст­ки, квітки й зав’язь за­си­ха­ють і опа­да­ють.

Парша яблуніНа пло­дах хвороба яблуні пар­ша про­яв­ляється у ви­гляді тем­но-сірих ок­руг­лих плям різно­го розміру — від ма­лих, діаме­т­ром декілька міліметрів, до ве­ли­ких, розплив­ча­с­тих, діаме­т­ром до 1,5–2 см. У місцях ура­жен­ня хворобою яблуні параша по­верх­неві тка­ни­ни пло­да руй­ну­ють­ся, а глибші — кор­ковіють, за­вдя­ки чо­му об­ме­жується про­ник­нен­ня збуд­ни­ка хво­ро­би вглиб тка­нин. Про­те кор­ковіння ура­же­них паршою тка­нин стри­мує рівномірне роз­ро­с­тан­ня плодів, унаслідок чо­го во­ни де­фор­му­ють­ся, розтріску­ють­ся, за­гни­ва­ють і пе­ред­час­но опа­да­ють.

Зи­мує збуд­ник хвороби яблуні парші у сум­частій стадії, яка роз­ви­вається ще з осені на ура­же­них ли­ст­ках.

Ма­со­во яб­лу­ня й гру­ша ура­жу­ють­ся хворобою пар­шею під час роз­пу­с­кан­ня бру­нь­ок, цвітіння й ут­во­рен­ня зав’язі. Перші оз­на­ки хво­ро­би параша на ли­ст­ках з’яв­ля­ють­ся здебільшо­го наприкінці цвітіння яб­луні, на пло­дах — тро­хи пізніше.

Спри­ят­ливі умо­ви для роз­вит­ку парші ство­рю­ють­ся в ущільне­них, по­га­но провітрю­ва­них на­са­д­жен­нях, а та­кож у са­дах із ви­со­ки­ми за­гу­ще­ни­ми кро­на­ми де­рев.

Шкідливість хвороби яблуні парші по­ля­гає в пе­ред­час­но­му опа­данні ли­с­тя. Втра­та листків при цьо­му мо­же ся­га­ти 50–80%. Че­рез це різко змен­шується про­дук­тивність рос­лин, пригнічується приріст па­гонів, зни­жується зи­мостійкість де­рев.

За знач­но­го сту­пе­ня ура­жен­ня хворобою яблуні парша квіток і зав’язі пар­ша мо­же повністю зни­щи­ти вро­жай, а за силь­но­го інфіку­ван­ня сфор­мо­ва­них плодів утра­та їхньої ма­си мо­же ста­но­ви­ти 48–80%. Крім то­го, знач­но погіршується то­вар­на якість плодів. Гра­нич­но до­пу­с­ти­ма ме­жа роз­вит­ку хво­ро­би яблуні на пло­дах — не більш ніж 5%.

Бо­рош­ни­с­та ро­са- хвороба яблуні

Борошниста роса яблуніЗбуд­ник — сум­ча­тий гриб Podosphera leucotricha (El. et Ev.) з конідіаль­ною стадією Oidium farinosum Cke. Ура­жує ли­с­тя, мо­лоді па­го­ни, суцвіття, рідко — зав’язь і пло­ди. 
Перші оз­на­ки хво­ро­би яблуні борошниста роса про­яв­ля­ють­ся одра­зу після роз­пу­с­кан­ня бру­нь­ок. На ро­зет­ках мо­ло­дих листків і суцвіттях пер­вин­на інфекція про­яв­ляється у ви­гляді ніжно­го бо­рош­ни­с­то-біло­го на­льо­ту. Ли­ст­ки де­фор­му­ють­ся, їхні краї за­кру­чу­ють­ся вниз, во­ни втра­ча­ють тур­гор і за­си­ха­ють.

Ура­жені хворобою яблуні борошниста роса суцвіття відста­ють у роз­вит­ку, цвітуть не­друж­но, ти­чин­ки та пе­­­люст­ки ура­же­них квіток де­фор­му­ють­ся, жовтіють. Суцвіття, як пра­ви­ло, за­си­ха­ють і опа­да­ють. Іноді на мо­лодій зав’язі ут­во­рюється бо­рош­ни­с­тий наліт, який зго­дом зни­кає, внаслідок чо­го на пло­дах за­ли­ша­ють­ся сліди від міцелію у ви­гляді по­верх­не­вої сіточ­ки. Ура­жені па­го­ни після су­во­рих зим ви­мер­за­ють.

Ма­со­во­го роз­вит­ку хво­ро­ба яблуні борошниста роса на­бу­ває під час роз­пу­с­кан­ня ли­с­тя і цвітіння де­рев. Вто­рин­на інфекція про­яв­ляється не­за­ба­ром після цвітіння й по­вто­рюється без­пе­рерв­но аж до кінця ве­ге­тації. Жар­ка по­го­да спри­чи­нює зни­жен­ня стійкості рос­лин до хвороби бо­рош­ни­с­тої ро­си, а пар­ни­ко­вий ефект унаслідок поєднан­ня підви­ще­них тем­пе­ра­тур зі збільше­ною во­логістю повітря сприяє по­ши­рен­ню та роз­вит­ку хво­ро­би. Зи­мує її збуд­ник у формі міцелію в брунь­ках, на ура­же­них па­го­нах.

Хронічне ура­жен­ня яб­луні бо­рош­ни­с­тою ро­сою не­га­тив­но впли­ває на про­дук­тивність рос­лин. Унаслідок пе­ред­час­но­го опа­дан­ня ли­с­тя вро­жай сортів, що підда­ють­ся силь­но­му ура­жен­ню, мо­же зни­жу­ва­ти­ся на 50–80%. 

Моніліоз яб­луні

Парша та моніліоз яблуніЗбуд­ни­ки — не­до­ско­налі гри­би ро­ду Monilia — M. fructigena Pers., M. cinerea Bon. і M. cydoniae Schell. Про­яв­ляється хвороба яблуні у формі пло­до­вої гнилі (M. fructigena). Спо­чат­ку на по­верхні пло­ду з’яв­ляється не­ве­лич­ка бу­ра пля­ма, що з ча­сом охоп­лює весь плід. На по­верхні гни­лої пля­ми ут­во­рюється спо­ро­но­шен­ня гри­ба у ви­гляді світло-жов­тих по­ду­ше­чок, розміще­них кон­цен­т­рич­ни­ми кру­га­ми. За ура­жен­ня плодів збуд­ни­ком M. cinerea ут­во­рю­ють­ся не­ве­личкі по­пе­ля­с­то-сірі по­ду­шеч­ки, розміщені не кон­цен­т­рич­ни­ми кру­га­ми, а вроз­сип. 

Про­ник­нен­ню збуд­ни­ка хво­ро­би яблуні моніліозу сприяє по­шко­д­жен­ня по­крив­них тка­нин плодів шкідни­ка­ми, пта­ха­ми, гра­дом то­що, а та­кож че­рез тріщи­ни, ут­во­рені внаслідок ура­жен­ня пар­шею.
Ура­жені хворобою яблуні моніліозом пло­ди по­сту­по­во за­гни­ва­ють, із ча­сом змор­щу­ють­ся і за­си­ха­ють (муміфіку­ють­ся). Там збуд­ник хво­ро­би й зи­мує. 

Шкідливість хвороби яблуні моніліозу по­ля­гає у втраті знач­ної ча­с­ти­ни вро­жаю (20–30, нерідко навіть до 50–80%) унаслідок за­гни­ван­ня плодів не ли­ше в са­ду, а й під час зберіган­ня.
Умо­ви періоду ве­ге­тації 2016 ро­ку за ос­нов­ни­ми по­год­ни­ми по­каз­ни­ка­ми відрізня­ли­ся від се­ред­нь­о­ба­га­торічних да­них. Відміче­но, зо­к­ре­ма, знач­не по­тепління на тлі три­ва­лої по­су­хи. Про­тя­гом квітня — серп­ня відбу­ва­ло­ся збіль­­­­­­шен­ня се­ред­нь­о­до­бо­вої тем­пе­ра­ ту­ри повітря, порівня­но з ба­га­торічни­ми по­каз­ни­ка­ми, на 0,8…3,2°С та змен­шен­ня кількості опадів улітку — на 31,4–64,9 мм.

Квітень і тра­вень ви­да­ли­ся теп­ли­ми. Тем­пе­ра­ту­ра повітря ко­ли­ва­ла­ся в ме­жах 12,4…16,1°С. Кількість опадів ста­но­ви­ла 52,4 і 103 мм відповідно.

Літо по­точ­но­го ро­ку бу­ло спе­кот­ним і су­хим. Тем­пе­ра­ту­ра повітря ко­ли­ва­ла­ся в ме­жах 21…23, ся­га­ю­чи в ок­ремі дні 36°С. Опадів про­тя­гом трьох місяців ви­па­ло 81,5 мм, що у 2,5 ра­зу мен­ше від се­ред­нь­о­ба­га­торічних показників.
 
По­годні умо­ви пер­шої по­ло­ви­ни періоду ве­ге­тації ви­я­ви­ли­ся над­зви­чай­но спри­ят­ли­ви­ми для по­ши­рен­ня і роз­вит­ку парші яб­луні. Перші оз­на­ки хво­ро­би яблуні парша на листі відміче­но наприкінці квітня, на пло­дах — на по­чат­ку дру­гої де­ка­ди трав­ня. Інтен­сив­ний роз­ви­ток хвороби яблуні парші на листі спо­с­теріга­ли до се­ре­ди­ни черв­ня, після чо­го відміче­но помітний її спад, що обу­мов­ле­но ви­со­кою тем­пе­ра­ту­рою повітря за відсут­ності опадів.

Мак­си­маль­но­го роз­вит­ку хво­ро­ба парша на­бу­ла на по­чат­ку черв­ня. Ура­жен­ня та роз­ви­ток парші на мо­ло­до­му при­рості ся­гав 44 і 23% відповідно. Роз­ви­ток хвороби яблуні парші на пло­дах спо­с­теріга­ли про­тя­гом усь­о­го обліко­во­го періоду, який на період зби­ран­ня вро­жаю мак­си­маль­но ся­гав 50% за сту­пе­ня ура­жен­ня 89%.

Слід за­ува­жи­ти, що пла­ну­ван­ня і про­ве­ден­ня за­хис­них за­ходів про­ти хво­роб на яб­луні за­ле­жить переважно від роз­вит­ку парші. Ме­то­дом інстру­мен­таль­но­го моніто­рин­гу епіфітотійної си­ту­ації про­тя­гом квітня — серп­ня відміче­но 17 кри­тич­них періодів інфіку­ван­ня яб­луні збуд­ни­ком хвороби яблуні парші, чо­ти­ри з яких ха­рак­те­ри­зу­ють­ся слаб­ким рівнем не­без­пе­ки, вісім — помірним і п’ять — силь­ним. Дов­го­т­ри­валі дощі трав­ня (за­га­лом 17 днів з опа­да­ми про­тя­гом міся­ця) з помірною тем­пе­ра­ту­рою повітря по­зи­тив­но впли­ну­ли на роз­ви­ток парші на яб­луні.

Зва­жа­ю­чи на та­ку си­ту­ацію, на яб­луні сприй­нят­ли­во­го до хвороби парші сор­ту Ре­нет Си­ми­рен­ко про­тя­гом періоду ве­ге­тації нам до­ве­ло­ся про­ве­с­ти дев’ять об­при­с­ку­вань фунгіци­да­ми (два — до і сім — після цвітіння). У си­с­те­мах за­хис­них за­ходів ви­ко­ри­с­то­ву­ва­ли комбіно­ва­не поєднан­ня кон­такт­но­го фунгіци­ду Де­лан, в. г., 0,6 кг/га (д. р. — дитіанон), си­с­тем­но­го Хо­рус 75 WG, ВГ, 0,2 кг/га (д. р. — ци­про­диніл), кон­такт­но-си­с­тем­но­го Ма­лахіт, КС, 1,5 л/га (дві д. р. — дитіанон + піри­ме­таніл) і си­с­тем­но­го фунгіци­ду про­ти бо­рош­ни­с­тої ро­си То­паз 100 ЕС, КЕ, 0,4 л/га (д. р. — пен­ко­на­зол).

Най­кра­щий ре­зуль­тат що­до пригнічен­ня роз­вит­ку хвороби яблуні парші на листі от­ри­ма­ли за си­с­те­ми за­хи­с­ту з ви­ко­­рис­тан­ням у період мак­си­маль­ної не­без­пе­ки інфіку­ван­ня яб­луні збуд­ни­ком парші (тра­вень — чер­вень) фунгіцидів Де­лан і Ма­лахіт. Ефек­тивність їхньої дії ста­но­вила 98–99%. Де­що ниж­чий за­хис­ний ефект за­без­пе­чи­ла си­с­те­ма із за­сто­су­ван­ням фунгіци­ду Хо­рус — 89%. Роз­ви­ток хво­ро­би яблуні за всіх варіантів за­хи­с­ту був 0,1–2,5%, тоді як у кон­троль­но­му варіанті (без об­роб­ки фунгіци­да­ми) цей по­каз­ник ся­гав 23%.

Облік роз­вит­ку хвороби яблуні парші на пло­дах пе­ред зби­ран­ням уро­жаю по­ка­зав, що кра­щий ре­зуль­тат ма­ла си­с­те­ма із за­сто­су­ван­ням пре­па­ра­ту Ма­лахіт, ефек­тивність дії яко­го ста­но­ви­ла 94%, фунгіци­ду Де­лан — 86, а Хо­ру­су — 74%. Роз­ви­ток хво­ро­би яблуні ко­ли­вав­ся у ме­жах 3-13% (вод­но­час мак­си­маль­ний її роз­ви­ток у кон­троль­но­му варіанті був на рівні 50%).

Три­ра­зо­ве об­при­с­ку­ван­ня на­са­джень яб­луні (од­не — до, два — після цві­тіння) фунгіци­дом То­паз успішно стри­ма­ло роз­ви­ток бо­рош­ни­с­тої ро­си як на па­го­нах (пер­вин­на інфекція), так і на ли­ст­ках (вто­рин­на інфекція). Ура­жен­ня па­гонів ко­ли­ва­ло­ся в ме­жах 3–7%, а роз­ви­ток хво­ро­би на листі ста­но­вив 0,5–5%.

Відо­мо, що роз­вит­ку пло­до­вої гнилі сприяє підви­ще­на во­логість повітря (75–80% і більше). По­годні умо­ви літа 2016 ро­ку бу­ли не­спри­ят­ли­ви­ми для по­ши­рен­ня та роз­вит­ку хво­ро­би яблуні, са­ме то­му на період дозріван­ня та зби­ран­ня плодів оз­нак пло­до­вої гнилі ви­яв­ле­но не бу­ло.

От­же, в си­с­темі за­хи­с­ту яб­луні від хво­роб доцільно ви­ко­ри­с­то­ву­ва­ти такі фунгіци­ди, як: Де­лан, Ма­лахіт, То­паз, Хо­рус з обов’яз­ко­вим їхнім чер­гу­ван­ням за­для по­пе­ре­д­жен­ня ви­ник­нен­ня ре­зи­с­тент­ності. 

 

С. Град­чен­ко, ст. на­ук. співробітник, канд. с.-г. на­ук,
Інсти­тут садівництва НА­АН

 

Інформація для цитувания

Хвороби яблуні та ефективний її захист/ С. Градченко // Пропозиція. - 2016. - № 12. - С. 102-104

 

Інтерв'ю
Ірина Чернишова
Зараз стрімкі зміни, передусім у технічній сфері, охопили навіть аграрний сектор, який має репутацію чи не найконсервативнішої галузі економіки. Не дивно, що часто зусилля власників господарств, спрямовані на впровадження змін, зустрічають... Подробнее
Змінити своє життя та переїхати за кордон, до Європи, мріє зараз чи не кожен українець. Про те, чи настільки позитивним є цей досвід та яким чином будувати свою аграрну стратегію, аби завоювати

1
0