Спецможливості
Досвід господарств

Живлення: майстер-клас від завідувача кафедрою агрохімії НУБіП

14.07.2017
5180
Живлення: майстер-клас від завідувача кафедрою агрохімії НУБіП фото, ілюстрація

Скоро закінчиться збиральна кампанія. До посіву озимини залишиться небагато часу, за який аграрії мають встигнути доглянути грунти і провести удобрення виробничих площ. Відтак ми звернулися до доктора сільгоспнаук, професора, завідувача кафедрою агрохімії НУБіП Анатолія Бикіна за порадою, адже він одночасно є директором господарства і зміг випробувати теорію на практиці.
 

Трохи теорії

«Біотех Лтд» обробляє 1200 га землі в селі Городище поблизу Борисполя і ще стільки ж на Поліссі, в Сосницькому районі Чернігівщини. Господарство передусім картоплярське — 590 га товарних і насінницьких площ, теж приблизно рівними шматками. Але якщо вирощувати «другий хліб» на високому агротехнологічному рівні, як у «Біотех Лтд», культуру слід повертати на те саме місце не раніше, ніж через 4 роки. Тому в Городищі у господарства поруч з 300 га картоплі — більш ніж по 200 га соняшника та озимої пшениці, більше 100 га кукурудзи, озимий ріпак, тощо.

Одна з головних проблем, що турбують Анатолія Бикіна, — глобальне потепління.

«Я очолив господарство 1995 року і з початку нового тисячоліття почав помічати, як клімат стає жаркішим і посушливішим. Раніше влітку температура не перевищувала 27°С і така спека трималася всього 3–4 дні. Зараз же 30°С вдень — майже норма протягом 60 днів улітку. При цьому за нинішній червень городищенські поля отримали 17 мм опадів — трохи більше чверті норми. А поливної води господарству вистачає тільки на картоплю», — розповідає він.

Показник у 27 °С професор назвав не дарма: за цієї температури оболонка клітини починає розтріскуватися і вміст починає виходити назовні. Коли ж температура перевищує 31 °С, оболонка клітини тріскається повністю. Звичайно ж, природа передбачила механізм захисту для рослини у вигляді синтезу білків, щоб компенсувати їх втрату в процесі гідролізу. Однак у спеку серед білків найбільше синтезується аргініну. А він під дією етилену, синтез якого в спеку посилюється, перетворюється на путрицин — токсичну речовину, яка ще й витісняє з клітин кальцій. Особливо посилюється синтез етилену в умовах дефіциту калію й магнію.

Ще один несприятливий процес, який виникає в спеку — підвищення вмісту нітратного азоту та органічних кислот у листі. Відбувається закислення клітин, при якому зростає вміст абсцизової кислоти, що розм’якшує клітинну мембрану, внаслідок чого з останньої витікає сахароза. І в спеку закислення клітин відбувається швидше, ніж зазвичай. Щоб нейтралізувати це закислення, рослина починає підтягувати катіони — кальцій, магній і калій. У випадку з картоплею, наприклад, кальцій підтягується з інших частин рослини. В результаті рослина поникає і зіщулюється, що приймають за дефіцит азоту в той час як найнеобхіднішим у цій ситуації є кальцій. До того ж нітратний азот стимулює виділення етилену, що в умовах спеки робить рослині ще гірше.

У спеку дається взнаки ще одна проблема – слабо розвинута коренева система на полях, де з метою економії добрива вносили не врозкид, а локально.

Правильні добрива, правильна глибина

Щодо мікроелементів, то професор НУБіП у підопічному господарстві приділяє велику увагу тому, в якій саме формі азот надходить до рослини. Улюбленим азотним добривом Анатолія Бикіна, принаймні на польових культурах, є карбамід.

«Амідна форма азоту — енергетично найбільш вигідна для рослини. На другому місці за ефективністю - амонійна форма азоту, а на третьому — нітратна. Ніщо так не псує якість урожаю, як нітратна форма азоту. Вона, окрім усього іншого, дуже швидко підвищує вміст ауксинів. В результаті дивишся на рослину — вона красива, темно-зелена, але щойно припече, такі рослини здають першими. Однак карбамід вимагає заробляння на глибину принаймні 12 см. Бо внаслідок хімічних реакцій добриво перетворюється на гідроксид амонію, який потім розпадається на воду й аміак, що швидко випаровується в атмосферу. Між іншим, посилюючи при цьому парниковий ефект», — пояснює А. Бикін.

За даними співробітника дослідницького центру компанії EuroChem Agro (Німеччина) Рубена Льойбнера, протягом перших 5 днів вивітрюється до 50% внесеного аміаку. Причому цей відсоток сильно коливається залежно від виду добрива і нерідко — ще й від кислотності грунту. Так, за даними проведених у Німеччині досліджень, при поверхневому внесенні карбамід у перші 5 днів втрачає 35–40% аміаку, КАС — від 5 до 20%, сульфату амонію — від 4 до 30%, кальцієвої селітри — від 5 до 15% і нітроамофоски — від десятих відсотка до 4%. Такий широкий діапазон мінливості втрат аміаку з майже всіх добрив (крім карбаміду) викликаний залежністю обсягів втрат від кислотності грунту: нижній показник дано для нейтрального грунту (рН=5,6), верхній — для лужного (рН=7,1).

Також втрати аміаку залежать від температури, швидкості вітру, вологості грунту та вмісту в ньому органічної речовини. Велику роль відіграє й глибина заробляння карбаміду. Так, при поверхневому внесенні карбаміду рослина загалом засвоює тільки 25% азоту. При внесенні в поверхневий (на глибину до 3 см) шар грунту відсоток засвоєння зростає до 35%, на глибину 4 см — до 62%, а на глибину 8 см — вже до 8 см.

Сучасні європейські тенденції в живленні

У «Біотех Лтд» широко застосовують КАС.

«Це добриво високотехнологічне, зручне, бо не треба стільки ручної праці з перевантаженням з мішків. З ним можна досягти хорошої рівномірності і локальності внесення. Та, найголовніше, — тут половина азоту знаходиться в амідній формі, чверть в амонійній і лише чверть в нітратній», — пояснює Анатолій Бикін.

Втім, господарство на цьому не зупинилось і зараз впроваджує останні досягнення провідних європейських розробників міндобрив. Одне з цих досягнень — інгібітори уреази. Справа в тому, що ензим уреази — це основний фермент, який впливає на розклад карбаміду в грунті під впливом вологи, тобто на перехід карбаміду в амоній і далі в нітрати. Сільгоспвиробники хотіли б уповільнити процес розкладу карбаміду, щоб рослини могли краще засвоїти поживні елементи. І таку можливість надали інгібітори уреази. Вони не тільки розтягують процес розкладу карбаміду на 7–10 днів, а й роблять посилення кислотності грунту після внесення карбаміду не таким різким. Завдяки цьому, як показали дані німецьких дослідників, засвоєння азоту з карбаміду, внесеного на поверхню або в поверхневий шар завглибшки до 3 см, зростає до 75%, а на глибину 4 см — до 85%. При зростанні глибини заробляння ефект від внесення інгібіторів уреази знижується.

Інше досягнення — інгібітори нітрифікації, які уповільнюють процес переходу азоту з добрив з амонійної форми в нітратну. При внесенні в грунт, за даними німецьких дослідників, інгібітори нітрифікації знижують рН ризосфери кореневої системи рослин до 4,5 (при рН збереженні рН грунту на рівні 6,6). Завдяки цьому засвоєння фосфору покращується на 70%, заліза і міді — в 2,3 рази, марганцю на 75% і цинку майже в 1,5 рази. Інші дослідження в Німеччині показали, що при доданні інгібіторів нітрифікації при внесенні 200 кг/га карбаміду на капусту обсяги засвоєного азоту зросли в 1,5 рази. Відтак інгібітори нітрифікації дають змогу зменшити дозу внесення добрив без зменшення засвоєння поживних елементів рослинами. Загалом інгібітори нітрифікації, як показали досліди в Німеччині в 2011–13 роках, зумовили зростання врожайності в середньому на 10%, зокрема, листового салату — на 44%, тритикале — на 21%, ярого ячменю — на 13%, картоплі на 9%, твердої пшениці — більш ніж на 7%, кукурудзи на 6%, пшениці м’якої — на 5%.

Практика й подальші досліди

Нинішнього року основні площі в «Біотех Лтд» удобрювали наступним чином:

  • картопля – N60P60K100 - азот і фосфор у складі рідкого комплексного добрива та моноамонійфосфат з хлористим калієм;
  • озима пшениця – N30P60K60 (до посіву) та N35 (підживлення);
  • озимий ріпак – N25P100K100 (до посіву) та N50 (КАС-32) рано навесні;
  • кукурудза – N110P60K60 до посіву.

Водночас у господарстві провели численні досліди із застосуванням на кожній культурі нітроамофоски, тукосумішей, КАС саму по собі та в комбінації з сіркою, мікродобривами (зокрема, борним), препаратом на основі амінокислот і карбамід, оброблений інгібітором уреази, який у народі встигли прозвати жовтим карбамідом.

На картоплі було відмічено кращий ріст там, де лише чверть калію надійшла в формі хлориду. Найраніше почалося змикання рядів там, де була внесена КАС-32, хоча протягом 2 тижнів цей показник вирівнявся на всіх варіантах дослідів. А там, де ця суміш була внесена ще й разом з сіркою, рослини були зеленішими завдяки тому, що сірка стимулювала засвоєння азоту. Натомість там, де була внесена тукосуміш макроелементів (14:14:19), картопля відставала в рості і мала трохи хворобливе забарвлення порівняно з ділянкою, де макроелементи вносилися в формі нітроамофоски (14:14:23 або 16:16:16).

На сої основним внесенням урозкид вносилася діамофоска (10:26:26) дозою 300 кг/га. Але там, де ці самі елементи вносилися практично в тій самій пропорції (10:25:25) і нормі (310 кг/га) і теж урозкид, але в формі тукосуміші, спочатку сходи не відрізнялися, але потім рослини почали відставати в розвитку і мали набагато світліше забарвлення. По всій площі сої – випади через заморозки та перепади температур, десь більші, десь менші. «Витягти основну частину сої вдалося завдяки препарати на основі амінокислот», —відзначив А. Бикін. Але там, де було позакоренево внесено в фазу бутонізації КАС-32, випадів було менше, рослини були досить великими та мали темно-зелене забарвлення. Найкращий же стан посівів був на ділянці, де КАС-32 вносилася разом із сіркою та борним мікродобривом. Вона й після заморозків почала відновлюватися першою.

На озимій пшениці порівняння тукосуміші з діамофоскою теж засвідчило перевагу останньої за рахунок більшого кущення та більшої кількості зернин у колосі. Порівняння варіантів удобрення КАС-32 з сіркою і без показало, що без сірки торік класність пшениці доходила до фуражної, тоді як з сіркою якість була не нижче 2 класу. Якщо під час виходу в трубку до КАС із сіркою додавалося мікродобриво «Нутрімікс» нормою 1 кг/га, а потім останнім у суміші з препаратом на основі амінокислот пшениця підживлювалася в фазу колосіння, то відзначали вищу пшеницю, довший колос, продовження періоду вегетації на 3-4 дні та кращі врожайність і якість. А на ділянці, де вносився карбамід, оброблений інгібітором уреази, врожайність була вищою на 5-6% порівняно з ділянкою, на якій внесено ту саму кількість звичайного карбаміду.

Кукурудза, яка отримала до посіву 410 кг/га тукосуміші 28:16:10, при посіві нітроамофоску 16:16:16 та під час прикореневого (в фазі 4-6 листків) підживлення 125 кг/га КАС із сіркою, була розвиненіша, ніж та, на яку вносилася нітроамофоска (500 кг/га 23:13:8 до посіву та 16:16:16 під час посіву) та КАС без сірки. А там, де перший варіант був доповнений позакореневим підживленням 2 кг/га «Нутріміксу» в фазі 6-8 листків, рослини були ще вищими, а їх забарвлення ще темнішим. При порівнянні удобрення тукосумішшю і нітроамофоскою й на цій культурі було виявлено, що в другому випадку рослини розвиненіші. Та найкращий стан кукурудзи спостерігався там, де культура отримала на додачу до нітроамофоски (500 кг/га 23:13:8 до посіву та 16:16:16 під час посіву) 85 кг/га карбаміду (з інгібітором уреази і без) прикореневим підживленням у фазі 4-6 листків.

На соняшнику теж відмічається суттєво кращий стан посівів там, де калій вносився не в формі хлориду, а в безхлорній. Там, де 385  кг/га тукосуміші макроелементів зі співвідношенням 16:16:16 доповнили підживленнями КАС із сіркою (прикоренево в фазі 4-6 листків), борним мікродобривом (1,5 кг/га в фазі 6-8 листків) та 1 л/га препарату на основі амінокислот, спостерігалися краще сформована вегетативна маса (вище й товще стебло, більше листя) і раніший початок цвітіння. І на ділянці, де цю саму тукосуміш доповнили лише кореневим підживленням аміачною селітрою в фазі 4-6 листків, розвиток рослин був відчутно гіршим. Різниця між ділянками, де вищезгадану тукосуміш доповнили прикореневим підживленням у фазі 4-6 листків 65 кг/га карбаміду з інгібітором уреази і без, була незначною. Однак стан соняшника свідчить, що на ділянці, підживленій карбамідом з інгібітором уреази, врожайність буде вищою. Соняшник, де однакову для всіх дослідів тукосуміш доповнили підживленнями КАС із сіркою та борним мікродобривом (1,5 кг/га у фазі 6-8 листків), був вищим, ніж той, що отримав усі ті самі добрива, крім борного. Також соняшник, де удобрення проводилося твердими добривами, краще засвоював азот, ніж удобрений рідкими.

 

Богдан Малиновський, b.malinovskiy@univest-media.com

Інтерв'ю
Теплица
Сучасне життя диктує необхідність ІТ- модернізації вітчизняних агропідприємств, проте новітніми технологіями поки що володіє лише десята частина підприємств. 
Про глобальне потепління говорять уже кілька десятиліть. Які конкретні практичні наслідки від нього вже відчуло сільське господарство України і на що ще очікувати розповідає найавторитетніший в

1
0