Застосування біометоду боротьби зі шкідниками в відкритому грунті

В закритому грунті біометоди боротьби зі шкідниками застосовуються в промислових масштабах уже 30 років. Є спроби застосування цих методів у відкритому грунті, але наразі масового поширення набуло лише використання трихограми, особливо в таких країнах, як Бразилія, Мексика та США.

Та в останні 5 років використання біометоду в відкритому грунті отримало нові стимули у вигляді заборони низки ЗЗР, зокрема, інсектицидів, у Європі. Також на серйозну проблему перетворюється резистентність попелиць, трипсів і лускокрилих до інсектицидів. Прикладами є резистентність попелиць до піретроїдів та інсектицидна резистентність тютюнового трипса і капустяної молі. До інших стимулів належать поширення менш шкідливих для довкілля виробничих практик, посилення вимог роздрібних мереж до вмісту пестицидів у продуктах та зростання підтримки покупцями і рітейлерами зусиль фермерів з захисту біорізноманіття. Не останню роль відіграє й поширення органічного землеробства.

Саме органічні виробники, а конкретно – овочівники, провели випробування біометодів боротьби зі шкідниками у відкритому грунті. Досліди проводилися в Великобританії, а партнером «органіків» виступила компанія Koppert, що спеціалізується на розведенні ентомофагів і джмелів-запилювачів та виробництві біостимуляторів. Метою випробувань була боротьба з моркв’яно-вербовою попелицею (Cavariella aegopodii) на посівах моркви та зеленою персиковою (або оранжерейною) попелицею на селері та столових буряках.

Крім того, виробники використовують ендопаразитичних нематод для контролю шкідників. Найяскравішими прикладами стали скорочення популяції личинок моркв’яної мухи у грунті на полях і на прилеглих ділянках.

Невід’ємною складовою системи захисту в досліді, проведеному з компанією Koppert стало влаштування на моркв’яних полях смуг, засіяних сумішкою квіткових рослин. Останні не тільки приваблювали запилювачів, а й виступали резерватором для таких корисних комах, як сонечка, золотоочки, оси-паразити та мухи-дзюрчалки. Розселення хижих комах з повітря (наприклад, з безпілотників) забезпечує контроль трипсів на капустяних та цибулевих.

Вербово-моркв’яна попелиця є переносником вірусу жовтої плямистості пастернаку. У цього виду попелиць у Великобританії розвивається резистентність до піретроїдів. При цьому проти них немає біопестицидів.

Через це напередодні та в період льоту вербово-моркв’яної попелиці вдалися до випуску наступних комах: золотоочок, сонечок та паразитичних їздців-афідін. Їх випускали на смугах та на краях полів, засіяних дикими квітами, які виступали резерваторами для корисних хижаків.

У результаті знизилася чисельність попелиць. При цьому на посівах були помічені муміфіковані трупи попелиць, що свідчить про роботу ос-паразитів. Також у посівах спостерігалася висока чисельність хижих комах і мінімальна кількість ростків, уражених вірусами, зокрема, вірусом жовтої плямистості пастернаку.

Вдалося досягти успіхів у боротьбі з зеленою персиковою попелицею на селері та столових буряках, водночас її контроль на листковому салаті виявився дуже проблематичним. Корисних комах – паразитичних їздців Aphidius colemani і золотоочку звичайну - випускали перед періодом льоту й розвитку зеленої персикової попелиці. Їх розселяли вручну в рядках. В результаті вдалося зменшити чисельність попелиць на полях та кількість скарг на виявлення комах у продукції. Заходи з боротьби зі шкідниками включали також моніторинг дорослих особин моркв’яної мухи за допомогою липких пасток.

Окрім вищезгаданих комах у полях через системи поливу або тракторні обприскувачі розселяли ендопаразитичну нематоду Steinernema feltiae нормою 2-3 млрд особин/га. В такий спосіб боролися з капустяною мухою. Розселення нематод відбувалося в фазу личинки другого віку шкідника.

Розселення нематод Steinernema feltiae і Steinernema carpocapsae дало змогу знизити рівень ушкодження коренеплодів моркв’яною мухою до 1% порівняно з 20% на контролі.

Переклав Богдан Малиновський, b.malinovskiy@univest-media.com