Чому кооператори і фермери проти законопроекту про сільгоспкооперацію?

Наступного тижня Верховна Рада може розглянути в другому читанні внесений ще депутатами минулого скликання проект Закону «Про сільськогосподарську кооперацію». При цьому ті, кому в першу чергу адресований законопроект, сприйняли його неоднозначно. Так, Всеукраїнська аграрна рада підтримала законопроект, тоді як АФПЗУ і Союз учасників сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів – проти. Чому так сталося?

Законопроєкт, з яким не згодні майже всі

Про те, що Україні потрібен новий закон про сільськогосподарську кооперацію, сказано вже чимало. На чинний закон, прийнятий ще в минулому столітті, багато скаржаться і самі аграрії, і експерти галузі. І це не дивно. Провідні фахівці, особливо в таких галузях, як овочівництво, ягідництво, садівництво називають нерозвиненість кооперації однією з головних причин, яка заважає основній масі сільгоспвиробників виходити на експортні ринки та й на найбільші вітчизняні роздрібні мережі. Частка кооперативів на ринку сільгосппродукції становить 0,5%.

Однак коли 2 роки тому депутати ще минулого скликання внесли проект нового закону «Про сільськогосподарську кооперацію», багато представників галузі та науковців висловили свою незгоду. Проти виступили Асоціація фермерів та приватних землевласників, хоча саме фермери скрізь і завжди стояли біля витоків кооперативного руху. Проти виступили самі кооператори, а конкретно – Союз учасників сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів України. Проти виступили галузеві науковці – учасники науково-практичної конференції «Кооперативні читання-2018» у Житомирському національному агроекологічному університеті. Проти виступили науковці Інституту аграрної економіки НААН та Інституту економіки та прогнозування НАН України. Проти виступили Асоціація тваринників України і Всеукраїнська асоціація селян та сільськогосподарських виробників. Проти виступало Мінагрополітики, коли воно ще існувало – заступник міністра Віктор Шеремета писав у офіційному листі до Кабміну та профільного комітету ВР: «Мінагрополітики не підтримує проєкт Закону». Проти висловилися навіть Головне юридичне управління та Головне науково-експертне управління ВР.

За – тільки Всеукраїнська аграрна рада. Ну і, звичайно ж, депутати, які внесли законопроект, серед яких багато представників великого агробізнесу: почесний президент групи компаній Vitagro (в обробітку 65 тис. га) Сергій Лабазюк, син гендиректора «Нібулону» Андрій Вадатурський, покійний Валерій Давиденко, колишній директор «Зернопродукт МХП» Микола Кучер.

Все не так, як у людей

Що ж не так із законопроектом? Наприклад, Головне юридичне управління ВР пише: «Повністю підтримуємо концептуальні зауваження Головного науково-експертного управління стосовно некоректності, з юридичної точки зору,  запропонованого авторами законопроекту підходу до законодавчого регулювання суспільних відносин, пов’язаних із створенням та діяльністю сільськогосподарських кооперативів». І це не кажучи про норми, які, на переконання вищезгаданого управління, допускають різні тлумачення, суперечать деяким положенням Бюджетного Кодексу або ж «…містять значну кількість внутрішніх неузгодженостей та протиріч».

В Інституті економіки та прогнозування НАН України відзначають, що класифікація кооперативів за видами діяльності не відповідає загальноприйнятій практиці. Наприклад, у США кооперативи поділяють на виробничі, збутові, переробні, постачальницькі, сервісні. Натомість законопроєкт №0856 ділить кооперативи за критерієм… прибутковості.

Останнє дивує всіх, хто знайомий з функціонуванням кооперативів у світі. Адже кооперативи створюються не з метою отримання прибутку, а з метою відстоювання інтересів своїх членів і покращення їхнього і тільки їхнього добробуту. І якщо в результаті діяльності кооперативу утворюється якась додана вартість, то вона або реінвестується, або ж розподіляється між членами. Наприклад, якщо через кооператив вдалося продати продукцію дорожче, ніж з поля, вся додаткова виручка розподіляється між членами кооперативу пропорційно кількості зданої продукції. Так само кошти, отримані за продукти переробки, пропорційно розподіляються між здавачами сировини.

Якщо ж діяльність приносить прибуток, то це бізнес, і більше нічого. А бізнес – так уже повелося в країнах з ринковою економікою – не повинен мати права на всі ті преференції, пільги, на все те сприяння, на яке заслуговують кооперативи, що виконують важливу соціальну функцію – гуртування економічно слабких задля отримання вигод, доступних економічно сильним.

На жаль, неприбутковий статус кооперативів дуже дратує вітчизняних податківців. Через це кооперативу на практиці неможливо працювати як неприбутковій організації. Через що й кооперація розвивається слабо: створювати кооператив зазвичай просто невигідно, і навіть ефективно працююча кооперація в Україні – або неформальна, або тримається за рахунок грантів, або змушена використовувати різноманітні ТОВ, ФОП, чи й узагалі частково йти в «тінь».

Саме про це в першу чергу говорив заступник голови Всеукраїнської аграрної ради Михайло Соколов, захищаючи проєкт Закону «Про сільськогосподарську кооперацію». Але чому тоді лобіювати саме проєкт закону про сільгоспкооперацію з урахуванням вигадок вітчизняних податківців, які не мають аналогів у світі, а не, наприклад, зміни до Податкового, Господарського Кодексу та законів і підзаконних актів, які регулюють оподаткування?

Більше від фірми, ніж від кооперативу

Тим більше, що законопроєкт № 0856 не тільки регламентує таке унікальне в світі явище, як кооперативи, що мають на меті отримання прибутку, а й робить їх кооперативами, так би мовити, першого сорту, тоді як звичні в усьому світі неприбуткові кооперативи опиняються в ролі другого сорту. Наприклад, пропонується надати право формувати пайовий фонд тільки кооперативам, створеним з метою отримання прибутку. Тим часом пайова участь є однією з головних ознак кооперативу.

Таким чином виходить, що українські неприбуткові кооперативи за кордоном взагалі перестануть розглядати як кооперативи. Відповідно, вони не зможуть брати участь у програмах міжнародного співробітництва, отримувати гранти – на відміну від кооперативів, створених, прямо як комерційні структури, для отримання прибутку.

Так само кооперативам-комерційним структурам пропонується надати право 20% послуг надавати стороннім особам (не членам кооперативу), а неприбутковим – зась. Що це, як не дискримінація? Тим більше, що обслуговування тільки власних членів, які сплачують внесок, за рахунок якого й проводиться діяльність неприбуткового за своєю природою кооперативу – це один з основоположних принципів кооперації і одна з головних ознак, що відрізняє кооператив від фірми.

Більше того, в кооперативах, які створюватимуться з метою прибутку, хочуть передбачити так зване асоційоване членство. Асоційований член має тільки дорадчий голос на загальних зборах, зате ним може бути будь-яка особа чи фірма, незалежно від сфери роботи і від того,  користується вона послугами кооперативу чи ні. Тобто, асоційованим  членом сільськогосподарського кооперативу може бути будь-яка торгова фірма лише на тій підставі, що вона внесла пай.

А норма про те, що в разі ліквідації кооперативу асоційований член має переважне право на повернення своєї частки, ставить таких асоційованих членів у привілейоване становище. І норма про дорадчий голос не повинна вводити в оману: як показує практика, вплив у колегіальних органах вимірюється не лише кількістю голосів.

Законопроєкт відкриває шлях для порушення ще одного базового принципу кооперації: один член – один голос. П. 13 ст. 16 документу дає право кооперативам передбачати у своєму статуті надання членам додаткових голосів пропорційно до участі в господарській діяльності. І хоча загальна кількість таких додаткових голосів обмежується третиною від загальної кількості голосів, а у однієї особи – шостою частиною від загальної кількості, норма, яка робить одних членів «рівнішими» за інших, - це практика комерційних структур, а не кооперативів.

І такої практики, запозиченої у комерційних структур і не характерної для кооперативів у країнах з ринковою економікою, чимало. Так, якщо зараз кооператив може нараховувати на паї до 20% доходів, то в законопроєкті пропонується підвищити цю норму до 80%. Або пропозиція, згідно якої аграрії продаватимуть свою продукцію на через кооператив, а кооперативу, який набуватиме право власності на продукцію (чинне законодавство цього не передбачає). Це перетворює кооператив на звичайного посередника. І різницю в ціні – замість того, щоб повністю перераховувати її членам (як у традиційному кооперативі) – зможе пускати (якщо відповідним чином пропише статут і прийме відповідне рішення на загальних зборах) на дивіденди інвесторам, в тому числі асоційованим членам, які можуть не мати жодного відношення до сільського господарства.

Кооператори-оптимізатори

Вочевидь, усе це й змусило написати вчених Інституту економіки та прогнозування НАН України: «Більше половини статей законопроєкту повторює норми, які вже містить чинне кооперативне законодавство, решта ж містять пропозиції, які не відповідають природі обслуговуючого кооперативу як специфічної організаційно-правової форми, що… не відноситься до комерційних структур». А Союз учасників сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів – написати в листі до ВР: «…закладені в законопроєкті норми відкривають великим підприємствам можливість зменшувати податкове навантаження під егідою кооперативу».

І справді, подібних можливостей для оптимізації оподаткування і використання різноманітних пільг і програм підтримки для кооперативів у великого бізнесу може з’явитися чимало. Наприклад, агрофірми можуть створити кооператив, залучити економічно залежних (у плані збуту, наприклад) від себе сільгоспвиробників і прописати в статуті, що душа забажає. І потім згідно цього статуту розподіляти прибуток на свою користь. А також на користь асоційованих членів, якими можна зробити власні трейдерські фірми або керуючі компанії. Адже законопроєкт вніс невеличку зміну до формулювання, що існує в чинному Законі «Про сільськогосподарську кооперацію»: зараз передбачено, що виконавчий директор «не може бути» членом кооперативу (щоб запобігти зловживанням), а в законопроєкті – «може не бути». А може й бути. І керувати кооперативом, його господарською діяльністю в інтересах свого господарства чи своєї фірми.

Можна «оптимізувати» оподаткування особистих доходів, оформивши їх як кооперативні виплати, які до оплати праці, згідно законодавства, не належать, отже, ПДФО і ЄСВ не обкладаються. Такі виплати можна встановлювати відповідно до «трудової участі», яка оцінюється згідно внутрішнього документу. Отже, вирішив кооператив, що трудова участь керівника одного з господарств-членів становить мільйон (наприклад, за укладення вигідного контракту) – от він і отримує мільйон, який не оподатковуватиметься. До того ж такі кооперативні виплати віднімаються від суми, на яку нараховується податок на прибуток.

Ще один цікавий момент – реорганізація кооперативу. П. 3 ст. 34 законопроєкту передбачає, що неприбутковий кооператив може бути реорганізований тільки в неприбуткові кооператив або кооперативне об’єднання (як зараз), а от для прибуткового кооперативу ніяких меж немає – його правонаступником може бути хоч ТОВ, хоч АТ. Але якщо кооператив, скажімо, отримав дотацію на закупівлю обладнання і реорганізувався в ТОВ, то останньому фактично може дістатися обладнання значно дешевше ринкової ціни. Така ситуація створює стимули для реєстрації кооперативів-одноденок.

Тож, мабуть, недарма фахівці, які вже довгий час займаються проблемами кооперації, стверджують, що цей законопроєкт допоможе кооперативам тільки в одному – стати «ширмами» для діяльності крупного бізнесу.

Богдан Малиновський, b.malinovskiy@univest-media.com