Спецможливості
Інтерв'ю

Ярослав Краснопольський: “Основний акцент сьогодні треба зробити на підтримку фермерства, малого і середнього бізнесу”

14.08.2016
2837
Ярослав Краснопольський: “Основний акцент сьогодні треба зробити на підтримку фермерства, малого і середнього бізнесу” фото, ілюстрація
Ярослав Краснопольський, перший заступник міністра агрополітики

Нещодавні зміни у складі уряду можуть торкнутися  і діяльності Міністерства аграрної політики та продовольства. Що змінилося і яких новацій очікувати? Із цим запитанням ми звернулися до першого заступника міністра агрополітики Ярослава Краснопольського, який уже понад рік працює на цій посаді. 

 

Основний акцент, який сьогодні треба зробити в АПК, - підтримка фермерства, малого і середнього бізнесу. Можуть бути варіанти перегляду бюджету, щоб певним чином компенсувати наслідки введення спеціального режиму ПДВ.

Із 1 січня 2017 року буде перехід на загальну систему оподаткування АПК. А до кінця року треба забезпечити розподіл хоча б навпіл (50% ПДВ — державі, інші 50% — господарству). Якби вдалося 5 млрд грн повернути в агросектор — було б добре. Але це залежить від можливостей бюджету, бо одного бажання міністерства мало. Нині працює робоча група Мінфіну, Мінекономіки, АПК та парламентські комітети — аграрний і податкової політики. Намагаємося знайти компромісне рішення…

Аграрний і бюджетний комітети підтримали відповідний законопроект, але є конкретні вимоги Міжнародного валютного фонду. Ми розуміємо аграріїв, приймаємо їхню сторону, але є друга, політично-економічна, складова: якщо не отримаємо транш МВФ, то через коливання валютного курсу вартість посівної може вирости не те що на 15–20%, а значно більше. Є небезпека — і треба відповідно реагувати.

 

Стратегічні напрацювання — справа корисна 

 

Ярославе Васильовичу, Ви — перший заступник міністра агрополітики. Якими бачите свої цілі, завдання, свою роль?

—  Я достатньо довго працював у сільськогосподарському бізнесі.

Практично все моє життя пов’язане із сільським господарством. І мені дуже важливо, як ця галузь розвивається. Спочатку я пропонував свої послуги в якості радника. Так потрапив у команду міністерства, із якою відпрацювали важливий документ — стратегію розвитку АПК до 2020 року, залучаючи до цієї роботи експертів, учених, обговорюючи важливі питання із громадськістю.

А чи є взагалі користь від подібних документів? Перспективних стратегій, програм напрацьовано немало…

— Міжнародні донори, які можуть надавати фінансування, мають розуміти, що є чітка програма, конкретне бачення розвитку галузі, тобто обов’язково має бути певний план розвитку за стратегічними напрямами. 

Свою роль як першого заступника бачу у налагодженні дієвого процесу, у забезпеченні чіткої взаємодії всіх структурних підрозділів міністерства задля реалізації програми. Це перше.

Друге — це забезпечити процес змін, які мають відбутися у самому міністерстві. Важливо зберегти наступність і стабільність роботи міністерства, щоб мати тверду основу для поступального розвитку АПК. І для іноземців це також дуже важливо — вони мають це бачити й усвідомлювати, що тут не перевернеться усе згодом, як то кажуть, із ніг на голову. 

Я впевнений в обраному напрямі розвитку галузі. Тож докладатиму всіх зусиль, щоб міністерство працювало єдиною злагодженою командою.

 

Продовольство важливіше за політику

 

На що більше вплаває міністерство – на врожай чи реалізацію продукції?

—Міністерство аграрної політики та продовольства має дві важливі функції: перша — забезпечення аграрної політики і друга — продовольства. Головне завдання— гарантувати продовольчу безпеку країни. А далі — забезпечити процес  переробки сільськогосподарської продукції спочатку в Україні, а потім сприяти поставкам готової продукції на зовнішні ринки.

Ми розробили концепцію просування наших продуктів на ті чи інші ринки. Має працювати чітка аналітика щодо кожного конкретного продукту: скільки його є в цілому, скільки маємо лишків, перспективи реалізації — де на нього є попит, тобто до яких країн можна поставляти, які є пріоритети. Виходячи з останнього — слід визначити певну стратегію щодо кожної країни-імпортера і кожного конкретного експортного продукту, знову ж таки — з певною підтримкою через асоціації, посольства. 

Усе це — цілий комплекс справ, який має бути виконано. Бо раніше така робота відбувалася абсолютно спонтанно. Хтось подав пропозицію: а давайте ми в Китай таку-то продукцію «просунемо» — а там її ринку немає чи стандарти  інші. До питання експорту слід підходити дуже серйозно і зважено. Окрім багатьох зовнішньоторговельних нюансів, обов’язково потрібно враховувати ветеринарно-санітарні вимоги країни-імпортера, традиції, культуру держави... До того ж постійно відслідковувати тенденції попиту: зараз може бути у пріоритеті одне, через рік — інше. Є речі, які ми повинні прогнозувати на три-п’ять років уперед. У цьому теж полягає політика, стратегія просування нашої продукції на зовнішні ринки. 

Крім того, є низка питань, які нині на часі, і ми маємо їх оперативно вирішувати. Приміром, завершення земельної реформи. Це одне із найскладніших, вельми болючих для нашого суспільства і найбільше заполітизованих питань, але рано чи пізно ми прийдемо до обігу сільгоспугідь. Але питання — як це має відбуватися. Новий міністр дав своє бачення його вирішення, свої концептуальні підходи до виконання цього завдання. Робоча група з експертів, учених уже розпочала непростий шлях відпрацювання відповідних законодавчих актів. Як мінімум, у комплексі це шість-вісім законопроектів, які мають бути чітко розроблені і підготовані до прийняття. 

Обіг сільгоспгектарів дасть країні серйозні кошти, які можна використовувати для її розвитку. Чому ми не можемо вдвічі збільшувати врожайність культур, як у Франції чи США ? У нас є родючі землі, є досвідчені кадри, високі професіонали. Нам просто не вистачає фінансових ресурсів. Кредити дорогі. І водночас у нас є ресурс, яким може скористатися будь-який товаровиробник  в якості застави й отримати під нормальні відсотки кошти, тоді зовсім по-іншому запрацює ринок.  Обіг землі — наступний блок питань, який ми опрацьовуватимемо. 

Важливі аспекти нашої стратегії — розвиток малого і середнього бізнесу та виробництво органічної продукції, яка має сьогодні великий попит за кордоном. Передусім це — преміум-сегмент, це додана вартість, і до того ж для її експорту не потрібно ніяких квот. Самі землі в нас не настільки замінералізовані добривами і «приправлені» засобами захисту, як за кордоном. Не треба чекати три-п’ять років, щоб лише після цього приступати до ведення органічного землеробства. У нас уже тепер є такі можливості. 

Планується внести певні зміни до закону про органічну продукцію — в частинах, що стосуються рослинництва, продовольства і тваринництва. І це також — законодавча підтримка. І ще треба однозначно попрацювати в частині, що стосується фінансової підтримки. Зрозуміло, що  такою справою займається,  як правило, малий і середній бізнес, тому ми робимо акцент на його підтримку.

В Уманському тепличному господарстві

 

Дуже важлива тема — це система меліорації, зокрема зрошення на Півдні України. Цією справою неодмінно треба займатися. Є, до речі, відповідна постанова Кабінету Міністрів щодо відновлення робіт на землях, які потребують зрошення, де спостерігається процес опустелювання. Прийнята вона ще попереднім урядом, і її теж треба впроваджувати у життя комплексно, разом із вирішенням усіх дотичних питань. До розвитку цього напряму також може бути залучено багато донорів, інвесторів, які зацікавлені у такій роботі.

Ще один сегмент, який потребує пильної уваги і належного підходу до вирішення багатьох питань – це дитяче харчування. Ми розуміємо: здорові діти — здорова нація і, зрештою, це — наше майбутнє.

 

Вулики «проклали шлях» до власного бізнесу

 

Чого навчив Вас бізнес? Що корисне із загального бізнесового досвіду варто привнести і в роботу міністерства, і в життя кожного?

—  Бізнес буває різним. Я завдячую передусім людям, із якими зводило мене життя, із якими працюю. Саме від них перейняв багато корисного і повчального. 

Зокрема, завжди згадую, що зробив для мене мій батько. Починаючи із раннього віку, коли я ще навчався у першому класі, він привчав мене до роботи: ми самі робили вулики, лаштували все, займалися бджільництвом. Як результат — я вступив до сільськогосподарської академії. Сам, без жодної протекції.

У бізнесі дуже часто все міняється, але важливим (а інколи — вирішальним) залишається питання комунікації. Коли ми разом із Віталієм Цехмістренком та іншими колегами організовували компанію «Райз», доводилося все починати «з нуля». Для мене було викликом —ступити на нову життєву стежку. Адже до прийняття такого кардинального рішення мав певну стабільність. Заступник голови колгоспу, член правління, голова пільгової комісії, автомобіль, квартира — усе це я лишаю і зважуюсь почати все «з нуля», беручись розвивати бізнес, яким навіть ще не володів на рівні «азів». 

Зрозуміло, один із найголовніших факторів успіху справи — це команда. 

І водночас це одне із найскладніших питань — для її створення потрібен час, вона не формується «з наскоку», її важко створити навіть за один рік. І дякую долі, що в «Райзі» ми зуміли створити таку команду, а потім разом найкращі передові західні технології трансформували відповідно до українських реалій. Пишаюся, що свого часу започаткували високі технології виробництва кукурудзи, яким училася потім практично вся Україна. Було проведено масу семінарів, Днів поля, щоб люди навчилися, зрозуміли суть технології. Це саме стосувалося і ріпаку. Завдяки нашим напрацюванням і надбанням ці дві культури стали стабільно прибутковими. Можна завдячувати «Райзу», що вітчизняне агровиробництво просунулося на інший, якісно вищий рівень. Хочеться, щоб ці знання, досвід, стиль і методи роботи імплементувались і в діяльність нашого міністерства.

Водночас, не маючи реальних інструментів впливу на керівників, міністерство де-факто не має права втручатися в оперативно-господарську діяльність виробництв — це навіть карається. Порівнюючи державні структури із приватним бізнесом, я однозначно розумію, що не може держава сьогодні, якщо вона не монополіст чи не має якихось привілеїв, конкурувати із приватною структурою. У неї немає простору, вона просто затиснута зусібіч певними регламентами, нюансами і навіть фінансовим планом, без якого ні працювати не можеш, ні затвердити його своєчасно нерідко не вдається. 

Питань багато, тому найкращий спосіб їхнього вирішення — приватизація. Звісно, до цього слід підходити зважено. Стратегічно важливі підприємства і галузі, які мають підтримувати продовольчу безпеку чи які держава має контролювати — як-от сортовипробування  — повинні залишитися у державній власності. Стосовно усіх інших — відкрите питання приватизації. Нині у парламенті розглядається законопроект, яким пропонується внести зміни до переліку державних підприємств, що не підлягають приватизації.  

  

Неправильно, коли підприємства із системи НААН займаються просто виробництвом товарної продукції

 

Державні підприємства Національної академії аграрних наук України теж підпадають під приватизацію?

—  Створена рішенням уряду міжвідомча робоча група, до якої входять представники Служби безпеки, Мінагрополітики і самі вчені, вивчає ефективність використання земель Національної аграрної академії наук. Коли матимемо певні оцінки, можна буде робити якісь висновки. Є, наприклад, насіннєві підприємства: так, одеська селекція, приміром, займає по всій нашій державі 40% посівів зернових. Як на мене, підхід має бути такий: є селекція, є генетика, є фундаментальні дослідження, і якщо структура підприємств, що займається цими питаннями, справді відповідає статусу науково-виробничих установ — одна справа. 

Але є багато й таких, які у системі академії займаються просто виробництвом товарної продукції — ні насіння, ні племінних тварин не реалізують, ні фундаментальних чи навіть прикладних досліджень безпосередньо не проводять. Більше того — землю передають в оренду під виглядом спільної діяльності. Тут питання треба вирішувати кардинально. Тому що люди де-факто на землі не працюють, а отримують гроші за те, що вони перебувають у державному підприємстві. Це нонсенс!

З’ясовуємо, як виглядає те чи інше державне підприємство на фоні обласних, районних показників за врожайністю, виробництвом, і якщо воно, як то кажуть, пасе задніх — для нас це привід вивчити його діяльність детальніше, проаналізувати і тоді вже давати свої пропозиції про прийняття певного рішення.

 

Сила - у русі

 

Ярославе Васильовичу, а як Ви відпочиваєте?

— Намагаюся займатись активним відпочинком. Оце (показує на цифри на табло годинника) - загальна дистанція два кілометри - це вже зранку находив. Кожного дня - рух, рух, рух. Зараз є можливість працювати у саду чи на городі. За нагоди намагаюся у вихідні якмога більше часу проводити зі своєю найменшою дитиною. Сину чотири роки, і він не лягає спати, доки мене не дочекається. Коли є відпустка - намагаюся вивозити рідних на море, щоб оздоровити. Торік відпустки мав лише два тижні - раз відпочивали на Чорному морі, в Одесі, раз - за кордоном.

Г.Квітка

 

https://mzuri.in.ua/

Інтерв'ю
КАБП
Завдяки проведенню реформ, Україна сьогодні має найбільший за останній час інвестиційний потенціал. До найважливіших міжнародних партнерів України належить Канада.
    Нові «Правила використання повітряного простору України» викликали чимало запитань та нарікань з боку користувачів безпілотників. Ми поспілкувалися із керівником компанії Drone.ua Валерієм Яковенком, щоб дізнатися, які ж наслідки... Подробнее

1
0